Рішення

від 12.03.2024 по справі 916/4703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4703/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лучко Н.І. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 4, код ЄДРПОУ 40101902) про стягнення 1952,67грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА про стягнення 1952,67грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА умов укладеного між сторонами договору поставки №ПК/278 від 04.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4703/23, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.11.2023 о 11:10.

В судовому засіданні від 23.11.2023р було оголошено перерву на 14.12.2023р о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

27.11.2023 за вх.суду№43403/23 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

13.12.2023 за вх.суду№44933/23 позивач надав до суду відповідь на відзив.

У зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024, судове засідання 23.01.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 31.01.2024 призначено судове засідання на 05.03.2024 о 12:0о та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 05.03.2024 було оголошено перерву на 12.03.2024 о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 12.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/4703/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА КОПІЙКА" (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №ПК/278 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та санітарії, косметичні засоби тощо, а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти замовлений Товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, попередньо узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару яка вказується у відповідній видатковій накладній (яка має значення специфікації у розумінні ст. 266 ГКУ).

Згідно з п. 5.2. договору розрахунки за отриманий товар здійснюється способом «Г». При цьому під способами розуміється «Г» - з відстроченням платежу. При здійсненні оплати за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 8.2. договору у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання за договором та вказаних положень законодавства, а саме відповідачу було передано товар, що підтверджується видатковими накладними №422542_0 від 08.05.2023 на суму 4066,20грн, №422544_0 від 08.02.2023 на суму 1138,77грн, №422539_0 від 08.05.2023 на суму 235,12грн, №422541_0 від 08.05.2023 на суму 7012,96грн, №422541_1 від 08.05.2023 на суму 169,88грн, №422539_0 від 08.05.2023 на суму 1877,32грн, №423221_0 від 08.05.2023 на суму 1074,19грн, №422543_4 від 08.05.2023 на суму 411,84грн, №422545_0 від 08.05.2023 на суму 763,94грн, №422543_0 від 08.05.2023 на суму 838,61грн, №422537_0 від 08.05.2023 на суму 756,61грн, №422540_0 від 08.05.2023 на суму 621,25грн, №422538_0 від 08.05.2023 на суму 3409,56грн. Строк оплати за товар згідно видаткових накладних настав у відповідача 23.05.2023, проте, відповідач порушив умови договору і своєчасно не оплатив вартість отриманого товару в розмірі 18512,36грн. У зв`язку з чим позивач в червні 2023 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із відповідача заборгованості за отриманий товар згідно видаткових накладних, по яких відбулось протермінування оплати, копії яких додаються.

Як зазначає позивач, Господарський суд Одеської області по справі №916/3011/23 прийняв рішення від 28.09.2023, яким позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі та стягнув з відповідача 18512,36грн заборгованості за отриманий товар за вказаними видатковими накладними. Відповідач лише 19.10.2023 сплатив позивачу заборгованість за отриманий товар по вказаним видаткових накладних в розмірі 18512,36грн, що підтверджується банківською випискою. Таким чином, з боку відповідача має місце протермінування в оплаті за отриманий товар згідно договору по видаткових накладних, починаючи з 24.05.2023р. по 19.10.2023р.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п.8.2. договору, нарахував останньому пеню у розмірі 1725,96грн та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 226,71грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1725,96грн пені та 226,71грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що у своїй позовній заяві позивач безпідставно зазначає, що по укладеному між позивачем та відповідачем договору у відповідача настало зобов`язання по сплаті поставленого товару, з таким твердженням погодитись не можна, оскільки умовами договору передбачено подовження строку виконання своїх зобов`язань, в разі настання дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін. Відповідно до пункту 9.1. договору, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрус ів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин. У відповідності до указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб - визнано форсмажорними обставинами (обставини непереборної сили), який пролонгується на період дії воєнного стану на території України. Так, згідно пункту 9.2 договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України. Отже, договір не визначає ні строків такого повідомлення, ні форми документу, яким здійснено таке повідомлення. Відповідач не порушував, не оспорював законних прав позивача, отже підстави для звернення з позовом до відповідача відсутні.

Відповідач вказує, що якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову, то відповідач просить у такому випадку зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми.

Відповідач вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій, не відповідає принципу справедливості. Так, позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції за вартість товарів по заявленим накладним, при цьому кінцевий термін оплати по ним припадає на час після початку війни. В ситуації, що склалася, позивач також повинен взяти на себе часткові втрати за товари, за які вже отримав повну оплату від відповідача, та не стягувати штрафні санкції. Прямої норми, яка б покладала на продавця (постачальника) такий тягар, в цивільному та господарському законодавстві дійсно немає. Але цивільне та господарське законодавство і не було розраховано на випадки повномасштабної військової агресії, оскільки створювалось у мирний час. Тому вважаємо, що покладання на нас відповідного тягаря та стягнення штрафних санкцій за договором не відповідає принципу справедливості.

Відповідач вказує, що аптеки підприємства, які змогли відновити свою роботу, продовжують безперервно працювати навіть у найскрутніші часи, країна зазнає практично постійних ракетних та артилерійських обстрілів зі сторони ворога. Продаж населенню лікарських засобів не є чисто комерційною функцією. Ця функція є ще й соціальною. При цьому під час війни роль такої функції суттєво зростає. Стягнення з відповідача штрафних санкцій за оплачений але втрачений товар може призвести до фінансових ускладнень та зупинки роботи нашого підприємства, що явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в місті: Білгород-Дністровський, Южне, Подільськ, Великодолинське, Біляївка, Ананьїв, Теплодар, Роздільна, Кілія, Одеса та області. Тому під час війни, при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій за вже оплачений товар слід шукати баланс між приватним інтересом позивача (який зацікавлений у стягненні грошових коштів), та суспільним інтересом населення у місті Одеса та області, яке об`єктивно зацікавлено в продовженні стабільної роботи аптек нашого підприємства, та вкрай потребує безперервного надходження життєво необхідних лікарських засобів. Для того, щоб сплатити частину вартості товару за рішенням суду, отриманого від позивача треба заробити кошти за рахунок прибутку. Тому відповідач вважає, що було б справедливо не стягувати з відповідача штрафні санкції за договором, що дозволить відновити платоспроможність підприємства, яка була частково втрачена внаслідок військової агресії рф та втрати прибутків у підприємства та запобігатиме зупинці роботи підприємства (адже така зупинка явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в м. Одеса та області.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а у випадку його задоволення зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на наявність форс-мажорних обставин по договору на період дії яких припав строк оплати за товар, і відповідно в силу п. 9.1. договору у відповідача строки виконання зобов`язань по оплаті за товар за видатковими накладними продовжуються на строк дії таких обставин. Також дія форс-мажорних обставин є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договору. Також строки оплати за товар були продовжені на строк розгляду справи №916/3012/23 в Господарському суді м. Києва, по якому було прийнято рішення від 20.09.2023 про стягнення з відповідача 23058,01грн. Також відповідач просить суд, у випадку якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми.

Позивач зазначає, що про які форс-мажорні обставини можна говорити для відповідача при такій його повноцінній фінансово-господарській діяльності під час війни у 2023р. і відповідно наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати. Тим паче робота аптек Відповідача (у м. Одесі та Одеській області) здійснюється на підконтрольній території України, де не відбуваються безпосередньо бойові дії. Тому, для відповідача були відсутні форс-мажорні обставини, оскільки він здійснював діяльність по закупівлі та реалізації лікарських засобів в аптеках після оголошення військового стану і здійснює її даний час, отримував товар, проводив активно платежі на користь позивач по погашенню заборгованості до 22.05.2023, здійснює податкові платежі в бюджет від своєї діяльності, протилежного відповідачем не доведено.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №ПК/278 відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та санітарії, косметичні засоби тощо, а відповідач зобов`язався на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти замовлений товар та оплатити його.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу було передано товар, що підтверджується видатковими накладними №422542_0 від 08.05.2023 на суму 4066,20грн, №422544_0 від 08.02.2023 на суму 1138,77грн, №422539_0 від 08.05.2023 на суму 235,12грн, №422541_0 від 08.05.2023 на суму 7012,96грн, №422541_1 від 08.05.2023 на суму 169,88грн, №422539_0 від 08.05.2023 на суму 1877,32грн, №423221_0 від 08.05.2023 на суму 1074,19грн, №422543_4 від 08.05.2023 на суму 411,84грн, №422545_0 від 08.05.2023 на суму 763,94грн, №422543_0 від 08.05.2023 на суму 838,61грн, №422537_0 від 08.05.2023 на суму 756,61грн, №422540_0 від 08.05.2023 на суму 621,25грн, №422538_0 від 08.05.2023 на суму 3409,56грн.

Строк оплати за товар згідно видаткових накладних настав у відповідача 23.05.2023, проте, відповідач порушив умови договору і своєчасно не оплатив вартість отриманого товару в розмірі 18512,36грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарським судом Одеської області 28.09.2023 по справі №916/3011/23 було прийнято рішення яким задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача 18512,36грн заборгованості за отриманий товар за вказаними видатковими накладними.

Згідно ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як видно з матеріалів справи, відповідач 19.10.2023 сплатив позивачу заборгованість за отриманий товар по вказаним видаткових накладних в розмірі 18512,36грн, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 8.2. договору у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1725,96грн за період 24.05.2023 19.10.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1725,96грн.

Відповідач просить відмовити у стягненні пені посилаючись на форс-мажорні обставини, а саме ведення на території України воєнного стану.

Однак, суд зазначає, що на території України був введений воєнний стан 24.02.2022, а натомість поставки за договором здійснювалися у 2023 році, тобто після його введення тобто відповідач був обізнаний про форс-мажорні обставини.

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування свого клопотання про зменшення пені відповідач зазначає, що аптеки підприємства, які змогли відновити свою роботу, продовжують безперервно працювати навіть у найскрутніші часи, країна зазнає практично постійних ракетних та артилерійських обстрілів зі сторони ворога. Продаж населенню лікарських засобів не є чисто комерційною функцією. Ця функція є ще й соціальною. При цьому під час війни роль такої функції суттєво зростає. Стягнення з відповідача штрафних санкцій за оплачений але втрачений товар може призвести до фінансових ускладнень та зупинки роботи нашого підприємства, що явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в місті: Білгород-Дністровський, Южне, Подільськ, Великодолинське, Біляївка, Ананьїв, Теплодар, Роздільна, Кілія, Одеса та області. Тому під час війни, при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій за вже оплачений товар слід шукати баланс між приватним інтересом позивача (який зацікавлений у стягненні грошових коштів), та суспільним інтересом населення у місті Одеса та області, яке об`єктивно зацікавлено в продовженні стабільної роботи аптек нашого підприємства, та вкрай потребує безперервного надходження життєво необхідних лікарських засобів. Для того, щоб сплатити частину вартості товару за рішенням суду, отриманого від позивача треба заробити кошти за рахунок прибутку. Тому відповідач вважає, що було б справедливо не стягувати з відповідача штрафні санкції за договором, що дозволить відновити платоспроможність підприємства, яка була частково втрачена внаслідок військової агресії рф та втрати прибутків у підприємства та запобігатиме зупинці роботи підприємства (адже така зупинка явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в м. Одеса та області.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 по справі №918/116/19).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Доводи відповідача проте, що стягнення пені призведе до фінансових ускладнень та зупинки роботи нашого підприємства не є обґрунтованою підставою для зменшення розміру пені, оскільки розмір пені становить 1725,96грн, що не є надмірно високою сумою, яку відповідач не в змозі сплатити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 226,71грн за період 24.05.2023 19.10.2023, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 226,71грн за період 24.05.2023 19.10.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 226,71грн.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА про стягнення 1952,67грн у тому числі 1725,96грн пені, 226,71грн 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 4, код ЄДРПОУ 40101902) про стягнення 1952,67грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА КОПІЙКА (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 4, код ЄДРПОУ 40101902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) 1725,96грн пені, 226,71грн 3% річних, 2684,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 22 березня 2024 у зв`язку із перебуванням судді Степанової на лікарняному з 14.03.2024 по 21.03.2024 включно.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова