Ухвала

від 19.03.2024 по справі 404/2231/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/2231/24

Номер провадження 1-кс/404/954/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 , погодженого з заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42023120000000215, з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді з клопотанням, про накладення арешту на нерухоме майно належне підозрюваному ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтовано наступним:

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023120000000215, з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 111 КК України.

07.03.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, тому існує потреба у накладенні арешту на майно підозрюваного.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

За правилами ч.2 ст. 172 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 , як власник майна не викликався, оскільки майно не вилучалось.

Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши надані матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовано, вважаю про необхідність задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

07.03.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у зв`язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.

Так, санкція статті 111 частини 2 КК України передбачає такий вид основного покарання, як конфіскацію майна.

За інформацією з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4422886600:01:007:0019, загальною площею 2 га., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2210246744228), яка розташована на території Стрільцівської сільської ради Міловського району Луганської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Таким чином, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який відповідно до ч.2 ст.111 КК України карається позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, з метою недопущення можливого ухилення від конфіскації за вироком суду, а також з метою попередити існуючі ризики, пов`язані зі спробами на відчуження належного підозрюваному майна, необхідно накласти арешт. За таких умов, існує реальна потреба у забезпеченні у майбутньому можливість виконати вид покарання як конфіскацію майна.

Обставини та завдання цього досудового розслідування (ст. 2 КПК України) виправдовує ступінь такого тимчасового втручання у майнові права і свободи підозрюваної особи, як накладення арешту з позбавленням її права на відчуження майна.

Не допускається заборона користування житловим приміщенням особами, які на законних підставах проживають у ньому (ч.12 ст.170 КПК України). Право законного власника/володільця/користувача у правомірному користуванні житлом, не може бути обмежено. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі Смирнов проти Росії висловлена правова позиція про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких умов, накладення арешту на майно підлягає задоволенню лише шляхом заборони його відчуження. У даному випадку тимчасове обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, вважаю що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню.

На виконання положень ч. 4 ст. 173 КПК України, тимчасово застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не призведе до зупинення або надмірного обмеження. Не завдасть інших негативних наслідків, які суттєво не позначаться на інтересах інших осіб.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт, заборонивши розпорядження та відчуження на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 4422886600:01:007:0019, площею 2 га., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2210246744228), яка розташована на території Стрільцівської сільської ради Міловського району Луганської області, власником якої є ОСОБА_5 .

Слідчому Третього відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1