Рішення

від 21.03.2024 по справі 357/600/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/600/24

Провадження № 2/357/1374/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року позивач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу, мотивуючи тим, що 16.11.2020 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» було укладено договір страхування наземного транспорту № 500/19-Тл/Ц3-56, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 29.12.2020 року в м. Біла Церква на Сквирському шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Renault», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду у справі № 357/270/21. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю «Renault», д/н НОМЕР_1 , спричинено значні механічні пошкодження, а його власнику матеріальний збиток. Згідно Звіту № 75771 від 06.02.2021 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 81 150,95 грн. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало на користь страховика 72 166,96 грн. На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі розрахунку суми страхового відшкодування та страхового Акту здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 72 166,96 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 на момент ДТП не була застрахована, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до відповідача. З метою досудового відшкодування збитків, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до ОСОБА_1 з Претензією № 220221-741/р від 22.02.2021 року, проте, на момент подання даної позовної заяви, кошти відшкодовані не були. Тому, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 72 166,96 грн. та суму судового збору у розмірі 2 684,80 грн. ( а. с. 1-3 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 74) та матеріали передані для розгляду.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди ( ч. 6 ст. 28 ЦПК України ).

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2021 року, відповідач ОСОБА_1 є винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мале місце в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

16 січня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 78 ).

16 лютого 2024 року за вх. № 9045 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 79).

З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.05.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Оскільки відповідач зареєстрований у Білоцерківському районі та дорожньо-транспортна пригода сталася в м. Біла Церква, то дана позовна заява підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 20 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 14 годину 30 хвилин 21 березня 2024 року ( а. с. 80-81).

В судове засідання позивач свого представника не направив, 04.03.2024 року за вх. № 12097 судом отримано клопотання від представника ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності № 271223-4/с від 27.12.2023 року ( а. с. 85 ), в якому просила розглянути цивільну справу № 357/600/24, що призначена до розгляду 21.03.2024 року на 14 годину 30 хвилин, без участі представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі наявних у ній доказів ( а. с. 83-84 ).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 21.03.2024 року за вх. № 15790 судом отримано заяву, в якій ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України просив справу за позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до нього про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу розглядати за його відсутності. Позов визнає в повному обсязі ( а. с. 87 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, представник позивача та відповідач скористувалися своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що 29.12.2020 року о 19 годині 34 хвилин, ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210930-20», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспртнизх засобів з матеріальними збитками, чи порушив вимоги п. 2.3 б, 12.12, 13.1 ПДР, що підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/270/21 від 09.02.2021 року.

Вказаною вище ухвалою суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 454 грн.

В судовому засіданні при розгляді вказаної адміністративної справи, ОСОБА_1 вину визнав, у вчиненому розкаявся, запевнив, що більше такого не повториться, просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, 16.11.2020 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» було укладено договір страхування наземного транспорту № 500/19-Тл/Ц3-56, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП ( а. с. 5-24, 18-20 ).

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 на момент ДТП не була застрахована.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю «Renault», д/н НОМЕР_1 , спричинено значні механічні пошкодження, а його власнику матеріальний збиток ( а. с. 59-65 ).

Згідно Звіту № 75771 від 06.02.2021 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 81 150,95 грн. ( а. с. 28-53 ).

У зв`язку до умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало на користь страховика 72 166,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7447246 від 12.02.2021 року ( а. с. 54 ).

З метою досудового відшкодування збитків, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до ОСОБА_1 з Претензією № 220221-741/р від 22.02.2021 року ( а. с. 66 ), проте, на момент подання даної позовної заяви, кошти відшкодовані не були.

Так, у даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, оскільки зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16.09.2015р. по справі № 6- 284цс15; постанові ВСУ від 23.03.2016 р. по справі № 6-2598цс15.

Отже, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач вважає, що у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія, який завдав збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України ,,Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування».

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сплаченому розмірі потерпілій особі в сумі 72 166,96 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До того ж, звертаючись до суду 21.03.2024 року з заявою про розгляд справи за його відсутності, відповідач ОСОБА_1 визнав позов в повному обсязі ( а. с. 87 ).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено, що визнання відповідачем позову, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем, який виплатив потерпілій особі завдану майнову шкоду, правомірно заявлені вимоги до відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При звернені до суду з вищевказаними позовними вимогами з боку позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було сплачено судовий збір в розмірі 2 684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.11.2023 року ( а. с. 4 ).

Звертаючись до суду із заявою від 21.03.2024 року, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав повністю, до початку розгляду справи по суті.

Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

А отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» підлягають стягненню понесених позивачем при звернені до суду 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1 342 гривень, інші 50 відсотків судових витрат у розмірі 1 342 гривень Білоцерківському управлінню Державної казначейської служби України Київської області повернути ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 993, 1166, 1187, 1191, Цивільного кодексу України, 2, 12, 13, 19, 27, 28, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 133, 141, 142, 187, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України ,,Про страхування", п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір» суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування в розмірі 72 166,96 гривень та судові витрати в сумі 1 342 гривень, загалом 73 508,96 гривень ( сімдесят три тисячі п`ятсот вісім гривень дев`яносто шість копійок ).

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, код ЄДРПОУ 38009832, повернути приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ЄДРПОУ: 33908322, IBANUA543005280000026505601339688 в АТ «ОТР Банк») судовий збір в розмірі 1 342 гривень ( одна тисяча триста сорок дві гривні ), сплачений згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 55751046 від 02.11.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ЄДРПОУ: 33908322 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 21 березня 2024 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов