Рішення

від 21.03.2024 по справі 917/2148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 Справа № 917/2148/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн», 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, оф. 13, код ЄДРПОУ 44550002,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Халаменюка, 8, оф. 526, код ЄДРПОУ 42556531,

про стягнення 24 745,58 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» про стягнення 24 745,58 грн., з яких 20 202,54 грн. заборгованість за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р., 2 646,28 грн. пеня, 262,63 грн. втрати від інфляції, 1 634,13 грн. 24 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 20.12.2023 р. в електронний кабінет ТОВ «Інчер» міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

06.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інчер» було укладено договір поставки № ФД3267Кд (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Фокус Дистрибьюшн») передає, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. визначено, що накладна, яка підписана Сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід`ємним додатком до даного договору та свідчить про належне виконання Постачальником своїх обов`язків щодо передання товару Покупцеві.

На виконання зазначених норм договору поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. позивач передав у власність відповідача Товар на суму 20 202,54 грн., що підтверджується видатковими накладними № 40293 від 08.07.2023 р., № 135313 від 08.07.2023 р., № 141469 від 15.07.2023 р., № 141683 від 15.07.2023 р., № 42351 від 18.07.2023 р., № 147579 від 22.07.2023 р., № 43463 від 22.07.2023 р. та № 44086 від 25.07.2023 р. (а.с. 15-20), підписаними сторонами.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» 24 745,58 грн., з яких 20 202,54 грн. заборгованість за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р., 2 646,28 грн. пеня, 262,63 грн. втрати від інфляції, 1 634,13 грн. 24 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р., видаткові накладні № 40293 від 08.07.2023 р., № 135313 від 08.07.2023 р., № 141469 від 15.07.2023 р., № 141683 від 15.07.2023 р., № 42351 від 18.07.2023 р., № 147579 від 22.07.2023 р., № 43463 від 22.07.2023 р. та № 44086 від 25.07.2023 р., акт звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інчер» за період з 01.07.2023 р. по 12.09.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. щодо передачі товару на суму 20 202,54 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 40293 від 08.07.2023 р., № 135313 від 08.07.2023 р., № 141469 від 15.07.2023 р., № 141683 від 15.07.2023 р., № 42351 від 18.07.2023 р., № 147579 від 22.07.2023 р., № 43463 від 22.07.2023 р. та № 44086 від 25.07.2023 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. на вищевказану суму.

При цьому, у даних видаткових накладних як товар вказані алкогольні напої (горілка, віскі).

У пункті 5.2 договору № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. зазначені умови оплати товару (пиво) на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Строк оплати інших видів товарів (алкоголь та ін.) в договорі поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. не вказаний.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, у відповідача виник обов`язок щодо негайного, а саме після підписання видаткових накладних, виконання зобов`язання зі сплати позивачу вартості отриманого товару, вказаного в зазначених товарно-супровідних документах.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інчер» не сплачено заборгованість за отриманий товар в розмірі 20 202,54 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 202,54 грн. заборгованості за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3 договору поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті по даному договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, від вартості неоплаченого товару (партії товару) (але не менше 0,1 % від вартості неоплаченого товару) за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Позивачем приведено розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання за договором № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. за період, що починався зі спливом семиденного строку від дати підписання видаткових накладних на поставку товару по 24.11.2023 р. Загальний розмір пені згідно з вказаним розрахунком склав 2 646,28 грн. (а.с. 3-4).

Однак, як зазначено вище, строк оплати товару, поставленого згідно з договором № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. настав безпосередньо після підписання вказаних видаткових накладних.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені за порушення грошового зобов`язання за договором № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. та встановив, що її розмір становить суму, більшу за суму пені, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» у даній справі. Однак, з огляду на передбачену ч. 2 ст. 237 ГПК України заборону виходити у рішенні суду за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про визнання правомірними вказаних вимог саме в розмірі, зазначеному в позовній заяві ТОВ «Фокус Дистрибьюшн».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № ФД3267Кд від 06.02.2023 р.

Так, згідно з п. 8.3 вказаного договору у випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 3 (три) календарних дні, Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % відсотків річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 262,63 грн. та відсотків річних в розмірі 1 634,13 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 5-6).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Також суд здійснив перерахунок відсотків річних за прострочення здійснення оплати за товар за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р. та встановив, що їх розмір становить суму, більшу за суму відсотків річних, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» у даній справі, однак, з огляду на передбачену ч. 2 ст. 237 ГПК України заборону виходити у рішенні суду за межі позовних вимог, дійшов висновку про визнання правомірними вказаних вимог саме в розмірі, зазначеному в позовній заяві ТОВ «Фокус Дистрибьюшн».

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Халаменюка, 8, оф. 526, код ЄДРПОУ 42556531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Дистрибьюшн» (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, оф. 13, код ЄДРПОУ 44550002) 20 202,54 грн. заборгованість за договором поставки № ФД3267Кд від 06.02.2023 р., 2 646,28 грн. пеня, 262,63 грн. втрати від інфляції, 1 634,13 грн. 24 % річних, 2 684,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2024 р.

Суддя О.С. Мацко