Постанова

від 21.03.2024 по справі 906/1344/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Справа № 906/1344/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Новий світ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року по справі №906/1344/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ"

до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ"

про стягнення 141724 грн 91 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просило суд стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" (надалі - Відповідач) :

· за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права від 1 грудня 2021 року №РС2022/125 (надалі - Договір 1; том 1, а.с. 39-41): 5 512 грн 26 коп. основного боргу, 1 068 грн 83 коп. пені, 98 грн 44 коп. 3% річних, 76 грн 53 коп. інфляційних;

· за Ліцензійним договором про надання невиключного суміжного права від 1 грудня 2021 року №2022/206 (надалі - Договір 2; том 1, а.с. 9-11: 104 058 грн 06 коп. основного боргу, 22614 грн 46 коп. пені, 2 605 грн 76 коп. 3% річних, 5 690 грн 57 коп. інфляційних.

У прохальній частині позовної заяви Позивач просив суд у разі задоволення позовних вимог, що стосуються стягнення основної суми боргу, зазначити в рішенні про нарахування до стягнення з Відповідача 3% річних до моменту фактичного виконання рішення в повному обсязі в порядку, передбаченому частиною 10 статтею 238 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем умов Договору № 1 та №2 щодо своєчасної оплати за отримання суміжних прав.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 3 960 грн основного боргу за Договором 1. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 61 грн 94 коп. боргу 953 грн 40 коп. пені; 90 грн 63 коп. 3% річних; 76 грн 53 коп. інфляційних; за Договором № 2 боргу в сумі 86 445 грн 16 коп., 21 168 грн 18 коп. пені; 2 508 грн 54 коп. 3% річних; 5 690 грн 57 коп. інфляційних. В задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати 3% річних на розмір заборгованості:

1) за Договором № 1 на суму боргу 61 грн 94 коп., починаючи з 29 вересня 2023 року і до моменту виконання цього рішення за такою формулою: С х Y х Д : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; Y - 3; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача.

2) за Договором № 2 на суму боргу 86 445 грн 16 коп., починаючи з 29 вересня 2023 року і до моменту виконання цього рішення за такою формулою: С х Y х Д : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; Y - 3; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача.

Також місцевим господарським судом роз`яснено органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, що 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6.4 Договору надає право сторонам на одностороннє припинення Договору за умови надсилання іншій стороні письмового повідомлення за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору. Відповідно суд першої інстанції розцінив повідомлення №14 від 31 березня 2023 року з документами про направлення як належний доказ, які підтверджують односторонню відмову від Договору № 1. Вказав, що Договір 1 вважається розірваним, як правило, з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову однієї із сторін від зобов`язання.

Місцевий господарський суд виснував, що Договір № 1 є розірваним після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Позивачем повідомлення про відмову від договору в порядку пункту 6.4 Договору №1, тобто з 5 травня 2023 року.

Суд при цьому констатував, що у матеріалах справи наявна копія повідомлення №13 від 31 березня 2023 року про односторонню відмову від Договору № 2, яке направлене рекомендованою кореспонденцією для Позивача. Згідно з відміткою на поштовому повідомленні представник Позивача отримав поштове відправлення 5 квітня 2023 року.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що Договір № 2 є розірваним після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Позивачем повідомлення про відмову від Договору №2 в порядку пункту 6.4 Договору № 2, тобто з 5 травня 2023 року.

Аналізуючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Договір 1 у є розірваний з 5 травня 2023 року, тому сума роялті за травень 2023 року становить 61 грн 94 коп., а відтак у стягненні 1 490 грн 32 клп. суд відмовив за безпідставністю. Вказав, що згідно з позовними вимогами, розмір за боргу за Договором 2 становить 104 058 грн 06 коп. та Договір 2 є розірваний з 5 травня 2023 року, сума роялті за травень 2023 року становить 645 грн 16 коп., а відтак у стягненні 17 612 грн 90 коп. суд відмовив.

Щодо стягнення пені, інфляційних та річних, то місцевий господарський суд зазначив, що розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, вважає, що за Договором 1 п підставним та вірним є стягнення 953 грн 40 коп. пені, 90 грн 63 коп річних та 76 грн 53 коп інфляційних втрат, а за Договором 2 підставними та вірними є стягнення 21168 грн 18 коп. пені, 2508 грн 54 коп. річних та 5690 грн 57 коп. інфляційних втрат.

Місцевий господарськи суд дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, для 3% річних, шляхом зазначення у резолютивній частині.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-3), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що 30 березня 2022 року Відповідач в односторонньому порядку повністю розірвав Договір 1 та 2 з Позивачем, про що було направлено лист на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що дана електронна пошта зазначена Позивачем, як офіційна в реквізитах Сторін. Будь-яких застережень щодо неможливості надіслання Відповідачем письмових повідомлень, зокрема і щодо розірвання договору в односторонньому порядку, на вказану у цьому пункті договору електронну адресу вказаний пункт чи інші пункти договору не містять. Водночас апелянт вказує, що з матеріалів справи вбачається, що обмін електронними повідомленнями з Відповідачем Позивач здійснював саме використовуючи електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Саме тому як вказує Відповідач, він вважає, що вказані Договори 1 та 2 є розірвані з 30 березня 2022 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року по справі №906/1344/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (том 2, а.с. 21).

29 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року по справі №906/1344/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 рок залишити без змін. Як стверджує Відповідач, підприємство скористалося правом в односторонньому порядку на припинення відносини з Позивачем за Договором № 1, направивши письмове повідомлення №14 від 31 березня 2023 року. Згідно з відміткою на поштовому повідомленні вказане відправлення отримав представник Позивача 5 квітня 2023 року. Констатує, що Відповідач не спростував наявне у справі повідомлення №14 від 31 березня 2023 року, в якому зазначено про припинення Договору 2 від 1 грудня 2021 року. Вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку, що договір № 2022/206 від 1 грудня 2021 року є розірваним після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Позивачем повідомлення про відмову від договору в порядку пункту 6.4 Договору 2, тобто з 5 травня 2023 року.

Через підсистему «Електроний суд» від Відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач вказав, що 30 березня 2022 року Відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір №2022\206 з Позивачем, про що було направлено лист на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана електронна пошта зазначена Позивачем, як офіційна в реквізитах Сторін. Також Відповідач вказав, що іншу оцінку дострокового припинення дії договору за аналогічних обставин надав Господарський суд Житомирської області в постанові від 6 червня 2023 року по справі №906/22/23.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 906/1344/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 24 січня 2024 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №906/1344/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, та що постанова по даній справі буде виготовлена до 25 березня 2025 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 1 грудня 2021 року між Позивачем (ліцензіар) та Відповідачем (ліцензіат) укладено Договір 1 (том 1, а.с.38-42).

Пунктом 2.1 Договору 1 визначено, що за умовами Договору 1 Позивач надає Відповідачу невиключне суміжне право на розповсюдження програм за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах від ТМ, що визначені у спеціальних умовах цього Договору 1, використовуючи ресурс телемережі, а Відповідач зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов Договору 1.

За пунктом 3 Договору 1, Відповідачу надано право на розповсюдження програми "Paramount Comedy", строк надання невиключної ліцензії: 1 січня 2022 року - 31 грудня 2023 року.

Між тим пунктом 7 Договору 1, мінімальна гарантія становить 870 грн.

Згідно пункту 4.2 Договору 1, щомісячну суму винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), Відповідач сплачує на підставі виставлених Позивачем рахунків, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до пункту 4.3 Договору, загальна сума Договору № 1 складається з сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті), зазначених в актах, що підписані протягом дії цього Договору №1.

24 лютого 2022 року сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору 1 (том 1, а.с. 42 на звороті), згідно з якою:

· в період з 1 березня 2022 року до 31 травня 2022 року Позивачем Відповідачу надається знижка у розмірі 100 % за надання невиключної ліцензії;

· в період з 1 січня 2023 року до 31 січня 2023 року встановлено винагороду за надання невиключної ліцензії у розмірі 480 грн;

· в період з 1 лютого 2023 року до 28 лютого 2023 року встановлено винагороду за надання невиключної ліцензії у розмірі 480 грн;

· в період з 1 березня 2023 року до 31 березня 2023 року встановлено винагороду за надання невиключної ліцензії у розмірі 480 грн.

Вказана додаткова угода набуває чинності з 24 лютого 2022 року.

Як стверджує Позивач, відносини сторін за Договором 1 тривали з 1 грудня 2021 року до 4 серпня 2023 року.

21 липня 2023 року Позивач направив Відповідачу лист №107 від 21 липня 2023 року про дострокове припинення Договору №1, відповідно до пунктів 6.3 та 5.8 Договору №1, в якому зазначено, що Позивач повідомляє про дострокове припинення Договору 1 шляхом односторонньої відмови. Договір 1 вважатиметься таким, що припинив свою дію на 15-й (п`ятнадцятий) календарний день від дня відправлення цього повідомлення (том 1, а.с. 68 -69).

До позовної заяви долучено копії рахунків на оплату та актів до Договору 1 (підписані Позивачем) за вересень-грудень 2022 року і квітень - серпень 2023 року, за котрими загальна сума винагороди (роялті) за вказаний період становить 5 512 грн 26 коп. (том 1, а.с. 43-51).

Листом №26 від 9 серпня 2023 року Відповідач гарантував Позивачу оплату винагороди, зокрема за зобов`язаннями вересня-грудня 2022 року за рахунком №4929 від 30 вересня 2022 року, рахунком №5450 від 31 жовтня 2022 року, рахунком №5891 від 30 листопада 2022 року, рахунком №6720 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року (том 1, а.с. 100). Вказаний лист надісланий засобами електронного зв`язку (том 1, а.с. 99).

У матеріалах справи міститься копія повідомлення №14 від 31 березня 2023 року, адресованого генеральному директору Позивача Примакову І.Є. (том 1, а.с. 105, 203) такого змісту:

"31 березня 2023 року закінчується термін дії Додаткової угоди 1 до Договору 1. У зв`язку з погіршенням фінансового стану нашої організації, ми достроково припиняємо Договір №1 шляхом односторонньої відмови. З 1 квітня 2023 року телеканал "Paramount Comedy" буде відключений з переліку для ретрансляції Відповідача. Наша організація передає згідно з актом приймання-передачі пристрій декодування сигналу модулі умовного доступу (САМ) для системи кодування VERIMATRIX".

Вказане повідомлення надіслане засобами поштового зв`язку, яке вручено представнику Позивача - 5 квітня 2023 року (том 1, а.с. 203 на звороті).

Згідно з позицією представника Відповідача, Договір 1 є розірваним з 1 травня 2023 року. Вимоги про стягнення роялті за травень - серпень 2023 року вважає безпідставними.

Після відкриття провадження у справі представник Відповідача надіслав копії платіжних документів про оплату винагороди за розповсюдження програми "Paramount Comedy" за зобов`язаннями вересня-жовтня 2022 року (том 1, а.с. 124), листопада 2022 року (том 1, а.с. 212), грудня 2022 року (том 1, а.с. 215), квітня 2023 року (том 1, а.с. 211), а також копії актів до Договору 1, а саме: від 31 січня 2022 року, від 23 лютого 2022 року, від 30 червня 2022 року, від 31 липня 2022 року, від 31 серпня 2022 року, від 30 вересня 2022 року, від 31 жовтня 2022 року, від 31 січня 2023 року, від 28 лютого 2023 року, від 31 березня 2023 року, які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача (том 1, а.с.187-190).

Між тим 1 грудня 2021 року між Позивачем (ліцензіар) та Відповідачем (ліцензіат) укладено Договір 2 (том 1, а.с. 8-11).

За умовами пункту 2.1 Договору 2, Позивач надав Відповідачу невиключне суміжне право на розповсюдження програм ("1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "Уніан"). Відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданої ліцензії.

Згідно пункту 4.2 Договору 2, загальну суму винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), Відповідач сплачує рівними частинами протягом 24 календарних місяців на підставі виставлених Позивачем рахунків, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

За пунктом 4.3 Договору 2, загальна сума Договору №2 складається з щомісячних сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті), які розраховані рівними частинами згідно з пунктом 7 спеціальні положення цього Договору №2 та зазначені в актах, що підписані протягом дії цього Договору №2.

Відповідно до пункту 7 Договору 2, загальна сума винагороди за надання невиключної ліцензії щодо програми становить 242 400 грн, а місячна винагорода - 10100 грн (242400/24).

1 грудня 2021 року представники Позивача та Відповідача підписали акт приймання-передачі до Договору 2 (том 1, а.с. 12 на звороті).

31 грудня 2022 року сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору 2, якою спеціальні умови Договору 2 викладені у новій редакції, зокрема, кількість та найменування програм, а також розмір щомісячної винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), а саме: з 1 січня 2023 року до 31 березня 2023 року - 2 410 грн, з 1 квітня 2023 року до 31 грудня 2023 року (том 1, а.с. 13-14).

За домовленість сторін, вказана Додаткова угода набуває чинності з 1 січня 2023 року.

Згідно з позовними вимогами, відносин сторін за Договором 2 тривали з 1 грудня 2021 року до 10 серпня 2023 року.

27 липня 2023 року Позивач направив Відповідачу лист №113 від 27 липня 2023 року про дострокове припинення Договору 2, відповідно до пунктів 6.3 та 5.8 Договору №2, в якому зазначено, що Позивач повідомляє про дострокове припинення Договору 2 шляхом односторонньої відмови. Договір 2 вважатиметься таким, що припинив свою дію на 15-й (п`ятнадцятий) календарний день від дня відправлення цього повідомлення (том 1, а.с.70-71).

До позовної заяви долучено копії рахунків на оплату та актів до Договору 2 (підписані Позивачем) за травень-грудень 2022 року і квітень - серпень 2023 року. Загальна сума винагороди (роялті) за вказаний період становить 104 058 грн 06 коп. (том 1, а.с. 15-27).

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору 1 та Договору 2 Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 6756 грн 06 коп. за Договором № 1 та 134968 грн 85 коп. за Договором 2.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1109 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання договорів), за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з частиною 1 статтею 1110 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, засновані на ліцензійному договорі.

В оскаржуваному судовому рішенні, місцевий господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення 3 960 грн основного боргу за Договором 1. В той же час, апеляційна скарга не містить доводів та заперечень щодо оспорення рішення в цій частині.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою Законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано лист Відповідача від 30 березня 2022 року.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційно господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції не переглядає оспорюване судове рішення в частині закриття провадження у справі щодо стягнення 3960 грн оспорюваного боргу за Договором 1.

Водночас, зважаючи на заперечення, наведені в апеляційній скарзі щодо одностороннього розірвання Відповідачем Договорів 1 та 2 саме 30 березня 2022 року шляхом надіслання повідомлення Позивачу, колегія суду дослідивши докази долучені до матеріалів справи в розрізі умов Договору 1 та 2 зауважує таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1 Договорів 1 та 2 (загальних умов і положення договору) сторони погодили, що Договір набуває чинності з 1 січня 2022 року та діють до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконая сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 6.4 Договору 1, сторони мають право достроково припинити цей Договір шляхом односторонньої відмови, направивши відповідне письмове повідомлення на адресу іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору 1.

Пунктом 6.5 Договору 1, визначено, що цей Договір 1 може бути достроково припинено за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди про розірвання цього Договору 1.

Як стверджує Відповідач, підприємство скористалося правом в односторонньому порядку на припинення відносини з Позивачем за Договором 1, направивши письмове повідомлення №14 від 31 березня 2023 року (том 1, а.с. 203).

Згідно з відміткою на поштовому повідомленні вказане відправлення отримав представник Позивача 5 квітня 2023 року (том 1, а.с. 203 на звороті).

Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що Договір №1 є розірваним з 1 травня 2023 року, при цьому в апеляційній скарзі представник Відповідача вказав, що вважає, що Договір № 1 розірваний - 30 березня 2022 року (том 1, а.с. 92-94).

При цьому, представник Позивача у відповіді на відзив зазначив, що розірвання Договору №1 та №2 можливе у випадку виконання пункту 6.4 Договору.

При цьому колегією суддів встановив, що пункт 6.4 Договору № 1 та №2 надає право сторонам на одностороннє припинення договору за умови надсилання іншій стороні письмового повідомлення рекомендованим листом за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення договору.

Відтак, колегія суду розцінює повідомлення №14 від 31 березня 2023 року з документами про направлення як належний доказ, які підтверджують односторонню відмову від Договору №1.

Підсумовуючи усе наведене вище колегія суду резюмує, що Договір вважається розірваним, як правило, з моменту одержання контрагентом рекомендованого повідомлення про відмову однієї із сторін від зобов`язання.

З огляду на вищеописане Договір 1 є розірваним після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Позивачем повідомлення про відмову від Договору №1 в порядку пункту 6.4 Договору 1, тобто з 5 травня 2023 року. Суд наголошує, що умови Договору 1 не передбачають негайного припинення (розірвання) Договору 1.

При цьому колегія суду не приймає до уваги лист Позивача №107 від 21 липня 2023 року про дострокове припинення Договору 1, на підставі пунктів 6.3 та 5.8 Договору 1 шляхом односторонньої відмови (том 1, а.с. 68 - 69), оскільки Відповідач відмовилося від Договору 1 раніше, ніж Позивач здійснив відправлення листа №107 від 21 липня 2023 року.

Що ж до Договору 2, то за пунктом 6.4 Договору 2, загальних умов і положення Договору 2 сторони мають право достроково припинити цей Договір 2 шляхом односторонньої відмови, направивши відповідне письмове повідомлення рекомендованим листом на адресу іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору 2.

Пунктом 6.5 Договору 2, встановлено, що Договір 2 може бути достроково припинено за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди про розірвання цього Договору 2.

Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що через запровадження в Україні воєнного стану, Відповідач підготував лист №7 від 30 березня 2022 року про розірвання Договору 2 (а.с. 116). Як доказ надсилання вказаного повідомлення, представник Відповідача долучив до матеріалів справи копію витягу з журналу вихідної кореспонденції (том 1, а.с.114-115). Також представник Відповідача зазначив, що відділення поштового зв`язку функціонували із затримкою через постійні сигнали "Повітряна тривога". Відправлення кореспонденції поштою не здійснювалося.

Наказом №13 від 30 березня 2022 року відключено телеканали за Договором № 2 (том 1, а.с.117).

Оцінивши вказане обгрунтування та дослідивши матеріали справи, колегія суду розцінює лист №7 від 3 березня 2022 року про розірвання Договору №2 як неналежний доказ односторонньої відмови від Договору № 2, оскільки Відповідач не надав доказів направлення вказаного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Позивача, відповідно до пункту 6.4 загальних умов і положення Договору 2.

При цьому покликання Відповідача про припинення трансляції каналів з 1 травня 2022 року не може бути прийнято апеляційним господарським судом як підстава для несплати роялті через відсутність належних доказів на підтвердження такого факту. Водночас Відповідач підтвердив ретрансляцію телеканалів, право на розповсюдження яких надано за ліцензійним Договором 2 шляхом підписання Додаткової угоди №2 від 31 грудня 2022 року до цього договору (том 1, а.с. 127), а також здійснення оплати за січень-березень 2023 року (а.с.132-134).

Крім того, Відповідач підтвердив у запереченнях у відповідь на відзив, що має заборгованість за вказаним Договором у сумі 5 000 грн за зобов`язаннями квітня 2023 року та зазначив, що вимоги про стягнення роялті за травень - грудень 2022 року та за травень - серпень 2023 року вважає безпідставними (том 1, а.с. 193).

У матеріалах справи наявна копія повідомлення №13 від 31 березня 2023 року про односторонню відмову від Договору 2, яке направлене для Позивача рекомендованою кореспонденцією. Згідно з відміткою на поштовому повідомленні представник Позивача отримав поштове відправлення 5 квітня 2023 року (том 1, а.с. 199).

При цьому Позивач не спростував наявне у справі повідомлення №13 від 31 березня 2023 року, в якому зазначено про припинення Договору 2.

Відтак підсумовуючи усе вищеописане щодо обставин розірвання Договору № 2 колегія суду виснує, що Договір 2 є розірваним після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Позивачем повідомлення про відмову від Договору 2 в порядку дії пункту 6.4 Договору 2, тобто з 5 травня 2023 року. В той же час колегія суду наголошує, що умови Договору 2 не передбачають негайне припинення (розірвання) Договору 2.

Водночас колегія суду відхиляє покликання Відповідача, наведені в апеляційній скарзі на справу №906/22/23, в якій суд встановив що договір є розірваний з 1 травня 2022 року (як зазначено Відповідачем у відповіді на відзив; том 2, а.с. 34), як на підставу визнання аналогічної дати з якої слід було б вважати розірваними договори, оскільки дана справа стосується зовсім інших правовідносин, які виникли між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитал" щодо виконання субліцензійнийного договору (а не ліцензійного договору). При цьому, в справі №906/22/23 суд виснував, що: «Отже, пунктом 7.2. договору сторони визначили право на розірвання укладеного договору в односторонньому порядку за умови надіслання письмового попередження іншій стороні не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до орієнтовної дати припинення дії договору, але не погодили порядок надіслання такого повідомлення - поштовим чи електронним зв`язком, вручення під розпис тощо». Однак, в даній справі, пунктами 6.4 Договорів 1 та 2 чітко визначено порядок та засоби такого повідомлення, що нівелює такі твердження апелянта.

Разом з тим, колегія суду також відхиляє покликання Позивача на лист №113 від 27 липня 2023 року про дострокове припинення ліцензійного Договору 2, на підставі пунктів 6.3, 5.8 Договору 2 шляхом односторонньої відмови (том 1, а.с.70 - 72), оскільки Відповідач, раніше скористався таким правом та відмовилося від Договору 2 швидше.

Враховуючи усе вищевстановлене апеляційний господарський суд констатує, що згідно з позовними вимогами, розмір боргу за Договором 1 становить 5512 грн 26 коп., що включає заборгованості за платежами вересня - грудня 2022 року по 870 грн і квітня - липня 2023 року по 480 грн щомісячно, а також серпня 2023 року у сумі 112 грн 26 коп. (том 1, а.с. 43-51).

Відповідач надіслав копії платіжних документів про оплату винагороди за Договором 1 (розповсюдження програми "Paramount Comedy"), за зобов`язаннями: вересня- жовтня 2022 року у розмірі 1 740 грн (платіжна інструкція №402 від 24 жовтня 2023 року - том 1, а.с. 124), листопада 2022 року в розмірі 870 грн (платіжна інструкція №439 від 22 листопада 2023 року - том 1, а.с. 212), грудня 2022 року в розмірі 870 грн (платіжна інструкція №444 від 4 грудня 2023 року - том 1, а.с. 215), квітня 2023 року в розмірі 480 грн (платіжна інструкція №440 від 22 листопада 2023 року - том 1, а.с. 211).

Між тим, місячна винагорода за зобов`язаннями вересня - грудня 2022 року і квітня 2023 року сплачена після відкриття провадження у справі.

Як зазначалося вище, Договір 1 є розірваний з 5 травня 2023 року, сума роялті за травень 2023 року становить 61 грн 94 коп. (480 (том 1, а.с.48) х 4/31).

Інші суми нараховані за Договором 1 за період червень-серпень 2023 року є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Отже, у стягненні 1490 грн 32 коп. (1552 грн 26 коп. - 61 грн 94 коп.) колегія суду відмовляє за безпідставністю.

В той же час, згідно з позовними вимогами, розмір боргу за Договором 2 становить 104058 грн 06 коп., що включає заборгованості за платежами травня - грудня 2022 року по 10 100 грн, квітень - липень 2023 року по 5 000 грн щомісячно, а також серпень 2023 року у розмірі 3 258 грн 06 коп. ( том 1, а.с. 23-27).

Як встановлено вище в даній постанові, Договір 2 є розірваний з 5 травня 2023 року, сума роялті за травень 2023 року становить 645 грн 16 коп. (5000 (том 1, а.с.24) х 4/31).

Отже, розмір роялті за Договором 2, який підлягає задоволенню, становить 86 445 грн 16 коп. (за травень - грудень 2022 року, квітень - травень 2023 року). У стягненні 17 612 грн 90 коп. (104 058 грн 06 коп.- 86445 грн 16 коп.) колегія суду відмовляє за безпідставністю.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж до вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені по Договору 1 в розмірі 1068 грн 83 коп., та по Договору № 2 в розмірі 22614 грн 46 коп., то колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач заперечував щодо нарахування річних за Договором 1, вказавши, що гарантійним листом №26 від 9 серпня 2023 року погоджено оплату рахунків до 31 грудня 2023 року (том 1, а.с.100), а також Відповідач покликався на форс-мажорні обставини, які виникли через збройну агресію росії в Україні з приводу чого, колегія суду зауважує таке.

Гарантійний лист - це офіційний лист підприємства, установи, організації, що є юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов`язань, мета якого є підтвердження певних угод та/або умов.

У листі №26 від 9 серпня 2023 року Відповідач гарантував оплату рахунків до 31 грудня 2023 року. При цьому сторони не узгоджували надання відстрочення чи розстрочення оплат за Договором 1, а відтак дане не можу бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань по своєчасній оплаті.

Відповідно до розділу 9 Договорів 1 та 2, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договорів 1 та 2, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, пожежі, страйки, масові заворушення, війна, військові дії тощо, які неможливо було передбачити, і які не залежать від волі сторін та перешкоджають виконанню сторонами зобов`язань за цим договором. Сторони зобов`язані впродовж 5 календарних днів з дня виникнення вказаних обставин письмово проінформувати одна одну. Якщо обставини непереборної сили продовжуються більше 3 місяців, цей договір може бути розірваний будь-якою стороною після закінчення трьохмісячного строку з дня настання обставин непереборної сили. Сторона, яка посилається на наявність обставин непереборної сили, повинна довести це рішенням Торгово-промислової палати України.

Згідно з частиною 1 статтею 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України серед іншого, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

У частині 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Отже, форс-мажорність обставин визначається індивідуально через обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між обставинами і неможливістю вчасного виконання зобов`язань, і підтверджується сертифікатом ТПП, який буде засвідчувати форс-мажорні обставини для зобов`язань по конкретному договору.

Сторона, яка посилається на згадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договорами.

З огляду на вищеописані норми діючого законодавства колегія суду звертає увану апелянта на той факт, що матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у Відповідача за зобов`язаннями, які виникли на підставі Договорів 1 та 2.

Відтак, посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, не мають заздалегідь встановлений характер і при їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх надзвичайність та невідворотність.

Згідно з пунктом 5.7 Договору 1, у випадку несплати суми, що підлягає сплаті за договором, Позивач має право нарахувати, а Відповідач зобов`язався на вимогу Позивача оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком Позивача, розмір пені за несвоєчасне виконання оплати роялті за Договором № 1 становить 1 068 грн 83 коп. (том 1, а.с.57-62).

Нарахування пені за зобов`язаннями вересня - грудня 2022 року та квітня 2023 року є арифметично вірними.

При цьому колегія суду здійснивши розрахунок пені за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" за травень 2023 року, прийшла до висновку, що її розмір становить 7 грн 75 коп. (61 грн 94 коп. (сума боргу) x 37 днів (21 червня 2023 року - 27 липня 2023 року) х 50 % (подвійна облікова ставка НБУ/ 365днів/100% =3 грн 14 коп.; 61 грн 94 коп. x 49 днів (28 липня 2023 року - 14 вересня 2023 року) х 44 %/ 365 днів/ 00% = 3 грн 66 коп.; 61 грн 94 коп. x 14 днів (15 вересня 2023 року - 28 вересня 2023 року) х 40 % /365 днів/100% = 95 коп.).

Отже, колегія суду задоволює позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну оплату з виплати роялті за зобов`язаннями вересня - грудня 2022 року та квітня - травня 2023 року у розмірі 953 грн 40 коп. (216 грн 90 коп. + 215 грн 71 коп. + 216 грн 90 коп. + 215 грн 71 коп. + 80 грн 43 коп. + 7 грн 75 коп.). У стягненні 115 грн 43 коп. (1 068 грн 83 коп. - 953 грн. 40 коп.) пені апеляційний господарський суд відмовляє.

Окрім того, згідно з пунктом 5.7 Договору 2, у випадку несплати суми, що підлягає сплаті за Договором №2, Позивач має право нарахувати, а Відповідач зобов`язався на вимогу Позивача оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком Позивача, розмір пені за несвоєчасне виконання оплати роялті за Договором 2 становить 22 614 грн 46 коп. (том 1, а.с.34-37).

Перевіривши нарахування пені за зобов`язаннями травня - грудня 2022 року та квітня 2023 року, колегія суду констатує, що дані нарахування є арифметично вірними.

В той же час, здійснивши розрахунок пені за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" за травень 2023 року, колегія суду прийшла до висновку, що її розмір становить 89 грн 55 коп. (645 грн 16 коп. х 47 днів (11 червня 2023 року - 27 липня 2023 року) х 50 % (подвійна облікова ставка НБУ/365 днів /100% = 41 грн 54 коп.; 645 грн 16 коп. х 49 днів (28 липня 2023 року - 14 вересня 2023 року) х 44 %/365 днів/100% = 38 грн 11 коп.; 645 грн 16 коп. х 14 днів (15 вересня 2023 року - 28 вересня 2023 року) х 40 % /365 днів/100% = 9 грн 90 коп.).

Отже, колегія суду задоволює позовні вимоги про стягнення пені по Договору 1 за несвоєчасну оплату з виплати роялті за зобов`язаннями травня - грудня 2022 року та квітня - травня 2023 року в розмірі 21 168 грн 18 коп. (2 531 грн 92 коп. + 2545 грн 75 коп. + 2545 грн 75 коп. + 2504 грн 25 коп. +2 518 грн 08 коп. + 2504 грн 25 коп. + 2518 грн 08 коп. + 2504 грн 25 коп. + 906 грн 30 коп. + 89 грн 55 коп.). У стягненні 1 446 грн 28 коп. пені (22 614 грн 46 коп. - 21 168 грн 18 коп.) апеляційний господарський суд відмовляє.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 98 грн 44 коп. 3% річних та 76 грн 53 коп. інфляційних, то колегія суду зауважує таке.

Пунктом 1 частини 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Слід наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 2 липня 2019 року в справі 925/1641/17).

Відтак, з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Колегія суду перевіривши нарахування річних та інфляційних втрат (том 1, а.с. 63-64; 53-56) за вересень - грудень 2022 року та квітень 2023 року вважає їх арифметично правильними.

В той же час, здійснивши розрахунок річних (нарахованих по Договору №1) за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" виснує, що до задоволення підлягає позовна вимога про стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період вересня - грудня 2022 року та квітня - травня 2023 року в розмірі 90 грн 63 коп. (24 грн 53 коп. + 22 грн 31 коп. + 20 грн 16 коп. + 17 грн 95 коп. + 5 грн 17 коп. + 51 коп.). У стягненні 7 грн 81 коп. трьох відсотків річних (1 068 грн 93 коп. - 953 грн 40 коп.) суд апеляційної інстанції відмовляє.

Щодо суми інфляційних за Договором №1, то задоволенню підлягає 76,53 грн вказаних нарахувань, оскільки колегія суду не може виходити за кінцеву межу визначених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 2 605 грн 76 коп. 3% річних, 5 690 грн 57 коп. інфляційних розрахованих за невиконання зобов`язань по Договору 2.

Колегія суду перевіривши розрахунок (том 1, а.с. 32-33, 28-31), нарахування 3% річних та інфляційних за зобов`язаннями травня - грудня 2022 року та квітня 2023 року вважає його арифметично правильними.

В той же час, здійснивши розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" колегія суду прийшла до висновку, що до задоволення підлягає позовна вимога про стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період вересня - грудня 2022 року та квітня - травня 2023 року в розмірі 2 508 грн 54 коп. У стягненні 97 грн 22 коп. 3% річних апеляційний господарський суд відмовляє.

Щодо суми інфляційних втрат, нарахованих за Договором 2, то задоволенню підлягає 5 690 грн 57 коп. інфляційних втрат, оскільки колегія суду не має процесуальної можливості виходити за кінцеву межу визначених позовних вимог.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін і в даній частині.

Що ж стосується позовних вимог про застосування до даних правовідносин частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суду зауважує таке.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як визначено частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Норма, встановлена частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України введена в дію з 1 січня 2019 року з метою убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищеописані процесуальні норми, колегія суду доходить висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України для 3% річних, що й було вчинено місцевим господарським судом.

Відтак суд апеляційної інстанції залишає без змін оспорюване рішення і в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Новий світ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року по справі №906/1344/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року по справі №906/1344/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 906/1344/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.