Рішення

від 18.03.2024 по справі 916/5696/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5696/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/5696/23

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" (65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38; код ЄДРПОУ 05502098)

про стягнення 59 510,07 грн;

представники сторін:

від позивача Албул В.С.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" про стягнення 59 510,07 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 56956,29 грн; 3% річних на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 519,63 грн; інфляційні втрати на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 1031,21 грн; заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 976,35 грн; 3% річних на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 8,91 грн; інфляційні втрати на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 17,68 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії та послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії.

Ухвалою від 01.01.2024 позовну заяву (вх. № 6283/23 від 27.12.2023) Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5696/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2024.

Протокольною ухвалою від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2024.

У судове засідання, яке відбулось 18.03.2024, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, правом на подання відзиву не скористався.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.01.2024, а також ухвали, постановлені в порядку ст. 120 ГПК України від 31.01.2024 та від 26.02.2024, якими відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, направлялися на юридичну адресу Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД": 65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38.

Дана кореспонденція поверталася на адресу суду з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися "за закінченням терміну зберігання". Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що "направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним". При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій".

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).

Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).

Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, суд, направляючи ухвали у даній справі на юридичну адресу Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" (65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38), вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами ГПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

18.03.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.12.2018 відповідачем підписано Заяву-приєднання про ініціювання приєднання до умов договору споживача про розподіл електричної енергії (а.с. 28), у якій повідомляється про приєднання Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД", як споживача, з 01 січня 2019 р. до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті https://oblenergo.odessa.ua/.

30.07.2019 Акціонерним товариством «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (старе найменування позивача) як оператором системи та Приватним акціонерним товариством "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" як споживачем підписано у письмовій формі Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 005700 від 01.01.2019 (далі Договір; а.с. 29-35), предметом якого є надання споживачу послуги з розподілу електричної енергії за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього Договору (а.с. 36), та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

У свою чергу, споживач у відповідності з п. 2.3. Договору оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору, а також інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків» (а.с. 37-38).

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 "Порядок обліку та розрахунків з Споживачами" до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі наданих рахунків протягом 5 робочих днів від дня їх отримання.

Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (п. 1 Додатку № 4).

Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії визначено Додатком № 11 до Договору (а.с. 39-42).

Водночас, оплату платежів за перетікання реактивної енергії Споживачу слід здійснювати у строк 5 операційних днів з дня отримання відповідного рахунку, що передбачено п. 7.3 Додатку № 4 до Договору.

Як зауважив позивач, на виконання зобов`язань за Договором Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2022 р. в сумі 33971,92 грн, у березні 2022 р. в сумі 22984,37 грн та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у лютому 2022 р. в сумі 566,42 грн, у березні 2022 р. в сумі 409,93 грн.

Разом з тим, як зазначив позивач, оплата за послуги з розподілу та послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у вказаний період відповідачем не здійснювалась, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 56956,29 грн, 3% річних на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 519,63 грн, інфляційних втрат на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 1031,21 грн, заборгованості за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 976,35 грн, 3% річних на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 8,91 грн, інфляційних втрат на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 17,68 грн.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є, укладений між сторонами справи Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Так, АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1345 від 06.11.2018 р. провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.

11.06.2017 р. набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.

В ході діяльності з розподілу електричної енергії позивач, як оператор системи розподілу, транспортує електричну енергію (активну), що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Через електромагнітну незбалансованість електроустановок споживачів, у технологічних мережах виникає електрична енергія (реактивна), яка є технологічно шкідливою циркуляцією електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму.

Зазначені правовідносини регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 р. (далі - ПРРЕЕ).

В той же час, оператор системи розподілу є визначеною Законом особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. У зв`язку з цим, непобутовий споживач, який експлуатує електромагнітно-незбалансовані електроустановки має сплачувати оператору системи розподілу компенсацію за перетікання реактивної електроенергії згідно обсягів споживання електричної енергії відповідачем та з огляду на технічні параметри електроустановки.

У зв`язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи відповідачу протягом лютого-березня 2022 року послуги з розподілу та перетікання реактивної електричної енергії.

Відносини виникли між сторонами у справі виходячи з виконання зобов`язань на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил (абз. 1 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).

Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (абз. 2 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).

Відповідно до абз. 2 п. 2.1.7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

У відповідності до зазначеного договору споживач зобов`язаний сплачувати отримані послуги в строки встановлені договором.

Так, у відповідності до п. 7 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті Оператора системи розподілу, на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу.

Відповідно до Додатку до Договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а саме п. 7 визначено, що термін оплати платіжних документів не має перевищувати 5 робочих днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем.

Датою отримання Споживачем платіжного документа є день, наступний за тим, коли закінчився строк надання Споживачем звіту про покази засобів обліку за розрахунковий період.

Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2022 р. в сумі 33971,92 грн, у березні 2022 р. в сумі 22984,37 грн та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у лютому 2022 р. в сумі 566,42 грн, у березні 2022 р. в сумі 409,93 грн, що підтверджується Актами прийняття-передавання наданих послуг від 28.02.2022, Актами надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 28.02.2022, рахунками № 5700-4/1 від 02.03.2022, № 5700-4/2 від 02.03.2022, № 5700-4/1 від 01.04.2022, № 5700-4/2 від 01.04.2022 (а.с. 43-48), які супровідним листом від 27.07.2023 № 29/33-12 направлялися позивачем на юридичну адресу відповідача (а.с. 51-54), що в ході розгляду справи останнім не заперечувалося.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за Договором розподілу електричної енергії, надавши відповідачу послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2022 р. на суму 33971,92 грн та у березні 2022 р. на суму 22984,37 грн, а також послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у лютому 2022 р. на суму 566,42 грн та у березні 2022 р. на суму 409,93 грн.

В свою чергу, відповідач, в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 901, 903 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість отриманих послуг на підставі виставлених рахунків не сплатив, наявність спірної заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 56 956,29 грн та заборгованості за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 976,35 грн підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, позивач нарахував та заявив до стягнення у даній справі 519,63 грн 3% річних на заборгованість за послуги з розподілу, 1031,21 грн інфляційних втрат на заборгованість за послуги з розподілу, 8,91 грн 3% річних на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії, 17,68 грн інфляційних втрат на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, вважає їх правомірними та здійсненими у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов Договору, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713) до Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" (65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38; код ЄДРПОУ 05502098) про стягнення 59 510,07 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД" (65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38; код ЄДРПОУ 05502098) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 56 956,29 грн, 3% річних на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 519,63 грн, інфляційні втрати на заборгованість за послуги з розподілу у розмірі 1 031,21 грн, заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 976,35 грн, 3% річних на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 8,91 грн, інфляційні втрати на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 17,68 грн, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 18 березня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков