Ухвала

від 05.06.2020 по справі 760/268/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/268/20

Провадження №2-з/760/17/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

05 червня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кулікової Олени Миколаївни про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

встановив:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Кулікової Олени Миколаївни з вимогою забезпечити докази до подання позовної заяви шляхом витребування у ТОВ «Хостінг Україна» (код ЄДРПОУ: 37593550, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35-А) інформації про власника домену (реєстранта) «http://opentv.media», а саме про: прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або ідентифікаційний код юридичної особи, та дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: http://opentv.media у мережі Інтернет (прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або ідентифікаційний код юридичної особи).

Подана заява мотивована тим, що 19 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 було розміщено неправдиву інформацію на Інтернет-ресурсі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 Поширена на зазначеномуІнтернет-ресурсі інформація не відповідає дійсності та є недостовірною та перекрученою. Розміщена недостовірна інформація стала доступною необмеженому колу осіб, а тому цей факт вкрай негативно вплинув на репутацію ОСОБА_1 , як фізичної особи та громадянина, а також на її ділову репутацію, в зв`язку з чим, вона вимушена спростувати опубліковану інформацію.

Заявник посилається на те, що згідно статті 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Позови про захист честі, гідності та ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму ВСУ), належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет. яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що:

веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет. що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;

власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності», сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об`єкта суміжних прав, тотожного об`єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об`єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об`єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об`єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень п. 4 ст. 65, ст. 38 ГПК України у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права в Україні, порушником прав в мережі Інтернет вважається власник веб-сайту. Зокрема, у справі «Делфі АС» проти Естонії (№ 64569/09) від 10.10.2013 р., суд визнав правомірним застосування до власника веб-сайту заходів цивільно-правової відповідальності.

Представник заявника звернулася до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» із заявою про видачу довідки з відомостями про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 або інформацією про його встановлення.

Згідно з наданою довідкою вих. № 264/2019-Д від 28.12.2019р. (Додаток 1), інформація про реєстранта доменного імені opentv.media, як найменування/повне ім`я, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, контактні дані, прихована, а дані про реєстранта доменного імені opentv.media знаходяться у реєстратора цього доменного імені - Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА».

У зв`язку із тим, що дійсний автор оспорюваної інформації невідомий, його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) із змісту висловів, що наявні у наданій статті, встановити неможливо, а доступ до сайту, на якому була поширена інформація є вільним, відповідно належним відповідачем у справі про спростування поширеної негативної недостовірної інформації є власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1. на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Таким чином, оскільки заявник не має можливості самостійно отримати інформацію щодо власника домену та відповідного веб-сайту, з метою наступного подання до цієї особи позову про припинення порушень прав інтелектуальної власності на сорти рослин, виникла необхідність забезпечити докази шляхом витребування інформації про власника домену «http://opentv.media» на якому поширювалась недостовірна інформація відносно ОСОБА_1 , яка необхідна їй для звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи клопотання заявника про розгляд заяви без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, вказана заява на підставі ч. 4 ст. 118 ЦПК України розглядається судом без повідомлення сторін.

Вивчивши зміст заяви та додані в її обґрунтування докази, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.

Так, згідно ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/ зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це спосіб не лише здобути докази на підтвердження/ спростування певних обставин, а й запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Однак, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які б давали підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення доказів засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Заявлені вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які б вказували на наявність ризику втрати цих документів або на те, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, не зазначені.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 116, 261 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кулікової Олени Миколаївни про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя С.І. Кушнір