Рішення

від 19.03.2024 по справі 594/12/24

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/12/24

Провадження №2/594/113/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про конфіскацію у власність держави земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3029 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0314, та площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території колишньої Заліської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, шляхом їх конфіскації в користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Посилається на те, що відповідачем з 15.05.2019 та з 20.04.2021, тобто з дати державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на дані земельні ділянки, успадковані на підставі свідоцтва про на спадщину за заповітом, упродовж строку, встановленого частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України, не відчужено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тому вони, згідно вимог статтей 81, 145 Земельного кодексу України, підлягають конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.02.2024 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позов визнає, з правовою оцінкою обставин, наданою позивачем погоджується, заперечень не має. При розподілі судових витрат просив врахувати вимоги ч.1 ст.142 ЦПК України, оскільки позов ним визнано до початку розгляду справи по суті.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не прибув. У клопотанні, поданому в системі «Електронний суд» позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить слухати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Денисова Т.С. у поданому через канцелярію суду клопотанні просить розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності відповідача.

Дослідивши та оцінивши докази суд встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2023 №352277477, за ОСОБА_1 , громадянином російської федерації, 15.05.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,3029 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0314. Документами, поданими для державної реєстрації зазначено свідоцтво про спадщину за заповітом реєстровий №695, серія та номер ННЕ 686382, виданий 16.05.2019 приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М.

Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , видане реєстраційною службою Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області 13.05.2014, що стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстровий №695, серія та номер ННЕ 686382, виданим 16.05.2019 приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2023 №352291549 та №352292611, за відповідачем ОСОБА_1 , громадянином російської федерації, 20.04.2021 зареєстровано право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1193 га кожна за кадастровими номерами 6120882900:01:001:0019 та 6120882900:01:001:0020. Документами, поданими для державної реєстрації зазначено свідоцтва про спадщину за заповітом реєстровий №497 та №499, видані 20.04.2021 приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6120882900:01:001:0019 належала спадкодавцю - померлій ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІУ-ТР №004617, виданого Заліською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 14.03.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N234, що стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстровий №497, виданим 20.04.2021 приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6120882900:01:001:0020 належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІУ-ТР №004618, виданого Заліською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 14.03.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №33. Спадкоємцем майна ОСОБА_3 була дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Відповідно до заповіту від 31.01.2007 року, зареєстрованого в реєстрі №6, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , що стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстровий №499, виданим 20.04.2021 приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-6100721142023 від 07.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площе 0,3029 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0314 становить 4 528, 74 грн.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9933396042023 від 07.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,1193 га за кадастровими номерами 6120882900:01:001:0019 становить 464, 7 грн.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9933396282023 від 07.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,1193 га за кадастровими номерами 6120882900:01:001:0020 становить 464, 7 грн.

Згідно листа Управління ДМС України в Тернопільській області №1061-23 від 20.02.2023, громадянин російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований 26.11.2020 УДМС у Тернопільській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 , строк дії до 24.11.2030.

Статтею 14 Конституції Українивизначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Устатті 26 Конституції Українизазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Устатті 13 Конституції Українизакріплено, що власність зобов`язує. Аналогічні положення викладені устатті 319 Цивільного кодексу України.

Приписамистатті 14 Цивільного кодексу Українивстановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 Цивільного кодексу Українипередбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Пунктом «е» частини першоїстатті 140 Земельного кодексу Українипередбачається, що не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, є однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку.

За змістом частин 1, 2 та 4статті 145 Земельного кодексу Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Оскільки ОСОБА_5 протягом року з часу переходу права власності на земельні ділянки: площею 0,3029 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0314 для ведення особистого селянського господарства , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 травня 2019 року за номером 31560500; площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0019, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 квітня 2021 року за номером 41602259; та площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0020, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 квітня 2021 року за номером 41601973, не відчужив, то право власності на зазначені земельні ділянки необхідно примусово припинити, шляхом конфіскації.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Крім того, частиною 4 статті 145 ЗК України передбачено, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Зважаючи на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог ч. 1ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір.

Оскільки приподачі даногопозову позивачембуло сплаченосудовий збіру сумі2684,00грн,що підтверджуєтьсяплатіжною інструкцією№1599 від08вересня 2023року,звідповідача в користь позивача слід стягнути 50 відсотків судових витрат, що становитиме 1342 грн.

Керуючись ст.ст. 8,13,14,41,131-1 Конституції України, ст. ст. 319,321,346,373,374,378 ЦК України, ст. ст. 22,81,143,145,148 ЗК України, ст.ст. 2,5,12,13,19,76,77,81,258,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області:

-площею 0,3029 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0314 для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 травня 2019 року за номером 31560500;

-площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0019, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 квітня 2021 року за номером 41602259;

- площею 0,1193 га за кадастровим номером 6120882900:02:001:0020, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 квітня 2021 року за номером 41601973.

Повернути Головному управліннюДержгеокадастру уТернопільській областіз Державного бюджету п`ятдесят відсотків судового збору в сумі 1342,00 грн., сплаченого ним при поданні позову відповідно до платіжної інструкції №835 (внутрішній номер 315917207) від 18.12. 2023.

Стягнути із ОСОБА_1 на користьГоловного управлінняДержгеокадастру уТернопільській областісудовівитрати,понесені насплату судовогозбору всумі 1342,00 грн.

Апеляційну скаргуна рішеннясуду можебути поданопротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: 6002, вул. Лисенка,20А, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ: 39766192.

Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 22 березня 2024 року.

Головуючий