Рішення

від 11.03.2024 по справі 694/293/24

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/293/24

провадження № 2/694/175/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

11.03.2024 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2 , Е -mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» (місцезнаходження за адресою: вул. Благовісна, 193, м.Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 31860551, засоби зв`язку: (0472) 32074, E-mail: urozhay@mhp.com.ua) про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарський потреб (договір емфітевзису),

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 21.07.2017 року між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай», предметом якого є земельна ділянка (кадастровий номер 7121280400:03:002:0432) загальною площею 2,5484 га, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, та зареєстрований 15.11.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 627765 від 06.11.2007 року йому на праві власності належить земельна ділянка площею 2,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Вказану земельну ділянку за договором від 26.11.2008 року він передав в оренду ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай». В подальшому, а саме 24 травня 2016 року, сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 26.11.2008 року, відповідно до якої текст основного договору викладено в новій редакції в зв`язку зі змінами в діючому законодавстві. Строк дії договору було визначено до 31 грудня 2026 року.

Оскільки протягом 2017-2020 років йому не сплачувалася орендна плата за користування землею позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Тривале оскарження в судах договору оренди землі від 26.11.2008 року та Додаткової угоди № 1 від 24.05.2016 року підтверджує той факт, що йому не було відомо про існування договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 р., а відповідач приховував його реєстрацію. В лютому 2021 року під час подачі апеляційної скарги, позивач отримав Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2021 року № 243876936. З даного Витягу йому стало відомо, що нібито 21.07.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «НВФ «Урожай» укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису). Відповідно до змісту даного договору за користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 99 387, 60 грн., яка нібито фактично була сплачена у повному обсязі до державної реєстрації права емфітевзису та є повним та остаточним розрахунок землекористувача з власником за весь термін дії договору емфітевзису (35 років). В даному випадку не зрозуміло чи плату в розмірі 99 387,60 грн. ТОВ «НВФ «Урожай» було сплачено в повному обсязі чи тільки її планувалося сплатити.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 15.11.2017 року приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаська області Побіянською Н.Б. було здійснено державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 року за заявою відповідача ТОВ «НВФ «Урожай» без присутності позивача та без повноважного представника юридичної особи ТОВ «НВФ «Урожай».

Позивач зазначає, що жодної плати за користування землею у розмірі 99 387, 60 грн., ні в липні, ні в листопаді 2017 року ТОВ «НВФ «Урожай» йому не сплачувало, а він таких коштів не отримував. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати коштів за договором є порушенням його істотних умов та є підставою для розірвання договору. Крім того, відповідач не сплачував податок за користування землею до відповідного бюджету, що також є порушенням істотних умов договору емфітевзису.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач отримав кошти за договором емфітевзису від 21.07.2017 року в серпні 2017 року згідно з платіжним дорученням №4379420047 від 01.08.2017 року, у якому чітко вказано призначення платежу «сплата за дог емфітевзису б/н від 21.07.2017», а тому йому було відомо про існування такого договору. Несплата відповідачем земельного податку не свідчить про істоні порушення умов договору емфітевзису, оскільки укладений договір не передбачав таких умов, а обов`язок сплачвати податок законодавством покладено на власника земельної ділянки. Позивач своїми діями показує суперечливу поведінку, оскільки отримав кошти за договором в 2017 році, а в 2024 році подав позов про розірвання договору на підставі відсутності сплати коштів. Крім того, відповідач вказує, що договір емфітевзису був укладений 21.07.2017 року, а тому на момент звернення до суду сплив строк позовної давності. Просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 року справу передано для розгляду судді Сакун Д.І.

Ухвалою від 09.02.2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.03.2024 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 627765, виданим 06 листопада 2007 року відділом земельних ресурсів у Звенигородському районі Черкаської області на підставі рішення суду від 10 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (а.с.16).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 листопада 2017 року приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Черкаська області Побіянська Н.Б. здійснила державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору від 21.07.2017 року між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ОСОБА_1 (номер запису 23437607). В розділі «Зміст, характеристика іншого речового права» зазначено, що Землекористувач сплачує Власнику плату в розмірі 99387,60 грн., яка фактично була сплачена у повному обсязі до державної реєстрації права емфітевзису та є повним та остаточним розрахунком за весь термін дії договору. Договір укладено на 35 років (а.с 15).

З копії договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 року між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» вбачається, що за користування земельною ділянкою Землекористувач сплачує власнику плату в розмірі 99 387,60 грн., яка фактично була сплачена у повному обсязі до державної реєстрації права емфітевзису (п. 4.1 Договору). Вказана копія Договору містить підпис Власника земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 17-18).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 407 Цивільного Кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 Земельного Кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 408 ЦК України передбачає, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Згідно з вимогами ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

Стаття 410 ЦК України встановлює права та обов`язки землекористувача. Так, землекористувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до умов договору. Землекористувач має право передавати земельну ділянку в оренду. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач просить розірвати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 року з ТОВ НВФ «Урожай», посилаючись на те, що не підписував такий договір, не знав про його існування до лютого 2021 року та не отримував плати, що зазначена в договорі.

Разом з тим, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що підпис у договорі зроблено не ним, а іншою особою, та не заявляв клопотань про призначення почеркознавчої експертизи. Також, позивач не надав суду доказів не отримання ним плати за користування земельною ділянкою від відповідача.

Натомість відповідач ТОВ НВФ «Урожай» у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 отримав плату за вказаним договором згідно платіжного доручення №4379420047 від 01.08.2017, у якому чітко вказано призначення платежу «сплата зг дог емфітевзису б/н від 21.07.2017». Вказана обставина позивачем не спростована.

До доводів позивача про те, що відповідач допустив порушення істотних умов договору, оскільки не сплачував податок за користування землею у відповідний бюджет, суд ставиться критично, оскільки сплата такого податку регулюється Податковим кодексом України та не відноситься до істотних умов договору емфітевзису.

Судом встановлено, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 підписаний ОСОБА_1 , оскільки доказів на спростування цього факту суду не надано, земельна ділянка позивача перебуває у користуванні ТОВ НВФ «Урожай» та за користування нею ОСОБА_1 отримав відповідну плату. Згідно п. 4.1 вказаного договору за користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату в розмірі 99387,60 грн., яка фактично була сплачена у повному обсязі до державної реєстрації права емфітевзису. Вказане позивачем не спростовано.

Вказані обставини були предметом дослідження у справі № 694/916/21, провадження № 2/694/79/22, за результатами розгляду якої рішення Звенигородського районного суду від 22.02.2022 залишено без змін.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку відповідача істотних умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21.07.2017 року та відсутність підстав для його розірвання.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом цієї норми, у випадку якщо суд не встановить порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, то в позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог без застосування строку позовної давності. У випадку, якщо наявність порушеного права буде доведена, але строк позовної давності пропущено з поважних причин, то лише в цьому випадку порушене право підлягає захисту.

Враховуючи наведене та вищевикладені висновки суду, суд відмовляє у задоволенні позову через недоведеність.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема інваліди I та II груп.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи та звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1. 4, 11, 16, 202, 267, 395, 407, 408, 409, 412, 628, 651 ЦК України, 102-1, 152 ЗК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , засоби зв`язку: телефон НОМЕР_2 ; E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» (місцезнаходження за адресою: вул. Благовісна, 193, м.Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 31860551, засоби зв`язку: (0472) 32074, E-mail: urozhay@mhp.com.ua) про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарський потреб (договір емфітевзису) - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2024 року.

Суддя Д.І. Сакун