Рішення

від 12.03.2024 по справі 213/1868/20

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1868/20

Номер провадження 2/213/9/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

секретар судового засідання - Куропятник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 213/1886/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, за відсутністю сторін, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що 24 травня 2019 року під час виконання трудових обов`язків з ремонту локомотива в цеху Інгулецької філії № 2 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» отримав термічні опіки її чоловік ОСОБА_3 , від яких помер, перебуваючи в лікарні 06 червня 2019 року. Згідно з Актом форми Н-1/П від 25 лютого 2020 року причинами нещасного випадку, що призвело до смерті ОСОБА_3 , були визнані: порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов`язків, незадовільний технічний стан обладнання, недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, які допустили посадові особи ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС».

Загибеллю чоловіка і батька їхньої спільної дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їм завдано моральної шкоди, вони втратили найближчу рідну людину, перенесли глибоке нервові потрясіння та моральні страждання, які тривають до теперішнього часу. Після смерті чоловіка позивача та батька її сина суттєво погіршився матеріальний стан сім`ї, оскільки заробіток чоловіка був основним джерелом доходу. Позивач змушена самостійно організовувати своє життя, виховувати та утримувати їх спільного сина та дочку, яку народила ще до укладення шлюбу з померлим. Нездатність у повній мірі задовольнити потреби у забезпеченні дітей нормальним життям, харчуванням, одягом завдає позивачеві додаткових моральних страждань. Син, який втратив батька, дуже сумує за ним, оскільки за життя вони були дуже близькі, а тепер дитина позбавлена батьківського піклування, що у певній мірі відображається на його психічному стані, адже він заздріть іншим дітям, які проживають з батьками, що періодично викликає у сина переживання з цього приводу.

Позивач вважає, що моральні страждання, які вони з сином пережили у день смерті чоловіка і батька, і які переживають до теперішнього часу, завдані з вини Відповідача, на підприємстві якого й стався нещасний випадок. Тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 420 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, і у розмірі 420 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві її малолітньому синові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

04 січня 2024 року представником позивача в черговий раз було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на користь просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 605 600,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, і у розмірі 605 600,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві її неповнолітньому синові. Заява обгрунтована тим, що при поданні позову розмір шкоди визначався 200-кратним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 12.05.2020 року дорівнював 2102,00 грн. З 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб збільшився і становить 3028,00 грн., а відповідно 200-кратний розмір становить 605 600,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов просить позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на те, що спеціальною комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено, що однією із причин нещасного випадку було невиконання потерпілим, який працював майстром дільниці по ремонту локомотивів, і був ознайомлений з посадовою інструкцією, покладених на нього посадових обов`язків, яке полягало у відсутності контроля за виконанням робіт з боку потерпілого, а також за технологією ремонту. Тобто, потерпілий згідно з посадовою інструкцією був зобов`язаний не лише контролювати дотримання підлеглим персоналом правил та норм з охорони праці, а ї дотримуватись їх особисто. Звертає увагу суду на той факт, що потерпілий у переліку осіб, які допустили порушення, зазначений другим, а першим зазначено його підлеглого, тобто ступень вини потерпілого у настанні нещасного випадку є значною.

Також відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано розмірі заподіяної моральної шкоди. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер. Тому, враховуючи наявність вини потерпілого у настанні нещасного випадку, вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом має бути зменшено.

Відповідач зазначив, що згідно з вимогами Податкового кодексу України до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, не вище 4-х кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового року). У 2020 році чотирикратний розмір становив 18 892,00 грн., а тому у разі стягнення судом моральної шкоди у більшому розмірі просить зазначити в резолютивній частині рішення про стягнення з відповідача коштів з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог відповідач просив відмовити, оскільки вона була подана з порушенням встановленого законом строку, вже після закриття підготовчого засідання, яке було закрито ще 06 жовтня 2020 року, і клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не подавалося.

В додаткових поясненнях відповідач просив врахувати, що на цей час ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» не здійснює виробничої діяльності, і за результатами фінансового звіту за 2023 рік підприємство прибутку не має.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 14.05.2020.

Ухвалою від 19.05.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 червня 2020 року.

06.10.2020 відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позов і закрито підготовче провадження.

Ухвалами від 18.12.2020 року, 14.01.2021 року, 09.03.2021 року задовольнялися клопотання представника відповідача про участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку.

23 березня 2021 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/13527/20 за позовом ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 справа була передана в провадження судді Князєвої Н.В., і прийнята суддею до свого провадження ухвалою від 01.11.2021 року. Зобов`язано повідомити сторони про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 справа була передана в провадження судді Попова В.В., і прийнята ним до свого провадження ухвалою від 05.07.2022 року.

09.11.2023 провадження у справі поновлено.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

02.10.2020 відповідач звернувся із заявою про поновлення строку для подання відзиву.

05.11.2020 надійшов відзив на позов.

17.12.2020 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 160/13527/20 за позовом ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

30.10.2023 від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 160/13527/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року.

10.11.2023, 04.01.2024 року представником позивача подавалися заяви про збільшення позовних вимог.

29.11.2023, 15.01.2024 від відповідача надходили заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

12.03.2024 відповідач подав додаткові пояснення і докази на підтвердження фінансового стану підприємства.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 з 24.04.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який є батьком її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.27, 28/.

Чоловік позивача та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 44-х років /а.с.4/.

Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24.05.2019 в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» за формою Н-1/П від 20.02.2019, затвердженим 25.02.2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, основною причиною нещасного випадку є: організаційна - порушення технологічного процесу; супутніми: організаційна - невиконання посадових обов`язків, зокрема порушено п.2.5, 2.9 посадової інструкції 981 № 7 майстра дільниці з ремонту локомотивів цеху Інгулецької філії № 2 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС»; п.2.2 посадової інструкції 981 № 6 начальника дільниці з ремонту локомотивів; технічні - незадовільний технічний стан обладнання, недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки. Як зазначено у висновку комісії, нещасний випадок, що стався з в.о. майстра ОСОБА_3 , пов`язаний з виробництвом. Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці за вказаний нещасний випадок є слюсар з ремонту рухомого складу ОСОБА_5 , виконуючий обов`язки майстра дільниці з ремонту локомотивів ОСОБА_3 , виконуючий обов`язки начальника дільниці з ремонту локомотивів ОСОБА_6 , начальник цеху ОСОБА_7 та директор філії ОСОБА_8 , які порушили свої посадові інструкції /а.с.5-26/.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі № 160/13527/20 було задоволено позовні вимоги ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині призначення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 24 травня 2019 року в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» з в.о. майстра ОСОБА_3 та слюсарем з ремонту рухомого складу ОСОБА_9 , протиправною. Зобов`язано ГУ Держпраці у Дніпропетровській області призначити повторне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі /а.с.207-215/.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року вказане рішення залишено без змін /а.с.216-220/.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі № 160/13527/20, було проведено повторне розслідування нещасного випадку і спеціальною комісією складено Акт за формою Н-1/П від 05.05.2023 року, згідно з яким нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 24.05.2019 року, пов`язаний з виробництвом. Згідно з Актом, причиною нещасного випадку є невиконання вимог Інструкції з охорони праці, невиконання посадових обов`язків /а.с.187-206/.

Підприємство відповідача зазначений акт не оспорило.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд.

Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому положеннями ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В п.5 цієї постанови визначено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. При вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягає з`ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода. Відповідно до п.99 зазначеної Постанови, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд також керується положеннями ст.16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981 № 155, згідно з якою від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обгрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку, а також загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини, судом встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями Відповідача та заподіянням Позивачеві та її неповнолітньому сину моральної шкоди. Суд вважає, що відповідач мав створити батькові Позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність Відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні умови праці, які призвели до смерті чоловіка Позивача та батька її дитини, внаслідок чого відбулась втрата їхніх життєвих зв`язків з рідною людиною.

Судом достовірно встановлено, що нещасним випадком, внаслідок якого помер чоловік Позивача, заподіяні моральні страждання як позивачу так й їхньому неповнолітньому сину, що спричинили погіршення душевного та психічного стану кожного з них, призвели до зміни звичайного способу їхнього життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що Позивач була позбавлена турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Відсутність батька у неповнолітньої дитини, який на момент смерті був ще малолітнім, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань.

Тому суд вважає, що Відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Факт смерті чоловіка Позивача та батька її сина беззаперечно свідчить про те, що вони обидва відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань Позивача є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

При цьому, суд враховує вищезазначені обставини, обсяг фізичних та моральних страждань Позивача, їх інтенсивність і тривалість наслідків, що наступили, і, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає співмірною моральним стражданням Позивача суму моральної шкоди у розмірі по 250 000 грн. кожному.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

За змістом п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України з 23.05.2020 року звільняються від оподаткування податком доходи фізичних осіб у виді відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Однак, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною з цього питання у постанові від 25.07.2018 року у справі № 180/683/13-ц, сума, яку за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає, оскільки цим погіршується конституційні права та законні інтереси таких ociб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вищевказаному правовому висновку Верховного Суду.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві, 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві батька її неповнолітнього сина ОСОБА_2 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - адвокат Бутко Олександр Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво № 2243 від 24.01.2011.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС», адреса: м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 39641616.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 12.03.2024 року.

Повне судове рішення складено 21 березня 2024 року включно.

Головуючий суддя В.В. Попов