Рішення

від 19.03.2024 по справі 619/5588/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/5588/23

провадження № 2/619/206/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/5588/23

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі:

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області;

відповідач: ОСОБА_1 ;

третя особа: ТОВ СП «Вікторія ВТ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняпозов про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації.

Стислий виклад позиції сторін.

16листопада 2023року Дергачівськаокружна прокуратура,в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила припинити громадянинуросійської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111, площею 4.8166 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Харківського району Харківської області КСП «Слатінське», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 44444485 від 06.12.2018), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В обґрунтування позову посилалася на те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111 зареєстрована за громадянином російської федерації ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯБ №988823, виданий 02.07.2007, видавник: Дергачівський районний відділ земельних ресурсів (дата реєстрації права власності 03.12.2018). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯБ №988823, виданого 02.07.2007 Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, його було видано на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВСІ № 763667 від 22 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4111. На підставі вказаного акту, ОСОБА_1 , в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 , звернулась 03.12.2018 до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляної В.В., з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 (індексний номер: 44444485 від 06.12.2018), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 №352265849. В свою чергу, окружною прокуратурою встановлено, що на момент набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 ОСОБА_1 була громадянином російської федерації, що підтверджується: Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2023 № 352265849; довіреністю від 20.04.2017 виданою ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 ; поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111; заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.12.2018. Крім того, прокуратурою установлено, що зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 на теперішній час перебуває в оренді у ТОВ СП «Вікторія ВТ» на підставі договору оренди від 03.12.2018, строк договору оренди 15 років, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 № 352265849 та копією Договору оренди землі від 03.12.2018. Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у грудні 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ураховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111, вартістю згідно довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості 218 408,21 грн., нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 03.12.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Заяви, клопотання таінші процесуальні дії у справі.

29 листопада 2023 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору, призначено підготовче засідання на 08 год 15 хв 25 грудня 2023 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 21 грудня 2023 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04 грудня 2023 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

25 грудня 2023 року підготовче засідання відкладено на 09 год 00 хв 30.01.2024.

30 січня 2024 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду на 09 год 00 хв 28 лютого 2024 року.

28 лютого 2024 року судове засідання відкладено на 08 год 30 хв 19.03.2024.

У судове засідання прокурор Антохіна О.С. не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, у якій просить провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ТОВ СП «Вікторія ВТ» у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет ТОВ СП «Вікторія ВТ», яке доставлено 28.02.2024, причин неявки суду не повіломив.

Відповідач є громадянином російської федерації та проживає на території росії.

Частиною другою статті 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 498 ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який і досі триває.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Укрпошти, припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномасштабного вторгнення.

Міністерством закордонних справ України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та росією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України.

Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території роси та діяльність дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Передача/отримання будь-яких документів до/від компетентних органів росії, у томучислідипломатичними каналами, через Міністерство юстиції України неможлива.

Також на теперішній час співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв`язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин). Перелік відповідних міжнародних договорів України з правових питань розміщено на сайті Міністерства юстиції України.

На багатосторонньому рівні в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Втім, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та враховуючи норми звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, на даний час будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права не здійснюється, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.

Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території рф унеможливлює передачу резиденту рф судових документів дипломатичними каналами.

Згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових документів та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 №2052-ІІІ центральним органом України з виконання положень Конвенції є Міністерство юстиції України.

Згідно із Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» № 2783-ІХ від 01.12.2022Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 28 березня 1997 року.

Таким чином, направлення судових доручень про вручення судових документів на території російської федерації є неможливим. Це стосується як і безпосереднього направлення доручення через Міністерство юстиції України, так і направлення судового доручення через Міністерство закордонних справ України в тому числі за посередництва третіх держав.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів дипломатичними каналами та через надіслання міжнародного поштового відправлення, повідомлення відповідача про дату та час судового засідання здійснювалося через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася,про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідно до довідки уповноваженої особи суду, повідомлення для ОСОБА_1 про виклик, як відповідача на 08 год 30 хв 19.03.2024 у судове засідання по справі № 619/5588/23 за позовомДергачівської окружної прокуратури Харківської області,в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, було розміщено 28 лютого 2024 року на сторінці вебсайту суду офіційного вебпорталу «Судова влада України» в розділі «Громадянам» під назвою «Інформація для громадян, які викликані до суду через вебпортал «Судова влада України».

Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3ст.211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання та не подала відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1ст. 281 ЦПК Українисуд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно відомостей Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №988823, виданого 02.07.2007 Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВСІ № 763667 від 22 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4111, ОСОБА_1 , яка є громадянином російської федерації належить земельна ділянка з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВСІ № 763667 від 22 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4111, що знаходиться на території Дергачівської міської ради, КСП «Дергачівський».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 №352265849, земельна ділянка з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111 зареєстрована за громадянином російської федерації ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯБ №988823, виданий 02.07.2007, видавник: Дергачівський районний відділ земельних ресурсів (дата реєстрації права власності 03.12.2018).

З огляду на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2023 № 352265849; довіреність від 20.04.2017 видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 ; поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111; заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.12.2018, на момент набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 ОСОБА_1 була громадянином російської федерації.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 № 352265849 та копії Договору оренди землі від 03.12.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 на теперішній час перебуває в оренді у ТОВ СП «Вікторія ВТ» на підставі договору оренди від 03.12.2018, строк договору оренди 15 років.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що згідно відомостей Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №988823, виданого 02.07.2007 Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВСІ № 763667 від 22 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4111, ОСОБА_1 , яка є громадянином російської федерації належить земельна ділянка з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВСІ № 763667 від 22 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4111, що знаходиться на території Дергачівської міської ради, КСП «Дергачівський».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 №352265849, земельна ділянка з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111 зареєстрована за громадянином російської федерації ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯБ №988823, виданий 02.07.2007, видавник: Дергачівський районний відділ земельних ресурсів (дата реєстрації права власності 03.12.2018).

03.12.2018 за заявою ОСОБА_1 , в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 про реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 за ОСОБА_1 (індексний номер: 44444485 від 06.12.2018), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 30.10.2023 №352265849.

Отже, ОСОБА_1 у грудні 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130цього Кодексу.

Статтею 130 ЗК України передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України;юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;територіальні громади;держава. Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Приписами статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Отже, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

ОСОБА_1 єгромадянкою російськоїфедерації,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2023 № 352265849; довіреністю від 20.04.2017 виданою ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 ; поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111; заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.12.2018.

Отже, на момент набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 ОСОБА_1 була громадянином російської федерації.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до підпункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Так,із зазначенихдоказів відомо,що ОСОБА_1 , будучи громадянином іншої держави, набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111.

Також, факт не відчуження земельної ділянки підтверджується і Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у яких зазнаячено, що власником земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:01:000:0111 є ОСОБА_1 , яка є громадянкою рф.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 1 статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У контексті правовідносин у справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3276,12 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч.6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, задовольнити повністю.

Припинити громадянину російськоїфедерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6322010100:01:000:0111, площею 4.8166 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Харківського району Харківської області КСП «Слатінське», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 44444485 від 06.12.2018), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачений судовий збір в сумі 3276,12 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторінта інших учасників справи:

позивач: Дергачівська окружна прокуратура,місцезнаходження: Харківський район, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63; в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, ЄДРПОУ 39792822;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: російська федерація, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Вікторія ВТ», Код ЄДРПОУ: 34466339, юридична адреса: вул. Привокзальна, 2 «А», літ 1 «А», смт. Слатино, Харківський район, Харківська область, 62321.

Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок