Рішення

від 13.03.2024 по справі 916/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/104/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/104/24

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., Подільський район, проспект Шевченка, 10)

в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585)

до відповідача: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський район, м. Кодима, площа Перемоги, 1-1; код ЄДРПОУ 04527342),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою;

представники учасників справи:

від позивача Шлапак Т.В.,

від відповідача Марковська І.В.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з`явився;

прокурор Димерлій А.О.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, в якому просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VІІ від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, площею 9,0976 га;

2) усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378600) на земельну ділянку площею 9,0976 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, що розташована за межами населеного пункту с. Лабушне (запис про речове право № 38296411 від 22.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174237351225) з одночасним припиненням права комунальної власності;

3) усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906, площею 8,0976 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

4) усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527342) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 1,4089, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 та має 8 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 координати: Х - 5 308 723,112, Y - 3 273 773,331;

№ 2 координати: Х - 5 308 721,662, Y - 3 273 882,272;

№ 3 координати: Х - 5 308 720,587, Y 3 273 969,952;

№ 4 координати: Х - 5 308 676,620, Y 3 274 008,340;

№ 5 координати: Х - 5 308 680,190, Y 3 273 842,610;

№ 6 координати: Х - 5 308 683,750, Y - 3 273 676,870;

№ 7 координати: Х - 5 308 726,998, Y - 3 273 639,363;

№ 8 координати: Х - 5 308 726,560, Y - 3 273 721,231.

В обґрунтування позову прокурор посилається на встановлення порушень інтересів держави під час розпорядження та використання земель державної форми власності земель оборони у межах прикордонної смуги державного кордону України.

Вказує, що рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 338-VІІ від 10.04.2019 вирішено провести інвентаризацію земель на території Лабушненської сільської ради. На виконання зазначеного рішення Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «Нові технології» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області. У ході проведення робіт по інвентаризації земель, проінвентаризовано 363,0460 га земель, у тому числі і земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 площею 9.0976 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

В подальшому, як зазначає прокурор, рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 180,5031 га за межами населеного пункту с. Лабушне» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 180,5031 га за межами с. Лабушне та вирішено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства. У вказаному рішенні селищної ради також зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 площею 9,0976 га з цільовим призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Право комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.09.2020.

Надалі, Лабушненською сільрадою було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту). На підставі розробленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 5122583400:01:002:0906 площею 8,0976 га та 5122583400:01:002:0907 площею 1,0000 га.

Також прокурор звертає увагу на реорганізацію Лабушненської сільської ради шляхом приєднання до Кодимської міської ради.

При цьому зауважує, що право власності на земельні ділянки 5122583400:01:002:0906 та 51225 83400:01:002:0907 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, згідно інформації з програмного модуля Державного земельного кадастру форма власності зазначених земельних ділянок - комунальна, цільове призначення - землі запасу. Крім того, рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Кодимською міською радою не приймалось.

Разом з тим, як відзначає прокурор, відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 площею 8,0976 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, частина вищевказаної земельної ділянки площею 1,4089 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. За таких обставин, прокурор виснує, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 площею 1,4089 га має належати до земель оборони.

Так, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 20, 21, 22, 23, 122 Закону України «Про державний кордон», ст. 8 Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, ст.ст. 17, 19, 20, 65, 77, 79-1, 84, 115, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», ст.ст. 2, 11, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 16, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 3, 15, 16, 21, 346, 393 Цивільного кодексу України, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Ухвалою від 09.01.2024 позовну заяву (вх. № 110/24 від 04.01.2024) керівника Подільської окружної прокуратури залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів, які підтверджують направлення іншим учасникам справи доданих до позовної заяви копій документів.

18.01.2024 на електронну адресу суду та 22.01.2024 до канцелярії суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву (вх. № 110/24 від 04.01.2024) керівника Подільської окружної прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/104/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_1 у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, якій запропоновано подати до суду пояснення по суті справи з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою від 21.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2024.

27.02.2024 до суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 8060/24), в якому він визнає частково позовні вимоги прокурора й водночас просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також просить поновити процесуальні строки для звернення з даним клопотання.

У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що Кодимська міська рада погоджується усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом повернення її у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації площею 1,4089, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 та має 8 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: Х - 5 308 723,112, Y - 3 273 773,331; № 2 координати: Х - 5 308 721,662, Y - 3 273 882,272; № 3 координати: Х - 5 308 720,587, Y 3 273 969,952; № 4 координати: Х - 5 308 676,620, Y 3 274 008,340; № 5 координати: Х - 5 308 680,190, Y 3 273 842,610; № 6 координати: Х - 5 308 683,750, Y - 3 273 676,870; № 7 координати: Х - 5 308 726,998, Y - 3 273 639,363; № 8 координати: Х - 5 308 726,560, Y - 3 273 721,231.

З доводами прокурора, що вказана земельна ділянка, яка знаходиться уздовж лінії державного кордону, належать до земель оборони і може перебувати лише в державній власності Кодимська міська рада також погоджується.

Відповідач зауважив, що спірне рішення було прийняте Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області, правонаступником якої є Кодимська міська рада.

Повідомив, що після відкриття провадження у справі до Кодимської міської ради надійшов лист від 08.02.2024 року №06.2.3/1417-24 від НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо надання дозволу військовій частині НОМЕР_1 на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок (їх частин) із земель комунальної власності в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України. В даному листі зазначалася і земельна ділянка площею 1,4089, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906.

Зазначив, що Кодимська міська рада в максимально стислі терміни опрацювала дане подання та винесла на розгляд сесії міської ради рішення від 15 лютого 2024 року № 4439-VIII Про надання дозволу військовій частині НОМЕР_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України. В пункті 1 даного рішення було передбачено надати дозвіл військовій частині НОМЕР_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, шляхом поділу земельних ділянок комунальної власності в постійне користування з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України (код згідно з КВЦПЗ 15.03), шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону.

Вважає, що прийняттям даного рішення Кодимською міською радою усунуто перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906.

На переконання відповідача, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки тільки ускладнить процес передачі вказаної вище земельної ділянки до земель оборони, а також спричинить додаткові витрати бюджетних коштів на повторне формування земельних ділянок.

Також відповідач вважає, що станом на сьогодні є недоцільними позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також вимоги про стягнення судового збору.

12.03.2024 від прокурора до суду надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2024, прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні звернув увагу, що рішення про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку приймалося Лабушненською сільською радою, правонаступником якої є Кодимська міська рада. Зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково. Не заперечував проти того, що землі в межах прикордонної смуги мають належати державі. Зауважив про надання міськрадою дозволу НОМЕР_3 Прикордонному загону Державної прикордонної служби України на розробку проєкту землеустрою щодо відвезення, у тому числі, і спірної земельної ділянки у постійне користування. Заперечував проти покладення судових витрат по сплаті судового збору на відповідача.

13.03.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо клопотання відповідача (вх. № 8060/24 від 27.02.2024) суд зазначає наступне.

Відповідно до прохальної частина вказаного клопотання відповідач просить суд: 1) поновити процесуальні строки щодо прийняття клопотання; 2) прийняти клопотання; 3) позовні вимоги керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області Подільського району визнати частково; 4) на підставі відсутності предмету спору закрити провадження у справі № 916/104/24; 5) при розподілі судових витрат врахувати статтю 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право відповідача на визнання позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу передбачено пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 191 ГПК України унормовано, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Заявами по суті справи у розумінні ч. 2 ст. 161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.

Водночас, клопотання відповідача (вх. № 8060/24 від 27.02.2024) з урахуванням його прохальної частини, відповідно до якої відповідач, серед іншого, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, не може розцінюватися судом як окрема письмова заява про визнання позову, з огляду на що суд не вбачав підстав для прийняття визнання відповідачем позову (частини позовних вимог) у даній справі та розгляд справи було продовжено.

Крім того, вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню і в частині закриття провадження у справі, оскільки об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, не перестав існувати після вчинення відповідачем дій, про які він зазначає у своєму клопотанні.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення їх економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Статтею 2 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Окрім того, згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначено прокурором, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі Подільською окружною прокуратурою на адресу Одеської обласної державної адміністрації скеровано лист № 61-8540ВИХ-23 від 27.09.2023, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на скасування в судовому порядку права комунальної власності та державної реєстрації спірних земельних ділянок (Т. 1, а.с. 108-112).

Згідно відповіді Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.2023 № 10916/7/01-46/11286/2-23 остання не вживала заходи щодо скасування в судовому порядку права комунальної власності та державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та не заперечує щодо подачі до суду органами прокуратури позовів в інтересах Одеської ОВА (Т. 1, а.с. 113).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вказаних обставин, прокурором у даній справі доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Листом від 27.12.2023 № 61-11425ВИХ-23 прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про звернення до господарського суду з позовною заявою (Т. 1, а.с. 114).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 338-VІІ від 10.04.2019 вирішено провести інвентаризацію земель на території Лабушненської сільської ради, а також доручено сільському голові заключити договір на проведення інвентаризації земель із землевпорядною організацією (Т. 1, а.с. 31).

Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «Нові технології» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи матеріалів технічної документації, в ході проведення робіт по інвентаризації земель фактично здійснено інвентаризацію 363,0430 га земель, у тому числі і земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 площею 9,0976 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 180,5031 га за межами с. Лабушне та вирішено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства (Т. 1, а.с. 45-46).

У вказаному рішенні селищної ради також зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 площею 9,0976 га з цільовим призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відомості про вказану земельну ділянку зареєстровані до Державного земельного кадастру Відділом у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 30.07.2020, що вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 1, а.с. 47-48).

Право комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.09.2020, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області Петрика В.Д. від 22.09.2020, індексний номер 54186156 (Т. 1, а.с. 52-53).

В подальшому, рішенням Лабушненської сільської ради № 850-VII від 01.09.2020 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту» надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту) (Т. 1, а.с. 86).

Фізичною особою-підприємцем Чиркіним А.В. було розроблено Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Лабушненської сільської ради, Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395.

На підставі зазначеного проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 5122583400:01:002:0906 площею 8,0976 га та 5122583400:01:002:0907 площею 1,0000 га.

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ (далі - Постанова), яка набула чинності з 19.07.2020, в Одеській області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) у складі територій Ананьївської міської, Балтської міської, Долинської сільської, Зеленогірської селищної, Кодимської міської, Куяльницької сільської, Любашівської селищної, Окнянської селищної, Піщанської сільської, Подільської міської, Савранської селищної, Слобідської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Кодимської міської ради № 12-VІІІ від 08.12.2020 «Про реорганізацію Баштанківської, Будеївської, Грабівської, Загнітківської, Івашківської, Крутівської, Лабушненської, Лисогірської, Олексіївської, Петрівської, Пиріжнянської, Писарівської, Сербівської, Смолянської, Шершенецької сільських рад шляхом приєднання до Кодимської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Лабушненської сільської ради (ЄДРПОУ 04378600) шляхом приєднання до Кодимської міської ради (ЄДРПОУ 04527342).

За ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відтак, Кодимська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Лабушненської сільської ради.

Право власності на земельні ділянки 5122583400:01:002:0906 та 5122583400:01:002:0907 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Як зауважив прокурор, згідно інформації з програмного модуля Державного земельного кадастру форма власності зазначених земельних ділянок - комунальна, цільове призначення - землі запасу.

Вказану інформацію також підтверджено Кодимською міською радою (лист від 14.11.2023 № 03-17/3728) (Т. 1, а.с. 100-102).

Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 площею 8,0976 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачається, що частина вищевказаної земельної ділянки площею 1,4089 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати:

№ 1 координати: Х - 5 308 723,112, Y - 3 273 773,331;

№ 2 координати: Х - 5 308 721,662, Y - 3 273 882,272;

№ 3 координати: Х - 5 308 720,587, Y 3 273 969,952;

№ 4 координати: Х - 5 308 676,620, Y 3 274 008,340;

№ 5 координати: Х - 5 308 680,190, Y 3 273 842,610;

№ 6 координати: Х - 5 308 683,750, Y - 3 273 676,870;

№ 7 координати: Х - 5 308 726,998, Y - 3 273 639,363;

№ 8 координати: Х - 5 308 726,560, Y - 3 273 721,231.

За таких обставин, частина земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 (цільове призначення: землі запасу), площею 1,4089 га знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про державний кордон» встановлено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а в підводному та повітряному просторі - Збройними Силами України спільно з Державною прикордонною службою України, відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Питання демаркації державного кордону України і Республікою Молдова, урегульовані відповідним Положенням, що затверджено Законом України № 1372- IV від 10.12.2003 (далі - Положення).

Відповідно до статті 8 Положення підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною та Республікою Молдова, далі «демаркаційні документи», є: протокол опис проходження лінії державного кордону; альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону України і прикордонними знаками; каталог координат і висот прикордонних знаків; протоколи прикордонних знаків; таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь шириною до 2 кілометрів (ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України).

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Положення частини 3 ст. 77 ЗК України набрали чинності з 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону» № 232-ІХ від 29.10.2019.

Згідно ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення

У свою чергу, згідно ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаних ділянок до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смути необхідно виходити із її нормативних розмірів ширини у 30-50 метрів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» та ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України. Не розроблення та не затвердження окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

З урахуванням законодавчо встановлених розмірів ширини прикордонної смуги, а також схем розміщення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 відносно державного кордону України з Республікою Молдова вбачається, що частина вказаної ділянки з визначеними координатами поворотних точок X та У знаходиться в смузі відведення шириною 50 метрів від лінії державного кордону, тобто у прикордонній смузі.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 5 вказаної статті, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські ради не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Між тим, у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 на дві окремі земельні ділянки, одна з яких (кадастровий номер 5122583400:01:002:0906 площею 8,0976 га) частково накладається на законодавчо визначені розміри прикордонної смуги (площею 1,4089), а тому її формування та державна реєстрація здійснена за рахунок земель оборони, що суперечить положенням ст.ст. 77, 84 ЗК України, щодо перебування земель оборони виключно в державній власності.

Таким чином, рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 180,5031 га за межами населеного пункту с. Лабушне», в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, прийнято поза межами повноважень відповідної сільської ради, що визначені ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Отже, рішення Лабушненської сільської ради прийнято в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 77, п. в ч. 4 ст. 88, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, підлягає задоволенню заявлена прокурором позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне», в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, на підставі якого вказану земельну ділянку передано до комунальної власності.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Право власності держави на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, площею 9,0976 га наразі зареєстрована на праві комунальної власності за Лабушненською сільською радою.

Проте частина вказаної ділянки площею 1,4089 га в силу закону не може належати до земель сільськогосподарського призначення та перебувати в комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, а саме користування і розпорядження нею, на думку прокурора, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією частиною земельної ділянки шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Як зазначає прокурор, порушення інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га підлягають захисту також шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,0976 га за кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги, оскільки при реєстрації останньої як ділянки сільськогосподарського призначення, не враховані законодавчо встановленні межі прикордонної смуги, що належить до земель оборони та, можуть перебувати виключно в державній власності.

Обґрунтовуючи вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки прокурор звертає увагу, що без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливість зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки вказані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.19.2018 у справі №823/2042/16, від 28.11.2018 у справі №815/6468/15.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, площею 1,4089 га необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на земельну ділянку площею 9,0976 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, що розташована за межами населеного пункту с. Лабушне Подільського району Одеської області.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 ЗК України Законом № 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Пунктом 50 зазначеного Порядку передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на земельну ділянку площею 9,0976 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395 з одночасним припиненням права комунальної власності.

Підлягає задоволенню і позовна вимога про усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906, площею 8,0976 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Набуття прав власності щодо обмежено оборотоздатних земель усупереч закону особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається не припиненим.

Як вже було зазначено, у разі оформлення речових прав щодо обмежено оборотоздатних земель відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19 зазначено, що під місцем розташування розуміють певне розташування у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив`язці до існуючої геодезичної мережі.

Таким чином, підлягає задоволенню і заявлена прокурором позовна вимога про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 1,4089, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 та має 8 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 координати: Х - 5 308 723,112, Y - 3 273 773,331;

№ 2 координати: Х - 5 308 721,662, Y - 3 273 882,272;

№ 3 координати: Х - 5 308 720,587, Y 3 273 969,952;

№ 4 координати: Х - 5 308 676,620, Y 3 274 008,340;

№ 5 координати: Х - 5 308 680,190, Y 3 273 842,610;

№ 6 координати: Х - 5 308 683,750, Y - 3 273 676,870;

№ 7 координати: Х - 5 308 726,998, Y - 3 273 639,363;

№ 8 координати: Х - 5 308 726,560, Y - 3 273 721,231.

Суд зазначає, що всі спірні рішення у даній справі, зокрема, про затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки (кадастровий номер 5122583400:01:002:0395) приймались Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області, в той час як відповідач Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, у відповідності з Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ та рішенням Кодимської міської ради № 12-VІІІ від 08.12.2020, є правонаступником Лабушненської сільради у розумінні ст. 104 ЦК України. Відтак, саме до відповідача перейшло все майно, права та обов`язки Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що, незважаючи на спроби останнього самостійно надати військовій частині земельну ділянку в межах прикордонної смуги в постійне користування, слід врахувати, що Кодимська міська рада не є належним розпорядником спірної земельної ділянки у розумінні приписів Земельного кодексу України, у зв`язку з чим варто констатувати, що будь-які дії відповідача щодо передавання земельної ділянки не вважатимуться такими, які вчинені із додержанням норм діючого земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, доведеними належним доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 589,48 грн слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., Подільський район, проспект Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585) до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський район, м. Кодима, площа Перемоги, 1-1; код ЄДРПОУ 04527342), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VІІ від 01.09.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, площею 9,0976 га.

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378600) на земельну ділянку площею 9,0976 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, що розташована за межами населеного пункту с. Лабушне (запис про речове право № 38296411 від 22.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174237351225) з одночасним припиненням права комунальної власності.

4. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,4089 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906, площею 8,0976 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

5. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527342) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 1,4089, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0906 та має 8 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 координати: Х - 5 308 723,112, Y - 3 273 773,331;

№ 2 координати: Х - 5 308 721,662, Y - 3 273 882,272;

№ 3 координати: Х - 5 308 720,587, Y 3 273 969,952;

№ 4 координати: Х - 5 308 676,620, Y 3 274 008,340;

№ 5 координати: Х - 5 308 680,190, Y 3 273 842,610;

№ 6 координати: Х - 5 308 683,750, Y - 3 273 676,870;

№ 7 координати: Х - 5 308 726,998, Y - 3 273 639,363;

№ 8 координати: Х - 5 308 726,560, Y - 3 273 721,231.

6. Стягнути з Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський район, м. Кодима, площа Перемоги, 1-1; код ЄДРПОУ 04527342) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 12 589,48 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 13 березня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков