Рішення

від 07.03.2024 по справі 592/4995/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/4995/22

Провадження №2/592/58/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.12.2022 року, який представник підтримав у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_3 є власницею житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , та належать їй на праві власності.

В кінці 2021 році позивач ОСОБА_3 здійснила будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу «Т-ІІ» та виготовила технічний паспорт на нього. Загальна площа будинку складає 159,3 м2. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, який був виготовлений попереднім власником ОСОБА_5 , 13.03.2002 року їй виділялось для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,10 га і ведення особистого підсобного господарства 0,0133 га. Власником сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_4 . Коли позивач ОСОБА_3 купувала свою земельну ділянку та будувала на ній будинок, між сторонами не існувало будь-яких претензій або спору щодо меж їхніх земельних ділянок. При встановленні ОСОБА_3 бетонного забору навколо своєї земельної ділянки, ОСОБА_6 донька відповідача ОСОБА_4 , звернулася до Сумського міського голови із заявою щодо можливого самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки комунальної власності Сумської міської ради. Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надана відповідь, і запропоновано звернутися до сертифікованого інженера-геодезиста для встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі.

Інженер-геодезист ОСОБА_7 з`ясував, що відновлення меж земельної ділянки проводилося по координатам згідно обмінного файлу. Факту самовільного зайняття частини земельної ділянки комунальної власності Сумської територіальної громади міста не виявлено. Однак, межа (бетонна огорожа паркан) між земельними ділянками по АДРЕСА_3 не відповідає межі земельної ділянки відповідно до Державного геокадастру, що призвело до самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки позивача ОСОБА_3 на відстані 0,1900 м в точці 1 до 0,248 м в точці 8, що становить 3,423 м2 або 0,0003 га. У зв`язку із цим 24.06.2022 року позивач Лантрат письмово звернулася до доньки ОСОБА_4 ОСОБА_6 з проханням усунути недоліки та переставити бетонну огорожу, і зазначила, що під час встановлення ними бетонної огорожі була порушена межа, шляхом заглиблення бетонної огорожі в середньому на 0,25 см на земельну ділянку позивача ОСОБА_3 .

Вимоги ОСОБА_3 виконані не були, у зв`язку із чим вона звернулась до суду із даним позовом з вимогами до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та володінні належної на праві приватної власності ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровим номером № 5910136600:17:032:0092 та № 5910136600:17:032:0055, шляхом переносу встановленої бетонної огорожі на земельній ділянці позивача і повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки; стягнути судові витрати з відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 09.08.2022 року відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 23.12.2022 року через канцелярію суду надала відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження встановлення огорожі саме відповідачем. В уточнюючій позовній заяві позивач посилається на акт відновлення меж, але не додає його до справи. Щодо акту відновлення меж, то він складався без участі власників земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Відповідача не попереджали, як власника суміжної земельної ділянки, про здійснення замірів, що є порушенням норм Земельного кодексу України, не брались його обмінні файли до уваги. Ні в акті, ні в кадастрових зйомках не зазначено, що саме на відстані 0,25 м від межі знаходиться огорожа відповідача. Позивач сама стверджує, що раніше не мала будь-яких претензій до відповідача, коли вона придбала свою земельну ділянку. Відповідач зазначає, що позивач жодного разу не зверталася до нього з вимогою прибрати огорожу або перенести її. Окрім цього, відповідач ОСОБА_4 також замовив акт відновлення (встановлення) в натурі меж земельної ділянки, згідно якого межі земельної ділянки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 у натурі (на місцевості) збігаються зі штучними лінійними спорудами (бетонним забором), рубежами, зі сторони земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Отже, відхилення бетонного забору в бік земельної ділянки позивачки ОСОБА_3 , на 0,25 м. не існує. Таким чином, представник відповідача адвокат Брайко Ю.В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути витрати на правову допомогу з позивачки ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4 . Окремо представником відповідача подана заява на відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_6 в сумі 5000 грн, оскільки первинно такі позовні вимоги були пред`явлені саме до ОСОБА_6 , а згодом, після уточнення позовних вимог, до ОСОБА_4 . В подальшому представник відповідача надала суду підтвердження витрат, які понесла ОСОБА_6 на правову допомогу.

27.02.2023 року через канцелярію суду представником позивача адвокатом Яковенком Є.М. було подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Брайко Ю.В., які понесла ОСОБА_6 . Клопотання мотивує тим, що адвокатом Брайко Ю.В. не було надано детального опису виконаних робіт, не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. Представник позивача адвокат Яковенко Є.М. вважає, що заявлені судові витрати завищені.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року клопотання адвоката Брайко Ю.В. про відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_6 задоволено частково в сумі 3000 грн.

07.02.2023 року через канцелярію суду представником позивача адвокатом Яковенком Є.М. було подане клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, яке уточнено в заяві від 27.02.2023 року. Проведення експертизи доручити судовому експерту Сукаленку С.В. Клопотання мотивує тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, існує необхідність доведення тієї обставини, що відповідач зайняв частину земельної ділянки, належної позивачу, а для цього необхідні спеціальні знання у галузі земельних питань.

09.02.2023 року через канцелярію суду представником відповідача адвокатом Брайко Ю.В. подані заперечення на клопотання про проведення експертизи, які мотивує тим, вказаний у клопотанні експерт не може виконувати таку експертизу. Питання, які ставить представник позивача на вирішення експертизи, не є обставинами, які входять до предмета доказування. Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Сукаленку С.В., а провадження у справі зупинено.

29.03.2023 року ухвалою суду поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

18.05.2023 року ухвалою суду залучено до проведення судової земельно-технічної експертизи ФОП інженера-геодезиста ОСОБА_7 та направлено справу для проведення експертизи судовому експерту ОСОБА_8

02.06.2023 року на ухвалу суду від 18.05.2023 року представником відповідача адвокат Брайко Ю.В. було подано апеляційну скаргу. Постановою Сумського апеляційного суду від 26.09.2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.

16.11.2023 року до суду надійшов висновок судового експерта Сукаленка С.В., у висновку якого зазначається, що на земельній ділянці власника ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 знаходяться об`єкти, які не належать власникам садиби . за адресою АДРЕСА_1 , це контури бетонної огорожі з бетонними стовпами, довжиною накладення 27,19 п. метра (10,49+16,7). Огорожа накладається (перетинає) на територію земельної ділянки по АДРЕСА_1 в найбільш лінійних розмірах: кадастровий номер 5910136600:17:032:0055 0,3 м.; 0,27 м., 0,2 м.; кадастровий номер 5910136600:17:032:0092 0,2 м., 0,18 м.

17.11.2023 року ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2023 року з викликом сторін, яке було в подальшому відкладено.

07.03.2024 року в судовому засіданні представник позивача адвокат Яковенко Є.М. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповідно до висновку експерта ОСОБА_8 від 16.11.2023 року.

Представник відповідача адвокат Брайко Ю.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши думку учасників провадження та вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_9 є власником частки житлового будинку, господарських будівель і споруд та частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:17:032:0055 та частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:17:032:0092 відповідно до договорів дарування від 14.05.2021 року; частки житлового будинку, господарських будівель і споруд та частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:17:032:0055 відповідно до договорів купівлі-продажу від 18.06.2021 року; частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:17:032:0092 відповідно до рішення Сумської міської ради №2951-МР від 23.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-23).

Таким чином, ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:17:032:0055 та 5910136600:17:032:0092 за вищевказаною адресою.

Як вбачається з Державного акту про право власності на землю серія ІІІ-СМ № 006210 попередній, власник ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 0,1133 га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,10 га і ведення особистого підсобного господарства 0,0133 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).

Власником сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_4 .

Між ОСОБА_3 і донькою ОСОБА_4 - ОСОБА_6 виник конфлікт, у зв`язку із чим ОСОБА_6 звернулася до Сумського міського голови із заявою щодо можливого самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки комунальної власності Сумської міської ради. Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надана відповідь, і запропоновано звернутися до сертифікованого інженера-геодезиста для встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі; самовільного зайняття частини земельної ділянки комунальної власності Сумської міської територіальної громади не виявлено (а.с.36).

Інженер-геодезист ОСОБА_7 з`ясував, що відновлення меж земельної ділянки проводилося по координатам згідно обмінного файлу. Факту самовільного зайняття частини земельної ділянки комунальної власності Сумської територіальної громади міста не виявлено. Однак, межа (бетонна огорожа паркан) між земельними ділянками по АДРЕСА_3 не відповідає межі земельної ділянки відповідно до Державного геокадастру, що призвело до самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки позивача ОСОБА_3 на відстані 0,1900 м в точці 1 до 0,248 м в точці 8, що становить 3,423 м2 або 0,0003 га (а.с.37-39).

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним законодавством України про право власності.

Відповідно до положеньст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно доЗакону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положеньст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом ч. 2 та ч. 4ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, для правильного вирішення спору між сторонами слід ретельно з`ясувати правову природу та підстави визнання об`єкту самочинно збудованим.

Самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першійстатті 376 ЦК Україниознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-1328цс15, постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 року по справі № 520/17520/14-ц.

Верховний Суд України у постанові від 19.04.2017 року по справі №6-129цс17 зауважив, що, з урахуванням змістустатті 376 ЦК Українив поєднанні з положеннями статей16,386,391цьогоКодексу, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

В позовних вимогах позивач ставить питання саме про перенесення огорожі.

Згідно вимог ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до положеньст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_3 стверджує, що частина спірної огорожі збудована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:17:032:0092, яка належить їй.

Викладені обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, за ухвалою суду проведена судова земельно-технічна експертиза, висновками якої встановлено, що на земельній ділянці власника ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 знаходяться об`єкти, які не належать власникам садиби . за адресою АДРЕСА_1 , це контури бетонної огорожі з бетонними стовпами, довжиною накладення 27,19 п. метра (10,49+16,7). Огорожа накладається (перетинає) на територію земельної ділянки по АДРЕСА_1 в найбільш лінійних розмірах: кадастровий номер 5910136600:17:032:0055 0,3 м.; 0,27 м., 0,2 м.; кадастровий номер 5910136600:17:032:0092 0,2 м., 0,18 м (т.2, а.с.10-40).

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_4 та його представника адвоката Брайко Ю.В. спростовані висновками судової земельно-технічної експертизи № 16 від 16.11.2023 року, а тому повністю підтверджує твердження позивача та свідчить про наявність правових підстав для перенесення спірної огорожі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих позивачем доказів у їх сукупності, оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.4,76-83,141,264,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та володінні належними ОСОБА_3 , на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами № 5910136600:17603260092 та № 5910136600:17:03260055, шляхом переносу встановленої бетонної огорожі на земельній ділянці ОСОБА_3 і повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складають з судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 8564 грн., а всього в розмірі 9556 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Повний текст судового рішення виготовлено 19.03.2024 року.

Суддя І.М. Фоменко