Рішення

від 20.03.2024 по справі 205/14326/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

20.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/14326/23

Провадження № 2/205/139/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівникаМаріупольської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областізвернувся досуду звищезазначеним позовоммотивуючи своївимоги тим,що ОСОБА_2 ,яка єгромадянкою російськоїфедерації,на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом,серія таномер 2081від 14грудня 2021року,яке виданоприватним нотаріусомМаріупольського районногонотаріального округуДонецької областіКовальовою М.В.,набула правовласності на1/2частки земельноїділянки зкадастровим номером1423985500:03:000:1478,площею 0,15га,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташовану натериторії Мангушськоїселищної радиМаріупольського районуДонецької області(натеперішній часМангушської селищноїтериторіальної громадиМаріупольського районуДонецької області).Право власностіна зазначену1/2частки земельноїділянки зареєстрованоза відповідачемв Державномуреєстрі речовихправо нанерухоме майнота їхобтяжень 14грудня 2021року.Станом надату набуттяправа власностіна вказануземельну ділянкувідповідач булагромадянкою російськоїфедерації тапроживала натериторії України.Згідно повідомленняз ГУДМС Україниу Донецькійобласті ОСОБА_2 документованапосвідкою напостійне проживанняв Українівід 17грудня 2019року,а зпитань оформленняпаспорта громадянинаУкраїни,паспорта громадянинаУкраїни длявиїзду закордон,набуття громадянстваУкраїни незверталася.Відповідач набувшив порядкуспадкування правовласності на1/2частки земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення,всупереч вимогамЗК Українине відчужилаїї зіспливом законодавчогостроку ізалишається їївласником.У зв`язкуіз вказаним,на теперішнійчас наявніпідстави дляконфіскації у ОСОБА_1 1/2частки земельноїділянки зкадастровим номером1423985500:03:000:1478,площею 0,15га,шляхом припиненняправа власностіна неїз одночаснимвизнанням прававласності задержавою вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті.На підставівикладеного звернувсядо судуз цимпозовом,в якомупросив судконфіскувати накористь держави1/2частки земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення угромадянки російськоїфедерації ОСОБА_1 , кадастровий номер 1423985500:03:000:1478, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 14 грудня 2021 року за №45657942, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а також стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 4198 грн.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року за №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Першотравневого районного суду Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

08 січня 2024 року ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська частково задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_3 і будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо 1/2 частки земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер 1423985500:03:000:1478), яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1993651214239), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, та заборонено ОСОБА_3 розпоряджатись вищевказаною 1/2 часткою земельної ділянки, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї 1/2 частки земельної ділянки, а також витребувано: у Державної міграційної служби України інформацію стосовно того, чи зверталася громадянка російської федерації ОСОБА_2 , яка має посвідку постійного місця проживання на території України, з метою оформлення нової посвідки на постійне проживання на території України у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час; у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час громадянкою російської федерації ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Прокурор Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Дорогань О.В. письмово підтримав позовні вимоги і просив задовольнити позов у повному обсязі, проти проведення розгляду справи без використання технічних засобів фіксації судового процесу та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Косовненко Є.О. в системі «Електронний суд» було сформовано клопотання про розгляд справи без участі їх представника, в якому також просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та постановити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, на підставі ст. 130 ЦПК України повідомлялася належним чином про день, час та місце розгляду справи шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, однак заперечень суду не надала, про причини неявки суд не повідомила та не надала клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі.

20 березня 2024 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами загального позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М.В. і зареєстрованого в реєстрі за №2081, громадянка російської федерації ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,15 га, кадастровий номер 1423985500:03:000:1478, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (а. с. 26).

Як встановлено судом з інформаційної довідки №352677157, сформованої 01 листопада 2023 року, право власності ОСОБА_1 на зазначену 1/2 частку земельної ділянки 14 грудня 2021 року зареєстроване в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1993651214239 (а. с. 14-15).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з листа ГУ ДМС України в Донецькій області №1401.3.1.1-6045/14.3-23 від 21 листопада 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою російської федерації, була документована посвідкою на постійне проживання в Україні від 17 грудня 2019 року (а. с. 10).

Відповідно дост.131-1Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно із ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Частиною 5 статті 22 ЗК України встановлено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Вимогами підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже, право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене чинним законодавством України.

Враховуючи, що громадянка російської федерації ОСОБА_2 документована посвідкою на постійне місце проживання від 17 грудня 2019 року, відноситься до осіб, які постійно проживають на території України на законних підставах, вона мала можливість звернутись до нотаріуса для вчинення відповідних дій з метою відчуження 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1423985500:03:000:1478, площею 0,15 га, яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак, цього не зробила. За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 протягом року з часу переходу права власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки її не відчужила, тому право власності на зазначену частку земельної ділянки слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

З приводу заявлених позовних вимог про визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Приписами ст. 354 ЦК України визначено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту, в цьому випадку, спрямований на поновлення порушених прав держави та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 198 грн.

Керуючисьст. ст. 13-14, 41, 129, 131-1 Конституції України, ст. ст. 1, 22, 81, 145 ЗК України, ст. ст. 3, 15-16, 316, 346, 348, 354 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати на користь держави 1/2 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 з кадастровим номером 1423985500:03:000:1478, площею 0,15 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1993651214239), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 14 грудня 2021 року за №45657942, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002), рахунок UА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, отримувач - Донецька обласна прокуратура) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 4 198 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Маріупольська окружна прокуратура Донецької області, місцезнаходження: 87501, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, буд. 10, тимчасове місце дислокації: 49011, м.Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 35, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко