Рішення

від 12.03.2024 по справі 916/1877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1877/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Левіт В.С.,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): адвокат Племениченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1877/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1)

про зобов`язання повернути майно,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47)

про стягнення 662 715,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп», в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем як експедитором зобов`язань за Договором транспортного експедування № 21121-1 від 21.12.2021, а саме на відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» у відвантаженні сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

17.05.2023 за вх. № 2125/23 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення 662 715,80 грн.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на наявність у позивача заборгованості за Договором транспортного експедування № 21121-1 від 21.12.2021 за зберігання майна на суму 662 715,80 грн.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

2.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро».

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач - ТОВ «Адонара Агро» зазначає, що між ним, як клієнтом, та ТОВ «Сімакс Груп», як експедитором, 21.12.2021 було укладено договір транспортного експедування № 21121-2, відповідно до пункту 2.1 якого експедитор зобов`язався надавати клієнту за його дорученням і за його рахунок послуги в сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а клієнт зобов`язався оплатити послуги експедитора.

Посилаючись на умови вказаного договору, позивач пояснив, що згідно зазначених ним товаротранспортних накладних ТОВ «Сімакс Груп» було отримано вантажу, який належить ТОВ «Адонара Агро» - сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон загальною вартістю 2 741 180,84 грн.

Як вказує позивач, під час виконання вказаного договору ТОВ «Сімакс Груп» здійснювало відвантаження вантажу позивача за вказівками останнього шляхом надсилання електронних листів. Однак, в подальшому, від відвантаження вантажу позивача відповідач безпідставно відмовився, що обумовило надсилання останньому листів із вимогами у поверненні вантажу.

За ствердженням ТОВ «Адонара Агро», ним складено до ТОВ «Сімакс Груп» вимоги про повернення майна, в яких позивач просив повернути вказане вище майно, зокрема, лист від 01.11.2022, лист від 14.11.2022 та лист від 07.04.2023, однак вказані вимоги не виконані, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Сімакс Груп» відповідач за зустрічним позовом, посилаючись на направлення на належну адресу вимог про повернення майна та отримання такої вимоги позивачем за зустрічним позовом 09.11.2022, зауважив, що у зберігача виник обов`язок повернути товар негайно після отримання першої вимоги поклажодавця.

Відтак, наголошуючи про те, що відповідач за первісним позовом, отримавши зазначені листи-вимоги, не повернув й досі товар із відповідального зберігання, ТОВ «Адонара Агро» вважає обґрунтованими його доводи про зобов`язання ТОВ «Сімакс Груп» повернути товар, який перебуває у нього на зберіганні, а вимоги про сплату вартості зберігання є безпідставними.

2.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп».

ТОВ «Сімакс Груп» подано до суду зустрічний позов, де в обґрунтування своєї правової позиції останнє підтвердило обставини укладення між сторонами договору транспортного експедування № 21121-2 від 21.12.2021 та отримання за наведеними товарно-транспортними накладними як вантажоотримувачем для відповідача за зустрічним позовом спірного майна - 333,38 тон сорго врожаю 2021 року.

Водночас, як вказує позивач за зустрічним позовом, загальна вартість зберігання сорго (насіння) за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 становить 662715,80 грн, у зв`язку з чим ТОВ «Сімакс Груп» були виставлені відповідачу за зустрічним позовом відповідні рахунки на оплату та виготовлені акти наданих послуг. Вказані рахунки та акти, за ствердженням позивача, були належним чином направлені як на електронну адресу, так і на офіційну адресу місцезнаходження ТОВ «Адонара Агро» Укрпоштою, а також кур`єром, проте останнє їх проігнорувало та відповідну заборгованість не сплатило.

Щодо відзиву ТОВ «Адонара Агро» на зустрічну позовну заяву, ТОВ «Сімакс Груп», окрім раніше вказаного, пояснило, що згідно умов договору завантаження, повернення, перевалка сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон, зберігання якого забезпечує ТОВ «Сімак Груп», проводиться за заявками клієнта (ТОВ «Адонара Агро») за 3 робочі дня до початку надання послуг, і підтвердило, що клієнт звертався з листами від 10.10.2022 та від 26.12.2022, якими просив завантажити загалом 5 авто товаром - сорго по 25 тон насипом у кожному авто.

Проте, як стверджує ТОВ «Сімакс Груп», вищеперераховані транспортні засоби та особи, які вказані в листах ТОВ «Адонара Агро» від 10.10.2022 та 26.12.2022 на територію складу де перебуває товар сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29е у термін, який вказаний в листах не прибули.

Відтак, позивач за зустрічним позовом підсумовує, що ТОВ «Адонара Агро» не виконало умови договору та не забрала товар сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон, а саме не забезпечила водіїв та автомобілів відповідно до їх заявок від 10.10.2022 та 26.12.2022, при цьому, гарантуючи оплату наданих послуг згідно договору, який останнє вважає припиненим листом від 01.11.2022.

Щодо заявлених первісних позовних вимог про зобов`язання повернути майно ТОВ «Сімакс Груп» зауважило, що йому не зрозуміло кому належить повернути майно, оскільки 23.03.2023 на його адресу надійшла вимога ТОВ «Агромаркет-Експо», яке є нібито власником вантажу, про повернення спірного майна, а ТОВ «Адонара Агро» взагалі не надало будь-яких доказів того, що воно є власником відповідного майна.

Окрім того, за ствердженням ТОВ «Сімакс Груп», воно не отримувало від позивача за первісним позовом ані заявки на повернення вантажу, ані повідомлення про розірвання договору та повернення вантажу від 01.11.2022, у зв`язку з чим, а також зважаючи на наявність у ТОВ «Адонара Агро» заборгованості за послуги по договору, відсутність документів вручення відповідачу листів, відсутність документів направлення таких листів на електронну пошту, відповідач за первісним позовом вважає, що договір не є припиненим (п. 10.8 договору датою припинення дії договору є день отримавння однією зі сторін письмового повідомлення іншої сторони), а зобов`язання про повернення вантажу у відповідача не виникли.

При цьому, відповідач за первісним позовом додає, що вимогу про повернення вантажу отримав тільки 18.04.2023, проте, посилаючись на існування заборгованості за зберігання вантажу в сумі 1035149,03 грн за період 21.12.2021, та норми ст. 549 ЦК України, користується правом на притримання речі.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 позовну заяву (вх.№ 1942/23) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Волкову Р.В.

08.05.2023 представник ТОВ «Адонара Агро» звернувся до суду заявою (вх. № 15221/23), якою просив надати доступ до справи в системі «Електронний суд». Вказана заява була задоволена судом 11.05.2023.

09.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 1942/23 від 04.05.2023) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1877/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023 о 16:10 год.

17.05.2023 за вх. № 2125/23 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення 662 715,80 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.05.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (вх. № 2125/23) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Волкову Р.В.

Того ж дня ТОВ «Сімакс Груп» надало до суду відзив на первісну позовну заяву (вх. № 16319/23 від 17.05.2023), який разом із доданими до нього документами був долучений до матеріалів справи.

18.05.2023 листом Господарського суду Одеської області ТОВ «Сімакс Груп» було повідомлено про перебування судді Волкова Р.В. з 16.05.2023 до 30.05.2023 у відпустці та про відкладення розгляду матеріалів зустрічної позовної заяви (вх.№ 2125/23 від 17.05.2023) до усунення обставин неможливості виконання суддею Волковим Р.В. обов`язків судді з причини перебування у відпустці.

19.05.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Сімакс Груп» (вх. № 16716/23) про приєднання копії ТТН № 1901 від 10.01.2022 до матеріалів справи. Дане клопотання разом із додатком було долучене до матеріалів справи.

31.05.2023 за вх. № 2-759/23 від представника ТОВ «Адонара Агро» до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон за місцем його зберігання за адресою: м. Одеса, вул. Атамана Чепіги 29е та заборонити ТОВ «Сімакс Груп» на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які дії щодо переміщення, передання тощо сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

31.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято зустрічний позов (вх. № 2125/23 від 17.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення 662 715,80 грн до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 916/1877/23, призначеним на "05" червня 2023 року о 16:10 год.

Окрім того, 31.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ТОВ «Адонара Агро» (вх. № 2-759/23 від 31.05.2023) задоволено, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон за місцем його зберігання за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29е, а також заборони ТОВ «Сімакс Груп» на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо переміщення, передання тощо сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

02.06.2023 за вх. № 2-780/23 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «Сімакс Груп» про застосування зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ «Адонара Агро» внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 403 773,86 гривень за три місяці зберігання сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

05.06.2023 представник ТОВ «Адонара Агро» надав до суду заперечення (вх. № 18400/23) на клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, а також відзив (вх. № 18403/23) на зустрічну позовну заяву, які судом були долучені до матеріалів справи.

05.06.2023, за участю представників сторін, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання по справі № 916/1877/23 на 14.06.2023 о 16:00 год.

12.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (вх. № 2-780/23 від 02.06.2023) про зустрічне забезпечення у справі № 916/1877/23.

13.06.2023 до господарського суду від ТОВ «Адонара Агро» надійшла заява (вх. № 2-838/23) про встановлення способу виконання ухвали від 31.05.2023 у справі № 916/1877/23 наступним чином: надати приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову Олександру Володимировичу право безперешкодного доступу до сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон за місцем його зберігання за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29е, шляхом переміщення майна третіх осіб, яке перешкоджає доступу до сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

14.06.2023 ТОВ «Сімакс Груп» звернулось до суду із заявою (вх. № 19486/23) про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив, який встановлений судом до 24.06.2023.

Окрім того, ТОВ «Сімакс Груп» подані до суду клопотання (вх. № 19485/23) про витребування у ТОВ «Агромаркет-Експо» копій документів на підтвердження власності на врожай сорго 2021 року, та клопотання (вх. № 19473/23) про зобов`язання ТОВ «Адонара Агро» надати відповідні докази про підтвердження його власності на врожай сорго 2021 року.

14.06.2023 протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області задоволено клопотання ТОВ «Сімакс Груп» про продовження процесуального строку, клопотання про витребування доказів залишені без задоволення, а підготовче судове засідання по справі №916/1877/23 відкладено на 03.07.2023 о 09:15 год.

14.06.2023 ухвалою суду, постановленою відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, повідомлено відповідача наступну дату та час підготовчого судового засідання по справі №916/1877/23.

15.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято до розгляду заяву ТОВ «Адонара Агро» (вх. № 2-838/23 від 13.06.2023) про встановлення способу виконання рішення суду та призначено її розгляд на "23" червня 2023 року о 10:00 год.

23.06.2023 канцелярією суду було зареєстровано надіслані представником відповідача через систему «Електронний суд» заперечення (вх. № 20709/23) на заяву про встановлення способу виконання судового рішення.

23.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області у задоволенні заяви ТОВ «Адонара Агро» (вх. № 2-838/23 від 13.06.2023) про встановлення способу виконання судового рішення у справі № 916/1877/23 відмовлено.

30.06.2023 надійшли до суду додаткові пояснення ТОВ «Сімакс Груп» (вх. № 21826/23) щодо відзиву ТОВ «Адонара Агро» на позов, які судом були долучені до матеріалів справи, а питання щодо долучення доданих до них документів залишено на розгляді.

03.07.2023 в підготовчому засіданні у справі № 916/1877/23 судом проголошено протокольну перерву до "10" липня 2023 року о 17:00 год.

07.07.2023 ТОВ «Сімакс Груп» повторно звернулось до суду з клопотанням (вх. № 22646/23) про витребування у ТОВ «Агромаркет-Експо» копій документів на підтвердження власності на врожай сорго 2021 року, який зберігається на складах заявника.

Того ж дня, ТОВ «Сімакс Груп» подані до суду додаткові пояснення (вх. № 22651/23) щодо строків долучення доказів до письмових пояснень від 30.06.2023, які заявник просив врахувати під час винесення рішення. Вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

10.07.2023 ТОВ «Сімакс Груп» звернулось до суду з клопотанням (вх. № 22748/23) про залучення ТОВ «Агромаркет-Експо» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом.

Окрім того, від ТОВ «Адонара Агро» на електронну адресу суду надійшли заперечення (вх. № 22760/23) на додаткові пояснення відповідача від 07.07.2023, які були долучені до матеріалів справи.

10.07.2023 за вх. № 3406/23 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно - сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

10.07.2023 в підготовчому засіданні у справі № 916/1877/23 судом проголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи до "31" липня 2023 року о 14:00 год.

17.07.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ «Агромаркет-Експо» до ТОВ «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 916/1877/23, об`єднавши їх в одне провадження та підготовче судове засідання призначено на "31" липня 2023 року о 14:00 год.

20.07.2023 ТОВ «Агромаркет-Експо» надало до суду заяву (вх. № 24628/23), відповідно до якої просив суд розглянути справу за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

24.07.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/1877/23 залишено без змін.

26.07.2023 від ТОВ «Сімакс Груп» до суду надійшов відзив (вх. № 25410/23) на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, який разом із доданими до нього документами був долучений судом до матеріалів справи.

Також, 31.07.2023 представник ТОВ «Адонара Агро» надав до суду пояснення (вх. № 25828/23) на відзив ТОВ «Сімакс Груп» на позовну заяву третьої особи, які судом були долучені до матеріалів справи.

31.07.2023 ТОВ «Сімакс Груп» подано до суду клопотання (вх. № 25904/23) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із участю представника в судовому засіданні, призначеному Одеським окружним адміністративним судом.

31.07.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23 задоволено клопотання відповідача та проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 21.08.2023 о 17:00 год., про що ТОВ «Сімакс Груп» та ТОВ «Агромаркет-Експо» були повідомлені відповідною ухвалою суду від 31.07.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

16.08.2023 приватний виконавець Хлєбников О.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з поданням (вх. № 28056/23), в якому просив вирішити питання про примусове проникнення до складу «Киснева станція» за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Е, що використовується боржником: ТОВ «Сімакс Груп» та надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову О.В., а також іншим особам, що будуть залучені приватним виконавцем до проведення виконавчих дій, на примусове проникнення до нерухомого майна, що використовується боржником ТОВ «Сімакс Груп», при здійсненні виконавчого провадження АСВП №71931770 з примусового виконання ухвали Господарського суду Одеської області № 916/1877/23 від 31.05.2023.

21.08.2023 у підготовчому засіданні судом протокольно закрито підготовче засідання та призначено справу № 916/1877/23 до судового розгляду по суті на 04.09.2023 о 14:00 год, про що ТОВ «Агромаркет-Експо» повідомлено ухвалою суду від 22.08.2023 у відповідності до ст. 120 ГПК України.

Окрім того, 21.08.2023 за результатами розгляду подання приватного виконавця Хлєбникова О.В. (вх. № 28056/23 від 16.08.2023) було постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову в його прийнятті до розгляду.

01.09.2023 ТОВ «Сімакс Груп» звернулось до суду з клопотанням (вх. № 30059/23) про перенесення судового засідання по справі на іншу дату у зв`язку із перебуванням представника за межами м. Одеса.

Судове засідання, призначене на 04.09.2023 не відбулось через оголошення повітряної тривоги в місті Одеса, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 10.10.2023 об 11:30 год, про що учасники справи були повідомлені в порядку ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою суду від 04.09.2023.

10.10.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ «Сімакс Груп» (вх. № 35635/23 від 10.10.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зміною представника, та відповідне повідомлення (вх. № 35631/23) про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету.

10.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області суддею Волковим Р.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/1877/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення 662 715,80 грн, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №191 від 12.10.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 для розгляду справи № 916/1877/23 визначено суддю Цісельського О.В.

17.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу № 916/1877/23 до свого провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "08" листопада 2023 року о 12:00 год.

08.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23 проголошено протокольну ухвалу про перерву до 23.11.2023 о 10:20 год., про що ТОВ «Сімакс Груп» та ТОВ «Агромаркет-Експо» були повідомлені відповідною ухвалою суду від 08.11.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

23.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "12" грудня 2023 року о 10:40 год., про що третя особа з самостійними вимогами повідомлена ухвалою суду 23.11.2023, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

12.12.2023 ТОВ «Агромаркет-Експо» надало до суду заяву (вх. № 44882/23) про розгляд справи без участі його представника, де третя особа зазначила, що позов підтримує та просить його задовольнити.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 по справі № 916/1877/23 на 12.12.2023 о 10:40, не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки.

13.12.2023, у зв`язку із відновленням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» з 08.12.2023 та відновленням розгляду справ у судових засіданнях з 15.12.2023, ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/1877/23 за ініціативою суду на 30 днів та призначено підготовче засідання на "28" грудня 2023 року об 11:00 год.

28.12.2023 представник ТОВ «Сімакс Груп» звернувся до суду із заявою (вх. № 47307/23), якою просив провести підготовче засіданні без його участі та призначити справу до судового розгляду.

28.12.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1877/23 до судового розгляду по суті на "18" січня 2024 року о 09:30 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1877/23 по суті на 06 лютого 2024 року об 09:30 год. та визнано явку учасників в судове засідання обов`язковою та викликано у судове засідання ТОВ «Сімакс Груп» та ТОВ «Агромаркет-Експо» ухвалою суду від 29.12.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

З огляду на обставини, що потребували вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче провадження у справі № 916/1877/23, у зв`язку з чим судом 18.01.2024 постановлено протокольну ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та визначено дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням.

Окрім того, 18.01.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву до "29" січня 2024 року о 16:00 год.

29.01.2024 об 11:00 год. за участю повноважних представників сторін у справі судом було здійснено дослідження доказів за місцем їх знаходження.

29.01.2024 ТОВ «Агромаркет-Експо» подано до суду клопотання (вх. № 3507/24) ро залучення до матеріалів справи додаткових доказів підтвердження права власності на спірний товар, яке того ж дня судом залишено без розгляду разом із доданими до нього документами у зв`язку із пропуском процесуального строку на їх подання, про що було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

29.01.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1877/23 за участю присутніх представників сторін, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1877/23 до судового розгляду по суті на "08" лютого 2024 року о 09:30 год. Того ж дня, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1877/23 по суті на "27" лютого 2024 року о 10:00 год.

07.02.2024 до суду надійшло клопотання (вх. № 5088/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю адвоката в судовому засіданні у Київському районному суді м. Одеси.

08.02.2024, у зв`язку з неявкою представників ТОВ «Агромаркет-Експо» та ТОВ «Сімакс Груп», судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні, згідно раніше визначеної резервної дати, до 27 лютого 202024 року о 10:00 год.

27.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області залишено без розгляду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно.

Окрім того, 27.02.2024 Господарським судом Одеської області, у зв`язку з неможливістю завершити судовий розгляд справи № 916/1877/23 по суті, у судовому засіданні по даній справі проголошено протокольну ухвалу про перерву до 12.03.2024 о 09:40 год.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ТОВ «Адонара Агро» у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ТОВ «Сімакс Груп» у судових дебатах проти первісного позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 12.03.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

21.12.2021 між між ТОВ «Сімакс Груп» (експедитор) та ТОВ «Адонара Агро» (клієнт) укладено договір транспортного експедування № 21121-2 (договір), відповідно до пункту 2.1 якого експедитор зобов`язується надавати клієнту за його дорученням і за його рахунок послуги в сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а клієнт зобов`язується оплатити послуги експедитора. При наданні зазначених послуг експедитор діє від свого імені, забезпечивши документальне підтвердження понесених в зв`язку з виконанням цього договору витрат.

Сторони домовилися, що пункт призначення, найменування вантажу, кількість, якість та властивості вантажу та інші суттєві умови договору, в ньому не обумовлені, вказуються в заявці (додатку до цього договору). Організація надання послуг з боку експедитора здійснюється без переходу права власності на вантаж клієнта. Експедитор не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися вантажем клієнта, що знаходиться у нього на зберіганні, крім як відповідно до положень цього договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору експедитор надає клієнту послуги з: транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; подання/прибирання, приймання/розвантаження узгоджених транспортних засобів (автомобілі), оформлення необхідних товаросупровідних документів відповідно до діючих правил та інструкцій клієнта на території складу розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Е (надалі «склад»); організації стафірування контейнерів (завантаження в 20-футові та/або 40-футові з використанням за заявкою клієнта та в залежності від типу вантажу додаткового обладнання (лайнер-бегів, дерев`яних щитів, картону, поліпропіленові мішки) з вантажами клієнта на складі; організації переміщення контейнерів на авто-платформі(-ах) від складу контейнерні термінали Одеського, Південного та Чорноморського морського торговельного порту (надалі контейнерні термінали), та по території контейнерного терміналу при необхідності зберігання вантажів на контейнерних терміналах в рамках технологічного процесу перевалювання вантажів; організації зберігання вантажів клієнта на території складу; організації огляду відповідними службами та оформлення експортних сертифікатів на вантаж клієнта за заявкою клієнта; оформлення суднових вантажних документів (коносаменту, тощо), оформлення сертифікатів та дозволів (необхідних для відправлення вантажу морським транспортом); оформлення документів, що підтверджують приймання вантажу, його стафірування, зберігання, фасування, завантаження у морський контейнер тощо; організації митного оформлення вантажів клієнта (включаючи оформлення ВМД), в тому числі представлення інтересів клієнта в митних органах України; організації завантаження контейнерів на судно та фрахтування морського перевезення вантажів клієнта (при необхідності).

Надаючи послуги, експедитор діє від свого імені та за рахунок клієнта, якщо інше не передбачено договором (пункт 3.3 Договору).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору експедитор надає послуги, передбачені договором, щодо вантажів, які належать клієнту або законним власником яких є клієнт. Відомості щодо кількості, стану і якості вантажу, маркування та упаковки, ступеня небезпеки тощо, що надається до перевалювання, вказуються у відповідних заявках клієнта (заявка), що є невід`ємною частиною договору.

Експедитор за відповідним дорученням (заявкою) клієнта та за його рахунок, серед іншого: забезпечує оптимальне транспортне обслуговування та виконує роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, фасуванням вантажів клієнта, завантаженням вантажів в контейнери, зберіганням, при необхідності - переміщенням контейнерів на авто-платформі до та по території контейнерних терміналів, в рамках технологічного процесу перевалювання вантажів; веде облік надходження та видачі вантажів на складі. (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено обов`язки експедитора зокрема: якісно і своєчасно надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з умовами договору та додатків до нього, керуючись вказівками клієнта, узгодженими з експедитором в установленому порядку; забезпечити та дотримуватися технічних умов та норм для збереження та підтримки якості вантажів клієнта; вжити всіх заходів для збереження вантажу, що надійшов до складу для транспортної обробки експедитором; при необхідності доступу представників клієнта або номінованого клієнта сюрвейєра на територію складу сприяти в оформленні відповідних перепусток.

При цьому, згідно п. 5.3 договору, експедитор має право не приступати до виконання зобов`язань за договором до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором зобов`язань, передбачених договором.

В свою чергу, клієнт зобов`язується, окрім іншого: своєчасно за 3 (три) робочі дні до початку надання послуг надавати експедитору заявки в письмовому вигляді електронною поштою за адресою public@simaksgp.com; своєчасно надавати експедитору повну, точну і достовірну інформацію про найменування, кількість, якість та інші характеристики вантажу, його властивості, умови перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування, а також документи, які стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу; сплатити належні експедитору платежі, а також відшкодувати витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування та документально підтверджені, якщо такі були підтверджені клієнтом (пункт 5.3 договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата послуг експедитора формується на підставі тарифів, визначених у додатках до цього договору, які підписуються сторонами на партію або кілька партій вантажів. Винагорода експедитора визначається як різниця між сумою, отриманою від клієнта, та сумою, перерахованою третім особам для виконання даного договору та включає в себе винагороду експедитора за надання послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт (далі - ВРР) на водний транспорт, експедиції, митного оформлення фумігації та обробки вантажів, обслуговування контейнерів відповідно до умов коносаменту (пункт 6.1 договору).

Водночас, п.п. 6.4 - 6.7 договору передбачено, що послуги та роботи з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, що виконуються експедитором за цим договором, оплачуються клієнтом за ставками та в порядку, зазначених у додатках до цього договору, за наступною схемою: датою надання послуг/виконання робіт є дата акту виконаних робіт/наданих послуг. Документи, що підтверджують понесені витрати, експедитор надає не пізніше 14 днів з моменту виставлення рахунку.

Пересилання рахунків та актів виконаних робіт/наданих послуг здійснюється електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_2., але з обов`язковим подальшим наданням паперових (письмових) оригіналів. Послуги вважаються наданими після підписання обома сторонами Акту наданих послуг (акту виконаних робіт). Експедитор має право не розпочинати надання послуг у разі ненадання клієнтом заявки на надання послуг.

За результатами надання послуг експедитор направляє клієнту підписаний експедитором акт наданих послуг (акт виконаних робіт) (далі - Акт). Клієнт зобов`язується підписати Акт та один його примірник повернути експедитору в 5-денний термін з моменту отримання. У разі, якщо в зазначений термін клієнт не передасть експедитору на підпис обґрунтовану відмову від підписання Акту, такий Акт вважатиметься прийнятим клієнтом без застережень та в повному обсязі (пункт 6.9 договору).

Відповідно до п.п. 7.1 - 7.2 договору клієнт попередньо інформує експедитора про пункти відправлення та призначення вантажу в порядку, що визначений цим договором або додатками до нього. Інформація про пункти відправлення та призначення вантажу повинна містити назву країни, регіону, області тощо (за наявності), міста, залізничної станції, автомобільної станції, аеропорту, морського, річкового порту та інші відомості.

Як визначено пунктами 10.1 - 10.5 договору, він діє з моменту набуття чинності до його припинення. Днем набуття договором чинності є день його підписання. Датою підписання є дата, зазначена на першій сторінці договору. Днем припинення дії договору є день закінчення терміну, станом на який його було укладено, або день дострокового розірвання договору. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Договір підписаний терміном на один рік. Якщо жодна зі сторін не виявить бажання припинити дію договору не пізніше одного місяця до закінчення річного терміну, договір вважається продовженим на кожний наступний річний термін.

Будь-яка зі сторін має право припинити дію договору достроково в разі, якщо відносно іншої сторони виникла загроза банкрутства або неплатоспроможності, інша сторона припинила свою діяльність або допустила суттєве порушення зобов`язань. При цьому, якщо ініціатором припинення є клієнт, він зобов`язаний оплатити експедитору усі послуги, які були їм замовлені до дати припинення дії договору.

Датою припинення дії договору є день отримання однією зі сторін письмового повідомлення іншої сторони про припинення дії договору (п. 10.8. договору).

Зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 12.5 Договору).

Додатковою угодою № 1 до договору, яка має назву Стандартні робочі процедури (наволочні вантажі в контейнерах) та відповідно до розділу 1 якої під складом розуміють територію критого приміщення розташованого за адресою м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29е, на якій проводять вантажні операції з вантажами клієнта згідно договору. Пропускна здатність (одноразове накопичення): 350 тонн (монокультура, зерно).

Розділом 3 додаткової угоди визначено Інструкції щодо заповнення товаротранспортних накладних. Вантажоодержувач: ТОВ «Сімакс груп» для ТОВ «Адонара агро» або експортер. Пункт розвантаження: Склад, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29 е. Замовник - ТОВ «Адонара агро».

Розділом 8 додаткової угоди передбачено, що експедитор щодня, в робочі дні надає клієнту зведені дані про приймання та відвантаження вантажу складі за попередній день електронною поштою не пізніше 10-30 годин (за формою звіту, що надається клієнтом). На перше число кожного календарного місяця експедитор надає довідку про наявність вантажу на складі та в контейнерах, якщо вони ще не завантажені на борт судна.

Додатком № 1 від 21.12.2021 до договору визначено тарифи, а саме вартість послуг експедитора при відвантажені вантажу клієнта (зернобобові культури навалом в асортименті). Вантаж: зернобобові культури навалом в асортименті. Порт відвантаження: контейнерні термінали Одеського морського торговельного порту та (або) Південного та Чорноморського морського торговельного порту.

Найменування та вартість послуги (гривні/еквівалент долар США згідно діючого курсу НБУ на дату оформлення, але не нижче ніж 27,00 гривень за 1 долар США), серед яких транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) для вантажів, що прибули на склад на борту автотранспорту 7,0 доларів США за 1 тону вантажу; зберігання вантажу на складі на протязі 20 календарних діб включено у ставку транспортно-експедиторського обслуговування; зберігання з 21 по 30 календарну добу - 0,10 доларів США за 1 тону вантажу за кожну календарну добу; зберігання з 31 по 40 календарну добу - 0,20 доларів США за 1 тону вантажу за кожну календарну добу; зберігання з 41 календарну добу - 0,30 доларів США за 1 тону вантажу за кожну календарну добу.

Умови розрахунку: оплата виконаних робіт/наданих послуг експедитора здійснюється на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку від експедитора. Оплата транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) здійснюється на підставі рахунку експедитора у гривнях, згідно розрахунку доларового еквівалента, який вказано в п. 1 цього Додатку згідно курсу НБУ на дату оформлення рахунку. Ставки не враховують ПДВ, що нараховується відповідно до дійсного законодавства України. Банківські комісії під час перерахування платежів за рахунок платника.

В матеріалах справи наявні представлені обома сторонами договору товарно-транспортні накладні: № 000688 від 22.12.2021 на перевезення 28,36 т сорго врожаю 2021 року; № 000684 від 23.12.2021 на перевезення 26,68 т сорго врожаю 2021 року; № 2 від 25.12.2021 на перевезення 27,36 т сорго врожаю 2021 року; № 8 від 04.01.2022 на перевезення 23,18 т сорго врожаю 2021 року; № 20 від 04.01.2022 на перевезення 28,26 т сорго врожаю 2021 року; № 10 від 05.01.2022 на перевезення 26,88 т сорго врожаю 2021 року; № 501/1 від 05.01.2022 на перевезення 26,90 т сорго врожаю 2021 року; № 10 від 10.01.2022 на перевезення 29,10 т сорго врожаю 2021 року; № 1901 від 10.01.2022 на перевезення 23,16 т сорго врожаю 2021 року; № 8/1 від 12.01.2022 на перевезення 23,10 т сорго врожаю 2021 року; № 1301 від 13.01.2022 на перевезення 27,08 т сорго врожаю 2021 року; № 8/2 від 14.01.2022 на перевезення 22,86 т сорго врожаю 2021 року; № 1501 від 15.01.2022 на перевезення 26,80 т сорго врожаю 2021 року; № 11 від 16.01.2022 на перевезення 27,15 т сорго врожаю 2021 року; № 20 від 18.01.2022 на перевезення 23,35 т сорго врожаю 2021 року; № 23 від 24.01.2022 на перевезення 23,43 т сорго врожаю 2021 року; № 2401 від 24.01.2022 на перевезення 27,77 т сорго врожаю 2021 року; № 45/1 від 27.01.2022 на перевезення 23,63 т сорго врожаю 2021 року; № 2801 від 28.01.2022 на перевезення 28,56 т сорго врожаю 2021 року; № 000692 від 01.02.2022 на перевезення 27,31 т сорго врожаю 2021 року, в яких зазначено, що ТОВ «Сімакс Груп» виступає вантажоодержувачем для ТОВ «Адонара Агро»; пункт розвантаження м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29; замовником (платником) та вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо». Вказані товарно-транспортні накладні мають підписи представників ТОВ «Агромаркет-Експо» та ТОВ «Сімакс Груп», скріплені печатками підприємств.

Отже, ТОВ «Сімакс Груп» у період з 22.12.2021 по 01.02.2022 прийнято на зберігання від ТОВ «Адонара Агро» згідно договору транспортного експедування № 21121-1 від 21.12.2021 вантаж - сорго у загальній кількості 520,92 тон, що додатково підтверджується реєстром прийому вантажу.

З матеріалів справи вбачається, зокрема зі складених ТОВ «Сімакс Груп» розрахунків зберігання copro (насіння) ТОВ «Адонара Агро» за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 згідно тарифів Додатку № 1 до договору, ТОВ «Сімакс Груп» зберігає товару ТОВ «Адонара Агро» у кількості 333,38 тон.

10.10.2022 ТОВ «Адонара Агро» звернулось до ТОВ «Сімакс Груп» з листом, яким просив останнього згідно договору ТЄО № 21121-1 від 21.12.21, 11.10.2022 завантажити 2 авто (дані нижче) згідно наступних інструкцій: товар - сорго; об`єм - 25 тон насипом у кожному авто:

1) ОСОБА_5, НОМЕР_12, вод. посв. НОМЕР_13, пасп. НОМЕР_15, виданий Ширяївським PB УМВС України в Одеській області 23.11.2005, авто - MAN TGA, НОМЕР_1 , причіп - BERGER, НОМЕР_2 , перевізник - ТОВ «Агромаркет-Експо»;

2) ОСОБА_1 , НОМЕР_11, вод. посв. НОМЕР_14, пасп. НОМЕР_16, Виданий Ширяївським PB УМВС України в Одеській області 04.12.2001, авто - MAN TGX, НОМЕР_3 , причіп - HERTOGHS, НОМЕР_4 , перевізник - ТОВ «Грейн Трейд Юг».

01.11.2022 ТОВ «Адонара Агро» направило ТОВ «Сімакс Груп» повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення вантажу, відповідно до якого позивач за первісним позовом повідомив, що не має наміру подальшого співробітництва з відповідачем та отримувати в подальшому будь-які послуги, у зв`язку зазначив про відмову від подальшого отримання послуг за договором № 21121-1 від 21.12.2021 та вимагав здійснити повернення вантажу, зазначеного у наведених товаротранспортних накладних. Належні докази направлення наявні в матеріалах справи, повідомлення отримано відповідачем 03.11.2022.

У відповідь на вищезазначене повідомлення ТОВ «Сімакс Груп» листом № 9112-1 від 09.11.2022 зазначило ТОВ «Адонара Агро», посилаючись на п. 10.5 договору, що оскільки ініціатором припинення договору виступає клієнт, то для належного припинення його дії він зобов`язаний сплатити існуючі заборгованості. Окрім того, відповідач за первісним позовом зауважив, що спірний договір буде вважатись належним чином припинений відразу після сплати заборгованості позивачем у повному обсязі.

14.11.2022 ТОВ «Адонара Агро» направлено на адресу ТОВ «Сімакс Груп» вимогу про негайне повернення спірного вантажу. Вимога повернута на адресу відправника без її вручення.

26.12.2022 ТОВ «Адонара Агро» знову звернулось до ТОВ «Сімакс Груп» з листом, яким просив останнього згідно договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.21, з 27.12.22 по 29.12.22 завантажити 3 авто: НОМЕР_5 /НОМЕР_9 (водій ОСОБА_2 ), НОМЕР_6 /НОМЕР_10 (водій ОСОБА_3 ) та НОМЕР_7 / НОМЕР_8 (водій ОСОБА_4 ) згідно наступних інструкцій: товар - сорго; об`єм - 25 тон нетто у кожному авто; упаковка - насипом. Даним листом клієнт гарантував оплату наданих послуг згідно договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021.

Водночас, ТОВ «Сімакс Груп» 31.03.2023 було виставлено до сплати ТОВ «Адонара Агро» рахунки: № 3 за послуги зі зберігання вантажу згідно з тарифами в додатку №1 до договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021 за листопад 2022 року на загальну суму 131665,39 грн. з ПДВ; № 4 за послуги зі зберігання вантажу згідно з тарифами в додатку №1 до договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021 за грудень 2022 року на загальну суму 136054,24 грн. з ПДВ; № 5 за послуги зі зберігання вантажу згідно з тарифами в додатку №1 до договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021 за січень 2023 року на загальну суму 136054,24 грн. з ПДВ; № 6 за послуги зі зберігання вантажу згідно з тарифами в додатку №1 до договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021 за лютий 2023 року на загальну суму 122887,69 грн. з ПДВ; № 7 за послуги зі зберігання вантажу згідно з тарифами в додатку №1 до договору ТЕО № 21121-1 від 21.12.2021 за березень 2023 року на загальну суму 136054,24 грн. з ПДВ.

Разом із вищевказаними рахунками ТОВ «Сімакс Груп» були складені відповідні акти надання послуг, за яким в рамках укладеного договору надано послуги загальною вартістю 662715,80 грн за зберігання вантажу за період з 01.11.2022 по 31.03.2023, за кожний місяць окремо. Вказані акти підписані лише з боку ТОВ «Сімакс Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2023 ТОВ «Сімакс Груп» надіслано ТОВ «Адонара Агро» вищевказані рахунки за зберігання вантажу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та bug@adonara.com.ua.

Додатково вказані рахунки на оплату та акти надання послуг 20.04.2023 направлені ТОВ «Сімак Груп» на адресу місцезнаходження ТОВ «Адонара Агро»: м. Київ, вул. Залізничне Шосе, 47 направлені засобами поштового оператора АТ «Укрпошта» та Кур`єрською службою доставки. Належні докази направлення містяться в матеріалах справи.

07.04.2023 ТОВ «Адонара Агро» знову направило на адресу ТОВ «Сімакс Груп» вимогу від 06.04.2023 про негайне повернення вантажу - сорго 2021 року у кількості 333,38 тон, при цьому зазначивши, що рахунки за зберігання вантажу за період з вересня 2022 року по березень 2023 року оплаті не підлягають у зв`язку з порушенням відповідачем положень Закону. Дана вимога була отримана ТОВ «Сімакс Груп» 18.04.2023.

Окрім того, в матеріалах справи наявна вимога ТОВ «Агромаркет-Експо» від 23.03.2023 до ТОВ «Сімакс Груп» про повернення спірного вантажу, де зазначено що вказані особи не перебувають у договірних відносинах у зв`язку з чим утримання вантажу є безпідставним.

5. Норми права застосовані судом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україна) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За правовою природою, відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України).

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Частинами 1-2 ст. 949 ЦК України унормовано, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно із ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

6. Висновки суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач за первісним позовом вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон, а ТОВ «Сімакс Груп» вважає свої права порушеними через невиконання ТОВ «Адонара Агро» зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг зі зберігання.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

У даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір транспортного експедування від 21.12.2021 № 21121-1.

За даним правочином, який було укладено 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (клієнт) про транспортне експедитування №21121-1 (вантажі у контейнерах) отримувачем товару є ТОВ «Адонара Агро», а ТОВ «Сімакс Груп» не заперечував прийняття товару на зберігання.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування з елементами договору зберігання, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 та глави 66 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та є обов`язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, договором експедування та додатком №1 передбачено зберігання вантажу на складах позивача ТОВ «Сімакс Груп» та тарифи та зберігання.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи та підтверджено сторонами договору, ТОВ «Адонара Агро» на виконання умов договору транспортного експедування від 21.12.2021 № 21121-1 передано ТОВ «Сімакс Груп» на зберігання майно, а саме сорго врожаю 2021 року.

Факт здійснення передачі сорго позивачем за первісним позовом відповідачу на зберігання підтверджений належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, учасники справи також в судових засіданнях підтвердили передачу спірного вантажу.

Суд зазначає, що оскільки ТОВ «Сімакс Груп» на запит отримало товар, та прийняло його на зберігання, отже це і є виконанням заявки ТОВ «Адонара Груп».

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що договору відповідального або складського зберігання зерна окремо сторонами укладено не було, а умовами договору транспортного експедування № 21121-1 строк зберігання зерна сорго не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов.

Також судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Адонара Агро» неодноразово зверталося до ТОВ «Сімакс Груп» з вимогою щодо повернення отриманого за договором № 21121-1 від 21.12.2021 спірного вантажу - сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон, зокрема, 01.11.2022, 14.11.2022 та 06.04.2023, однак відповідачем за первісним позовом вантаж повернуто не було.

Так, згідно з ч. 2 ст.938 ЦК України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Статтею 953 ЦК України на зберігача покладено обов`язок на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відтак, в матеріалах справи наявні докази неодноразового звернення позивача за первісним позовом до відповідача з вимогою повернути майно зі зберігання, чого останнім зроблено не було. Факт отримання вимоги від 01.11.2022 та вимоги від 06.04.2023 визнана та підтверджена ТОВ «Сімакс Груп», а також наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у відповідача за первісним позовом як зберігача майна існує зобов`язання з повернення позивачу вантажу - 333,38 тон сорго, врожаю 2021 року, що був переданий останнім і прийнятий відповідачем на зберігання. Строк повернення майна є таким, що настав.

Таким чином, враховуючи наявність доказів направлення вимоги відповідачу за первісним позовом про повернення зерна, в останнього виник обов`язок щодо його повернення. Відсутність же доказів такого повернення, свідчить про невиконання вимог закону саме з боку відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість первісних позовних вимог, які відповідачем за первісним позовом не спростовані.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ «Сімакс Груп» суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи умови зазначеного договору експедування, вбачається, що зберігання товару є платним, передбачено зберігання вантажу на складах ТОВ «Сімакс Груп» та тарифи за відповідне зберігання.

Однак, після здійснення ТОВ «Сімакс Груп» розрахунку за зберігання за період з 01.11.2022 по 31.03.2023, направлення відповідних рахунків на оплату та актів наданих послуг за вказаний період, ТОВ «Адонара Агро» не виконав зобов`язань зі сплати послуг за зберігання вантажу за вказаним договором.

Так, рахунки на оплату №№ 3-7 від 31 березня 2023 року та акт наданих послуг №№ 3-7 від 31 березня 2023 року на загальну суму 662718,80 грн були відправлені на електронну пошту ТОВ «Адонара Агро», а саме ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 6.6. договору пересилання рахунків та актів виконаних робіт/наданих послуг здійснюються електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_2, але з обов`язковим подальшим наданням паперових (письмових) оригіналів. Послуги вважаються наданими після підписання обома сторонами Акту наданих послуг (акту виконаних робіт).

Відповідно до п. 13 Договору «Інформація про сторони договору» в реквізитах клієнта, а саме ТОВ «Адонара Агро» міститься електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, на виконання умов п. 6.6 договору ТОВ «Сімакс Груп» було направлено і паперові оригінали вказаних актів наданих послуг та рахунків на оплату на офіційно зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача за зустрічним позовом засобами поштового зв`язку, зокрема, Укрпоштою - листом за трек-номером 6504802529899 з описом вкладення та кур`єрською службою доставки ТОВ «КСД ОДЕСА».

Дана служба внесена до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку і має право надсилати будь-яку кореспонденцію. (Єдиний державний реєстр операторів поштового зв`язку № 86, рішення НКРЗІ №493 від 15.12.2020)

Отримувачем вказано ТОВ «Адонара Агро», адреса м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рахунки на оплату та акти наданих послуг за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 відправлялися на зареєстровану адресу ТОВ «Адонара Агро» по справі належним чином та вважаються врученими.

Окрім того, враховує викладене у листі ТОВ «Адонара Агро» від 26.12.2022 гарантування оплати наданих послуг згідно договору ТЕО» 21121-1 від 21.12.2021, тобто, зазначеним ТОВ «Адонара Агро» фактично підтвердило факт зберігання товару на складах ТОВ «Сімакс Груп» та обов`язок зі сплати за відповідних послуг.

Відтак, враховуючи умови п. 6.9 договору, відсутність доказів повернення експедитору у 5-денний термін підписаного клієнтом акту або надання вмотивованої відмови від його підписання, послуги, визначені у спірних актах наданих послуг №№ 3-7 від 31.03.2023 вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та в повному обсязі.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що факт отримання ТОВ «Адонара Агро» надісланих ТОВ «Сімакс Груп» і досліджених в описовій частині рішення рахунків разом із актами наданих послуг відповідачем за зустрічним позовом не спростований, у останнього в силу приписів статей 530 та 946 ЦК України строк виконання зобов`язання із оплати вартості зберігання вантажу загальним розміром 662715,80 грн настав.

Щодо доводів ТОВ «Адонара Агро» стосовно безпідставності нарахування вказаної заборгованості за період з 01.11.2022 по 31.03.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, суд дійшов висновків, що у зв`язку з пред`явленням ТОВ «Адонара Агро» вимог про повернення майна, строк зберігання переданого за договором № 21121-21 від 21.12.2021 вантажу, зокрема, 333,38 тон сорго врожаю 2021 року, фактично закінчився.

Посилання ТОВ «Адонара Агро» на порушення ТОВ «Сімакс Груп» частини 1 ст. 949 ЦК України, відповідно до якої зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, у контексті спірних відносин сторін є безпідставним. Вказана норма кореспондує із обов`язком поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України); обидві норми не встановлюють способу повернення речі, та відповідно не скасовують обов`язку позивача отримати переданий товар на умовах укладеного між сторонами договору та забезпечити власними силами навантаження, вивезення та супроводження спірного вантажу.

З огляду на викладені норми вбачається, що з закінченням визначеного строку зберігання у поклажодавця виникає обов`язок забрати передані на зберігання речі, що є обов`язковим до виконання.

Відтак, в контексті приписів ст. 938, 948 ЦК України, враховуючи, що окремий договір зберігання сторонами не укладався, а у спірному договорі № 21121-1 від 21.12.2021 строк зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, суд зазначає, що строк повернення майна зі зберігання настав саме з моменту пред`явлення ТОВ «Адонара Агро» вимоги про його повернення - 01.11.2022, відтак з моменту закінчення строку зберігання у ТОВ «Адонара Агро» виник обов`язок забрати та можливість вимагати повернення товару як у договірному, так і судовому порядку.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

При цьому, суд не може залишити поза увагою, що погодженими між сторонами умовами договору транспортного експедування № 21121-1 від 21.12.2021 чітко встановлений обов`язок ТОВ «Сімакс Груп» надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з його умовами, зокрема і послуги зі зберігання вантажу, керуючись вказівками клієнта, узгодженими з експедитором в установленому порядку.

В свою чергу, договором передбачено і право ТОВ «Сімакс Груп», яке також відображене у ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», не приступати до виконання зобов`язань за договором до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення та іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування.

В свою чергу, умовами даного договору також встановлено і обов`язок ТОВ «Адонара Агро» своєчасно надавати експедитору повну, точну і достовірну інформацію, серед іншого, про умови перевезення вантажу, про пункти відправлення та призначення вантажу в порядку, визначеному цим договором.

Так, матеріалами справи підтверджується, що після пред`явлення ТОВ «Адонара Агро» двох вимог до ТОВ «Сімакс Груп» про повернення вантажу, відповідач за зустрічним позовом звернувся 26.12.2022 до позивача з листом про завантаження 3 транспортних засобів, зазначивши дати завантаження, дані водіїв, державні реєстраційні номери автомобілів та інструкції по завантаженню. При цьому, доказів забезпечення ТОВ «Адонара Агро» як вказаних транспортних засобів, так і будь-яких інших транспортних засобів для відвантаження та вивезення спірного майна.

Додатково, суд зауважує, що не приймає до уваги лист ТОВ «Адонара Агро» від 10.10.2022 з проханням завантажити транспортні засоби, оскільки з даним листом відповідач за зустрічним позовом звертався до пред`явлення вимоги про повернення вантажу.

Відтак, матеріали справи не містять належних доказів письмового погодження та вчинення ТОВ «Адонара Агро» дій з повернення 333,38 тон сорго, врожаю 2021 року, зокрема, але не виключно, звернення до ТОВ «Сімакс Агро» із заявками або листами, де була б зазначена інформація щодо місця, дати та час отримання вантажу, умов його перевезення із вказівкою на транспортні засоби та водіїв, місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу тощо.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом фактично самоусунувся від виконання своїх зобов`язань за договором, що призвело до низки негативних наслідків.

З вищевказаних законодавчих положень випливає, що дійсно, якщо поклажодавець, після закінчення дії договору складського зберігання не забрав зерно, то у нього виникає обов`язок щодо внесення плати за весь фактичний час його зберігання. Обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Адонара Агро» не здійснило жодних дій і не забрало спірний вантаж після закінчення строку його зберігання 01.11.2022.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки зобов`язання зберігання мають двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону (відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний оплатити фактичний час зберігання, а позивач за зустрічним позовом - передати майно), то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку законом. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені законом, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, суд відмічає, що поведінка самого відповідача (позивача за первісним позовом) не була послідовною та в діях відповідача (позивача за первісним позовом) наявні ознаки недбальства при вчиненні дій, пов`язаних із поверненням вантажу відповідача (позивача за первісним позовом), що сприяло виникненню невизначеності та спору.

Окрім того, суд відхиляє твердження ТОВ «Адонара Агро» щодо розірвання договору № 21121-1 від 21.12.2021, оскільки відповідач за зустрічним позовом, в якості підстав для розірвання договору, не посилається на невиконання ТОВ «Сімакс Груп» будь-яких обов`язків або існування суттєвих порушень його зобов`язань за договором .

Судом встановлено, що сторонами у даній справі, керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд було врегульовано питання моменту укладення, дійсності та умови припинення даного договору.

Так, п. 10.5. договору встановлено, що будь-яка із сторін має право припинити дію договору достроково в разі, якщо відносно іншої сторони виникла загроза банкрутства або неплатоспроможності, інша сторона припинила свою діяльність або допустила суттєве порушення зобов`язань.

При цьому, суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджено настання жодної із вказаних обставин, зокрема і того, що ТОВ «Сімакс Груп» допустило суттєве порушення зобов`язань станом на 01.11.2022, та ТОВ «Адонара Агро» у своєму листі на таке не посилається.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Доказів розірвання договору транспортного експедування № 21121-1 від 21.12.2021 за згодою сторін матеріали справи не містять, оскільки у своєму листі № 9112-1 від 09.11.2022 ТОВ «Сімакс Груп» не погоджується із припиненням дії договору за вказаних умов. В свою чергу, відсутні і докази розірвання спірного договору за рішенням суду.

Враховуючи відсутність правових підстав для розірвання спірного договору в односторонньому порядку за ініціативою клієнта та доказів його розірвання за рішенням суду, станом на час звернення сторонами до суду із даними позовними заявами він був чинним, отже обов`язковим до виконання його сторонами.

Крім того, слід зазначити, що строк зберігання за договором зберігання і строк дії договору зберігання - не є тотожними категоріями.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що продовження зберігання сорго, врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон після закінчення строку його зберігання за пред`явленою ТОВ «Адонара Агро» вимоги, за умови, що останні не здійснило жодних дії для його повернення, дає ТОВ «Сімакс Груп» право вимагати оплати за весь фактичний час зберігання.

При цьому суд вказує на те, що за умовами договору транспортного експедування №21121-1 від 21.12.2021 ТОВ «Сімакс Груп» мало право отримувати від ТОВ «Адонара Агро» сплату додаткових витрат, що виникли у нього при виконанні договору, якщо ці витрати здійснювалися в інтересах клієнта та отримувати оплату за надані ним послуги, зокрема зі зберігання вантажу, на підставі належним чином складених та направлених актів наданих послуг та рахунків на оплату.

Як вже було встановлено судом, у встановлений умовами п. 6.9 договору строк відповідачем за зустрічним позовом акти наданих послуг №№ 3 - 7 від 31.03.2023 підписані не були, а також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження направлення відповідачем за зустрічним позовом на адресу позивача мотивованої відмови від їх підписання.

Таким чином, в силу положень п. 6.9 договору послуги, надані позивачем за зустрічним позовом зі зберігання 333,38 тон сорго, врожаю 2021 року на загальну суму 662715,80 грн. вважаються прийнятими ТОВ «Адонара Агро».

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 Цивільного кодексу України, статей 1, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а клієнт набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати.

З урахуванням встановлених судом обставин, заборгованість відповідача за зустрічним позовом за надані послуги становить 662715,80 грн., а строк виконання грошового зобов`язання станом на момент звернення позивача за зустрічним позовом із даним позовом до суду настав.

Стосовно сумнівів ТОВ «Адонара Агро» щодо дійсності зберігання ТОВ «Сімакс Груп» сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон за місцем його зберігання та посилання на сюрвейєрський звіт від 26.07.2023, суд зазначає наступне,

Надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, тоді як принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Водночас, судове пізнання завжди опосередковане оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі №910/5300/17.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

В свою чергу, досліджуючи під час розгляду справи сюрвеєрський звіт, судом встановлено, що останній виконаний сюрвейером Климко Ю.О. щодо кількісних (вагових) показників сорго врожаю 2021 року за місцем його зберігання, як спеціалістом у виконавчому провадженні.

Разом з тим, у сюрвеєрському звіті не зазначено, що сюрвейер є експертом у відповідній галузі та обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Крім того суд відзначає, що сюрвеєрський звіт було виконано без надання облікових документів на зерно, а лише на підставі даних, взятих з постанови про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні № ВП № 71931770 від 19.07.2023.

При цьому, як зазначено самим сюрвейєром, йому вдалося перевірити лише 24 біг-бега, що приблизно складає 15-20% від загальної кількості біг-бегів на складі, у 8-ми з яких знаходилось зерно сорго, та загальна кількість зерна сорго ним розрахована лише у 8-ми перевірених біг-бегах, спираючись на визначений шляхом вимірювання об`єм біг-бегів та беручи до уваги середнє значення натури зерна сорго.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про судову експертизу» наявний в матеріалах справи сюрвеєрський звіт від 26.07.2023 не є належним та допустимим доказом у розумінні вказаних вище приписів закону та в розумінні Закону України «Про судову експертизу» не є висновком експерта, відтак не може розглядатись судом як висновок експерта та не може бути прийнятий судом до уваги.

Отже, наявні підставі стверджувати, що звіт не містить об`єктивну оцінку кількості наявного на складі зерна сорго, а тому суд не приймає до уваги сюрвейєрський звіт, та, застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, вважає, що вірогідним є те, що на відповідальному зберіганні ТОВ «Сімакс Груп» знаходиться зерно сорго, врожаю 2021 року, у кількості 333,38 тон, та знаходиться воно за місцем його зберігання - на складі за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29е.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про стягнення вартості наданих ним послуг зі зберігання майна ТОВ «Адонара Агро» підлягають задоволенню, з підстав їх доведеності та обґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в зустрічній позовній заяві обставин з урахуванням висновків суду.

Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 року Верховного Суду у справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» повернути сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон, та про задоволення в повному обсязі зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення вартості наданих послуг зі зберігання в сумі 662715,80 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що рішення суду за первісним позовом відбулось на користь позивача - ТОВ «Адонара Агро», відповідно судові витрати по сплаті судового збору, понесені вказаним позивачем при подачі первісного позову, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - ТОВ «Сімакс Груп» в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Також враховуючи те, що рішення суду за зустрічним позовом відбулось на користь ТОВ «Сімакс Груп», тому згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9940,73 грн., понесені позивачем при подачі зустрічного позову, покладаються на відповідача - ТОВ «Адонара Агро», адже спір за зустрічним позовом виник внаслідок неправомірних дій Товариства.

Поряд з цим слід зазначити, що за змістом ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином, в порядку ч. 11 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе здійснити зустрічне зарахування стягнутих сум судового збору та стягнути різницю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп», якому присуджено більшу грошову суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Зустрічний позов - задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) суму основного боргу в розмірі 662 715 (шістсот шістдесят дві тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 80 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 940 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн 73 коп.

6. Провести зустрічне зарахування сум судового збору, що підлягають стягненню, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 256 (сім тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 березня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський