Ухвала

від 19.03.2024 по справі 906/244/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/244/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (самопредставництво),

відповідача-1 - Ткачука А. О. (адвоката),

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - Білоуса Р. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (колегія суддів: Тимошенко О. М. - головуючий, Коломис В. В., Миханюк М. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир",

про визнання майнових прав на квартири,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" (далі - ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (далі - ТОВ "Олвіта-Буд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг" (далі - ТОВ "Ріел Смарт Білдінг") про визнання майнових прав на квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку.

1.2. Позовні вимоги ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" обґрунтовані тим, що на виконання договору від 17.06.2009 № 89 передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (далі - ТОВ "Термобуд-Житомир") будівельні матеріали для будівництва житлового будинку за адресою: Житомирський район, село Оліївка, провулок Щорса 5-й, 4. Згідно з договором від 15.06.2009, укладеним між ТОВ "Олвіта-Буд", Акціонерним товариством закритого типу "Олвіта" (далі - АТЗТ "Олвіта") та ТОВ "Термобуд-Житомир", ТОВ "Термобуд-Житомир" було підрядником будівництва житлового будинку. Позивач зазначав, що 02.09.2009 між ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" (кредитор), ТОВ "Термобуд-Житомир" (боржник) та ТОВ "Олвіта-Буд" (поручитель) укладено договір поруки, за яким ТОВ "Олвіта-Буд" у разі невиконання ТОВ "Термобуд-Житомир" зобов`язань за договором від 17.06.2009 № 89 зобов`язувалося передати позивачу у власність квартири в зазначеному житловому будинку. Позивач посилався на те, що 04.09.2009 ТОВ "Олвіта-Буд" зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва. На виконання договору поруки 15.09.2009 ТОВ "Олвіта-Буд" передало ТОВ "Термобуд-Житомир" майнові права на квартири в незавершеному будівництві. Як пояснювало ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", для погашення заборгованості за договором від 17.06.2009 № 89 та на виконання договору поруки ТОВ "Термобуд-Житомир" передало позивачу майнові права на квартири на підставі акта приймання-передачі. Позивач зауважував, що звертався до ТОВ "Олвіта-Буд" з листом, в якому просив підтвердити визнання майнових прав на квартири, проте ТОВ "Олвіта-Буд" як власник об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку не визнає майнові права на квартири в цьому об`єкті незавершеного будівництва, які були передані позивачу ТОВ "Термобуд-Житомир" як боржником на підставі договору поруки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.04.2023 у справі № 906/244/20 (суддя Шніт А. В.) у позові ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що визнання майнових прав на квартири в незавершеному будівництві обумовлено укладенням договору поруки від 02.09.2009 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", ТОВ "Термобуд-Житомир" та ТОВ "Олвіта-Буд". Посилаючись на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку оплати грошового зобов`язання. Суд першої інстанції зазначив, що в договорі від 17.06.2009 № 89 строк виконання основного зобов`язання визначений строком оплати товару з відстрочкою платежу 31.12.2009, тому в позивача виникло право пред`явити вимогу до поручителя (ТОВ "Олвіта-Буд") про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо оплати товару, починаючи з 31.12.2009 і протягом наступних шести місяців. Оскільки позивач звернувся до поручителя з позовом у березні 2020 року, тобто із пропуском зазначеного в частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові у зв`язку із припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг", оскільки позивач не надав доказів щодо порушення його прав та інтересів саме відповідачем-2.

2.3. Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2023 у справі № 906/244/20 скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" задоволено.

Визнано за ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" майнові права на квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Євгена Рихліка, 4, а саме:

1) 2-кімнатну квартиру № 156-А, загальною площею 79,82 м2, яка розташована в секції № 3 на 6 поверсі;

2) 1-кімнатну квартиру № 159, загальною площею 53,52 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

3) 1-кімнатну квартиру № 161-А, загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

4) 1-кімнатну квартиру № 160-А, загальною площею 74,89 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

5) 2-кімнатну квартиру № 200, загальною площею 70,46 м2, яка розташована в секції № 4 на 2 поверсі;

6) 1-кімнатну квартиру № 204-А, загальною площею 52,5 м2, яка розташована в секції № 4 на 2 поверсі;

7) 2-кімнатну квартиру № 223-А, загальною площею 74,14 м2, яка розташована в секції № 4 на 6 поверсі;

8) 1-кімнатну квартиру № 223-Б, загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 4 на 6 поверсі;

9) 2-кімнатну квартиру № 229-А, загальною площею 74,89 м2, яка розташована в секції № 4 на 7 поверсі;

10) 1-кімнатну квартиру № 228, загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 4 на 7 поверсі.

Загальна площа квартир становить 618,97 м2.

Вирішено стягнути з ТОВ "Олвіта-Буд" на користь ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" 52 550,00 грн витрат зі сплати судового збору в першій та апеляційній інстанціях.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що умовами договору від 17.06.2009 № 89 передбачено ціну та порядок розрахунків, зокрема, покупець здійснює оплату за товар з відстрочкою платежу до 31.12.2009. Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, додатковою угодою від 14.09.2009 сторони внесли зміни до договору від 17.06.2009 № 89, а саме, сторони погодили іншу форму та порядок розрахунків, виключивши при цьому умову про відстрочку платежу до 31.12.2009. Суд апеляційної інстанції послався на те, що виконання договірних умов купівлі-продажу в частині розрахунків відповідно до змін, внесених додатковою угодою від 14.09.2009, а також виконання умов договору поруки від 02.09.2009 підтверджується: актом від 15.09.2009, складеним на підставі договору від 02.09.2009, за яким ТОВ "Олвіта-Буд" передало ТОВ "Термобуд-Житомир" квартири в незавершеному будівництві (згідно з переліком), загальною площею 618,97 м2 та вартістю 2 166 395,00 грн, для проведення розрахунків з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів"; договором передачі майнових прав на квартири від 21.09.2009, укладеним між ТОВ "Термобуд-Житомир" та ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів"; актом від 21.09.2009, за яким ТОВ "Термобуд-Житомир" передало ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" в розрахунок за договором від 17.06.2009 № 89 квартири в незавершеному будівництві (згідно з переліком), загальною площею 618,97 м2 та вартістю 2 166 395,00 грн; податковими накладними ТОВ "Олвіта-Буд" від 21.09.2009 та ТОВ "Термобуд-Житомир" від 22.09.2009. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підтверджується факт набуття права власності ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" у вересні 2009 року майнових прав на квартири, які є предметом цього позову, на договірних засадах. Враховуючи положення статті 392 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, яке не визнається ТОВ "Олвіта-Буд", вимога про визнання за позивачем майнових прав на квартири підлягає задоволенню, оскільки надасть позивачу можливість реалізувати своє право щодо реєстрації за собою у відповідних державних реєстрах речових прав, або щодо отримання відповідної компенсації.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що вважає правильним висновок місцевого суду в частині позовних вимог до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг", оскільки позивачем не надано доказів щодо порушення його прав та інтересів саме відповідачем-2, тому позов до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Олвіта-Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 906/244/20 скасувати повністю, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2023 у справі № 906/244/20 залишити в силі.

3.2. ТОВ "Олвіта-Буд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц, від 21.01.2021 у справі № 761/19619/14-ц; висновки щодо застосування положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17, від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20.

3.3. ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Олвіта-Буд", сформованому 29.01.2024 у системі "Електронний суд", просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, оскільки вважає, що касаційна скарга не стосується предмета спору та не обґрунтовує неправильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення. Позивач також у цьому відзиві просить долучити додаткові документи, посилаючись на те, що вони були подані ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" 24.01.2024 перед засіданням у справі № 906/906/22.

За змістом частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", заявленому у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Олвіта-Буд", про долучення додаткових документів.

3.4. До Верховного Суду 19.02.2024 надійшли письмові пояснення ТОВ "Олвіта-Буд" до справи № 906/244/20, які були сформовані в системі "Електронний суд" 16.02.2024 та 17.02.2024.

3.5. До Верховного Суду також 01.03.2024 надійшли письмові пояснення ТОВ "Олвіта-Буд" до справи № 906/244/20, які були сформовані в системі "Електронний суд" 01.03.2024.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.10.2006 Житомирська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи (об`єкт 05/01) затвердила позитивний висновок державної експертизи № 205-06 щодо проекту групи багатоповерхових житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради на вул. Ватутіна Житомирського району (І черга).

4.2. Згідно з наказом ТОВ "Олвіта-Буд" № 14/1-С від 20.10.2006 затверджено проект № 05/01 "Група багатоповерхових житлових будинків вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради на вул. Ватутіна, Житомирського району (І черга)". Цим наказом вирішено передати проект № 05/01 генеральному підряднику АТЗТ "Олвіта" для виконання будівельних робіт.

4.3. Житомирська обласна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ТОВ "Олвіта-Буд" дозвіл на виконання будівельних робіт № 47-06 від 06.11.2006 із будівництва групи багатоповерхових житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради на вул. Ватутіна Житомирського району (І черга). Термін дії дозволу до 31.12.2007.

4.4. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області надала ТОВ "Олвіта-Буд" дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.04.2008 № 72 з будівництва групи багатоповерхових житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради на вул. Ватутіна в м. Житомирі. Строк дії дозволу до 06.07.2010.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що будівництво житлового будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, П`ятий провулок Щорса, 4, здійснювалося на підставі договору від 18.12.2006 № 3/1 про організацію спорудження об`єкта будівництва за рахунок коштів фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), згідно з яким управителем ФФБ є Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк" (далі - ТОВ КБ "Західінкомбанк"), забудовником (замовником) - ТОВ "Олвіта-Буд" , генпідрядником - АТЗТ "Олвіта".

4.6. Між ТОВ КБ "Західінкомбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Олвіта-Буд" (іпотекодавць) 25.12.2006 укладено договір іпотеки майнових прав, який забезпечує вимогу іпотекодержателя за договором про організацію спорудження об`єкта будівництва за рахунок коштів ФФБ від 18.12.2006 № 3/1. Предметом іпотеки є майнові права ТОВ "Олвіта-Буд" на об`єкти інвестування в об`єкті будівництва першої черги згідно з переліком (додаток № 1 до договору), який ТОВ КБ "Західінкомбанк" зобов`язується збудувати за адресою розташування об`єкта будівництва: с. Оліївка (район Крошня, біля вул. Ватутіна), Житомирський район, Житомирська область, та ввести в експлуатацію відповідно до положень договору, майнові права на який передаються іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку з метою забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 02.09.2009 до договору іпотеки від 25.12.2006 № 924 були внесені зміни. Зокрема, пункт 1.2 цього договору викладено у такій редакції:

"1.2. Предметом іпотеки є: об`єкт незавершеного будівництва, літ "А", моноліт, залізобетон, з відсотком готовності 26% за адресою: с. Оліївка, Житомирського району, Житомирської області, провулок П`ятий Щорса, 4, згідно з переліком (додаток № 1 до цього договору є невід`ємною частиною цього договору), який іпотекодавець зобов`язується ввести в експлуатацію, відповідно до положень договору, надалі за текстом - "Предмет іпотеки", майнові права на який передаються іпотекодавцем іпотекодержателю у іпотеку, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором".

4.8. Між ТОВ "Олвіта-Буд" (замовник), АТЗТ "Олвіта" (генпідрядник) та ТОВ "Термобуд-Житомир" (підрядник) 15.06.2009 укладено договір № 15/09 на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями, за умовами якого підрядник зобов`язується забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу будівельних робіт із будівництва житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Ватутіна в м. Житомирі, секція І-IV, та ввести в експлуатацію з інженерними мережами та благоустроєм згідно з проектом. Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику послуги генпідряду відповідно до умов цього договору.

4.9. За змістом пункту 2.1 договору на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями № 15/09 договірна ціна робіт для підрядника визначається на основі кошторису, відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 (зі змінами та доповненнями) та є динамічною, і визначається згідно з фактичними затратами.

4.10. Відповідно до пункту 2.2 цього договору № 15/09 орієнтовна вартість робіт за договором становить 70 000 000,00 грн. Договірна ціна є динамічною і може змінюватися в процесі виконання робіт.

4.11. Згідно з пунктом 3.1 договору на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями № 15/09 замовник проводить розрахунок за виконані роботи щомісячно на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками підрядника та генпідрядника, тільки за фактично виконані роботи, незалежно від договірної ціни.

4.12. Акти виконаних робіт (за формами КБ-2в та КБ-3) готує підрядник і надає їх генпідряднику в письмовому та електронному вигляді не пізніше 28 числа звітного місяця, генпідрядник протягом 3-х днів перевіряє достовірність актів в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його та направляє замовнику, який здійснює оплату. В разі якщо протягом 3-х днів від генпідрядника не надходило жодних зауважень щодо наданих актів виконаних робіт, вони вважаються прийнятими та підлягають оплаті замовником відповідно умов цього договору (пункт 3.2 договору на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями № 15/09).

4.13. Суд першої інстанції встановив, що сторони в пункті 3.4 договору на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями № 15/09 погодили змішаний вид розрахунків. Замовник за згодою підрядника може здійснювати авансування або оплату виконаних робіт шляхом передачі підряднику квартир в об`єкті, що будується, за ціною

---

за 1 м2 загальної площі житла. Вказана вартість 1 м2 загальної площі житла може змінюватись у процесі будівництва.

4.14. Строк будівництва житлового будинку становить 18 місяців з дати початку виконання робіт для секцій 1-2 та 9 місяців для секцій 3-4. Будівництво секцій проводиться поетапно (пункт 4.2 договору на будівництво групи багатоповерхових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями № 15/09).

4.15. 17.06.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Житомирський комбінат силікатних виробів", правонаступником якого є ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" (постачальник), та ТОВ "Термобуд-Житомир" (покупець) укладено договір № 89, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця належний постачальнику товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, для будівництва житлового будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, П`ятий провулок Щорса, 4.

4.16. Згідно з пунктом 1.2 договору від 17.06.2009 № 89 найменування товару: цегла силікатна, блоки ніздрюватого бетону, бетон товарний, розчин будівельний, з/б перетинки та інше згідно з заявками покупця.

4.17. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору від 17.06.2009 № 89 постачальник передає покупцю товар за ціною, встановленою постачальником на день відвантаження, на загальну суму 2 166 395,00 грн, в т. ч. ПДВ. Покупець здійснює оплату за товар з відстрочкою платежу до 31.12.2009.

4.18. У пункті 4.2 договору від 17.06.2009 № 89 зазначено, що датою відвантаження товару вважається дата, яка вказана у накладній. Право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі йому товару постачальником.

4.19. Договір від 17.06.2009 № 89 набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного та належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань ( пункт 8.1 цього договору).

4.20. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів передачі позивачем третій особі будівельних матеріалів в сумі 2 166 395,00 грн.

4.21. Суд першої інстанції також зауважив, що в матеріалах справи є копія листа від 27.07.2009 № 96, підписана директором ТОВ "Олвіта-Буд" та адресована Київській філії ТОВ "КБ "Західінкомбанк", із проханням зарезервувати та вивести з обліку об`єктів інвестування квартири згідно з переліком, площею 618,97 м2, із подальшою передачею майнових прав та оформленням права власності на ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів".

4.22. 02.09.2009 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", правонаступником якого є ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" (кредитор), ТОВ "Термобуд-Житомир" (боржник) та ТОВ "Олвіта-Буд" (поручитель) укладено договір поруки, за яким ТОВ "Олвіта-Буд" зобов`язується відповідати перед ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" за виконання всіх зобов`язань ТОВ "Термобуд-Житомир", що виникли з договору від 17.06.2009 № 89, який був укладений між ними.

4.23. У пункті 2.1 договору поруки зазначено, що предметом основного договору є постачання цегли силікатної, блоків з ніздрюватого бетону, бетону товарного, розчину будівельного, цементу, перетинок та інших будівельних матеріалів згідно із заявками боржника для будівництва комплексу житлових будинків за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, П`ятий провулок Щорса, 4.

4.24. Відповідно до пункту 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в пункті 4.1 цього договору.

4.25. Поручитель порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором у повному обсязі (пункт 3.2 договору поруки).

4.26. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником згідно з основним договором у сумі, що дорівнює 2 166 395,00 грн, в т. ч. ПДВ 361 065,83 грн.

4.27. Сторони в пункті 4.2 договору поруки домовилися, що в разі невиконання боржником свого зобов`язання перед кредитором за основним договором поручитель зобов`язується передати у власність кредитора такі квартири:

1) 2-кімнатну квартиру № 156-А, загальною площею 79,82 м2, яка розташована в секції № 3 на 6 поверсі;

2) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,52 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

3) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

4) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 74,89 м2, яка розташована в секції № 3 на 7 поверсі;

5) 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 70,46 м2, яка розташована в секції № 4 на 2 поверсі;

6) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 52,5 м2, яка розташована в секції № 4 на 2 поверсі;

7) 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 74,14 м2, яка розташована в секції № 4 на 6 поверсі;

8) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 4 на 6 поверсі;

9) 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 74,89 м2, яка розташована в секції № 4 на 7 поверсі;

10) 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 46,25 м2, яка розташована в секції № 4 на 7 поверсі, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, провулок 5-й Щорса, 4 (далі - спірні квартири).

Загальна вартість вказаних квартир становить 2 166 395 грн, в т. ч. ПДВ 361 065,83 грн, виходячи з вартості одного метра квадратного загальної площі житла - 3500 грн.

4.28. ТОВ "Олвіта-Буд" здійснило реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: Житомирський район, с. Оліївка, провулок 5-й Щорса, 4, підставою виникнення права власності вказано дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.04.2008 № 72, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

4.29. 14.09.2009 ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" (постачальник) та ТОВ "Термобуд-Житомир" (покупець) уклали додаткову угоду до договору від 17.06.2009 № 89, якою доповнили розділ 3 договору пунктом 3.2 у такій редакції: "Покупець має право здійснювати розрахунки з постачальником за отриманий товар по договору шляхом передачі права власності на квартири або майнові права на квартири в житловому будинку, зазначеному в п.1.1 договору та п.п.2.1, 4.2 договору поруки від 02.09.2009 року."

4.30. Київська філія ТОВ КБ "Західінкомбанк" у відповідь на лист ТОВ "Олвіта Буд" від 27.07.2009 № 96 повідомила, що до переліку об`єктів інвестування в об`єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, майнові права на які передаються ТОВ КБ "Західінкомбанк" для передачі довірителям ФФБ, а також договору іпотеки щодо цього об`єкта, не увійшли квартири: секція 3 - №№ 156 а, 159, 160 а, 161 а, секція 4 - №№ 200, 204 а, 223 а, 223 б, 228, 229 а. Загальна площа квартир становить 618,97 м2.

4.31. ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир" 15.09.2009 підписали акт прийому-передачі квартир в незавершеному житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, провулок 5-й Щорса, 2, згідно з яким на підставі договору поруки від 02.09.2009 для проведення розрахунків з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", ТОВ "Олвіта-Буд" передав, а ТОВ "Термобуд-Житомир" прийняв 10 (десять) квартир згідно з переліком, площею 618,97 м2, вартістю 2 166 395,00 грн, з розрахунку вартості за 1 м2 у розмірі 3500,00 грн, зокрема, спірні квартири за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, провулок 5-й Щорса, 2.

Зазначену господарську операцію ТОВ "Олвіта-Буд" відобразило в податковому обліку, оформивши податкову накладну від 21.09.2009 № 03 на майнові права на спірні квартири згідно з договором від 01.10.2008 № 1/10, площею 618,97 м2, на загальну суму 2 166 395,00 грн.

4.32. Суд першої інстанції зазначив, що договору від 01.10.2008 № 1/10 немає в матеріалах справи.

4.33. Суд першої інстанції зауважив, що 28.02.2023 ТОВ "Термобуд-Житомир" подало до суду заяву, в якій зазначило, що ухвалою суду від 12.01.2023 витребувано від товариства засвідчену копію договору № 1/10 від 01.10.2008, оскільки у податковій накладній від 21.09.2009 № 03, яка долучена до матеріалів позовної заяви, вказано, що ТОВ "Термобуд-Житомир" є покупцем майнових прав за договором № 1/10 від 01.10.2008. Однак майнові права на квартири передані відповідно до договору від 15.06.2009 № 15/09. До заяви додано копії акта прийому-передачі квартир від 15.09.2009 та податкової накладної від 21.09.2009 № 03, в якій вказано, що майнові права на квартири площею 618,97 м2, загальною вартістю 2 166 395,00 грн передано згідно з договором від 15.06.2009 № 15/09.

Суди зазначили, що в матеріалах справи також є копія листа ТОВ "Термобуд-Житомир" від 16.09.2009 із проханням до ТОВ "Олвіта-Буд" про можливість передачі квартир в незавершеному будівництвом житловому будинку для проведення розрахунків з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" за договором від 17.06.2009 № 89, а також копія листа ТОВ "Олвіта-Буд" від 17.09.2009 № 25/7 про згоду передати ТОВ "Термобуд-Житомир" квартири у незавершеному будівництвом житловому будинку для розрахунків з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" за договором від 17.06.2009 № 89.

4.34. ТОВ "Термобуд-Житомир" та ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" 21.09.2009 уклали договір передачі майнових прав на квартири, за яким відповідно до пункту 4 статті 12 Цивільного кодексу України ТОВ "Термобуд-Житомир" передає у власність ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", а ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" приймає у власність майнові права на спірні квартири в житловому будинку, що будується за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, провулок 5-й Щорса, 4. Загальна площа квартир становить 618,97 м2, загальною вартістю - 2 166 395 грн.

4.35. Суд першої інстанції зазначив, що передача майнових прав згідно з договором здійснюється шляхом підписання двостороннього акта приймання-передачі між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" та ТОВ "Термобуд-Житомир".

4.36. Відповідно до пункту 2 договору про передачу майнових прав на квартири від 21.09.2009 майнові права на спірні квартири належать ТОВ "Термобуд-Житомир" на підставі таких документів:

- 17.06.2009 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" та ТОВ "Термобуд-Житомир" укладено договір від 17.06.2009 № 89 поставки будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, провулок 5-й Щорса, 4. За вказаним договором ТОВ "Термобуд-Житомир" заборгував ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" 2 166 395,00 грн;

- 02.09.2009 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", ТОВ "Термобуд-Житомир" та ТОВ "Олвіта-Буд" укладено договір поруки, за яким ТОВ "Олвіта Буд" в разі невиконання ТОВ "Термобуд-Житомир" зобов`язань за договором від 17.06.2009 № 89 зобов`язується передати ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" у власність квартири, вказані в пункті 1 цього договору;

- на виконання договору поруки від 02.09.2009 в рахунок погашення заборгованості за договором від 17.06.2009 № 89 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" та ТОВ "Термобуд-Житомир", TOB "Олвіта-Буд" передало ТОВ "Термобуд-Житомир" майнові права на квартири, вказані в пункті 1 цього договору.

4.37. Відповідно до пункту 3 договору про передачу майнових прав на квартири від 21.09.2009 майнові права на квартири, вказані в пункті 1 цього договору, передаються від ТОВ "Термобуд-Житомир" до ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав на квартири.

4.38. ТОВ "Термобуд-Житомир" та ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" 21.09.2009 підписали акт прийому-передачі квартир в незавершеному житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, провулок 5-й Щорса, 4, згідно з переліком.

4.39. Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи є копія податкової накладної від 22.09.2009 № 2 про передачу ТОВ "Термобуд-Житомир" до ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" майнових прав на квартири площею 618,97 м2 на суму 2 166 395,00 грн.

4.40. Згідно з розпорядженням Житомирського міського голови "Про перейменування топонімічних об`єктів та демонтаж пам`ятних знаків у м. Житомирі" від 19.02.2016 № 112 провулок 5-й Щорса змінено на вулицю Євгена Рихліка.

4.41. Суд першої інстанції констатував, що адресою спірного об`єкта незавершеного будівництва у різних документах є: с. Оліївка Житомирського району, Житомирської області провулок 5-й Щорса, 4; с. Оліївка (район Крошня, біля вул. Ватутіна у м. Житомирі); с. Оліївка, вул. Євгена Рихліка, 4.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до відкритих джерел в мережі Інтернет об`єкт незавершеного будівництва має назву Житловий комплекс "Вернісаж", адреса якого: м. Житомир, проспект Незалежності (раніше вул. Ватутіна), 29. При цьому згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права будівництво будинку здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 1822085600:08:001:0097, яка належить територіальній громаді в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області згідно з договором оренди землі від 01.02.2018, укладеним між Оліївською сільською радою та ТОВ "Олвіта-Буд".

4.42. ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" 12.11.2019 звернулося з листом до ТОВ "Олвіта-Буд", в якому просило, враховуючи завершення будівництва будинку та реєстрацію права власності на квартири, підтвердити визнання майнових прав на квартири, а також зазначити остаточну нумерацію та площі вказаних квартир після завершення будівництва, надати технічну документацію на зазначені квартири, копії дозвільних документів на будівництво та введення об`єкта (житлового будинку) в експлуатацію, документ про присвоєння поштової адреси житловому будинку.

4.43. У зв`язку з тим, що ТОВ "Олвіта-Буд" не визнало майнові права ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" на квартири, передані на підставі договору поруки, позивач звернувся з цим позовом до суду.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 906/244/20, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 20.02.2024.

5.2. До Верховного Суду 19.02.2024 надійшло клопотання ТОВ "Олвіта-Буд", сформоване у системі "Електронний суд" 17.02.2024, про прийняття додаткових доказів у справі № 906/244/20.

5.3. Зважаючи на те, що за змістом частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Олвіта-Буд" про прийняття додаткових доказів у справі № 906/244/20.

5.4. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.5. Таким чином, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

5.6. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 906/244/20 необхідно закрити з огляду на таке.

5.7. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" про визнання права, а саме про визнання майнових прав на квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку. Позовні вимоги ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" з посиланням на положення статей 525, 526, 177, 190 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "Олвіта-Буд" як власник об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку не визнає майнові права на квартири в цьому об`єкті незавершеного будівництва житлового будинку, які були передані позивачу ТОВ "Термобуд-Житомир" як боржником на підставі договору поруки.

5.8. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" до ТОВ "Олвіта-Буд" виходив із того, що визнання майнових прав на квартири в незавершеному будівництві у судовому порядку обумовлено укладенням договору поруки від 02.09.2009 між ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", ТОВ "Термобуд-Житомир" та ТОВ "Олвіта-Буд". Посилаючись на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку оплати грошового зобов`язання. Суд першої інстанції зазначив, що в договорі від 17.06.2009 № 89 строк виконання основного зобов`язання визначений строком оплати товару з відстрочкою платежу 31.12.2009, тому дійшов висновку, що в позивача виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо оплати товару, починаючи з 31.12.2009, і протягом наступних шести місяців. Оскільки позивач звернувся до поручителя з позовом у березні 2020 року, тобто із пропуском зазначеного в частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для відмови в позові у зв`язку із припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг", оскільки позивач не надав доказів щодо порушення його прав та інтересів саме відповідачем-2.

5.9. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення та задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" до ТОВ "Олвіта Буд", зазначив, що умовами договору від 17.06.2009 № 89 було передбачено ціну та порядок розрахунків, зокрема, передбачено, що покупець здійснює оплату за товар з відстрочкою платежу до 31.12.2009. Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, додатковою угодою від 14.09.2009 сторони внесли зміни до договору від 17.06.2009 № 89, а саме, сторони погодили іншу форму та порядок розрахунків, доповнивши при цьому умову про відстрочку платежу до 31.12.2009. Суд апеляційної інстанції послався на те, що виконання договірних умов купівлі-продажу в частині розрахунків відповідно до змін, внесених додатковою угодою від 14.09.2009, а також виконання умов договору поруки від 02.09.2009 підтверджується: актом від 15.09.2009, складеним на підставі договору від 02.09.2009, за яким ТОВ "Олвіта-Буд" передало ТОВ "Термобуд-Житомир" квартири в незавершеному будівництві (згідно з переліком), загальною площею 618,97 м2 та вартістю 2 166 395,00 грн, для проведення розрахунків з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів"; договором передачі майнових прав на квартири від 21.09.2009, укладеним між ТОВ "Термобуд-Житомир" та ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів"; актом від 21.09.2009, за яким ТОВ "Термобуд-Житомир" передало ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" в розрахунок за договором від 17.06.2009 № 89 квартири в незавершеному будівництві (згідно з переліком), загальною площею 618,97 м2 та вартістю 2 166 395,00 грн; податковими накладними ТОВ "Олвіта-Буд" від 21.09.2009 та ТОВ "Термобуд-Житомир" від 22.09.2009. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підтверджується факт набуття права власності ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" у вересні 2009 року майнових прав на квартири, які є предметом цього позову. Враховуючи положення статті 392 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, яке не визнається ТОВ "Олвіта-Буд", вимога про визнання за ним майнових прав на квартири підлягає задоволенню, оскільки надасть позивачу можливість реалізувати своє право щодо реєстрації за собою у відповідних державних реєстрах речових прав, або щодо отримання відповідної компенсації.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає правильним висновок місцевого суду щодо позовних вимог до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг", оскільки позивачем не надано доказів щодо порушення його прав та інтересів саме відповідачем-2, тому позов до ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" не підлягає задоволенню.

5.10. ТОВ "Олвіта-Буд", не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц, від 21.01.2021 у справі № 761/19619/14-ц; висновки щодо застосування положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17, від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20.

5.11. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.13. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.14. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним і ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.15. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

5.16. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до фізичних осіб-поручителів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зазначеній постанові Суд дійшов такого висновку:

"26. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (речення перше частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

…29. Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя".

5.17. Постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 761/19619/14-ц ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У наведеній постанові Верховний Суд виклав такі висновки:

"У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя".

5.18. Колегія суддів установила, що у справі № 202/781/14-ц та у справі № 761/19619/14-ц предметом позову були вимоги кредитора до позичальників та їх поручителів про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитними договорами, які були забезпечені порукою. Суди у справах № 202/781/14-ц, № 761/19619/14-ц встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення заборгованості з поручителів за договорами поруки, зокрема, встановлювали строк для пред`явлення кредиторами вимог до поручителів.

5.19. Колегія суддів зазначає, що у справі № 906/244/20, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання за позивачем майнових прав на квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку, переданих позивачу за актом приймання-передачі на виконання, зокрема, договору поруки. Позовна вимога ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" у цій справі не є вимогою до поручителя про виконання порушеного зобов`язання, оскільки підставами цього позову є невизнання ТОВ "Олвіта-Буд" майнових прав позивача на квартири, які були передані позивачу відповідно до договору поруки від 02.09.2009. Тому спірні правовідносини у справі № 906/244/20 не врегульовані положеннями статті 559 Цивільного кодексу України. Крім того, спір у справі № 906/244/20, що розглядається, виник між особою, що вважає себе власником майнових прав на квартири та ТОВ "Олвіта-Буд", яке здійснило реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, та яке не визнає майнові права позивача.

5.20. Отже, спірні правовідносини у справі № 906/244/20, що розглядається, з огляду на їх зміст, правові підстави позову та правове регулювання є неподібними зі спірними правовідносинами у справах № 202/781/14-ц, № 761/19619/14-ц.

5.21. У касаційній скарзі скаржник також звертає увагу на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17 та постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, щодо порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (далі - Вимоги до оформлювання документів ДСТУ від 01.09.2003 № 4163-2003). ТОВ "Олвіта-Буд" вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визнав допустимими докази, які позивач надав до суду, оскільки вони не засвідчені в порядку, встановленому нормами чинного законодавства, а саме - положеннями зазначеного Національного стандарту України.

5.22. Колегія суддів зауважує, що в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" про стягнення заборгованості) констатовано, що суд апеляційної інстанції встановив, що на копіях документів, долучених до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, відсутня відмітка зі слів "Згідно з оригіналом" із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Тому Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані ТОВ "Інтершина Плюс" копії документів не в повній мірі відповідають вимогам національного стандарту щодо оформлення копій документів. У справі № 910/8794/17 були відхилені доводи скаржника про недопустимість цих доказів з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції відповідності копій зазначених документів їх оригіналам за наслідком огляду оригіналів цих документів у судовому засіданні.

5.23. У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" про стягнення 1 642 441,18 грн) зазначено, що місцевий господарський суд не прийняв як докази документи, додані до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР", та не надавав їм оцінки, зазначивши, що вони не засвідчені належним чином відповідно до пункту 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ від 01.09.2003 № 4163-2003. Проте суд апеляційної інстанції у справі № 916/2024/20 встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, тому Верховний Суд зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість вимог позивача, скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий апеляційний розгляд.

5.24. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів установила, що в березні 2020 року ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" звернулося з позовом до суду про визнання майнових прав на квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку, до якого були додані копії документів, які відповідач вважає недопустимими доказами.

5.25. Порядок засвідчення копій документів станом на момент звернення з позовом був визначений пунктами 5.26, 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ від 01.09.2003 № 4163-2003.

Згідно з пунктами 5.26, 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ від 01.09.2003 № 4163-2003 відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів із дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.12.2018 у справі № 761/5894/17, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18.

5.26. При цьому відповідно до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

5.27. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

5.28. Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 922/751/20).

5.29. У справі № 906/244/20, що розглядається, ТОВ "Олвіта-Буд" подало до Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання про визнання письмових доказів недопустимими, яке обґрунтоване тим, що долучені позивачем до матеріалів позову копії документів не засвідчені в порядку, встановленому Вимогами до оформлювання документів ДСТУ від 01.09.2003 № 4163-2003.

5.30. Суд апеляційної інстанції вказане клопотання ТОВ "Олвіта-Буд" відхилив, оскільки встановив, що копії документів, які відповідач просить визнати недопустимими доказами, завірені написом "Вірно" з підписом особи (Дем`янчук І. М.), із зазначенням ініціалів та прізвища. Суд апеляційної інстанції встановив, що напис скріплено печаткою підприємства, а також до матеріалів позову додано довіреність вказаної особи - юрисконсульта Дем`янчука Ігоря Миколайовича. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незначні відхилення від норм Національного стандарту України під час завіряння документів при загальному дотриманні вимог не можуть вважатися невиконанням вимог чинного законодавства через прояв надмірного формалізму.

5.31. Верховний Суд переглядає справу в межах, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, тому вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України, викладених у наведених постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17 та від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20. У наведених справах суди надали правову оцінку доказам з урахуванням їх належності та допустимості для підтвердження чи спростування фактичних обставин у спірних правовідносинах. Проте у справі № 906/244/20, що розглядається, суд апеляційної інстанції врахував, що документи завірені написом уповноваженої особи "Вірно" із зазначенням особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Отже, суд апеляційної інстанції з`ясував та оцінив подані позивачем докази, зазначивши, що незначні відхилення від норм Національного стандарту під час завіряння документів, при загальному дотриманні вимог, не можуть вважатися невиконанням вимог чинного законодавства через прояв надмірного формалізму, тому відхилив клопотання ТОВ "Олвіта-Буд" про визнання їх недопустимими. З урахуванням наведеного аргументи скаржника про неврахування висновків щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17 та від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, є безпідставними, оскільки наведені постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що свідчить про неподібність правовідносини у вказаних справах та справі, що розглядається.

5.32. Скаржник також посилається в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в пункті 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20. При цьому ТОВ "Олвіта-Буд" зазначає, що інтереси позивача ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" під час розгляду справи № 906/244/20 у місцевому та апеляційному господарському суді, всупереч вимогам статті 56 Господарського процесуального кодексу України, здійснював ОСОБА_3 (як головний спеціаліст ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів"). На думку скаржника, повноваження ОСОБА_3 не були підтверджені належними документами. Тому, за твердженням скаржника, всі процесуальні документи, які ОСОБА_3 як представник позивача ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" подавав під час судового розгляду справи № 906/244/20 (пояснення усні, письмові, клопотання, заяви та ін.), є недопустимими доказами.

5.33. Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду, не можуть застосовуватися при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній статті вказано, що висновки мають бути викладені саме у постановах Верховного Суду.

5.34. Колегія суддів також зазначає, що скаржник не вказує, які саме фактичні обставини встановлювалися судом апеляційної інстанції на підставі пояснень, клопотань та заяв ОСОБА_3 як представника позивача ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів". Тому наведені аргументи ТОВ "Олвіта-Буд" про участь у судових засіданнях цього представника без вказівки на процесуальні наслідки такої участі та їх вплив на результати вирішення справи по суті, є безпідставними.

5.35. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.36. З огляду на викладене, враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Олвіта-Буд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 906/244/20 належить закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 906/244/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак