Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/12240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/12240/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок 19/5, м. Київ 73, 04073)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Клінкер" (вул. Васильківська 28, м. Київ, 03022)

2. Гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 515 392,42 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Глобус" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Клінкер" та гр. ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 515 392,42 грн., а саме 499 955,44 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 15 436,98 грн. простроченої заборгованості за процентами, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Клінкер" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем Договором № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року, з урахуванням Додаткового договору № 711/ЮКО-21/3 від 08.07.2022 року, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договором поруки № 71/ЮПОР-21 від 18.08.2021 року, відповідно укладеним позивачем з гр. ОСОБА_1 як поручителем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12240/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/12240/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2023 року через відділ діловодства суду 11.09.2023 року від позивача надійшли пояснення №3279 від 06.09.2023 року щодо надсилання відповідачу 1 та 2 вимоги про погашення заборгованості з наданням відповідних доказів їх надсилання. Вказане пояснення та додані до нього документи судом залучено до матеріалів справи.

Також судом самостійно здійснено пошук інформації у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо гр-на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та згідно отриманої інформації №190125 від 18.08.2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру гр-н ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2023 року була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача 1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 , та за місцем реєстрації відповідача 2: вул. Кооперативна, буд. 5-а, с. Віта Поштова, Київська область, 08170.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/12240/23 відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 04.09.2023 року поштового відправлення №0105495000989 відповідачу 1.

Проте, ухвала суду від 18.08.2023 року, яка надсилалась на адресу місця реєстрації відповідача 2, яка також зазначена в Договорі Поруки №711/ЮПОР-21 від 18 серпня 2021 та в Додатковому Договорі №711/ЮПОР-21/1 про внесення змін та доповнень до Договору Поруки, повернута відділенням поштового зв`язку 26.09.2023 року неврученою відповідачу 2 у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено відповідність адреси місця реєстрації відповідача ОСОБА_1 адресі, зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місця реєстрації відповідача 2, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або згідно Єдиного державного демографічного реєстру, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/12240/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача 2 та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 18.08.2023 року, відповідач 1 та 2 мали подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 1 та 2 не скористались наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 1 та 2 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача 1 та відповідача 2 станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП Клінкер» та гр. ОСОБА_1 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, що 18 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Клінкер» (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Договір №711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком (далі - Договір овердрафту), за умовами пункту 2.1 якого Банк надає Позичальнику Овердрафт шляхом сплати протягом операційного дня з Рахунку Позичальника ІВАN UА233805260000026009001131463 (980), в АТ «КБ «ГЛОБУС», розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на Рахунку, в межах встановленого ліміту Овердрафту на наступних умовах:

- номер рахунку нарахованих процентів ІВАN UА233805260000026009001131463 (980), в АТ «КБ «ГЛОБУС»;

- Ліміт Овердрафту - 300 000,00 грн.;

- Строк дії Ліміту Овердрафту - з 18 серпня 2021 року по 17 серпня 2022 року (включно);

- Процентна ставка (в залежності від Строку безперервного користування Овердрафтом): до 10 календарних днів - 10 % процентів річних, від 11 до 30 календарних днів - 18 % процентів річних, від 31 календарного дня - 28% процентів річних.

Розділами 2-11 Договору овердрафту сторони погодили предмет договору, умови та порядок надання та повернення овердрафту, нарахування та сплати процентів, умови забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором, права та обов`язки сторін, форс-мажор, відповідальність сторін, строк дії договору, банківська таємниця тощо.

В подальшому сторонами були укладені Додаткові договори, якими до Договору овердрафту вносились змін в частині ліміту овердрафту.

Зокрема, 20.09.2021 року сторони уклали Додатковий договір №711/ЮКО-21/1 про внесення змін та доповнень до Договору про надання овердрафту за поточним рахунком №711/ЮКО-21 від 18.08.2021 року, згідно з яким сторони дійшли згоди викласти пункту 2.1.2 договору в новій редакції, а саме: Ліміт Овердрафту: 500 000,00 грн.

Також 25.10.2021 року сторони уклали Додатковий договір №711/ЮКО-21/2 про внесення змін та доповнень до Договору про надання овердрафту за поточним рахунком №711/ЮКО-21 від 18.08.2021 року, згідно з яким сторони дійшли згоди викласти пункту 2.1.2 договору в новій редакції, а саме: Ліміт Овердрафту: 700 000,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв`язку з проведенням реструктуризації кредитної заборгованості за Договором про надання овердрафту за поточним рахунком №711/ЮКО-21 від 18.08.2021 року, сторони дійшли згоди викласти вказаний договір у новій редакції.

Так, 08.07.2022 року сторонами був підписаний Додатковий договір №711/ЮКО-21/3 про внесення змін та доповнень до Договору №711/ЮІСО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- Ліміт кредитування - 699 955,44 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього Договору;

- Строк дії кредитної лінії - з 18 серпня 2021 року по 07 липня 2023 року (включно);

- Мета використання коштів - поповнення обігових коштів;

- Процентна ставка - 23% річних.

Розділами 2-11 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) сторони погодили умови надання кредиту, умови забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором, умови повернення кредиту та сплати процентів та комісії, обов`язки та права банку та позичальника, форс - мажор, відповідальність сторін, особливі умови, строк дії договору та банківську таємницю.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 10.1 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір овердрафту та Додаткові договори до нього підписані представниками банка і позичальника та скріплені печатками юридичних осіб.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно пунктів 1.1. та 1.4 Договору овердрафту (в редакції від 18.08.2021 року) Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається Банком Позичальнику шляхом сплати з його поточного рахунку розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, в межах заздалегідь обумовленого ліміту Овердрафту; при цьому на поточному рахунку утворюється дебетове сальдо. Ліміт овердрафту - встановлений у Договорі гранично допустимий розмір заборгованості за Овердрафтом.

Пунктами 3.1.- 3.2 Договору овердрафту (в редакції від 18.08.2021 року) встановлено, що овердрафт надається Банком Позичальнику шляхом сплати з Рахунку протягом операційного дня розрахункових документів Позичальника на суму, що перевищує залишок на Рахунку, в межах встановленого Договором Ліміту Овердрафту.

Строк безперервного користування Овердрафтом становить не більше 30 (тридцять) календарних днів. Днем початку перебігу Строку безперервного користування Овердрафтом є перший день, з якого, незалежно від суми, Позичальник безперервно мав заборгованість за Овердрафтом, днем закінчення - день, в який заборгованість за Овердрафтом сплачено в повному обсязі (день зарахування на Рахунок грошових коштів в сумі, що дорівнює або перевищує розмір фактичної заборгованості по Овердрафту).

В свою чергу, згідно з пунктом 1.2 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні Позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів Позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії договору.

Пунктом 2.1. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) передбачено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (транш).

Відповідно до пункту 2.6 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) Кредит надається на підставі поданої Позичальником письмової Заяви, підписаною уповноваженою (-ними) особами Позичальника та завіреною печаткою Позичальника, тільки після виконання вимог пункту 2.5. щодо сплати комісії та пунктів 3.1., 3.2. цього Договору щодо умов забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) встановлено, що повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на кредитний рахунок у відповідності до Графіку зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього Договору).

У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитом.

Так, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування сторони погодили період користування кредитом з 08.07.2022 року по 07.07.2023 року.

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, свої зобов`язання за Договором овердрафту позивач виконав належним чином, а саме надавши відповідачу 1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором овердрафту та в межах встановленого кредитного ліміту.

Факт встановлення з 18.08.2021 року кредитного ліміту дозволеного овердрафту у розмірі 200 000,00 грн., з 20.09.2021 року - у розмірі 500 000,00 грн., з 25.10.2021 року - у розмірі 700 00,00 грн. та з 08.07.2022 року - у розмірі 677 955,44 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача 1 за період 18.08.2021 - 19.07.2023 року, копія якої наявна в матеріалах справи, та відповідачем 1 не заперечується.

В свою чергу обставини користування відповідачем 1 кредитними коштами шляхом проведення банком поточних платежів відповідача 1 на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів в межах кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку відповідача 1, яка надана позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг з боку відповідача 1 відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору овердрафту в частині забезпечення кредитного ліміту (овердрафту) відповідачем 1 також не надано.

Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 3.4. Договору овердрафту (в редакції від 18.08.2021 року) нарахування Банком процентів за користування кредитом та (комісії за управління Овердрафтом в розмірі, передбаченому пунктом 2.1.5. цього Договору) здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період з 01 числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення Кредиту.

Сплата Позичальником Процентів за користування Овердрафтом здійснюється щомісячно в строк по 10 число (включно) кожного місяця наступного за місяцем їх нарахування на рахунок ІВАN НОМЕР_2 в АТ «КБ «ГЛОБУС».

Окрім того, відповідно до пункту 4.2 та пункту 4.3 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) проценти за користування кредитом нараховуються на період з дня надання кредиту по день повного виконання (сплати) боргових зобов`язань на суму фактичної заборгованості за кредитом, при цьому день надання кредиту включається до розрахунку. При розрахунку процентів у місяці приймається фактична кількість календарних днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період з 01 числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення кредиту.

Згідно з пунктом 4.4. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 число (включно) кожного місяця наступного за місяцем їх нарахування на рахунок ІВАN НОМЕР_2 в АТ «КБ «ГЛОБУС».

У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Згідно з пунктом 4.5. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) при надходженні від Позичальника та/або його поручителів (заставодавців, гарантів, інших осіб, згідно з вимогами чинного законодавства України) коштів на сплату заборгованості за Кредитом за наявності простроченої заборгованості, у відповідності до умов цього Договору, Банк має право самостійно направляти кошти на погашення заборгованості Позичальника у черговості, що передбачена пунктом 6.1.4 цього Договору,

В той же час, пунктом 4.6. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) визначено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту у строки, передбачені пунктом 1.1, пунктом 4.1. цього Договору, Позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки, збільшеної на 5 процентів річних до діючої процентної ставки, що нараховуються на суму прострочені заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Так, судом встановлено за матеріалами справи, що Банком згідно з пунктом 3.4, 4.2, 4.3 Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) та Графіком зниження ліміту кредитування, було нараховано відповідачу 1 проценти за користування кредитом в сумі 15 436,98 грн. за період 01.06.2023 - 19.07.2023 року.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, який є додатком №1 до Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 07.07.2023 року (включно).

При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Договором овердрафту позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача 1 UА233805260000026009001131463 за період 18.08.2021 року - 19.07.2023 року, через який здійснювалось погашення як тіла кредиту, так і процентів за спірним договором.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, а саме відповідної виписки банку, товариством як позичальником здійснено повернення кредитних коштів в сумі 199 046,65 грн., а також здійснювалось погашення процентів за користування кредитом.

Факт погашення вказаних сум, їх розмір та порядок зарахування банком відповідачем 1 не заперечувався.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Договору овердрафту відповідач 1 свої зобов`язання щодо погашення овердрафту згідно Графіку зменшення ліміту кредитування та повернення кредиту у сумі 499 955,44 грн., а також сплати процентів за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.07.2023 року за відповідачем 1 рахується заборгованість за кредитом в сумі 499 955,44 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 15 436,98 грн., що підтверджується відповідною випискою банку.

Згідно зі статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 6.1.3. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) Позичальник зобов`язаний достроково повернути всю заборгованість за цим Договором, а саме: повернути всю суму Кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених пунктами 9.1, 9.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 9.2. Договору овердрафту (в редакції від 08.07.2022 року) Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами, що є поручителями Позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов цього Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов`язань (Договорів забезпечення) за цим Договором, а Позичальник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку, якщо зобов`язання Позичальника за цим Договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АТ «КБ «ГЛОБУС» - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків: (пункт 9.2.1) порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, 11.04.2023 року Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» як кредитором внаслідок тривалого невиконання позичальником - відповідачем 1 зобов`язань за Договором овердрафту було направлено до ТОВ «ВІП Клінкер» Вимогу вих. № 1286 від 10.04.2023 року про погашення заборгованості за договором на адресу відповідача 1: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, що підтверджується списком №11042023-юристи згрупованих поштових відправлень від 11.04.2023 року та фіскальним чеком від 11.04.2023 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вказаної вимоги позивач просив відповідача 1 на підставі пунктів 9.1, 9.2, 9.2.1 Договору овердрафту здійснити дострокове погашення заборгованості за Договором овердрафту у сумі 596 862,80 грн., у тому числі: 572 955,44 грн. - заборгованість по кредиту та 21 907,36 грн. - заборгованість по процентам у десятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач 1 здійснив лише часткове погашення боргу, у зв`язку з чим у відповідача 1 існує заборгованість за Договором овердрафту у загальній сумі 515 392,42 грн., а саме: 499 955,44 грн. - прострочена заборгованість по кредиту та 15 439,98 грн. - прострочена заборгованість по процентам (нарахована банком за період 01.06.2023 - 19.07.2023 року).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що між Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (кредитор за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) був укладений Договір поруки № 711/ЮПОР-21 від 18.08.2021 року (далі - Договір поруки), відповідно до умов пункту 1.1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ «ВІП Клінкер» (код за ЄДРПОУ 38130845), надалі в тексті - «Боржник», зобов`язань за Договором № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18 серпня 2021 року, що укладений між Кредитором та Боржником, згідно з яким Боржник зобов`язаний в строк по 17 серпня 2022 року включно повернути Кредиторові кредитні кошти в розмірі 300 000 грн., сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі: 10% річних - якщо строк безперервного користування -до 10 календарних днів; 18% річних - якщо строк безперервного користування - від 11 до 30 календарних днів; 28% річних - якщо строк безперервного користування - понад 30 календарних днів; а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Кредитний договір, зазначений в пункті 1.1. цього Договору, а також будь-які додаткові угоди до нього, якщо такі будуть укладені між Кредитором та Боржником, далі в тексті цього Договору іменуються «Кредитний договір» (пункт 1.2 Договору поруки).

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки Поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Кредитного договору. У випадку внесення Боржником та Кредитором змін та доповнень до Кредитного договору Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Боржника (збільшення розміру кредиту, збільшення розміру процентів за його користування, продовження строку користування кредитними коштами, комісії, тощо), що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За умовами пункту 1.4 Договору поруки у разі порушення Боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 1.6 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поруки сторони домовились, що цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 17 серпня 2025 року.

Крім того, 08.07.2022 року сторони уклали Додатковий договір № 711/ЮПОР-21/1 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 711/ЮПОР-21 від 08.08.2021 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 Договору поруки у наступній редакції: «в порядку та на умовах, визначених дим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання TОB «ВІП Клінкер», зобов`язань за Договором № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року, що укладений між Кредитором та Боржником, згідно з яким Боржник зобов`язаний в строк по 07 липня 2023 року включно, повернути Кредиторові кредитні кошти в розмірі 699 955,44 грн., сплачувати проценти за використанням кредитом у розмірі 23% річних, а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та у випадках, передбачених цим Договором.

Також у пункті 2 вказаного Додаткового договору сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1 Договору поруки в новій редакції, а саме: «цей Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє по 07 липня 2026 року».

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами Договору поруки з урахуванням додаткового договору від 08.07.2022 року № 711/ЮПОР-21/1, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Договору № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року та змін до нього.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 1.6 Договору поруки, а саме сторони погодили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, за умовами пункту 3.1 Договору поруки у разі невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором в строки та розмірах, що визначені Кредитним договором, Кредитор має право звернутися до Поручителя із відповідною письмовою вимогою.

Згідно з пунктом 3.2 Договору поруки Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги Кредитора зобов`язаний виконати обов`язок Боржника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі Кредитора.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача про вручення, відсутність адресату за вказаною адресою, тощо.

Оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором (договором овердрафту від 18.08.2021 року), виконання яких було забезпечено Договором поруки, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до гр. ОСОБА_1 з Вимогою вих. № 1285 від 10.04.2023 року про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за Договором № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року відповідно до Договору поруки № 711/ЮПОР-21 від 18.08.2021 року (надалі - Вимога 2).

Факт надсилання 11.04.2022 року вказаної Вимоги 2 на адресу гр. ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 підтверджується списком №11042023-юристи згрупованих поштових відправлень від 11.04.2023 року та фіскальним чеком від 11.04.2023 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачем витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення №0600025593143, Вимога 2 станом на 15.04.2023 року перебуває у точці видачі/доставки.

Проте, відповідачем 2 зазначена вимога кредитора залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом (овердрафтом) у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору (договору овердрафту) та Договору поруки відповідачами 1 та 2 не виконані, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором по кредиту в сумі 499 955,44 грн. за період з 18.08.2021 року - 19.07.2023 року та заборгованість за відсотками в сумі 15 436,98 грн. за період з 01.06.2023 року - 19.07.2023 року, з позовними вимогами про солідарне стягнення яких з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя позивач звернувся в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачами 1 та 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору № 711/ЮКО-21 про надання овердрафту за поточним рахунком від 18.08.2021 року та Договору поруки № 711/ЮПОР-21 від 18.08.2021 року та додаткових договорів та/або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1 та 2 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відтак, враховуючи строк дії Договору поруки до 07.07.2026 року (з урахуванням Додаткового договору від 08.07.2022 року), на час звернення позивача до суду порука не є припиненою.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором № 711/ЮКО-21 від 18.08.2021 року у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом в сумі 499 955,44 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1 та 2 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 15 436,98 грн. за період 01.06.2023 - 19.07.2023 року суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Так, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Наразі, у даній справі сторони строк Кредитного договору окремо не визначили, а погодили термін повернення кредиту, який з урахуванням змін, внесених Додатковим договором №711/ЮКО-21/3 від 08.07.2022 року, становить - 07.07.2023 року, а також терміни щомісячного виконання зобов`язання з погашення кредиту, що підтверджується Графіком зменшення ліміту кредитування.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021, № 910/17048/17 від 18.01.2022 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту спливу визначеного договором загального строку кредитування - 07.07.2023 року або до пред`явлення вимоги до позичальника, після чого позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1 та 2 процентів за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи умови пунктів 6.1.3, 9.1, 9.2.1 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника достроково повернути суму заборгованості за кредитом та процентами протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги та заважаючи на встановлену судом дату надсилання такої вимоги - 11.04.2023 року, право позивача як кредитодавця нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом припинилось 21.04.2023 року.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача 1 за Кредитним договором, позивач здійснює нарахування 23 відсотків річних за користування кредитними коштами за період після 21.04.2023 року, що не відповідає наведеним приписам законодавства та висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим, за висновками суду, стягнення відсотків у розмірі 15 436,98 грн., які нараховані за період 01.06.2023 року - 19.07.2023 року, є необґрунтованим та безпідставним, відтак, позовні вимоги у вказаній частині про стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно відсотків за користування кредитом в сумі 15 436,98 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідачів 1, 2 витрат на правову допомогу в сумі 51 000,00 грн. суд зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При цьому заперечень щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та/або заяв щодо неспівмірності таких витрат станом на час розгляду справи, відповідачами 1 та 2 суду не надано.

Як встановлено судом за результатами розгляду вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору №051222 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.12.2022 року, укладеного між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (клієнт або банк, позивач у справі) та адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем (адвокат); копію довіреності від 05.12.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3352 від 29.05.2008 року, копію акту прийому-передачі послуг №711/ЮКО-21 від 19.07.2023 року на суму 51 000,00 грн., копію платіжної інструкції №2279 від 19.07.2023 року на суму 51 000,00 грн.

За твердженням позивача, загальна сума оплачених та заявлених останнім до стягнення з відповідача 1 та 2 судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/12240/23, склала 51 000,00 грн.

За приписами пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №051222 від 05.12.2022 року, укладеного між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (клієнт, позивач у справі) та адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем (адвокат), адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (надалі - послуги) з питань, що ставляться клієнтом, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору (пункт 1.1 договору).

За умовами пункту 3.1 договору за надання послуг за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар, виходячи з кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг клієнту, складності справи/завдання, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, фінансового стану клієнта та іншої сторони судового процесу, ціни позову (якщо підлягає грошовій оцінці), значимості справи для клієнта та впливу рішення суду на його репутацію та інші істотні обставини справи. Оплата послуг здійснюється клієнтом на підставі погодженого/підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг у спосіб та у строки, визначені у відповідному акті.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту №711/ЮКО-21 прийому-передачі послуг від 19.07.2023 року адвокатом надані, а клієнтом отримані наступні послуги, пов`язані із представництвом інтересів клієнта у суді за позовом клієнта до ТОВ «ВІП Клінкер» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №711/ЮКО-21 від 18.08.2021 року:

- проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з заданими клієнтом документами, надання консультації в замках зустрічі щодо вирішення даної справи, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію до АТ «КБ Глобус» (в тому числі транспортні витрати), витрати на телекомунікаційний зв`язок, тощо - витрачений час 10 годин - вартість послуг 15 000,00 грн.;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості, формування пакету документів та подача до суду позовної заяви з додатками (у кількості 2 прим для суду та відповідача), відправлення рекомендованим листом через відділення АТ «Укрпошта» позовної заяви на ім`я суду у 2 прим (в т.ч. оформлення конверту), копіювання та/або друк копій документів формату А4 (у тому числі двосторонній друк) необхідних документів для позовної заяви, включаючи гонорар успіху адвоката (в тому числі за характер складності справи) - витрачений час 24 години - вартість послуг 36 000,00 грн.

При цьому позивачем на підтвердження оплати наданих послуг адвоката надано копію платіжної інструкції №2279 від 19.07.2023 року на суму 51 000,00 грн. з посиланням в призначенні платежу на реквізити укладеного з адвокатом договору №051222 від 05.12.2022 року.

Суд зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

В свою чергу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Окрім цього, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому судом враховано, що заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 51 000,00 грн. позивачем сплачені в повному обсязі, факт їх оплати належним чином підтверджено матеріалами справи.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі змісту акту прийому-передачі послуг від 19.07.2023 року суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

В свою чергу суд констатує, що з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені АТ КБ «Глобус» підлягали лише виписки по особовому рахунку ТОВ «ВІП Клінкер», а також Договір овердрафту та Договір поруки зі змінами та доповненнями до них.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання Договору овердрафту, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, а саме: позовної заяви на 9 аркушах (з яких 2 аркуші - реквізити сторін та прохальна частина позову з переліком додатків до позовної заяви), а також пояснення від 06.09.2023 року на виконання саме вимог ухвали суду на 1,5 аркуші, з яких саме зміст пояснення становить 0,5 аркуша.

При цьому судом враховано, що необхідність подання позивачем пояснення від 06.09.2023 року з доданими до нього документами на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2023 року зумовлена виключно недоліками змісту поданого позивачем позову.

Поряд з цим суд зазначає про включення позивачем до складу наданих за актом №711/ЮКО-21 від 19.07.2023 року адвокатом послуг, зокрема: із формування пакету документів та подача до суду позовної заяви з додатками, відправлення рекомендованим листом через відділення АТ «Укрпошта» позовної заяви на ім`я суду у 2 примірниках, копіювання та/або друк копій документів формату А4 (у тому числі двосторонній друк), відшкодування витрат на виїзну консультацію до АТ «КБ Глобус» (в тому числі транспортні витрати), витрати на телекомунікаційний зв`язок - які, на переконання суду, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої правової допомоги, які передбачені в статті 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позаяк є виключно короткостроковими технічними роботами, пов`язаними з використанням відповідних програмних та технічних засобів (принтерів, ксероксів, телефонів, факсів тощо), а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт (у тому числі транспортні витрати та витрати на телезв`язок) не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто, враховуючи нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи те, що розгляд справи № 910/12240/23 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, що не вимагало від адвоката позивача здійснювати представництво інтересів клієнта шляхом участі у судових засіданнях, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків та ціни позову, а також зважаючи на висновки суду щодо часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про те, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу завищено, та відповідно, завищено вартість таких послуг правничої допомоги.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, типовість даного спору, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51 000,00 грн. підлягає зменшенню до 10 000,00 грн., що відповідає критерію пропорційності та розумності.

Водночас суд звертає увагу, що як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9 700,48 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Клінкер" (вул. Васильківська 28, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 38130845) та гр-на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок 19/5, м. Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 35591059) 499 955 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 44 коп. заборгованості за кредитом.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Клінкер" (вул. Васильківська 28, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 38130845) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок 19/5, м. Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 35591059) 3 749 (три тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 67 коп. судового збору та 4 850 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 24 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

5. Стягнути з гр-на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок 19/5, м. Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 35591059) 3 749 (три тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 67 коп. судового збору та 4 850 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 24 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 березня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон