Постанова

від 14.03.2024 по справі 34/5005/4591/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 34/5005/4591/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ліквідатора - Зибін А.О.,

Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" - Яцишин О.Й.,

Дніпровської міської ради - Іорданов К.І., Ярличенко І.В.,

Офісу Генерального прокурора - Гудков Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 (суддя Владимиренко І.В.)

у справі №34/5005/4591/2012

за заявою ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича

до Дніпровської міської ради

про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" та стягнення з Дніпровської міської ради на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" суми непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 120806897,86 грн

у справі №34/5005/4591/2012

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог

1. 23.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшла заява про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" (далі - КЖЕП "Південне") та стягнення з Дніпровської міської ради на користь КЖЕП "Південне" суми непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 120806897,86 грн.

2. Дніпровською міської радою заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Провадження у справі про банкрутство КЖЕП "Південне" порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.05.2012 за заявою голови ліквідаційної комісії боржника відповідно до процедури, передбаченої ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

4. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 визнано КЖЕП "Південне" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором КЖЕП "Південне" призначено арбітражного керуючого Барановського О.М.

5. В процесі ліквідаційної процедури ухвалами господарського суду ліквідатори боржника неодноразово змінювалися.

6. Ліквідатором Зибіним А.О. було направлено декілька запитів попередньому ліквідатору Левченко В.В. з вимогою передати всю бухгалтерську та іншу документацію, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності боржника. Проте, документи та печатки були передані лише після винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали про зобов`язання здійснити відповідні дії, а саме 06.06.2022 печатка та документація була передана ліквідатору, про що складено акти прийому-передачі. При цьому, матеріальні цінності ліквідатору не передавались, з посиланням на те, що Левченко В.В. також не отримував ніякі матеріальні цінності від попереднього ліквідатора банкрута.

7. Одразу після призначення, ліквідатором Зибіним А.О. була розпочата робота щодо аналізу господарської діяльності та фінансового становища боржника.

8. Під час проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором були здійснені заходи щодо пошуку майна банкрута, і в результаті отриманої інформації встановлено відсутність у банкрута будь-яких активів.

9. На підставі усього вищенаведеного ліквідатором було складено інвентаризаційну відомість КЖЕП "Південне" і встановлено відсутність будь-яких активів у банкрута.

10. В результаті проведеної роботи встановлено наявність підстав для притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності, що й стало причиною подання відповідної заяви до суду.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 в задоволенні заяви ліквідатора про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КЖЕП "Південне" та стягнення з Дніпровської міської ради на користь КЖЕП "Південне" суми непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 120806897,86 грн відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника є необґрунтованими, оскільки відсутня пряма норма закону щодо покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за борги комунального підприємства, а статут КЖЕП "Південне" не передбачає покладення субсидіарної відповідальності.

13. Господарським судом встановлено, що до заяви ліквідатора не надано жодного доказу щодо існування обставин доведення боржника до банкрутства, ліквідатором також не доведено склад правопорушення Дніпровської міської ради, що унеможливлює задоволення заяви ліквідатора.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 залишено без змін.

15. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії Дніпропетровської міської ради (наразі Дніпровської міської ради) щодо виведення з обігу підприємства-боржника коштів, призвели до банкрутства КЖЕП "Південне" та неможливості погашення вимог кредиторів, є підставою для покладення на Дніпровську міську раду як єдиного засновника банкрута субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

16. Водночас господарський суд апеляційної інстанції врахував, що Дніпровською міською радою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

17. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатор у цій справі звернувся до господарського суду з заявою про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута 23.01.2023, тобто після спливу понад 10 років з дати визнання КЖЕП "Південне" банкрутом, у зв`язку з чим ліквідатором пропущено загальний трирічний строк позовної давності, оскільки в даному випадку судом встановлено, що за відсутності активів у банкрута, за рахунок яких могла б бути сформована ліквідаційна маса, реалізація об`єктів ліквідаційної маси та розрахунки з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі не вчинялися (не могли бути вчинені), остаточно встановлено в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області у справі №34/5005/4591/2012 від 28.07.2016, тобто саме з цієї дати розпочинає свій перебіг трирічний строк позовної давності для пред`явлення вимог ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності засновника/учасника/керівника боржника.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - скаржник-1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КЖЕП "Південне" та стягнення з Дніпровської міської ради на користь КЖЕП "Південне" суми непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 120806897,86 грн.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-1 зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20. Так, скаржник-1 вказує, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22) щодо застосування ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) стосовно суб`єктного складу учасників справи про банкрутство; висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.07.2019 у справі №903/636/17, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 щодо застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

21. Скаржник-1 вважає, що застосування позовної давності до заяви ліквідатора не відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22), оскільки розгляд заяви ліквідатора вчинявся у справі не у порядку позовного провадження, а на підставі КУзПБ.

22. Скаржник-1 з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №903/636/17 зауважує, що вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, тоді як станом на 28.07.2016 ліквідатором банкрута (призначеного на цей період часу) не було вчинено всю повноту дій із виявлення майна, що унеможливлювало вчинення належних дій з притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності. Скаржник-1 вважає, що апеляційним господарським судом не взято до уваги звіт ліквідатора Зибіна А.О., поданий за період з 16.11.2021 по 01.10.2023.

23. На думку скаржника-1, застосування позовної давності з 28.07.2016 є помилковим, оскільки виявлення залишків майна здійснено ліквідатором 29.12.2021, тобто після отримання повної інформації щодо рухомого майна, яке залишились на балансі банкрута. Відповідно трирічний строк позовної давності для подання заяви ліквідатором не є пропущеним.

24. Ліквідатор КЖЕП "Південне" арбітражний керуючий Зибін А.О. (далі - скаржник-2) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КЖЕП "Південне" та стягнення з Дніпровської міської ради на користь КЖЕП "Південне" суми непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 120806897,86 грн.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-2 зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

26. Так, скаржник-2 зазначає, що господарські суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.08.2023 у справі №904/8850/14 щодо застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ у подібних правовідносинах.

27. На думку скаржника-2, господарський суд апеляційної інстанції відраховує термін позовної давності від ухвали у цій справі, якою було визнано недійсними угоди з продажу майна, яке ліквідатор незаконно включив до ліквідаційної маси, що суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду №904/8850/14 від 10.08.2023.

28. Скаржник-2 у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний господарський суд не встановив обставин коли ліквідатор сформував повністю ліквідаційну масу, тоді як станом на 29.07.2019 колишнім ліквідатором банкрута ще не було вчинено усієї повноти дій із виявлення/пошуку майна боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

29. Дніпровська міська рада 05.03.2024 (в межах строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024) подала відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 залишити без змін.

30. Дніпровська міська рада вважає, що саме з моменту ухвалення судового рішення, яким виключено з ліквідаційної маси боржника нерухоме майно, яке перебувало на його балансі, було остаточно встановлено відсутність будь-яких активів боржника, за рахунок яких могли бути погашені кредиторські вимоги. Протягом усього часу, що тривала ліквідаційна процедура КЖЕП "Південне", жодних активів, за рахунок яких могли бути задоволені кредиторські вимоги, внесені до реєстру вимог кредиторів у розмірі 120806897,86 грн, виявлено не було, а визнання незаконним включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме об`єктів комунальної власності, остаточно засвідчило неможливість розрахунків з кредиторами.

31. Дніпровська міська рада зауважує, що фактично майновий та фінансовий стан банкрута, починаючи з 28.07.2016 не змінювався до того стану, який дозволив би йому розрахуватися з кредиторами, хоча б навіть частково, а тому, Дніпровською міською радою було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки заява про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі подана лише у січні 2023 року після спливу понад 10 років з дати визнання КЖЕП "Південне" банкрутом, у зв`язку з чим ліквідатором пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

32. У відзиві вказано, що господарський суд апеляційної інстанції, враховуючи практику Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску ліквідатором трирічного строку позовної давності на дату звернення до суду з даною заявою, який сплив 29.07.2019. В цьому випадку судом правомірно була врахована постанова Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, і висновки щодо визначення моменту, з якого обчислюється перебіг позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності, не суперечать висновкам в цій постанові.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора банкрута щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Дніпровську міську раду як єдиного засновника банкрута.

34. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційних скарг.

35. Доводи касаційних скарг зводяться до того, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновника банкрута.

36. Господарський суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що інститут субсидіарної відповідальності в українському законодавстві існує з 1992 року на підставі Закону про банкрутство, який був чинним на момент відкриття ліквідаційної процедури у цій справі постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012.

37. Так, ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

38. Відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

39. За приписами ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

40. Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

41. Такі ж самі приписи містить ч. 2 ст. 61 КУзПБ (тут і далі у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), який вступив в дію з 21.10.2019, положення якої щодо субсидіарної відповідальності є аналогічні змісту ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №916/1105/16).

42. Згідно з ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

43. Відповідно до ч. 4 ст. 61 КУзПБ ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

44. За приписами ч. 1 ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами, ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.

45. Так, Верховний Суд враховує, що КЖЕП "Південне" визнано банкрутом постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012, відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатора.

46. Господарські суди встановили, що в ході ліквідаційної процедури неодноразово змінювалися ліквідатори КЖЕП "Південне", кожним з ліквідаторів, після їх призначення вживалися заходи, передбачені Законом про банкрутство та КУзПБ, про результати яких інформувався комітет кредиторів та суд. Протягом усього часу, що тривала ліквідаційна процедура КЖЕП "Південне", жодних активів, за рахунок яких могли бути задоволені кредиторські вимоги, внесені до реєстру вимог кредиторів в розмірі 120806897,86 грн, виявлено не було.

47. Відповідно до обставин цієї справи, господарські суди встановили, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012, яка набрала законної сили, було визнано неправомірними дії ліквідатора по включенню майна банкрута до ліквідаційної маси та визнано недійсними всі укладені стосовно цього майна договори купівлі-продажу.

48. У зв`язку з викладеним, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з моменту прийняття судового рішення, яким визнано незаконним включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна (об`єктів комунальної власності), ліквідатор міг остаточно встановити відсутність будь-яких активів боржника, за рахунок яких могли бути погашені кредиторські вимоги. Тобто фактично майновий та фінансовий стан банкрута, починаючи з 28.07.2016 не змінювався і не міг змінитися до того стану, який дозволив би йому розрахуватися з кредиторами, хоча б навіть частково.

49. Враховуючи обставини цієї справи, зокрема відкриття ліквідаційної процедури 21.06.2012, встановлення обставин збитковості підприємства-боржника з моменту його створення, відсутність можливості погашення кредиторів боржника у ліквідаційній процедурі хоча б частково, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що за умови належного виконання ліквідаторами боржника своїх обов`язків, ліквідатор міг довідатися про відсутність у банкрута майнових активів для формування ліквідаційної маси, а отже і джерела погашення вимог кредиторів щонайменше з 28.07.2016. Після вказаної дати, заходи, що вчинялися ліквідаторами КЖЕП "Південне" у справі №34/5005/4591/2012, зокрема, щодо виявлення та повернення активів банкрута, продажу його майна тощо, не призвели до будь-яких дієвих результатів.

50. Верховний Суд звертає увагу, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, з огляду на ч. 2 ст. 61 КУзПБ, також є вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17).

51. Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ підставами для звернення ліквідатора із відповідною заявою є: - наявність підтвердженої відповідними доказами вини засновників боржника (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб; - недостатність майна (ліквідаційної маси) боржника для повного погашення вимог кредиторів.

52. Разом з тим диспозиція зазначеної норми жодним чином не пов`язує можливість подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності на відповідача саме з реалізацією належного боржнику на праві власності або господарського відання майна, яке підлягає включенню до складу ліквідаційної маси. Також зазначена норма не пов`язує можливість подання ліквідатором відповідної заяви із іншими діями ліквідатора, передбаченими положеннями КУзПБ.

53. Також аналіз диспозиції зазначеної статті дає підстави для висновку про те, що сама по собі наявність рухомого/нерухомого майна та включення такого майна до ліквідаційної маси не є безумовною підставою для відмови у розгляді заяви про покладення субсидіарної відповідальності у порядку положень ст. 61 КУзПБ, оскільки в цьому випадку має значення визначення різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/8137/19(910/21166/21))

54. Крім того, Верховний Суд також звертає увагу, що предметом розгляду цієї справи не є розгляд ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора або скарга на дії/бездіяльність ліквідатора, тому оцінка дій ліквідатора при розгляді заяви про покладення субсидіарної відповідальності на підставі ст. 61 КУзПБ повинна здійснюватися судом лише в контексті доведення ним у порядку, передбаченому положенням ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, наявності/відсутності вини відповідача та достатності/недостатності майна (ліквідаційної маси) боржника для повного погашення вимог кредиторів у межах різниці між ліквідаційною масою та заявленими кредиторськими вимогами.

55. У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не просто констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури він має вчиняти обґрунтовані і логічні дії, а також подавати запити до відповідних органів з урахуванням минулої діяльності банкрута.

56. При цьому звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 23.06.2022 у справі №904/3551/20, від 03.11.2022 у справі №908/2694/20, від 08.12.2022 у справі №904/4387/19).

57. Отже, враховуючи обставини цієї справи, зокрема, що ліквідаційна процедура у цій справі здійснюється більше 10 років, посилання скаржників на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду №904/8850/14 від 10.08.2023, згідно з якою ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, є необґрунтованими. Так, за обставинами цієї справи, ліквідатор (ліквідатори) мав можливість довідатися про обставини щодо наявності підстав для притягнення засновника банкрута до субсидіарної відповідальності щонайменше з 28.07.2016.

58. Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 22.02.2012 №4-рп/2012).

59. З матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. В обґрунтування зазначено те, що заява про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі подана лише у січні 2023 року після спливу понад 10 років з дати визнання КЖЕП "Південне" банкрутом, у зв`язку з чим ліквідатором пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

60. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

62. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 ЦК України).

63. За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

64. Можливість подання відповідної заяви Дніпровською міською радою, як особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, випливає із змісту висновків Верховного Суду в постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, у зв`язку з чим Верховний Суд відхиляє протилежні доводи скаржників про неможливість подання Дніпровською міської радою заяви про застосування позовної давності.

65. Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 КУзПБ (такого ж висновку дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21)).

66. Отже, суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів та належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та наділені правом на подання заяви про застосування позовної давності.

67. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

68. Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

69. За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів ст. 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

70. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

71. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

72. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

73. Ліквідатор у цій справі звернувся до господарського суду з заявою про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута - 23.01.2023.

74. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що з початку процедури банкрутства за відсутності активів у банкрута, за рахунок яких могла б бути сформована ліквідаційна маса, реалізація об`єктів ліквідаційної маси та розрахунки з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі не вчинялися (не могли бути вчинені), про що ліквідатор міг остаточно довідатися після постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі від 28.07.2016, у зв`язку з чим господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ліквідатором пропущено трирічний строк позовної давності на дату звернення до суду з даною заявою.

75. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

76. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

77. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

78. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

79. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

80. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (п. 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц).

81. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

82. У п. 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 сформовано висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропущення позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення ст. 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

83. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропущення цього строку (правовий висновок, викладений у п. 10.21 постанови Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012).

84. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності ліквідатором до суду не подавалося, натомість ліквідатор заперечив проти задоволення клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначивши, що такі можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом обґрунтованості заявлених вимог. До того ж, вважає невірним формулювання застосування наслідків спливу позовної давності.

85. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності, і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку, що відповідає правовому висновку, викладеному судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012.

86. У справі, що розглядається, неодноразова зміна ліквідаторів не може вважатися поважною причиною пропуску позовної давності для звернення з відповідною заявою. Ліквідатором не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності Дніпровської міської ради за зобов`язаннями банкрута, відтак відсутні підстави для його поновлення.

87. Відповідно, оскільки позовна давність для звернення до суду з заявою сплила, а Дніпровська міська рада заявила про застосування наслідків спливу позовної давності, за умов відсутності визнаних судом поважними причин його пропуску, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про застосування субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у зв`язку з пропуском позовної давності.

88. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22) щодо застосування ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) стосовно суб`єктного складу учасників справи про банкрутство; від 17.07.2019 у справі №903/636/17, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 щодо застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ, Верховний Суд вважає, що на відміну від справи, що розглядається, фактичні обставини справ, на які посилається скаржник, не є подібними цій справі.

89. Так, в постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22), сформульовано висновок, згідно з яким у розумінні положень ст. 7 КУзПБ, п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України, учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство, яким заявник апеляційної скарги зобов`язаний надіслати копію скарги, є саме особи, які визначені ст.ст. 41, 45 ГПК України.

90. У постановах від 17.07.2019 у справі №903/636/17, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 Верховний Суд зазначив, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

91. Водночас у справі, що переглядається, господарський суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ліквідатор звернувся до господарського суду з заявою про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута після спливу понад 10 років з дати визнання КЖЕП "Південне" банкрутом. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатор міг довідатися про наявність підстав для притягнення засновника банкрута до субсидіарної відповідальності щонайменше з 28.07.2016, оскільки з моменту постановлення господарським судом цієї ухвали, ліквідатор міг остаточно встановити обставини щодо відсутності у банкрута майна, яке можна включити до ліквідаційної маси. Отже, обставини у справі, що переглядається, і на які посилаються скаржники, є неподібними.

92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

93. З огляду на викладене, доводи касаційних скарг про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції у справі обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

95. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

96. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

97. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі №34/5005/4591/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк