Рішення

від 22.03.2024 по справі 909/59/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/59/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/59/24 за позовом Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" про стягнення 68473,97 грн.

Суть спору.

Калуська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 68473,97 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач по справі є користувачем земельної ділянки, площею 0,1227 га, кадастровий номер 2610400000:13:008:0002, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Калуш, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 23.12.2021 по 27.07.2023 в сумі 68473,97 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2024 для розгляду справи № 909/59/24 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/59/24; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, згідно вимог ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення із трек-номером 0600081443693, на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження відповідача: вул. Василіянок, буд. 49, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018.

Однак, копію зазначеної вище ухвали повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/59/24 від 24.01.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

21.08.2013 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1227 га з кадастровим номером 2610400000:13:008:0002, що розташована за адресою: м. Калуш, вул. Грушевського; вид цільового призначення 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-0002319982023 від 01.11.2023.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: №343666670; дата формування: 22.08.2023), на вказаній земельній ділянці, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Грушевського, буд. 46, розташований об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, готовністю 13%, який на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544622926060, номер запису про право власності: 45900062, дата державної реєстрації 23.12.2021).

За наведеного, 23.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1227 га з кадастровим номером 2610400000:13:008:0002, що розташована за адресою м. Калуш, вул. Грушевського, 46, та використовує спірну земельну ділянку, як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться.

Позивач стверджує, що правовстановлюючих документів на землю, за період з 23.12.2021 по 27.07.2023, відповідачем не оформлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" подало заяву про надання в оренду спірної земельної ділянки лише 28.06.2023. На підставі чого, Калуською міською радою було розроблено проект рішення "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Житлобуд-І".

27.07.2023 сорок восьмою сесією восьмого демократичного скликання Калуської міської ради прийнято рішення № 2353 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Житлобуд-І".

Листом № 04-12/450 від 26.01.2023 Фінансове управління Калуської міської ради повідомило управління земельних відносин про те, що до місцевого бюджету кошти від сплати орендної плати, за період з 23.12.2021 до 31.07.2023, від ТОВ "Житлобуд-І" не надходили, однак надійшли кошти від сплати земельного податку з юридичних осіб (а.с. 22).

Калуська міська рада надіслала до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області лист (№ 01-29/669 від 18.12.2023; а.с. 20) в якому просить надати інформацію щодо надходження коштів до місцевого бюджету від ТОВ "Житлобуд-І", за період від 23.12.2023 до 31.07.2023, та вказати за яку саме земельну ділянку здіснювалися платежі.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надало Калуській міській раді відповідь (№ 15414/5/09-19-19-02-11 від 27.12.2023; а.с. 21) в якій зазначено, що за вказаний період Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" самостійно задекларовано податкове зобов`язання сплати за землю (земельного податку з юридичних осіб) за земельну ділянку площею 0,0661 га з кадастровим номером 2610400000:13:005:0009.

Тобто за спірну ділянку, площею 0,1227 га з кадастровим номером 2610400000:13:008:0002, кошти від сплати земельного податку не надходили.

Позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 23), згідно з яким розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою, за період з 23.12.21 по 27.07.2023, становить 68473,97 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився із врахуванням нормативної грошової оцінки земель відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № HB-9926603022023 від 23.08.2023 та ставки орендної плати згідно рішення Калуської міської ради від 21.06.2018 №1634 та рішення Калуської міської ради від 24.06.2021 №623.

Відповідач вказану суму безпідставно збережених коштів не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом пред`явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі №922/3412/17, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Судом встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2610400000:13:008:0002) за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням наявного у відповідача права власності на об`єкт нерухомого майна у АДРЕСА_1 та відсутності чинного договору оренди земельної ділянки, у період з 23.12.2021 по 27.07.2023. При цьому, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України та п.п.14.1.136 п. 14.1. ст.14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Крім того, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником земельної ділянки є територіальна громада м. Калуш в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Із змісту інформаційних даних витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0002319982023 від 01.11.2023, земельна ділянка площею 0,1227 га сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610400000:13:008:0002. Дата державної реєстрації спірної земельної ділянки 21.08.2013.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,1227 га за адресою АДРЕСА_1 , за період з 23.12.2021 по 27.07.2023 становить 68473,97 грн.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 374 від 22 грудня 2023 р. на суму 2391,85 грн, № 376 від 26 грудня 2023 р. на суму 636,15 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 3208,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 68473,97 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-І" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи: 01272634) на користь Калуської міської ради (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Івана Франка, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 33578261) 68473 (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн 97 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати та 3208 (три тисячі двісті вісім) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк