Ухвала
від 21.03.2024 по справі 495/2469/24
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 495/2469/24

Номер провадження 2-з/495/48/2024

21 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської області Анісімова Н.Д., дослідивши матеріали заяви: Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову :

Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-ДністровськогоміськрайонногосудуОдеської області надійшла позовна заява :Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Крім того, позивач звернувся в порядку ст. 149 ЦПК України с заявою про забезпечення позову в якої вказав,що у 2022 році керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся з позовом до ТОВ «Котлон» до Господарського суду Одеської області. У своєму позові просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

-витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248);

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887311 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ «Котлон»;

-витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ «Котлон» земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249);

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ «Котлон».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі №916/553/22, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, вищезазначений позов прокурора задоволено.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «Котлон», скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №61887311 та №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки, а також в частині розподілу судових витрат. В частині позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №61887311 та №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 залишено без змін.

Своє рішення в частині відмовлених позовних вимог касаційний господарський суд мотивував тим, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, а тому для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог суд касаційної інстанції виходив з того, що прокурор належними та допустимими доказами довів наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування земельних ділянок, оскільки ТОВ «Котлон» не могло не знати про незаконність продажу спірних ділянок, внаслідок якого вони вибули з володіння власника поза його волею.

Оскільки на момент вирішення спору та набрання чинності постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №916/553/22 за позовом прокурора про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Котлон» спірної земельної ділянки, така перебувала у власності ОСОБА_1 , а не ТОВ «Котлон», то для того, щоб інтереси держави не залишались незахищеними, прокуратура змушена звернутись до суду з новим віндикаційним позовом до актуального володільця спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 .

Тобто у юридичному аспекті судове рішення у справі №916/553/22 набуло статусу остаточного, однак не було фактично виконане, а тому в силу принципу правової визначеності має знайти своє продовження в новому віндикаційному позові.

Такий підхід повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у пунктах 10.28-10.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19) про те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у ціи? справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якоі? ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого маи?на є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме маи?но виключно у разі, якщо право власності на це маи?но зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. При цьому позивач не позбавлении? права звернутись до актуального володільця спірного маи?на з позовом про и?ого витребування.

Як вбачається з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 ОСОБА_1 був обізнаний про наявність вказаних обставин, про існування судових спорів та судових рішень. При цьому, на думку прокурора, ОСОБА_1 продовжуючи будівництво та оформлюючі відповідні документи не міг не розуміти, що такі дії є протиправними.

У зв`язку із цим, вважаємо, що Відповідачем можуть вживатись заходи для уникнення настання для нього негативних наслідків, у разі задоволення позову прокурора. Отже у випадку відчуження спірних земельних ділянок, об`єктів нерухомості, розташованих на них реальне поновлення законності, в частині витребування земельних ділянок, знесення об`єктів нерухомості, розташованих на них, та інтересів Кароліно-Бугазької територіального громади стане неможливим та суттєво ускладнить виконання рішення суду.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуальногокодексу України, позовзабезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами щодо забезпечення ефективного засобу захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд має враховувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства зокрема є те, що відповідно до ст.124Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позовуце негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, а також зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів та можливості відчуження спірного майна, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а тому вважаю, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

Враховуючи викладене,а такожпідстави набуття ОСОБА_1 права власностіна спірнемайно,обґрунтованим єнакладення арештуна земельнуділянку площею0,0459га заадресою: АДРЕСА_1 (кадастровийномер 5110300000:02:012:0248); наземельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 та заборонити вчиняти будь-які дії із об`єктами нерухомого майна, які знаходяться на спірних земельних ділянках.

Приймаючи до уваги обставини справи та безумовний факт того, що право власності на майно отримано у порушення вимог Закону, керуючись п. 6 ч. 1 ст.151 ЦПК України, пропоную суду не застосовувати зустрічне забезпечення.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 149-152 Цивільного процесуального кодексу України,просить суд:

1.Накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 658,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2432960151103).

2. Накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 262,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2739140051040).

3.Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно об`єкту житлової нерухомості дачного будинку, загальною площею 658,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2432960151103).

4. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно об`єкту житлової нерухомості дачного будинку, загальною площею 262,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2739140051040).

5.Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248).

6.Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249).

7.Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,6667 га, має кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2191123151103).

8.Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249).

9.Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248).

Вивчивши матеріали позовної заяви, доводи заяви про забезпечененя позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Вивчившизаяву прозабезпечення позову,враховуючи принципиздійснення цивільногосудочинства,суд приходитьдо висновку,що оскількиіснують обґрунтованіризики того,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можеускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуабо ефективнийзахист,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких вінзвернувся,зважаючи нате,що заходизабезпечення позовує співмірнимиіз заявленимипозивачем вимогамита неє забороненими,суд вважає,що заявапозивача Першого заступникакерівника Білгород-Дністровськоїокружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України в зв*язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 658,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2432960151103).