Постанова

від 14.03.2024 по справі 918/652/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Справа № 918/652/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Деркач В.В.

відповідача: Скаржинський М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23, ухвалене суддею Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 13.11.2023 р.

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком"

про стягнення 536 324,16 грн

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом," від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція (позивач), звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Елком (відповідач) про стягнення 388 317,84 грн пені та 148 006,32 грн штрафу за договором поставки № 53-122-01-22-11795 від 16.02.2022.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Елком про стягнення у сумі 536 324,16 грн задоволено.

Не погоджуючись з рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" звернувся з апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження по справі №918/652/23, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 року по справі №918/652/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Листом №918/652/23/8279/23 від 18 грудня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №918/652/23 з Господарського суду Рівненської області.

25.12.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/652/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 12 067,29 грн та подати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" та адвоката товариства - Скаржинського М.В., та у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України.

10.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23, розгляд апеляційної скарги призначено на "15" лютого 2024 р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2..

30.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" у задоволенні поданої апеляційної скарги.

Також, 30.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 р. клопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/652/23 - задоволено.

07.02.2024 р. в системі "Електронний суд" була сформована заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/652/23 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "14" березня 2024 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

04.03.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 14.03.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення відмову у задоволенні позову.

Представник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" не погоджується з рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 року по справі № 918/652/23 з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи. До такого висновку апелянт дійшов з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив лише з того, що, відповідач для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору не доведено, що мали місце обставини, які унеможливили виконати договірні зобов`язання, щодо поставки продукції в строк обумовлений Договором. Але суд жодним чином не надав оцінки обставинам та доказам, що були надані Відповідачем. До таких обставин, що підтверджуються доказами відносяться.

Апелянт зазначав про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, наявність підтверджуючих документів та фактичних обставин, щодо неможливості виконати взяті на себе зобов`язання у строки, передбачені Договором та неможливість виконати договірні зобов`язання з поставки товару. Представником позивача умисно не наводилися, обставини та факти про які йому відомо та які передували фактичній поставці Товару. Так у відповідності до Розділу 11 Договору, відповідач направив повідомлення Позивачу (належним чином завірена копія Листа №49/04 від 05.04.22р. - міститься в матеріалах справи) про неможливість виконати договірні зобов`язання, щодо поставки Товару в терміни передбачені договором, серед іншого у зв`язку з тим, що виробничі потужності Відповідача знаходяться на окупованих територіях (м. Каховка).

Також, починаючи з травня місяця 2022 року та протягом 2023 року, між сторонами провадження, відбувалися системні переговори, щодо відтермінування строків поставки Товару, виготовлення якого є технологічно складним та таким, що має виготовлятися на спеціальному обладнанні, також з боку Відповідача вимагалося погасити заборгованість за поставлений Товар, згідно Договору. Під час переговорів, Апелянтом наголошувалося, що виробничі потужності знаходяться на окупованій території та на підтвердження даного факту надавалися Договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Каховка, Договір оренди обладнання з місцем розташування в м. Каховка (належним чином завірені копії Договору оренди обладнання №2-0119 від 01.01.2019р., Договір оренди №1-0119 від 01.01.2019р, та Довідки, додавалися до матеріалів справи). Крім того, у Відповіді на претензію (належним чином завірена копія Відповіді на претензію №32/1142 від 07.12.2022р - міститься в матеріалах справи), про яку вказує Позивач по справі, Відповідач наголосив про додаткові обставини, що унеможливлюють виконання договірних зобов`язань, щодо поставки Товару в строки передбачені Договором.

Також, апелянт вказує на те, що у відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за М309 від 22.12.2022р., Каховська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по дату ухвалення оспорюваного Рішення, відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупована Російською Федерацією.

Скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що виробничі потужності знаходяться на окупованій території та на підтвердження даного факту надавалися Договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Каховка, Договір оренди обладнання з місцем розташування в м. Каховка (належним чином завірені копії Договору оренди обладнання №2-0119 від 01.01.2019р., Договір оренди №1-0119 від 01.01.2019р, та Довідки, додавалися до матеріалів справи). Отже, між веденням правового режиму воєнного стану у зв`язку із збройною агресією «російської федерації», що призвела до тимчасової окупації Каховської міської територіальної громади де знаходилося виробництво Апелянта та неналежним виконанням договірних зобов`язань існує причино-наслідковий зв`язок, що і мало бути покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Окрім того, суд першої інстанції ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку, що застосування приписів норм матеріального права, в частині звільнення від відповідальності апелянта на підставі статті 617 ЦК України, не може застосовуватися з причини того, що продукція у відповідності до технічної специфікації, яка є додатком № 2 до Договору поставки, вимогами замовника до товару є зокрема рік його виготовлення 2021. Дане твердження суду носить оціночне судження, враховуючи, що у відповідності до терндерної документації вимоги відповідача до Товару були визначені, що Товар має бути виготовлений у 2021-2022 роках. Крім того, повертаючись до Договорів оренди, що укладені апелянтом чітко передбачено, що метою оренди, в тому числі є зберігання готової продукції.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі, не надав належну оцінку наявним доказам та фактичним обставинам, що унеможливили належне виконання договірних зобов`язань.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" у відзиві вказує на те, що судом першої інстанції врахована позиція ТОВ «НВП «Елком», доводам та фактам надана належна правова оцінка, більше того, судом першої інстанції двічі запропоновано ТОВ «НВП «Елком» надати докази виникнення форс-мажорних обставин, проте останній їх все одно не надав. Відтак, доводи наведенні у апеляційній скарзі ТОВ «НВП «Елком» безпідставні та необґрунтовані, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року, у справі №918/652/23, є обґрунтованим та законним.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

16.02.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) за результатами закупівлі UA-2021-12-07-004206-b, згідно з Законом України Про публічні закупівлі укладено договір поставки №53-122-01-22-11795 (договір), за п. 1.1. якого відповідач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність позивача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1, що є додатком №1 до договору.

Відповідно до п.12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 30.06.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 38540000-2 перетворювачі вихорострумованого контролю, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 1 864 175,00 грн, крім того ПДВ -372 835,00 грн. Загальна сума договору становить 2 237 010,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником у 2022 році позиції № 1,2,3 специфікації № 1 у строк по 15.04.2022, позиції № 4,5,6 специфікації № 1 - по 07.10.2022. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до договору) та технічним специфікаціям до предмету закупівлі 104-5-ТС-СКМ (додаток 2.1. до договору) з 104-6-ТВтаУП-СКМ (додаток 2.1.1. до договору), 104-7-ТС-СКМ (додаток 2.2. до договору) з 104-11-ТВтаУП-СКМ (додаток 2.2.1. до договору), 104-6-ТС-СКМ (додаток 2.3. до договору) з 104-7-ТВтаУП-СКМ (додаток 2.3.1. до договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК Енергоатом: Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії"СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно- супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документ, що підтверджує якість продукції. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП НАЕК Енергоатом Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 20 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Поштова адреса постачальника для направлення повідомлення: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, а/с 51.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 20.04.2022 відповідач здійснив поставку першої партії продукції на суму 122 634, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №3-1504 від 15.04.2022 на суму 21 144, 00 грн та видатковою накладною № 2-1504 від 15.04.2022 на суму 101 490,00 грн, 20.02.2023 здійснено поставку другої партії продукції на суму 101 490,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1-1602 від 16.02.2023 та 17.03.2023 здійснено поставку третьої партії продукції на суму 121 788,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1-1403 від 14.03.2023, а всього на загальну суму 345 912,00 грн. Решта продукції на суму 1 891 098,00 грн відповідачем не поставлена.

За умовами п.6.4. договору постачальник зобов`язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення. При цьому у випадку прострочення поставки продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Сторонами погоджено, що позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 9.1. цього договору, становить 3 (три) роки (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 9.4. договору).

Листами від 14.07.2022, 15.08.2022, 03.10.2022, 03.11.2022, 06.03.2023 відповідач повідомляв про строки поставки непоставленої продукції впродовж вересня жовтня 2022 року, грудня 2022 року січня 2023 року, травня 2023 року у зв`язку і налагодженням потужностей виробництва товару у м. Івано-Франківську.

12.05.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 9174/001-юр щодо добровільної сплати штрафних санкцій за прострочення поставки продукції, на яку відповідач надав відповідь № 34/06 від 05.06.2023, де зазначив, що товар, який мав бути поставлений на підставі договору поставки, притримується товариством до виконання позивачем зобов`язань щодо виконання рішень господарських судів України про сплату заборгованості на користь відповідача.

У зв`язку з недотримання відповідачем умов договору щодо поставки продукції позивачем нараховано та заявлено до стягнення 388 317,84 грн пені та 148 006,32 грн 7% штрафу.

Окрім того, розділом 11 договору погоджено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійна лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дія органів державної влади тощо. Дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії цього договору. Але якщо такі обставини перевищують дів місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання договору, про що підписується додаткова угода. Сторони зобов`язані повідомити про настання або припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом трьох днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили. Відповідним доказом наявності обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат Торгово-промислової палати згідно із Законом України Про торгово-промислові палати України, або, відповідно до діючого законодавства, інших компетентних органів. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили позбавляють сторону права посилатися на них.

05.04.2022 відповідач направив позивачу лист №49/04 про неможливість виконати договірні зобов`язання щодо поставки товару в терміни, передбачені договором, у зв`язку з тим, що виробничі потужності відповідача знаходяться на окупованих РФ територіях (м. Каховка), яку позивач отримав, про що свідчить зміст його листа від 23.02.2023 № 3546/041.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Частинами 1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч.1 ст.692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною поставкою товару та відповідальністю за таке порушення, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кінцевим строком поставки продукції у 2022 році за позиціями №1,2,3 специфікації №1 - по 15.04.2022, за позиціями №4,5,6 специфікації №1 - 07.10.2022.

За видатковими накладними від 15.04.2022 №3-1504 на суму 21 144, 00 грн та № 2-1504 на суму 101 490,00 грн фактична поставка відбулася 20.04.2022 (із простроченням 4 дні), за видатковою накладною № 1-1602 від 16.02.2023 на суму 101 490,00 грн поставлено 20.02.2023 (із простроченням на 310 днів), за видатковою накладною №1-1403 від 14.03.2023 на суму 121 788,00 грн - 17.03.2023 (із простроченням 335 днів), а поставка продукції на суму 1 891 098,00 грн взагалі не відбулася.

Відтак, як встановлено судами із фактичних обставин справи, відповідач порушив договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки продукції.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 388 317,84 грн пені та 148 006,32 грн 7% штрафу.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення. При цьому у випадку прострочення поставки продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Відповідно до ст. ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Перевіривши обрахунок штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені, колегія суддів дійшла висновку, що його здійснено у відповідності до вимог закону і договору.

Відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 388 317,84 грн пені та 148 006,32 грн штрафу є підставними та обґрунтованими.

В той же час, колегія суддів вважає за можливе зменшити нарахування штрафних санкцій до 50% від заявленої суми, а саме в розмірі 194 158,92 грн пені та 74 003,16 грн штрафу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір пені та штрафу до її розумного розміру. (Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2022 р. у справі №903/91/21)

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 липня 2018 року у справі № 924/1089/17, від 12 грудня 2018 року в справі № 921/110/18, від 14 січня 2019 року в справі № 925/287/18, від 22 січня 2019 року в справі № 908/868/18.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

Також, колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85)).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень процесуального права щодо засад судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, отже судова колегія враховує: -повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором; - відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору; -неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; -відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що він був позбавлений можливості виконати зобов`язання з поставки продукції, обмовленої договором, у зв`язку з повномасштабною агресією рф проти Україну, оскільки продукція вироблялася в м. Каховка Херсонської області, про що свідчать договір оренди обладнання №2-0119 від 01.01.2019 та договір оренди №1-0119 від 01.01.2019, укладені між відповідачем та його керівником (учасником).

Відповідач наголошував, що у відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22.12.2022р., Каховська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по теперішній час відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупована Російською Федерацією.

Поряд із закріпленим ст. 74 ГПК України обов`язком доказування, ст.75 названого Кодексу визначає й підстави звільнення від нього, зокрема, у силу частини 3 даної норми не потребують доказування обставини, визнані судом загальновідомими.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але, крім об`єктивних меж, загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/3946/16).

З огляду на наведене, суд констатує, що військова агресія рф проти України, як і тимчасова окупація російською федерацією території Каховської міської територіальної громади є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказування відповідачем.

Апеляційний суд приходить до висновку, що є загальновідомими обставини, що територія, на якій відповідач здійснював свою господарську діяльність і виконував господарські зобов`язання, була піддана агресивному нападу військ російської федерації і перебуває в стані тимчасової окупації в період виконання зобов`язань за спірним договором , що є виключною обставиною, яку суд враховує при вирішенні цього спору.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, повного виконання відповідачем умов договору, об`єктивні причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу, нарахованої позивачем до 50%, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, що складає 194 158,92 грн пені та 74 003,16 грн штрафу.

Відповідно приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

З огляду на все вище встановлене в даній судовій справі, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 в справі №918/652/23 підлягає частковому задоволенню, наслідком чого є стягнення з відповідача 50% від заявленої суми пені та штрафу.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати в даному випадку дискреційні повноваження суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу з власної ініціативи до 50 %, тобто про стягнення з відповідача 194 158,92 грн пені та 74 003,16 грн штрафу.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.4 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вбачає підстави змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23 виклавши п. 2 резолютивної частини в новій редакції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елком" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23 - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2023 р. у справі №918/652/23 змінити в частині розміру стягнутого штрафу та пені.

Викласти 2 пункт резолютивної частини рішення у наступній редакції.

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Елком» (1030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, офіс, 5, ідентифікаційний код 33350787) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), 194 158,92 грн пені та 74 003,16 грн штрафу.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 194 158,92 пені та 74 003,16 грн штрафу."

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Елком» (1030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, офіс, 5, ідентифікаційний код 33350787) 6033,65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Рівненської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/652/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "21" березня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.