Рішення

від 14.03.2024 по справі 178/2161/23

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/2161/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Берелет В.В.,

секретаря: Маринич В.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Кринички цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Криничанської селищної об`єднаної територіальної громади, третя особа: Криничанська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно , -

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цією заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації помер його брат ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

ОСОБА_2 заповів йому земельну ділянку (кадастровий номер 1222055100:01:002:0062), що розташована на території Криничанської селищної ради, Криничанської ОТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, площею 7,219 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, за життя його брат був власником частини житлового будинку та частину земельної ділянки (кадастровий номер 1222055100:04:001:0309), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які успадкував після смерті батька.

Він звернувся до Криничанської нотаріальної контри за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом, але йому видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідач - Криничанська седищна рада про день слухання справи сповіщена.

Третя особа- Криничанська державна нотаріальна контора про день слухання справи сповіщена.

Дослідивши доказипо справісудом встановлено,що 08 травня 2020 року на території російської федерації помер брат позивача ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1222055100:01:002:0062), що розташована на території Криничанської селищної ради, Криничанської ОТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, площею 7,219 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 був власником частини житлового будинку та частину земельної ділянки (кадастровий номер 1222055100:04:001:0309), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які успадкував після смерті батька.

Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер на території російської федерації.

02.10.2020 нотаріус прийняв від позивача копію свідоцтва про смерть брата та відкрив спадкову справу, що свідчить про те, що нотаріус пересвідчився у її достовірності.

01 грудня 2022 року прийнятоЗакон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Закон передбачає:зупинення дії у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року; Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року.вихід з Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року.

На підставі цьогоЗаконуУкраїна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВРта Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Дія Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року зупинена з 27.12.2022 року.

Згідно з п.1.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції. України від 22.02.2012 року № 296/5 ( в редакції, яка діяла на час смерті спадкодавця ОСОБА_1 ) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо спадкодавець, якому майно належало на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставіЗакону України « Про міжнародне приватне право».

Стаття 71 ЗУ « Про міжнародне приватне право»в редакції, яка діяла на день смерті спадкодавця ОСОБА_1 передбачала, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні,- правом України.

Пункт 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»також визначає, що: «При вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця, необхідно з`ясовувати чи існує договір про правову допомогу з цією країною, і чи в цьому договорі не передбачені інші правила щодо спадкування, ніж в українському законодавстві. У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору».

Ураховуючи ту обставину, що між Україною та рф відсутні будь-які договори про правову допомогу, тому отримати в установленому порядку актовий запис про смерть спадкодавця чи оригінал свідоцтва про його смерть неможливо, правовідносини, що склалися регламентуютьсяЗаконом України « Про міжнародне приватне право»,Цивільним Кодексом України.

Устатті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право"визначено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україніправом України.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_1 відкрита у відповідності достатті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки до складу спадкового майна входить нерухоме майно: - земельна ділянка (кадастровий номер 1222055100:01:002:0062), що розташована на території Криничанської селищної ради, Криничанської ОТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, площею 7,219 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - земельної ділянки (кадастровий номер 1222055100:04:001:0309), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 гектарів, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші заяви про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини в спадковій справі відсутні, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії та матеріалами спадкової справи.

Спадщина відкрилась 08.05.2020 і до цього часу інші заяви про прийняття спадщини померлого ОСОБА_1 до спадкової справи не надходили.

Відповідно до пункту 1Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164, встановлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальної дії вчиняються з урахуванням таких особливостей ( заборон):

1)Незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов`язаної з державою-агресором, визначеноїпостановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією»У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні. Зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, та не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостимдев`ятим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови КМУ, та на нотаріальні дії щодо: засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства російської федерації. видачі свідоцтва про право на спадщину, посвідчення заповіту військовополоненого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією»до осіб, пов`язаних з державною агресором віднесені громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах.

Позивач є громадянином України, що підтверджується його паспортом, ніколи не був громадянином російської федерації і не проживав на території РФ, а отже не є особою пов`язаною з державою агресором, в розумінніпостанови КМУ від 3 березня 2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією».

Позивач, як громадянин України, як особа, яка не пов`язана з державою агресором, звернувся за видачею свідоцтва про право на спадщину, тому до нього не можуть бути застосовані обмеження встановленіПостановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164.

Постановою ОП КЦС ВС від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 визначено, що у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатися таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України.

Отже, враховуючи вказаний правовий висновок слід дійти висновку про те, що єдиним спадкоємцем на отримання спадщини померлого є його брат ОСОБА_1 .

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 , видане 11.05.2020 Муніципальною казенною установою «Багатофукціональний центр з надання державних і муніципальних послуг Одинцовського міського округу Московської області», тобто до повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Відповідност. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»у редакції від 23.12.2022 року, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Після виходу з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВРта Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВРна законодавчому рівні не приймалися інші закони та нормативні акти щодо можливості офіційного отримання та підтвердження факту смерті особи, яка померла на території рф.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливістьодна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Поняття правової визначеності як одного із елементів верховенства права неодноразово досліджувалось у рішеннях Конституційного суду України.

Статтею 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Приписами п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У силу ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( ч. 5ст. 1268 ЦК України).

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першоюстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК Українисуд має застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 1 Протоколу 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пункт 2статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободчітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом, воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба, а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Застаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняєпотрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленнювідповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Обмеження, що встановленіПостановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією»не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостимдев`ятим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови КМУ, та на нотаріальні дії щодо: видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криничанської селищної об`єднаної територіальної громади, третя особа: Криничанська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1222055100:01:002:0062), що розташована на території Криничанської селищної ради, Криничанської ОТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, площею 7,219 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельної ділянки (кадастровий номер 1222055100:04:001:0309), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 гектарів, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Криничанської селищної об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2024 року.

Суддя: В. В. Берелет

р