Рішення

від 21.03.2024 по справі 916/1877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"21" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1877/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (вх. № 10463/24 від 12.03.2024) та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (вх. №2-425/24 від 14.03.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/1877/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1)

про зобов`язання повернути майно,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47)

про стягнення 662 715,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/1877/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» про зобов`язання повернути майно та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення 662 715,80 грн.

12.03.2024 рішенням Господарського суду Одеської області первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» задоволені в повному обсязі.

12.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» надійшло клопотання (вх. № 10463/24) щодо стягнення та обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ «Адонара Агро» судові витрати на професійну правничу у розмірі 50000,00 грн.

Окрім того, 14.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» надійшло клопотання (вх. № 2-425/24) щодо стягнення та обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ «Сімакс Груп» судові витрати на професійну правничу у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.03.2024 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (вх. № 10463/24 від 12.03.2024) та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (вх. №2-425/24 від 14.03.2024) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/1877/23 на "21" березня 2024 року о 10:40 год. Крім того, учасникам справи запропоновано надати до суду письмові міркування та заперечення щодо клопотання ТОВ «Сімакс Груп» та заяви ТОВ «Адонара Агро» про стягнення судових витрат по справі № 916/1877/23 та документи, що їх обґрунтовують.

В судове засідання 21.03.2024 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до статті 242 ГПК України, шляхом направлення ухвали суду від 15.03.2024 до відповідних електронних кабінетів сторін, представник ТОВ «Адонара Агро» та представник ТОВ «Сімакс Груп» звернулись до суду із заявами (вх. № 11464/24 від 19.03.2024, вх. № 12078/24 від 21.03.2024 відповідно) про розгляд питання щодо витрат на правничу (правову) допомогу) без участі їх представників.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись частиною четвертою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про проведення судового засідання за відсутності вказаних представників.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду клопотання чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи пресічний строк, встановлений ч. 3 ст. 244 ГПК України, достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

ТОВ «Адонара Агро» у першій заяві по суті спору, а саме у позовній заяві, заявило вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

Так само, ТОВ «Сімакс Груп» у першій заяві по суті спору, а саме у зустрічній позовній заяві, зазначило, що очікує понести витрати на надання правової допомоги у розмірі 50000,00 грн. У відзиві на первісний позов вказана аналогічна сума орієнтовних судових витрат.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

12.03.2024 представник ТОВ «Сімакс Груп» під час судових дебатів заявив про намір подати докази для підтвердження розміру судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по даній справі відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.

В свою чергу, ТОВ «Адонара Агро» у первісному позові вже було заявлено вимогу про стягнення судових витрат на правничу (професійну) допомогу в розмірі 50000,00 грн, на підтвердження яких були надані копії договору про надання правничої допомоги від 27.04.2023 та додаткової угоди до вказаного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1877/23 ухвалено 12.03.2024, повний текст складено 22.03.2024.

ТОВ «Сімакс Груп» звернулося з клопотанням про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі 916/187/23 12.03.2023 шляхом подання заяви через підсистему «Електронний суд». При цьому, ТОВ «Адонара Агро» відповідна заява була подана до суду 14.03.2024.

Таким чином, учасниками справи дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 12.01.2023 між адвокатом Розенбойм Ю.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» було укладено договір про надання правової допомоги №01/12/33/24, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.2023, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта з питання: надання правової допомоги в Господарському суді Одеської області по справі № 916/1877/23.

Відповідно до розділу 4 договору (враховуючи додаткову угоду № 1 від 01.04.2023) довіритель сплачує повіреному гонорар в розмірі 40000,00 гривень. 4.2. Вказана в пункті 4.1. сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом десяти банківських днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі. 4.3. Детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору складається повіреним та підтверджується довірителем шляхом підписання та скріплення печаткою. Вказаний опис робіт разом може міститися в акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару повіреному.

За результатами виконання договору № 01/12/33/4 від 12.01.2023 сторони погодили та підтвердили виконання повіреним та прийняття довірителем послуг в повному обсязі, загальною вартістю 40000,00 грн. У даному акті визначено перелік наданих послуг та відповідно їх вартість.

Окрім того, 12.01.2023 між адвокатом Племениченком Г.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» було укладено договір про надання правової допомоги №01/12/33/4, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 09.10.2023, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта з питання: надання правової допомоги в Господарському суді Одеської області по справі № 916/1877/23.

Відповідно до розділу 4 договору (враховуючи додаткову угоду № 1 від 01.04.2023) довіритель сплачує повіреному гонорар в розмірі 10000,00 гривень. 4.2. Вказана в пункті 4.1. сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом десяти банківських днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі. 4.3. Детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору складається повіреним та підтверджується довірителем шляхом підписання та скріплення печаткою. Вказаний опис робіт разом може міститися в акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару повіреному.

За результатами виконання договору № 01/12/33/4 від 12.01.2023 сторони погодили та підтвердили виконання повіреним та прийняття довірителем послуг в повному обсязі, загальною вартістю 10000,00 грн. У даному акті визначено перелік наданих послуг та відповідно їх вартість.

На підтвердження наданих позивачу за первісним позовом надано договір про надання правничої допомоги від 27.04.2023, укладеного між ТОВ «Адонара Агро» та адвокатом Левіт В.С., відповідно до умов п. 1.2. якого за ним клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення клієнта, шо відповідають галузям права, в яких спеціалізуються адвокат.

1) підготовка позовної заяви про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» повернути сорго врожаю 2021 року у кількості 333,39 тон. за договором транспортного експедування № 21121-2 від 21.12.2021, включаючи збір та подання до суду всіх необхідних доказів для підтвердження вмиог клієнта.

2) представництво інтересів клієнта в судових органах, підприємствах, організаціях та установах.

Відповідно до п. 5.1. договору клієнт сплачує адвокату плату у сумі, шо визначається окремою угодою. До складу плати за цим договором включається винагорода за виконані адвокатом дії - гонорар та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору, яке складає решту плати за відрахуванням суми гонорару До фактичних витрат відносяться зокрема оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, та технічного персоналу, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, у разі потреби - перекладу та нотаріального посвідчення документів, тощо.

27.04.2023 між сторонами укладено додаток до договору від 27.04.2023, з якого вбачається, що вартість послуг адвоката надання правничої допомоги за вказаним договором становить 50 000,00 грн., в яку входить:

1.2. Вивчення первинних документів, які підтверджують наявність у ТОВ «Адонара Агро» прав витребування (повернення) сорго у кількості 333,38 тон за договором транспортного експедування № 21121-2 від 21.12.2021, який укладено клієнтом з TOB «Сімакс Груп».

1.3. Формування правової позиції у справі.

1.4. Складання позовної заяви;

1.5. Наради із керівником та іншими співробітниками Клієнта із питань провадження у справі;

1.6. Участь в судових засіданнях.

Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вартість послуг впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дня постановления рішення судом першої інстанції по справі за вказаним позовом.

До матеріалів справи ТОВ «Адонара Агро» наданий акт № 1 від 12.03.2024, в якому обсяг, вартість та умови оплати послуг відповідають узгодженому у додатку до договору про надання правничої допомоги від 27.04.2023.

Враховуючи вищенаведені докази, суд зазначає про доведеність факту надання правничої допомоги як адвокатом Левіт В.С. Товариству з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро», так і адвокатами ТОВ «Сімакс Груп».

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За приписом ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження повноважень адвокатів, які діяли на підставі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, надано відповідні ордери на надання правничої (правової) допомоги кожної із сторін справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Як встановлено судом вище, як між адвокатом та клієнтом (ТОВ «Адонара Агро»), так і між адвокатами та ТОВ «Сімакс Груп» визначено гонорар у фіксованому розміру - 50 000 грн, що наразі не зобов`язує суд з`ясувати конкретний склад дій адвоката при виконанні умов договору. Дослідивши надані учасниками справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує, що адвокатами детально описано перелік робіт вчинених в межах даної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.

Відтак, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

При цьому, правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Більше того, ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатами сторін справи процесуальних документів, прибуття представників в призначені судові засідання та тривалість розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надано.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, предмет позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що учасниками справи не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому ними розмірі, суд приходить до висновку, що заява представника ТОВ «Адонара Агро» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, зазначена в акті прийманняпередачі виконаних робіт від 12.03.2024 сума 500,00грн за підготовку та подачу до суду адвокатом Племениченко Г.В. клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та додатків, не підлягає стягненню з ТОВ «Адонара Агро».

Окрім того, не підлягають стягненню з ТОВ «Адонара Агро» також і витрати за підготовку та подачу адвокатом Розенбойм Ю.О. відзиву на позов третьої особи з самостійними вимогами від 26.07.2023 вартістю 3000,00 грн, погоджені у акті від 12.03.2024, укладеному між ТОВ «Сімакс Груп» та адвокатом Розенбойм Ю.О., оскільки дана послуга жодним чином не має безпосереднього відношення до розгляду справи як за первсним позовом, так і за зустрічними позовними вимогами, та не є такою, що виникла з вини ТОВ «Адонара Агро».

Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання ТОВ «Сімакс Груп» щодо розподілу судових витрат адвокатів та стягнення з ТОВ «Адонара Агро» на користь позивача за зустрічним позовом 46500,00 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі, а у решті витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи - відмовити.

Разом з тим, господарським судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, в якій Верховний суд зазначив, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (вх. №2-425/24 від 14.03.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/1877/23 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (вх. № 10463/24 від 12.03.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/1877/23 задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 41578884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 1, код ЄДРПОУ 43203312) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46 500 (сорок шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

5. В задоволенні решти вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімакс Груп» - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 22.03.2024.

Суддя О.В. Цісельський