Ухвала

від 16.02.2024 по справі 359/1541/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/359/80/2024

Справа № 359/1541/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особи : ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про встановлення фактів проживання дитини з батьком та перебування дитини на утриманні,-

В С Т А Н О В И В :

13.02.2024 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника заявника ОСОБА_3 , надійшла вище зазначена заява, з проханням: встановити факт проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2017 року по даний час за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному і одноосібному вихованні і утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2017 року по даний час.

При цьому зазначено, що встановлення зазначеного факту є необхідним для забезпечення охорони прав, свобод та інтересів дитини, який станом на дату подання цієї заяви є малолітнім. Також вирішення цього питання забезпечить заявнику як батьку дитини, який фактично станом на дату подання цієї заяви є єдиним із батьків, з ким дитина проживає і хто виховує дитину, належних умови для безперешкодного здійснення ним батьківських особистих немайнових та майнових прав та виконання батьківських обов`язків.

При цьому встановлення факту самостійного виховання дитини буде підставою для одноосібного прийняття батьком дитини рішень про зміну місця проживання дитини, про надання згоди на виїзд дитини за кордон, що особливо важливо в умовах війни. Адже згідно вимог чинного законодавства для зміни місця проживання дитини та для оформлення дозволу на виїзд дитини за кордон потрібна згода обох батьків або засвідчена органом опіки і піклування письмова заява одного із батьків, що також потребує часу на проходження процедури погодження, якого в умовах війни для оперативного вирішення питання про вивіз дитини у безпечне місце перебування може не бути.

Вивченням заяви та доданих до неї документів встановлено, що заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження цивільного судочинства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. ч. 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У частині 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з роз`ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Так, за змістом положень ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Суд зауважує, що окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Також слід звернути увагу, що 13 квітня 2016 року між заявником та матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір, предметом якого є в тому числі виховання, утримання та місце проживання дітей (місце проживання дітей визначено з матір`ю).

В силу вимог ч.2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як стверджує заявник, між ним та матір`ю дитини відсутній будь-який спір про виховання та про визначення місця проживання дитини.

Разом з цим заявником заявлено вимогу, щодо встановлення факту проживання сина із заявником з 01.09.2017 та перебування сина з 01.09.2017 на самостійному і одноосібному вихованні і утриманні батька.

Такі твердження не відповідають змісту укладеного батьками неповнолітнього ОСОБА_5 договору та досягнутим домовленостям.

Крім того, за відсутності спору твердження заявника про необхідність встановлення у судовому порядку факту, що може бути підтверджений у визначений чинним законодавством спосіб (шляхом внесення змін до раніше укладеного договору чи отриманням довідки про те, що дитина знаходиться на утриманні батька, яка видається органом місцевого самоврядування через центр надання адміністративних послуг за місцем проживання заявника), слід визнати необґрунтованим.

Разом з цим встановлення факту постійного проживання дитини з батьком та факту перебування дитини на повному одноосібному утриманні та вихованні батька, може свідчити про відсутність згоди між батьками щодо визначення місця проживання дитини, або про намір встановити факт, який пов`язаний з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи вище викладене, у відкритті провадження у справі за заявою поданою в порядку окремого провадження слід відмовити та роз`яснити заявнику право звернутись до суду в порядку позовного провадження цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186, 258-261, 293, 315 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особи : ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про встановлення фактів проживання дитини з батьком та перебування дитини на утриманні.

Роз`яснити заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах в порядку цивільного судочинства.

Копію даної ухвали направити заявнику ( представнику), заяву та додані документи, які подані через систему «Електронний суд» залишити при даній справі.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, який обчислюється з її дня підписання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Муранова-Лесів