Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/6986/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Литвинова В. В. (адвоката),

відповідача - Нестерової І. Г. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (далі - ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"), в якому просило зобов`язати ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" безпідставно набуті в період з 01.07.2020 до 31.01.2021 грошові кошти у сумі 2 271 664,28 грн.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" обґрунтовані тим, що відповідач фактично не надає послуги з передачі електричної енергії під час здійснення експортних операцій із продажу електричної енергії. Крім того, за доводами позивача, нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024. Тому, за твердженням позивача, наведене свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також для набуття і збереження грошових коштів в сумі 2 271 664,28 грн, які були сплачені ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" на підставі неправомірно виставлених рахунків з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21, позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" задоволено у повному обсязі.

Зобов`язано ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" безпідставно набуті кошти у розмірі 2 271 664,28 грн та судовий збір у розмірі 36 344,96 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП", суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не було передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024.

Суди також мотивували свої рішення тим, що 24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС, набрав чинності для України з 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між сторонами і створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна взяла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. Суди попередніх інстанцій зауважили, що стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються; ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Суди попередніх інстанцій зазначили про правову позицію суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003. Зокрема, суди зазначили, що згідно з наведеною в цій Директиві позицією закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним із митом, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Суди попередніх інстанцій також, посилаючись на положення статті 67 Договору про ЕС, зауважили, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів. Тому суди зазначили, що ратифікацією Договору про ЕС Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Як зауважили суди попередніх інстанцій, у межах реалізації повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає положенням статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, суди попередніх інстанцій, послалися на обґрунтованість тверджень позивача про неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Суд першої інстанції зазначив, що при зверненні до суду позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що нарахування плати за послуги щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 є безпідставним та зумовлює присвоєння позивачу статусу "Переддефолтний" у зв`язку із несплатою заборгованості, що в подальшому призведе до присвоєння йому статусу "Дефолтний" із встановленням обмежень щодо діяльності на ринку електроенергії. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки встановлено неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, то виставлення відповідачем рахунків на загальну суму 2 271 664,28 грн є необґрунтованим, та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін і вимог чинного законодавства. Наведене, за висновком суду, зумовило безпідставне отримання ПрАТ "НЕК "Укренерго" від ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" грошових коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. Тому суди зазначили про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/6986/21 та ухвалити нове рішення про відмову у позові ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП".

3.2. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 11.09.208 у справі № 905/1926/16, від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, від 30.06.2022 у справі № 910/19423/20, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

ПрАТ "НЕК "Укренерго" вважає, що слід відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, на які послалися суди попередніх інстанцій.

ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, а саме: щодо обраного позивачем способу захисту (пункт 3 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України); про те, що за несплату відповідачеві боргу за послугу з передачі електричної енергії позивач може набути статус "Переддефолтний" та в подальшому "Дефолтний" (підпункт 3 пункту 1.7.1 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 № 307); про те, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024; щодо обов`язку зі сплати експортерами тарифу на передачу, який встановлений постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, що була визнана протиправною і нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21, а також щодо порушення міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії (стаття 41 Договору про ЕС, стаття 31 Угоди про Асоціацію).

3.3. ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає про безпідставність доводів скаржника. Зокрема, ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" зауважує, що всі доводи про неврахування висновків Верховного Суду є необґрунтованими з огляду на неподібність спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, із правовідносинами у справах, на які посилається скаржник. Позивач вважає, що скаржник не мотивував необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" зазначає про викладення Верховним Судом висновків щодо питань застосування норм матеріального права у постановах від 17.05.2023 у справі № 910/18400/20 та від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, пункту 3.2. Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго".

4.2. ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

4.3. ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 10.07.2018 № 6894.

4.4. Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі) та ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (користувач) 01.01.2019 укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, відповідно до якого оператор системи передачі зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

4.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що умови цього договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

4.6. Згідно з пунктом 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

4.7. За умовами пункту 4.1 цього договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи передачі повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для оператора системи передачі на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи передачі;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж оператора системи передачі, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

4.8. Згідно з пунктом 5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 планова та фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

4.9. Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив оператору системи передачі у строк, не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024).

4.10. Згідно з додатковою угодою від 11.11.2021 № 3 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 сторони виклали договір в новій редакції, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

4.11. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) оператор системи передачі зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

4.12. Згідно з пунктом 3.1 цього договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП (Регулятором), та оприлюднюється оператором системи передачі на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

4.13. Пунктом 4.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3)).

4.14. Згідно з умовами пунктів 5.5, 5.6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих оператором системи передачі або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

4.15. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта оператору системи передачі. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць акта приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

4.16. На виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 оператор системи передачі у період із липня 2020 року до березня 2021 року передав, а користувач отримав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги від 31.07.2020 з актом коригування від 21.12.2020 на суму 4 616 537,11 грн, від 31.08.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 7 370 254,76 грн, від 30.09.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 11 940 219,82 грн, від 31.10.2020 на суму 11 126 906,45 грн, від 30.11.2020 на суму 9 503 137,69 грн, від 31.12.2020 на суму 7 458 578,00 грн, від 31.01.2021 на суму 755 673,58 грн, від 28.02.2021 на суму 353 628,48 грн, від 31.03.2021 на суму 877 912,60 грн.

Крім того, на виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату за період із липня 2020 року до березня 2021 року на загальну суму в розмірі 52 188 507,04 грн, які були оплачені у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку позивача, платіжними дорученнями.

4.17. ПрАТ "НЕК "Укренерго" видало довідки про фактичну кількість електроенергії, переміщену з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, та обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" у липні 2020 року - березні 2021 року.

4.18. Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 18.01.2021 № 18/02-1 про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. Відповідач листом від 05.03.2021 № 01/8563 відмовив у поверненні грошових коштів.

4.19. Спір виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії та виставляє позивачу рахунки про сплату за ці послуги. Тому позивач стверджував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування за послуги щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024, та про повернення безпідставно набутих відповідачем коштів за послуги щодо експорту електричної енергії, які не передбачені договором.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, суд касаційної інстанції у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про зобов`язання припинити дії та про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" посилалося на те, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не було передбачено договором, проте відповідач всупереч умовам договору нараховує позивачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає позивачу рахунки та акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавалися. ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" зазначало, що такими діями відповідача порушуються права позивача та умови договору; позивач вимушений сплачувати за виставлені відповідачем рахунки для запобігання набуття статусу "Переддефолтний" та в подальшому - "Дефолтний", що унеможливило би здійснення господарської діяльності.

5.4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не було передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024.

Суди також мотивували свої рішення тим, що 24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про ЕС (набрав чинності для України з 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна взяла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. Суди попередніх інстанцій зауважили, що стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються; ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Суди попередніх інстанцій зазначили про правову позицію суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003. Зокрема, суди зазначили, що згідно з наведеною в цій Директиві позиції закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним із митом, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Суди попередніх інстанцій також, посилаючись на положення статті 67 Договору про ЕС, зауважили, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів. Тому суди зазначили, що ратифікацією Договору про ЕС Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Як зауважили суди попередніх інстанцій, в межах реалізації повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, суди попередніх інстанцій, послалися на обґрунтованість тверджень позивача про неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Суд першої інстанції зазначив, що при зверненні до суду позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що нарахування плати за послуги щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 є безпідставним та зумовлює присвоєння позивачу статусу "Переддефолтний" у зв`язку із несплатою заборгованості, що в подальшому призведе до присвоєння йому статусу "Дефолтний" із встановленням обмежень щодо діяльності на ринку електроенергії. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки встановлено неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, то виставлення відповідачем рахунків на загальну суму 2 271 664,28 грн є необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін і вимог чинного законодавства. Наведене зумовило безпідставне отримання ПрАТ "НЕК "Укренерго" від ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" грошових коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. Тому суди зазначили про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України.

5.5. ПрАТ "НЕК "Укренерго" не погодилося із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Звертаючись із касаційною скаргою, ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

5.9. Пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.10. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі зазначає про те, що слід відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, на які послалися суди попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків, скаржник стверджує, що правовідносини у справі № 910/9627/20 є неподібними зі справою № 910/6986/21, що розглядається. Відмінність правовідносин у цих справах, за твердженням скаржника, полягає у неподібності суб`єктів спірних правовідносин, а саме: у справі № 910/9627/20 позивачем є виробник електричної енергії, а у справі № 910/6986/21, що розглядається, позивачем є трейдер, який експортує / імпортує електричну енергію. Також скаржник зазначає про відмінності у спірних правовідносинах, які, на його думку, полягають в існуванні для позивача реальних наслідків щодо відображення відповідачем у первинних документах обсягів спірних послуг щодо можливості набуття позивачем статусів "Переддефолтний" і "Дефолтний" за несплату боргу за послугу з передачі (скаржник стверджує, що зараз ця норма виключена).

ПрАТ "НЕК "Укренерго" стверджує, що у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 Велика Палата Верховного Суду виклала суперечливі висновки про невідповідність тарифу на послуги з передачі електроенергії мережами України і умов договору про надання послуг з передачі електроенергії, посилаючись на статтю 41 Договору про ЕС і на повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 28.05.2020, при цьому не зазначила про відступ від правової позиції щодо застосування статті 41 Договору про ЕС, яка викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20. ПрАТ "НЕК "Укренерго" стверджує, що Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові не дала відповіді на питання про те, як за дійсним договором про надання послуг з передачі електроенергії можна зобов`язати контрагента за цим договором не нараховувати вартість послуг з передачі електроенергії, а також як можна не застосовувати чинний тариф на такі послуги.

Скаржник вважає, що оплату послуг із постачання електроенергії не можна вважати новим платежем чи запровадженим новим фіскальним збором, накладення якого на учасника ринку заборонено статтею 41 Договору ЕС. Така плата, на думку ПрАТ "НЕК "Укренерго", існувала на час ратифікації цього міжнародного договору Україною у 2010 році, мала на меті гарантувати учаснику ринку надання послуг із передачі електроенергії, їх оплатність і відповідність встановленому компетентним державним органом тарифу.

5.11. Колегія суддів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19.

5.12. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.13. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

5.14. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.15. Колегія суддів установила, що, мотивуючи необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, на які послалися суди попередніх інстанцій, скаржник стверджує про неподібність спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, зі справою № 910/9627/20, та зазначає про вади постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, які, за твердженням скаржника, зумовлюють необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Отже, доводи скаржника про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, не пов`язані з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, а зводяться до незгоди із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, зокрема, щодо застосування положень статті 41 Договору про ЕС, тому підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 колегія суддів вважає необґрунтованими.

5.16. Крім того, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд переглядав судові рішення у справі № 910/14489/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, та включення нарахування таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

5.17. У наведеній справі № 910/14489/20, як і в справі № 910/6986/21, що розглядається, спірним було питання щодо нарахування плати за експорт електричної енергії, запровадженої постановою НКРЕКП № 360, яка набрала чинності 08.02.2020. При цьому висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/14489/20 також аргументовані, зокрема, тим, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії порушує міжнародні зобов`язання України (суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС, оскільки є заходом, еквівалентним із митом).

5.18. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 справу № 910/14489/20 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погодився із застосуванням у справі № 910/9627/20 висновків Суду Європейського Союзу, викладених у рішенні від 06.12.2018 у справі "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic", як джерела права у контексті тлумачення обмежень на запровадження заходів, еквівалентних із митом, згідно зі статтею 41 Договору про ЕС. При цьому колегія суддів у справі № 910/14489/20 зазначила, що позивачу як виробникові та експортеру послуг щодо передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електроенергії, здійснюються відповідні нарахування за договором, який не визнаний недійсним і має виконуватися, тоді як Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 зроблені протилежні висновки із застосуванням у національній судовій системі практики Суду Європейського Союзу, що покладена в основу оскаржуваних рішень у справі № 910/14489/20.

5.19. Проте ухвалою від 15.11.2023 Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 910/14489/20 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, посилаючись на необґрунтованість передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відсутність підстав для відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.20. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо необхідності відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.21. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 11.09.208 у справі № 905/1926/16, від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, від 30.06.2022 у справі № 910/19423/20, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає також про відсутність висновку Верховного Суду про застосування правових норм у подібних правовідносинах, а саме: щодо обраного позивачем способу захисту (пункт 3 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України); про те, що за несплату відповідачеві боргу за послугу з передачі електричної енергії позивач може набути статус "Переддефолтний" та в подальшому - "Дефолтний" (підпункт 3 пункту 1.7.1 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307); щодо нарахування відповідачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024; щодо обов`язку зі сплати експортерами тарифу на передачу, який встановлений постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, що була визнана протиправною і нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21, а також щодо порушення міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії (стаття 41 Договору про ЕС, стаття 31 Угоди про Асоціацію).

5.22. Колегія суддів установила, що підставою виникнення спірних правовідносин у цій справі є договір, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійснені експорту електричної енергії та включає такі послуги до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

5.23. Як вже зазначалося, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 Договору про ЕС, яка забороняє встановлення мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.

5.24. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, та направляючи справу на новий розгляд, зазначив таке:

"44. Водночас стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовується Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.

45. Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Разом з тим суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт. Це унеможливлює визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається".

Подібні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень статей 40, 41 Договору про ЕС викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/7875/22 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання припинити дії), від 13.02.2024 у справі № 910/19401/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання припинити нарахування та стягнення 249 595,85 грн).

Колегія суддів зазначає, що про необхідність врахування "географічних меж" застосування Договору про ЕС (зокрема статті 41 цього Договору) наголошувала також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.11.2023 у справі № 910/14489/20.

5.25. Зважаючи на подібність правовідносин, які склалися у справах № 910/14489/20, № 910/7875/22, № 910/19401/20 та в цій справі № 910/6986/21, а також з урахуванням положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19, щодо необхідності врахування судами останньої правової позиції, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, наведені у постановах Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, від 13.02.2024 у справі № 910/7875/22, від 13.02.2024 у справі № 910/19401/20, ухвалені після подання касаційної скарги.

5.26. Отже, у справі № 910/6986/21, що розглядається, суди, дійшовши висновку про те, що нарахована відповідачем на виконання договору плата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту прирівнюється до мита, встановлення якого порушує міжнародні зобов`язання України, не дослідили, чи розповсюджуються на сторін договору положення статті 41 Договору про ЕС.

5.27. Водночас дослідження та встановлення обставин щодо здійснення позивачем експорту електроенергії на територію конкретної країни (країн) впливає на визначення законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі № 910/6986/21, що розглядається. Аналіз інших доводів скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залежить від дослідження зазначених обставин, тому Верховний Суд їх не розглядає в межах касаційного провадження.

5.28. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5.29. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.30. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт електричної енергії. Це унеможливлює визначення законодавства, яке підлягає застосуванню до правовідносин у справі, що розглядається. Тому касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/6986/21 скасувати, справу № 910/6986/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Враховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення належить скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/6986/21 скасувати, справу № 910/6986/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак