Рішення

від 07.03.2024 по справі 910/17320/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2024Справа № 910/17320/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В.., розглянув матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович

про розірвання договору, визнання недійсним акту та скасування запису,

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача ОСОБА_3

від відповідача-1 ОСОБА_2

від відповідача-2 ОСОБА_4

від третьої особи не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17320/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича, про розірвання договору, визнання недійсним акту та скасування запису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 11.01.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

26.12.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 22.01.2024.

11.01.2024 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт та заборонити відчужувати частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" в номінальному розмірі 100 000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства.

15.01.2024 відповідачем-1 подані заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суд від 15.01.2024 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

22.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

Крім того, 22.01.2024 відповідачем-1 подано клопотання про долучення доказів та заперечення на відповідь на відзив.

Також 22.01.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

22.01.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 22.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи відповідь позивача на відзив відповідача-1, заперечення відповідача-1 на відповідь на відзив, відзив на позов відповідача-2, а також відкладено підготовче засідання на 08.02.2024.

Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024.

26.02.2024 відповідачем-1 подано клопотання про компенсацію витрат відповідача-1 на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.03.2024.

01.03.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.03.2024 позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогу.

У судовому засіданні 07.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.09.2022 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С. та зареєстрований за № 513, за умовами п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність покупцю на визначених далі умовах), а покупець купує (приймає у власність від продавця на визначених далі умовах) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" (ідентифікаційний код 40392045) (далі - товариство, ТОВ "Централ Буд") у розмірі 100 000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу (далі - частка).

Відповідно до п. 1.5 договору продавець свідчить, що частка, яка є предметом цього договору, оплачена повністю, що підтверджується свідоцтвом, виданим товариством за вих. № 23/09-01 від 23.09.2022.

Факт відсутності заборон відчуження, застави, арешту частки підтверджується відповідним витягом, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С. 23.09.2022.

Розділом другим вказаного договору сторонами погоджено, що номінальна вартість частки становить 100 000,00 грн.

Продаж частки за цим договором за домовленістю сторін вчинено за 100 000,00 грн, які оплачені покупцем у повному обсязі до підписання цього договору. Підписанням цього договору покупець та продавець підтверджують факт повного розрахунку та відсутність щодо будь-яких претензій фінансового характеру зі сторони продавця.

Зазначена ціна продажу частки відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору перехід права власності на частку оформлюється укладенням та підписанням сторонами акту приймання-передачі частки, який укладається та підписується сторонами одночасно з цим договором. Справжність підписів на акті приймання-передачі частки засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Даний акт приймання-передачі частки є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про товариство (змін про склад учасників товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Згідно з п. 4.1 договору сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, які стосуються купівлі-продажу частки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.

Сторони підтверджують, що цей договір вчиняється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах. Даний договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, при укладенні цього договору відсутній будь-який обман чи приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.п. 4.3.3, 4.3.5, 4.3.7, 4.3.10, 4.3.12 договору сторони стверджують, що: укладення цього договору відповідає їх інтересам; цей договір укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного впливу; у моменту укладення цього договору сторони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; укладення цього договору на умовах, зазначених в ньому, повністю відповідає намірам та уявленню сторін; значення, умови правочину та його правові наслідки кожна зі сторін розуміє однаково.

Як визначено п. 7.5 договору, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається, а саме: ст.ст. 203, 204, 229, 230, 231, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» сторонам нотаріусом роз`яснено.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, між позивачем та відповідачем-1 23.09.2022 підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі.

Крім того, у п. 4.1 вказаного акту сторонами визначено, що продаж частки за договором за домовленістю сторін вчинено за 100 000,00 грн, які сплачені покупцем у повному обсязі до підписання договору. Підписанням цього ату приймання-передачі сторони підтверджують факт повного розрахунку та відсутність щодо покупця будь-яких претензій матеріального чи фінансового характеру зі сторони продавця.

Вказаний акт приймання-передачі посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С. та зареєстровано за №№ 514, 515.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що всупереч укладеному договору розрахунок з між ним та відповідачем-1 здійснено в розмірі 10 000,00 грн, у той час, як умовами договору передбачено продаж частки за ціною 100 000,00 грн. Крім того, позивач посилається на те, що його частка не могла бути відчужено відповідачу-1, оскільки була не сформована, а нотаріусом під час проведення нотаріальних дій не перевірено, чи сформована частки в статутному капіталі, у зв`язку з чим акт приймання-передачі частки є нечинним в силу закону.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що безпосередньо в договорі та акті приймання-передачі, які позивачем та відповідачем-1 посвідчено нотаріально, сторонами погоджено умови, що грошові кошти сплачені в повному обсязі до укладення договору.

Також відповідач-1 зазначає, що формування частки позивачем було перевірено нотаріусом, що відображено в п. 1.5 договору та підтверджується свідоцтвом ТОВ «Централ Буд» № 23/09-01 від 23.09.2022 за підписом ОСОБА_1 як директора такого товариства.

Вирішуючи даний спір, суд керувався таким.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Поряд з цим, як погоджено сторонами (позивачем та відповідачем-1) у нотаріально посвідчених договорі купівлі-продажі-частки та акті приймання передачі, повна вартість частки в розмірі 100 000,00 грн оплачена покупцем (відповідачем-1) продавцю (позивачу) до укладення договору.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на здійснення з ним неповного розрахунку, оскільки, як вказано вище, в договорі сторонами зафіксовані умови щодо здійснення повного розрахунку.

Також позивачем не надано доказів сплати відповідачем 10 000,00 грн за частку в статутному капіталі.

При цьому, суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 916/667/18, згідно з якою положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

Крім того, судом не приймаються посилання позивача на те, що ним підписання договору здійснено без його попереднього прочитання, оскільки вказані твердження спростовуються викладеними у договорі умовами.

Також суд зазнає, що договір купівлі-продажу від 23.09.2022 є повністю виконаним сторонами з моменту підписання акту приймання-передачі частки в статутному капіталі та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом також не враховуються посилання позивача на те, що при укладенні договору він перебував під психологічним тиском, оскільки це спростовується п. 4.2 укладеного між позивачем та відповідачем-1 договором, крім того, вказане є підставою для визнання договору недійсним, а не його розірвання.

За вказаних обставин суд вважає вимогу позивача про розірвання договору необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено похідні вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд", укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 23.09.2022 Задорожним О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 514, № 515, а також про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису від 23.09.2022 № 1000741070012079395 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд".

Суд зазначає, що акт приймання-передачі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд", укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сам по собі не є правочином, а є лише документом, яким зафіксовано перехід права власності від однієї особи до іншої, такий документ не може бути визнаний недійсним, оскільки не є правочином.

Крім того, вимога про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису від 23.09.2022 № 1000741070012079395 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" є необґрунтованою, оскільки під час розгляду даної справи позивачем не доведено факту неналежного вибуття з його володіння та переходу до відповідача-1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд", оскільки така частка передана позивачем відповідачу на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 23.09.2022.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором покладаються судом на позивача.

Окрім того, 26.02.2024 відповідачем-1 подано клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження понесення ним таких витрат відповідачем-1 подано суду:

- договір про надання правової допомоги № Ф-23/4 від 14.11.2023, укладений між ним (клієнт/замовник)та Адвокатським об`єднанням «Аплекс» (виконавець/об`єднання);

- акт про надані послуги від 26.02.2024 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до укладеного договору № Ф-23/4 від 14.11.2023 виконавець надає замовнику повний спектр правничих послуг, пов`язаних з представництвом інтересів замовника як у т.ч. відповідача у будь-яких судових справах (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору правничу допомогу (послугу) клієнт оплачує в гривнях на розрахунковий рахунок об`єднання згідно з виставленим рахунком протягом 30 днів з моменту прийняття рішення судом відповідної інстанції з розрахунку тарифу об`єднання (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

При розрахунку вартості правничої допомоги враховуються час, витрачений адвокатами об`єднання та їх помічниками на допомогу.

Відповідно до погодженого сторонами додатку № 1 пакет послуг з надання клієнту правничої допомоги в господарському судочинстві в першій інстанції становить 30 000,00 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами акту про надані послуги об`єднанням надано відповідачу-1 надано послуги з консультування щодо перспектив захисту його прав та інтересів на стадії підготовчого провадження, детального вивчення та аналізу матеріалів позову ОСОБА_1 , підготовки проекту та погодження заперечень на відкриття провадження у справі, підготовки проекту та погодження відзиву на позов, підготовки проекту та погодження клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, вивчення та аналізу матеріалів відповіді на відзив ОСОБА_1 , підготовки проекту та погодження заперечень на відповідь на відзив, консультування щодо перспектив захисту його прав та інтересів на стадії розгляду справи.

07.03.2024 позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Стосовно вимоги про покладення на позивача витрат відповідача-1 на надання правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в задоволенні позову на позивача.

Як вказано судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому судом враховано, що ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права та самостійно здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10831/10 від 12.09.2022, виданого Радою адвокатів Київської області.

Так, під час розгляду даної справи ОСОБА_2 самостійно з`являвся в судові засідання та підписував заяви по суті.

За вказаних обставин суд вважає частково обґрунтованими вимоги відповідача-1 про покладення на позивача витрат на правничу допомогу та вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 15 000,00 грн, відповідно витрати у розмірі 15 000,00 грн залишити за відповідачем-1.

Керуючись статтями 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.03.2024.

Суддя О.Г. Удалова