Ухвала

від 15.03.2024 по справі 910/7283/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7283/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (головуючий суддя Сулім В. В., судді Коротун О. М., Майданевич А. Г.)

у справі № 910/7283/23

за первісним позовом фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни

до фізичної особи-підприємця Давидова Олександра Вікторовича

про стягнення 159 811,15 грн

і за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Давидова Олександра Вікторовича

до фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни

про стягнення 780 152,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році фізична особа - підприємець Фурсова Ірина Германівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Демидова Олександра Вікторовича про повернення безпідставно отриманих коштів авансового платежу, інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 159 811,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення досягнутих домовленостей узгоджені роботи не виконав, а на вимогу позивача кошти авансу не повернув. Також за твердженням позивача, відповідач ухилився від укладення договору підряду, тому кошти сплаченого авансу є безпідставно набутими останнім.

Після відкриття провадження у справі фізична особа-підприємець Демидов Олександр Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позов до фізичної особи - підприємця Фурсової Ірини Германівни про стягнення з останньої грошових коштів у сумі 780 152,45 грн, а саме: 264 265,68 грн, штраф за простій у сумі 501 565,74 грн і пеню у розмірі 14 321,03 грн.

Зустрічні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором від 12.02.2021 № 12/02/2021/1 в частині своєчасної сплати вартості виконаних робіт.

31.10.2023 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

27.02.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/7283/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/7283/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Предметом первісного позову у цій справі є стягнення у розмірі 159 811,15 грн і зустрічного позову є стягнення у розмірі 780 152,45 грн, що загалом становить менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 939 963,60 грн.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Фурсової Ірини Германівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/7283/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський