Рішення

від 12.03.2024 по справі 902/1378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2024 р. Cправа № 902/1378/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Жмеринський (Барський) район, Вінницька область, 23053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ" (вул. Сумська, 3, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 44309359)

про стягнення 835 054,92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватної агрофірми "Вікторія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ІНВЕСТ" про стягнення суми попередньої оплати за Договором поставки № ВН345-67 від 04.10.2023 в розмірі 662 742,00 грн та неустойки в розмірі 172 312,92 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ВН345-67 від 04.10.2023 в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого Договором товару, внаслідок чого Приватною агрофірмою "Вікторія" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ІНВЕСТ" 835 054,92 грн, з яких: 662 742,00 грн - сума попередньої оплати; 172 312,92 грн - неустойка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 09.11.2023 постановив позовну заяву Приватної агрофірми "Вікторія" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Листом № б/н від 13.11.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/10701/23 від 13.11.2023), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 14.11.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1378/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 07.12.2023.

Суд, ухвалою від 07.12.2023, відклав підготовче засідання на 09.01.2024.

За результатами слухання справи 09.01.2024, з урахуванням усного клопотання представника позивача, судом відкладено підготовче засідання на 25.01.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Суд, ухвалою від 26.01.2024, постановив: продовжити строк підготовчого провадження по справі № 902/1378/23 на 30 днів; підготовче засідання призначити на 20.02.2024; змінити найменування та місцезнаходження відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ІНВЕСТ" (вул. Костянтинівська, 4, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44309359) на Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ" (вул. Сумська, 3, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 44309359).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2024, про що 20.02.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. При цьому суд зважає на заяву №б/н від 19.02.2024 (вх. №01-34/1774/24 від 19.02.2024), в якій представник позивача просив про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвали суду у даній справі, що направлені на адресу його місцезнаходження (вул. Костянтинівська, 4, м. Київ, 04071) та після зміни найменування і місцезнаходження (вул. Сумська, 3, м. Харків, 61057), повернуті до суду відділенням поштового зв`язку без вручення одержувачу з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/1378/23 офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Також судом 26.02.2024 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/1378/23 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ".

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За наслідками судового засідання 12.03.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ") (відповідач, за Договором Постачальник) та Приватною агрофірмою «Вікторія» (позивач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № ВН345-67 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця ПММ (надалі - товар), відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 тисяч гривень, підписання Сторонами специфікації щодо такої поставки є обов`язковим. (п. 1.2. Договору)

Ціна товару, після підписання специфікації, не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку. (п. 1.3. Договору)

Загальна вартість поставленого за Договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими Покупцем був отриманий товар. (п. 1.4. Договору)

За змістом п. 2.3. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару Покупцю на умовах DDP (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад Покупця за адресою: 23053, Вінницька обл., Барський р-н, с. Українське.

Згідно п. 2.4. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами.

Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем. (п. 2.5. Договору)

Право власності на товар та ризик випадкового зношення, пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця в момент його фактичної передачі Покупцю. Передача товару оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця. (п. 2.6. Договору)

У пункт 3.2. Договору сторони узгодили, що оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, згідно наданого рахунку.

У разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару (п. 7.1.2. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31 грудня 2023 року. При цьому, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань. (п. 10.1. Договору)

У Додатку № 1 до Договору поставки № ВН345-67 від 04.10.2023 «Форма заявки на придбання Товару» Сторони погодили наступне:

Найменування товару - Дизельне паливо, сорт А, Еfix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol,

кількість товару - 13500,00 л,

ціна за одиницю товару, без ПДВ - 40,91 грн. загальна вартість з ПДВ - 662 742,00 грн.

п.1. Ціна вказана з урахуванням вартості транспортних витрат Постачальника.

п.2. Повна вартість Товару прописом: Шістсот шістдесят дві тисячі сімсот сорок дві гривні 00 копійок. У т.ч. ПДВ: Сто десять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 00 копійок.

п.3. Умови поставки Товару: автомобільним транспортом, за адресою: 23053, Вінницька обл. , Барський р-н, с. Українське.

п.4. Умови оплати: 100% попередня оплата.

п. 5. Дата поставки: 06 жовтня 2023 року.

04.10.2023 Постачальником було виставлено Покупцю рахунок № 8763 на оплату дизельного палива в кількості 13500 л на суму 662742,00 грн.

На виконання умов Договору позивач 05.10.2023 оплатив рахунок № 8763 від 04.10.2023 на суму 662742,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1008 від 05.10.2023.

Проте відповідач поставку товару за Договором не здійснив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.10.2023, в якій ставив вимогу негайно поставити 13500 л дизпалива на склад ПАФ «Вікторія» (22053, Вінницька область Барський район с. Українське). Однак вимоги претензії не виконало.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.11.2023, де ставив вимогу негайного повернення суми попередньої оплати за Договором в розмірі 662 742,00 грн та сплати неустойки в розмірі 172 312,92 грн. Проте відповідач залишив означену претензію без відповіді та задоволення.

Внаслідок невиконання відповідачем у добровільному порядку зобов`язання щодо поставки товару за Договором та неповернення суми попередньої оплати за товар, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення 662 742,00 грн - попередньої оплати за непоставлений товар, та 172 312,92 грн - неустойки.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №ВН345-67 від 04.10.2023.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в розмірі 662 742, 00 грн (платіжна інструкція №1008 від 05.10.2023).

Як зазначено судом вище відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Договору товар мав бути поставлений відповідачем 06.10.2023.

Разом з тим, доказів поставки оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять та відповідачем суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів не надано.

Враховуючи, що поставка товару у визначений Договором строк відповідачем не здійснена, відтак з 07.10.2023 останній є боржником, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо поставки товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що "вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року."

Відтак, враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 07.10.2023.

З метою повернення відповідачем суми попередньої оплати позивач скерував останньому претензію від 03.11.2023, з пропозицією негайного повернення суми попередньої оплати в розмірі 662 742,00 грн та сплати обумовленої Договором неустойки, розмір якої, за розрахунком позивача, склав 172 312,92 грн.

Проте відповідачем вимоги претензії позивача не виконано, не повернуто суми попередньої оплати. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 662 742,00 грн попередньої оплати підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 172 312,92 грн неустойки за період прострочення з 07.10.2023 по 01.11.2023.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 7.1.2. Договору визначено, що у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Враховуючи вказані норми, погоджена сторонами у Договорі неустойка в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару, за своєю правовою природою фактично є пенею.

При цьому суд зважає, що розмір неустойки (пені) в даному випадку не обмежується положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо стягнення неустойки відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

При перевірці розрахунку неустойки за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.1.2. Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 172 312,92 грн за період прострочення з 07.10.2023 по 01.11.2023, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 12 525,82 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання ст. 124 ГПК України в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При цьому суд зважає, що до матеріалів справи позивачем не додано ані Договору про надання правових послуг, з якого можливо було б встановити розмір гонорару адвоката, ані акту виконаних робіт, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів сплати позивачем послуг адвоката у встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України строк матеріали справи не містять. При цьому заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення також до суду не надійшло.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ" (вул. Сумська, 3, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 44309359) на користь Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Жмеринський (Барський) район, Вінницька область, 23053; код ЄДРПОУ 30870291) 662 742 грн. 00 коп. - суму попередньої оплати; 172 312,92 грн - неустойки та 12 525 грн. 82 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Витрати Приватної агрофірми "Вікторія" на правову допомогу у справі № 902/1378/23 залишити за позивачем.

Примірник повного судового рішення направити позивачу та представнику позивача - адвокату - Якименку Олексію Олексійовичу до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом. Додатково примірник рішення надіслати на відому суду адреcу електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 березня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Сумська, 3, м. Харків, 61057)