Рішення

від 19.03.2024 по справі 917/1226/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 Справа № 917/1226/23

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", вул.Юрія Кондратюка, 81, м. Дніпро, 49128

до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1", вул. Зигіна, 29,оф.313, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про стягнення 369 479,60 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 369 479,60 грн заборгованості, в т. ч. 234 90,00 грн - сума основного боргу за договором поставки № 2210 від 22.10.2017р., 113 419,29 грн - інфляційних втрат, 21 160,31 грн - 3% річних.

Ухвалою від 13.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.07.2023 (вхід. № 8759) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

07.08.2023 (вхід. № 9671) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що інфляційні втрати та 3 % річних за зазначений період нараховані необгрунтовано, посилаючись на те, що нормативним обґрунтуванням заявлених вимог зазначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява надійшла до суду 10.07.2023.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 зазначив про те, що стягнення інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ухвалою суду від 10.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід у справі від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено справу на 07.09.2023 на 09:40 год.

30.08.2023 (вхід. № 10629) від представника позивача надійшла до матеріалів справи заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

06.09.2023 (вхід. № 10980) від представника позивача надійшла до матеріалів справи заява про перенесення судового засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2023 відкладено розгляд справи на 09.11.2023 на 10:00 год.

07.11.2023 (вхід. № 14310) від представника відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання/заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.11.2023 залишено позовну заяву без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належним чином підписану позовну заяву.

21.11.2023 (вхід. № 14948) від представника позивача надійшла до матеріалів справи заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.11.2023 призначено справу для розгляду в судове засідання на 11.01.2024 на 11:30 год.

11.01.2024 (вхід. № 393) від представника позивача до матеріалів справи надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких останній посилається на наступне.

У відзиві на позовну заяву №1226/23 від 07.08.2023р. відповідач заперечує з приводу правомірності нарахування більше ніж за 3 роки інфляційних втрат та 3 відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України. Обґрунтовуючи таке твердження, відповідач посилається на висновки Верховного суду, що сформовані в Постанові від 30.01.2019р. у справі № 922/175/18 та від 08.11.2018р. у справі № 127/15672/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, позивач наголошує на тому, що наведені відповідачем висновки Верховного суду не можуть бути застосовані судом під час розгляду справи № 917/1226/23, оскільки правовідносини, що розглядались судами у справах № 922/175/18 та № 127/15672/16-ц не є релевантними до правовідносин, що розглядаються зараз Господарським судом Полтавської області по справі № 917/1226/23.

Зокрема, в обох постановах Верховного суду зазначається, що стороною (відповідачем) буде заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог. Тому, судами було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних, що були заявлені поза межами трирічного строку позовної давності. В зв`язку із цим, Верховний суд дійшов логічного висновку щодо обмеження нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних строком загальної позовної давності (три роки), якщо в судовому процесі стороною було заявлено пре застосування позовної давності.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем у справі № 917/1226/23 не подавалась заява про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 129; цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також, згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, строк позовної давності, передбачений ст. 257-259 ЦК України, з 12 березня 2020 року продовжується до теперішнього часу, оскільки, хоч дія карантину була завершена, однак воєнний стан продовжує свою дію.

Також позивач зазначає, що відповідно до норми статті 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 відсотка річних за весь час прострочення.

Судове засідання, призначене на 11.01.2024 на 11:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 16.01.2024 призначено розгляд справи на 19.03.2024 на 14:00 год.

19.03.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Просить також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та зазначає, що докази цих витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач в судове засіданні не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.72).

В судовому засіданні 19.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

22 жовтня 2017 року між ТОВ «Інко-Профіт» (далі - «Постачальник») та ПП «Українська сервісна бурова компанія - 1» (далі - «Покупець») був укладений договір поставки № 2210 (надалі за текстом - «Договір»).

Згідно з вказаним Договором, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари промислового призначення, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Додатках до цього Договору «Перелік товару, що постачається Постачальником» (надалі іменується «товар»). (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець сплачує Товар у порядку, визначеному в додатках до цього Договору.

Датою поставки Товару вважається дата отримання Товару відповідної якості та кількості уповноваженим представником Покупця, або перевізником, що підтверджується підписаними товаросупровідними документами. (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 10.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків по Договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Згідно з Додатком № 1 до договору поставки № 2210 від 22.10.2017 р. «Перелік товару, що постачається Постачальником» сторони погодили загальну кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру, ціну за одиницю виміру та загальну ціну товару: труба бурильна обважнена 9 спіральна (ЗД 228,6 мм, ВД 71,4 мм) R2, різьба 6-5/8 FH, в кількості 3,000 шт., на загальну суму 234 900,00 грн з ПДВ.

Термін поставки: жовтень-листопад 2017 р.

Умови оплати: оплата протягом 15 днів з дати фактичного постачання Товару.

На виконання умов вказаного Договору позивач - ТОВ «Інко-Профіт» передав у власність відповідача - ПП «УСБК-1» товар - труба бурильна обважнена 9 спіральна (ЗД 228,6 мм, ВД 71,4 мм) R2, різьба 6-5/8 FH на загальну суму 234 900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000265 від 01.11.2017р.

Однак, вказаний товар відповідач - ПП «УСБК-1» не оплатив.

Таким чином, ПП «УСБК-1» має заборгованість перед ТОВ «Інко-Профіт» за отриманий за видатковою накладною № РН-0000265 від 01.11.2017р. товар у розмірі 234 900,00 грн.

Лист - вимога позивача № 003 від 15.12.2022, надіслана на адресу відповідача, залишена останнім без реагування, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 234 900,00 грн. що підтверджується видатковою накладною № РН-0000265 від 01.11.2017р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3 Договору та у Додатку № 1 до Договору сторони погодили умови оплати: оплата протягом 15 днів з дати фактичного постачання Товару. Оплата здійснюється шляхом банківського переводу на поточний рахунок Постачальника згідно умов цього Договору.

З урахуванням зазначених умов оплати товару, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар не пізніше 16.11.2017р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 234 900,00 грн.

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 234 900,00 грн основного боргу обгрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.05.2020 р. по 18.05.2023 р. в сумі 113 419,29 грн., а також 3 % річних за період з 18.05.2020 р. по 18.05.2023 р. в сумі 21 160,31 грн.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначає про застосування строків позовної давності в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Так, відповідач вказує, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані необгрунтовано з огляду на пропущення строку позовної давності.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ч. 5 ст. 261 ЦК України вказано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

До позовних вимог про стягнення боргу за товар та щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У даній справі позов є поданим 10.07.2023 (згідно відмітки канцелярії).

Слід зауважити, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Отже, станом на 12.03.2020 строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, право на нарахування яких виникло з 17.11.2017 р., не сплинув.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2120-IX" був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту:

"19.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На цей час воєнний стан в Україні триває.

Отже, з урахуванням Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (набрав чинності з 2 квітня 2020 року), та введенням воєнного стану в Україні, позивач правомірно нарахував 3 % річних та інфляційні втрати.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем при їх нарахуванні допущено арифметичну помилку. Так, за період з 18.05.2020 по 18.05.2023 сума 3% річних становить 21 148,28 грн. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21 160, 31 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 21 148, 28 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Сума інфляційних втрат за період з 18.05.2020 по 18.05.2023 становить 113 419,29 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 369 467,57 грн, у тому числі: 234 900,00 грн основного боргу, 21 148,28 грн 3 % річних та 113 419,29 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 542,01 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (вул. Зигіна, 29, оф. 313, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 36514677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (вул. Юрія Кондратюка, буд. 81, м. Дніпро, 49128, код ЄДРПОУ 30775227) заборгованість за Договором поставки №2210 від 22.10.2017р. в розмірі 369 467,57 грн, з яких: 234 900,00 грн - основний борг, 21 148,28 грн - 3% річних, 113 419,29 грн - інфляційні втрати, а також 5 542,01 грн витрати на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.03.24

Суддя Солодюк О.В.