Рішення

від 19.03.2024 по справі 903/1335/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2024 року Справа № 903/1335/23

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії

до відповідача: Приватного підприємства «ПАМСЕ-ПЛАСТІК», м.Луцьк

про стягнення 17 951 грн. 39 коп.

Суддя Шум М.С.

Без виклику представників сторін

встановив: Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Волинської філії в позовній заяві від 15.12.2023 (вх.№01-52/1520/23 від 28.12.2023) просить суд стягнути з Приватного підприємства «ПАМСЕ-ПЛАСТІК» 17 951,39 грн. в т. ч. 16 901,82 грн. основного боргу, 889, 47 грн. пені, 69,04 гррн. 3% річних та 91,08 грн. втрат від інфляції, а також 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №12-92/23 від 17.03.2023 оренди нерухомого майна в частині сплати орендних платежів за вересень-листопад 2023. До позовної заяви долучено довідки про наявність Електронного кабінету у сторін.

Ухвалою суду від 03.01.2023 позовну заяву Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії в позовній заяві від 15.12.2023 (вх.№01-52/1520/23 від 28.12.2023) до Приватного підприємства «ПАМСЕ-ПЛАСТІК» про стягнення 17 951 грн. 39 коп. залишено без руху, позивачу запропоновано не пізніше 7-ми календарних днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін справи, зокрема позивача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, зокрема, договору №12-92/23 від 17.03.2023 оренди нерухомого майна.

15.01.2024 до суду надійшла заява від АТ «Укретелеком» про усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем надано докази про те, що ухвала суду від 03.01.2024 про залишення позовної заяви без руху отримана ним 10.01.2024, а також позовну заяву з виправленими недоліками, про які обґрунтовував суд: із зазначенням інформації щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, зокрема, договору №12-92/23 від 17.03.2023 оренди нерухомого майна, а також відомостей про наявність Електронного кабінету у АТ «Укртелеком» та відсутність у ПП «ПАМСЕ-ПЛАСТІК».

Позивач також подав докази надіслання виправленої позовної заяви на юридичну адресу відповідача.

Ухвала суду від 19.01.2024 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача - 43016, м. Луцьк, вул. Іови Кондзелевича, 1.

Судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку 09.02.2024 з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив відповідача на адресу суду станом на 19.03.2024 не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між ПАТ "Укртелеком" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «ПАМСЕ-ПЛАСТІК» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №12-92/23.

Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Волинська область, м.Володимир, вул. Сагайдачного, 1 на другому поверсі 2-поверхового будинку, загальною площею 75,7 м2(приміщення №41,42,43 згідно з планом за поверхами), для розміщення офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору . Передача орендареві майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави (п. 2.1). Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору) (п. 2.4). У випадку непередачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії цього договору або дострокового припинення дії цього договору, або відмови орендаря підписати акт приймання-передачі про повернення орендованого майна з оренди, орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому (п. 2.5).

За користування Орендованим майном Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 50,64 гри. без ПДВ за 1 м2 орендованої площі, що становить 4 216,79грн. без ПДВ за 83,27 м2 (з врахуванням коефіцієнта загальних площ) всієї орендованої площі за місяць та, відповідно, 5 060,15 грн. з ПДВ за 83,27 м2 (з врахуванням коефіцієнта загальних площ) всієї орендованої площі за місяць(п.3.1.1); плати за надання Орендодавцем послуг з утримання Орендованого майна, порядок розрахунку та розмір яких зазначено у Додатку №2 до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений Договором)(п.3.1.2).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у такому порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця. Плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.8).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України(далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.ч.1-2, 5 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати орендних платежів за вересень - листопад 2023 та утримання орендованого майна не виконав, у зв`язку з чим заборгованість по орендних платежах становить 15 180,46 грн. та 1 721,34 грн. відповідно, що становить 16 901,82 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 91,08 грн. інфляційних втрат та 69.04 грн. 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем на орендні та комунальні платежі 91,08 грн. інфляційних втрат та 69.04 грн. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 889,47 грн. пені.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п.6.2 Договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені за період з 01.10.2023 по 25.12.2023, господарський суд вважає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства Укртелеком в частині стягнення з ПП"Памсе Пластік" 889,47 грн. пені підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 17 951, 39 грн., в т. ч. 16 901,82 грн. основного боргу, 889,47 грн. пені, 69,04 грн. 3% річних та 91,08 грн. втрат від інфляції .

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПАМСЕ-ПЛАСТІК» ( вул. Іови Кондзелевича, 1, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 38078885) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії (43005, м. Луцьк, пр. Василя Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 21560766) 17 951, 39 грн. з яких: 16 901,82 грн. основного боргу, 889, 47 грн. пені, 69, 04 грн. 3% річних та 91,08 грн. втрат від інфляції, а також 2 684, 00 грн. витрат зі сплати судового збору .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ. С. Шум