Ухвала

від 04.11.2022 по справі 761/6090/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/6090/22

2/760/5717/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, -

встановив:

25.08.2022 року до Солом`янського районного суду м. Києва за ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2022 р., надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, у якій позивач просить визнати недостовірною та такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію поширену про нього ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.08.2022 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 12.09.2022 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.11.2022 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник просить забезпечити позов шляхом заборони всім постачальника електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, розпорядником якого є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, здійснювати доступ до веб-посилання, на якому розміщена спірна публікація з недостовірною інформацією, а саме:

-ІНФОРМАЦІЯ_1.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачі своїми діями завдають шкоди діловій репутації позивача, а недостовірна інформація, викладена у статті, здійснюватиме тривалий негативний вплив на ділову репутацію позивача протягом всього судового розгляду справи, а отже, існує висока ймовірність, що у разі задоволення позову, позивачу треба буде докласти значних зусиль для позбавлення від наслідків вказаного негативного впливу.

Крім того, заявник вказує на те, що продовження компрометуючої інформаційної кампанії відповідачами проти позивача у цій справі шляхом, зокрема, публікації нових статей, окрім тих, що уже були раніше опубліковані на момент подачі цього позову, є беззаперечними доказами того, що

невжиття заходів забезпечення позову у цій справі істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист, а також поновлення порушених прав позивача на ефективний судовий захист його честі, гідності та ділової репутації, за захистом яких він звернувся до суду.

Доказами реального існування вищенаведених ризиків, на які заявник посилається в заяві про забезпечення позову, він вважає появу все нових і нових компрометуючих публікацій стосовно позивача.

Таким чином, враховуючи специфіку цієї категорії справ, складний та тривалий процес розшуку належних відповідачів у цій справі, злісну поведінку відповідачів, які продовжують на своїх сайтах, в тому числі які зареєстровані та обслуговуються в російській федерації, публікувати нові статті з недостовірною інформацією про позивача, заявник вважає, що захист прав, свобод та інтересів позивача є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Також заявник зазначає, що підстави для зустрічного забезпечення, яке передбачене ст. 154 ЦПК України - відсутні, оскільки обраний вид забезпечення захищає інтереси відповідача в тій самій мірі, як і позивача.

Враховуючи вищевикладене, просив заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою Заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Також Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від ЗО січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічні висновки викладені у постановах (ухвалах) Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №331/3944/18 (провадження №61-11311св19), від 7 липня 2021 року в справі №639/8124/20-ц (провадження №61-10478ск21) та від 1 липня 2021 року в справі №754/3144/21 (провадження №61-10012ск21).

Крім того, ЄСПЛ здійснює такий захист відповідно до закріплених у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод положень про те, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (рішення ЄСПЛ у справах «Лопес Остра проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, заява №16798/90, «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» від 2 жовтня 2001 року, заява №36022/97, «Гримковська проти України» від 21 липня 2011 року, заява №38182/03).

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.

З метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд приходить до висновку про необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет та ціну позову, суд вважає обґрунтованими вимоги представника позивача щодо заборони всім постачальника електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, здійснювати доступ до веб-посилання, на якому розміщена спірна публікація, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Обраний захід забезпечення позову є співмірним з заявленими позивачем вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію задовольнити.

Заборонити всім постачальника електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, розпорядником якого є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, здійснювати доступ до веб-посилання, на якому розміщена спірна публікація з недостовірною інформацією, а саме:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дані про стягувана: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дані про боржників:

1. Власник веб-сайту/ реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2. Власник веб-сайту/ реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

3. ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя С.І. Кушнір