Рішення

від 22.03.2024 по справі 488/999/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/999/24

Провадження № 2-о/488/61/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22.03.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся вКорабельний районний судм.Миколаєва ззаявою,в якійпросив встановитиюридичний фактсмерті громадянки України - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місценародження: місто Мостик, Львівської області, Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) яка померла у віці 69 років - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Олешки (Цюрупинськ), Херсонського (Цюрупинського) району, Херсонської області, Україна.

В обґрунтуваннязаяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в містіОлешки (Цюрупинськ), Херсонського(Цюрупинського)району, Херсонськоїобласті,Україна,померла його дружина- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місценародження: місто Мостик, Львівської області, Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Факт смерті померлої було засвідчено лікарським свідоцтвом про смерть серії 00 № 15 від 21.02.2024 року, виданим на тичасово окупованій території, державною бюджентною установою Херсонської області Олешковська центральна лікарня (російського зразку), причина смерті: ракова інтосикація, ракова кохексія, хронична гепатоцелюлярна недостатність, органічне захворювання позапечінкового жовчного протоку.

Вказане медичне свідоцтво не може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану на території України для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Факт смерті не зареєстрований у порядку встановленому законодавством України, у зв`язку з чим заявник звертається до суду для встановлення юридичного факту смерті.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєві від 20.03.2024 року відкрито провадження у справі та повідомлено заінтересовану особу про можливість надання до суду письмових заперечень проти заявлених вимог.

В судове засідання заявник та представник заінтересованої особи не з`явилися.

Заявник в заяві просив про розгляд справи без його участі, вимоги викладені в заяві підтримує, просив суд заяву про встановлення юридичного факту смерті задовольнити.

Представник заінтересованої особи надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень щодо розгляду справи не мають.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 в містіОлешки (Цюрупинськ), Херсонського(Цюрупинського)району, Херсонськоїобласті,Україна, померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місценародження: місто Мостик, Львівської області, Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Факт смерті померлої було засвідчено лікарським свідоцтвом про смерть серії 00 № 15 від 21.02.2024 року, виданим на тичасово окупованій території, державною бюджентною установою Херсонської області Олешковська центральна лікарня (російського зразку), причина смерті: ракова інтосикація, ракова кохексія, хронична гепатоцелюлярна недостатність, органічне захворювання позапечінкового жовчного протоку.

Заявник - є чоловіком померлої, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 19.07.1974 року Комсомольським відділом реєстрації актів цивільного стану міста Херсон, серія НОМЕР_1 . від 01.09.1979 року.

Місто Олешки (Цюрупинськ), Херсонського (Цюрупинського) району, Херсонської області, Україна, де померла дружина заявника, на сьогодні (та починаючи з 24.02.2022 року) є тимчасово окупованою територією відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами).

Вказане медичне свідоцтво не може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану на території України для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для проведення державної реєстрації смерті на території України, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка та належного оформлення і прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р., передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006р за № 1150/130234; фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006р за №1150/130234; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у заявника є перешкоди в належному оформленні смерті дружини, оскільки медичне свідоцтво про смерть, видане лікарнею на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків на території України.

Оскільки міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям необхідно було забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, то всі документи видані на тимчасово неконтрольованих територіях після 01.12.2014 року не можуть мати юридичних наслідків.

Державна реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (ст. ст. 76-79 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», заявники у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв`язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, звільняються від сплати судового збору в усіх інстанціях.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт; рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 317, 318, 319, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Корабельний відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану у містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Одеса),про встановленняфакту смертіособи натимчасово окупованійтериторії України - задовольнити.

Встановити юридичний факт смерті громадянки України- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місценародження: місто Мостик, Львівської області, Україна; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка померла у віці 69 років - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Олешки (Цюрупинськ), Херсонського (Цюрупинського) району, Херсонської області, Україна.

Відповідно доп.8ч.1ст.430ЦПК Українисуд допускаєнегайне виконаннярішення у справах, в тому числі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін по справі:

Заявник - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 )

Заінтересована особа - Корабельний відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті МиколаєвіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ: 23038206, адреса: 54052, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 340/2).

Суддя: Я.А. Чернявська