Рішення

від 18.03.2024 по справі 595/2185/23

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/2185/23

Провадження № 2/595/76/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Содоморою Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, звернулося в суд з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,9975 га за кадастровим номером 6121283000:01:001:0330 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Космиринської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (на даний час Золотопотіцька селищна рада, Чортківського району Тернопільської області), шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління на підставі даних Державного земельного кадастру та відомостей Державного реєстру речових прав з`ясовано, що 21.12.2005 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,9975 га, за кадастровим номером 6121283000:01:001:0330, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Космиренської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (на даний час Золотопотіцька селищна рада Чортківського району Тернопільської області), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 15.11.2023. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2023 за ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав, 21.10.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,9975 га, за кадастровим номером 6121283000:01:001:0330, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Космиринської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом серії та номер 1522, видане 19.10.2016 державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Тернопільської області Максимович Л.B. З огляду на наведене та враховуючи, що відповідачем з 19.10.2016, тобто з дати отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку та державної реєстрації права власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у продовж строку, встановленого частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України, не відчужено земельну ділянку, тому вона, згідно вимог статті 145 Земельного кодексу України, підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

16 січня 2024 року ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області підготовче провадження у справі за позовомГоловногоуправління Держгеокадаструу Тернопільськійобласті до ОСОБА_1 проприпинення прававласності наземельну ділянку закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не прибув, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності.

Відповідач всудове засіданняне з`явився,належним чиномповідомлений прочас тадату розглядусправи,що підтверджуєтьсярекомендованим повідомленнямпро врученняпоштового відправлення, заявипро розглядсправи зайого відсутностіне подав,тому судвважає заможливе ухвалитизаочне рішенняна підставінаявних усправі доказів. Відзив на позов не подавав.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином російської федерації, на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6121283000:01:001:0330, площею 0,9975 га, яка знаходиться на території Космиринської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (на даний час Золотопотіцька селищна рада Чортківського району Тернопільської області), що стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6100665832023, дата формування 15.11.2023.

19 жовтня 2016 року, державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори, видано ОСОБА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом серії НВІ № 178203, після смерті ОСОБА_2 , на спадкове майно у виді земельної ділянки кадастровий номер 6121283000:01:001:0330, площею 0,9975, що розташована на території Космиринської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, цільове призначення котрої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21 жовтня 2016 року проведено державну реєстрацію на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 352270444.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1ст.1 Земельного кодексу Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

За змістом частин 2, 3 та 4статті 81 Земельного кодексу Україниіноземці таособи безгромадянства можутьнабувати прававласності наземельні ділянкинесільськогосподарського призначенняв межахнаселених пунктів,а такожназемельні ділянкинесільськогосподарського призначенняза межаминаселених пунктів,на якихрозташовані об`єктинерухомого майна,що належатьїм направі приватноївласності. Іноземціта особибез громадянстваможуть набуватиправа власностіна земельніділянки відповіднодо частинидругої цієїстатті уразі: а)придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)викупу земельнихділянок,на якихрозташовані об`єктинерухомого майна,що належатьїм направі власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Аналогічні положення викладені у статті 319 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Пунктом «е» частини першої статті 140 Земельного кодексу України передбачається, що невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, є однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 Земельного кодексу України якщо доособи переходитьправо власностіна земельнуділянку,яка зацим Кодексомне моженабуватися неюу власність,ця ділянкапідлягає відчуженнюїї власникомпротягом рокуз моментупереходу такогоправа. Уразі якщовідповідно дозакону власникземельної ділянкизобов`язаний відчужитиїї протягомпевного строкуі земельнаділянка небула відчуженаним протягомтакого строку,така ділянкапідлягає конфіскаціїза рішеннямсуду.Такий позовподається досуду органом,що здійснюєдержавний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набув з 21.10.2016 після державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6121283000:01:001:0330, площею 0,9975 га, що знаходиться на території Золотопотіьцої селищної ради (колишньої Космиринської сільської ради Бучацького району) Чортківського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, таку не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

В даному випадку наявнасправедлива рівновагаміж державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Крім того, частиною 4статті 145 ЗК Українипередбачено, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінняДержгеокадастру уТернопільській області, підлягають до задоволення.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1725 (внутрішній номер 308316092) від 21.11.2023, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2684,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.2,5,12,13,19,76,77,81,258,263-265,268,280-282,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,9975 га, за кадастровим номером 6121283000:01:001:0330, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Космиринської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (на даний час Золотопотіцька селищна рада Чортківського району Тернопільської області), шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. сплаченого судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р. О. Содомора