Рішення

від 20.03.2024 по справі 176/298/24

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/298/24

провадження №2/176/452/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Павловської І.А.,

за участю секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа «Новий вік», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 1999 року, укладений між ним та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зареєстрований на товарній біржі «Новий вік» за реєстраційним номером №3-95 від 29 квітня 1999 року.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 29 квітня 1999 року між ним та відповідачами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 1/2 будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м., житлової площі 30,80 кв.м.

Вказаний договір було укладено на виконання біржової угоди, зареєстрованої в товарній біржі «Новий вік» за №3-95 від 29 квітня 1999 року. Нотаріально договір купівлі-продажу не був посвідчений, оскільки працівники біржі запевнили, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач зазначає, що вказаний правочин обома сторонами повністю виконаний, відповідачами було звільнене житло в обумовлені договором строки, передані ключі, проведено повний розрахунок між сторонами. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Вказує, що на час укладання договору в квітні 1998 року ні він, ні відповідачі не знали, що правочин, у відповідності до ст. 47 ЦК Української РСР (1963 року), підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час, також був чинним ЗУ «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Однак, на теперішній час він не має можливості розпоряджатися придбаним нерухомим майном та вчиняти щодо нього будь-які цивільно-правові угоди, оскільки договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений. Тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання не з`явивсь. При цьому, надав заяву, де просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Третя особа будучи належним чином повідомленою про дачу, час та місце судового розгляду, у судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідачі, у судові засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи їм повідомлялося у встановленому законом порядку, відзиву на позов від відповідачів не надходило.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про власність», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, власник на свій розсуд, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Згідно ч. 1 ст.13 Закону України «Про власність» об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Судом встановлено, що 29 квітня 1999 року між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 1/2 будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м., житлової площі 30,80 кв.м (а.с. 6.)

Договор купівлі-продажу укладено на виконання біржової угоди, зареєстрованої в товарній біржі «Новий вік» за №3-95 від 29 квітня 1999 року.

Слід зазначити, що нотаріусом договір не посвідчувався, оскільки на час його укладення ст.15 Закону України «Про товарну біржу» передбачала, що договір укладений на торговій біржі не потребує свого подальшого нотаріального посвідчення.

Сторони виконали передбачені договором умови. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Однак, на теперішній час позивач не має можливості розпоряджатися придбаним нерухомим майном та вчиняти щодо нього будь-які цивільно-правові угоди, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не було посвідчено нотаріусом.

Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтями 391, 392 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивач та відповідачі виконали усі умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, які не порушують інтереси держави чи третіх осіб та приходить до висновку про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 1999 року, укладеного між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, та зареєстрованого на товарній біржі «Новий вік» за реєстраційним номером №3-95.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 4, 13, 48 Закону України «Про власність» та у відповідності до ст.ст. 334, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа «Новий вік», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 1999 року, укладений між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, що зареєстрований на товарній біржі «Новий вік» за реєстраційним номером №3-95.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА