Рішення

від 12.03.2024 по справі 904/6197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6197/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромзапчасть", м. Підгородне, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалімар Груп", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 458 902 грн 80 коп.

Представники:

від позивача Ходюш А.М., ордер, адвокат.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехпромзапчасть" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру від 27.11.2023, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалімар Груп" заборгованість у сумі 458 902 грн 80 коп., сплачену позивачем на поставку бетону, за договором укладеному у спрощений спосіб.

Судові витати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної поставки товару, що оплачений позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

11.12.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16.01.2024.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2024 підготовче засідання відкладено на 06.02.2024.

У підготовче засідання 06.02.2024 відповідач явку поважного представника не забезпечив. Докази вручення відповідачу ухвали суду в матеріалах справи відсутні.

У підготовчому засіданні позивач надав до суду письмові пояснення на виконання ухвали господарського суду від 16.01.2024.

Ухвалою суду від 06.02.2024 підготовче засідання відкладалося до 20.02.2024.

У підготовче засідання 20.02.2024 відповідач явку поважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до ст. 120 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 12.03.2024.

У призначене судове засідання 12.03.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи № 904/6197/23 господарський суд зазначає таке.

Ухвали суду від 18.12.2023, 16.01.2024, 06.02.2024, 20.02.2024 надсилалися відповідачу на його поштову адресу та електронну пошту, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа (а.с. 32, 39, 51, 63), вказані ухвали суду були отриманні відповідачем 18.12.2023, 29.01.2024, 08.02.2024, 21.02.2024.

Крім того, на адресу суду повернулися конверти з ухвалами від 16.01.2024, 06.02.2024, що надсилалися на поштову адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Господарський суд наголошує на тому, що відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 12.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки у спрощений спосіб, перерахування авансового платежу, наявність порушень виконання зобов`язань відповідачем з поставки товару.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що на електронну пошту ТОВ "Агротехпромзапчасть" від ТОВ «Шалімар Груп» надійшли рахунки на оплату товару на загальну суму 592 103 грн 78 коп., підставою для виставлення вказаних рахунків є укладені у спрощений спосіб договірні відносини між сторонами.

ТОВ "Агротехпромзапчасть" перерахувало на рахунок ТОВ «Шалімар Груп» кошти у загальному розмірі 592 103 грн 78 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 8-10).

Відповідачем було частково здійснено поставку товару на загальну суму 133 200 грн 88 коп.

14.06.2023 позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача вимогу від 11.10.2023 про сплату заборгованості, в якій позивач вимагав від відповідача протягом 7 днів з моменту пред`явлення даної вимоги поставити товар (а.с. 12-14).

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, товар на загальну суму 458 902 грн 80 коп. не поставив, що і стало підставою виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Позивач посилаючись на ст. 181 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощеній формі (здійснення оплати за товар відбулося на підставі рахунків, що були виставлені відповідачем позивачу для оплати товару).

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунку на оплату товару, які були сплачені позивачем, тобто, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов 'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору поставки строк поставки товару не встановлено, тому позивачем 14.06.2023 на адресу відповідача направлена вимога поставити товар на суму 458 902 грн 80 коп., в семиденний строк з моменту пред`явлення даної вимоги (а.с.12).

Згідно з даних Українського державного підприємства «Укрпошта» зазначена вимога не вручена відповідачу під час доставки (а.с. 14).

Отже, строк поставки товару є таким, що настав.

Відповідач в установлений строк свої зобов`язання з поставки товару не виконав, викладені в позовній заяві доводи позивача не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 458 902 грн 80 коп. є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 458 902 грн 80 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 6 883 грн 54 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалімар Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, оф. 7, код ЄДРПОУ 43035356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромзапчасть" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгородне, вул. Козацька, буд. 2а, код ЄДРПОУ 41677499) 458 902 грн 80 коп. основного боргу, 6 883 грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.03.2024.

Суддя І.А. Рудь