Справа № 149/4206/23
Провадження №2/149/219/24
Номер рядка звіту 15
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.03.2024 року м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Войнаревича М. Г.,
при секретарі Паламарчук Л. В.,
за участі прокурора ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику справу за позовом Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,
В С Т А Н О В И В:
Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вказуючи, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином російської федерації, який, на підставі свідоцтва про право на спадщину успадкував земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Петриківської сільської ради Хмільницького району (на даний час Уланівської сільської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району), а саме:
-площею 3,2791 га, кадастровий номер 0524885200:04:002:0265, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого від 09.06.2004 за № 1592 ВВЕ № 253444,
Крім цього, на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду від 16.10.2008 у справі № 2-1230 за ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_3 , визнано право власності на земельну частку (пай) площею 3,2779 га з кадастровим номером 0524885200:04:002:0266 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Петриківської сільської ради Хмільницького району (на даний час Уланівської сільської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району),
На підставі вказаного свідоцтва і рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2019 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0524885200:04:002:0265, площею 3,2791 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788460805248 та 0524885200:04:002:0266, площею 3,2779 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798067405248.
B подальшому земельні ділянки з кадастровими номерами 0524885200:04:002:0265 та 0524885200:04:002:0266 ОСОБА_2 передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Явір» на підставі договору від 06.03.2019 б/н. Строк дії договору оренди 30 років, тобто до 06.03.2049.
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, право власності на вищевказані земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у ОСОБА_2 виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 13 березня 2019 року.
Перебування у приватній власності відповідача зазначених земельних ділянок суперечить Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Ураховуючи те, що ОСОБА_2 , цієї вимоги не виконав, а тому такі ділянки підлягають конфіскації у власність держави за рішенням суду, а дія договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_2 , та ТОВ «Явір» припиненню.
Прокурор Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Соловар А. С.. позовні вимоги підтримала та просила задоволити в повному обсязі.
Від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області до суду надійшло пояснення, в якому просить справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило. Відзив на позов відповідач ОСОБА_2 , не подавав.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Явір» подав заяву в якій просить справу розглянути без участі представника ТОВ «Явір» та вирішити відповідно до вимог Закону.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно інформаціїУправління Державноїміграційної службиУкраїни уВінницькій області№ 0501.5-5359/05.3-23від 16.08.2023вбачається,що громадянинросійської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за облікамиУДМС уВінницькій областіне значиться.
На підставі вказаного свідоцтва і рішення за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначені земельні ділянки, про що свідчать інформаційні довідки № 358180944 та №358181284 від 13 грудня 2023 року.
Так, відповідно до ст.1 ЗК України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частиною 4 ст. 81 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Право власності на земельну ділянку відповідач набув з 13 березня 2019 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак, в подальшому й по даний час земельні ділянки ним самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.
Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.
Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме:
- чи є втручання законним;
- чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;
- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»
наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Підставою для представництва в суді інтересів держави став факт порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.
Хмільницькою окружною прокуратурою повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Таким чином, враховуючи вищевказане та те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати (судовий збір).
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 13, 81, 142, 200, 206, 258-273, 280-284 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити повністю.
Припинити за ОСОБА_2 (паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 24.06.2008, ТП № 94 відділом УФМС росії по Санкт-Петербургу і Ленінградської області в Всеволожському районі РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , рф )
право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 0524885200:04:002:0265, площею 3,2791 га та 0524885200:04:002:0266, площею 3,2779 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Петриківської сільської ради Хмільницького району) Вінницької області шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп. на користь Вінницької обласної прокуратури, IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 22.03.2024.
Суддя: Михайло ВОЙНАРЕВИЧ
Суд | Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 18.03.2024 |
Оприлюднено | 25.03.2024 |
Номер документу | 117833968 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
Войнаревич М. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні