Рішення

від 18.03.2024 по справі 160/28882/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 160/28882/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)»

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 01.03.2019 року по 20.10.2020 року проходив службу у Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)». Наказом від 20.10.2020 року №110/ОС-20, позивача було звільнено із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 20.10.2020 року. Так, 29.09.2023 року у відповідь на заяву позивача, від відповідача було отримано лист з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення. Проте, виходячи з наданих відомостей стало відомо що в період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року нарахування грошового забезпечення позивачу здійснено у заниженому розмірі, а саме виплачено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2020 року. Дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.

07.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб.

30.11.2023 року від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалось саме його роботодавцем державною установою «Ігренський виправний центр (№133)», яка має самостійний баланс, рахунки в бюджетних установах казначейської служби. Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції останній не є правонаступником державної установи «Ігренський виправний центр (№133)». Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)» перебуває в стані припинення ліквідації.

16.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі № 160/28882/23 в якості співвідповідача - Державну установу «Ігренський виправний центр (№133)» (49115, м.Дніпро, вул.Бехтерева, буд.5, код ЄДРПОУ 08563027).

05.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача-2 про направлення позову з додатками та продрвження строку для надання відзиву.

20.02.2024 року від Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідач-2 знаходиться в стадії припинення шляхом ліквідації, у зв`язку з кадровими змінами. Протягом 2021-2023 року кошторис відповідача не затверджено, а наповнення спеціального фонду не вбачається можливим через відсутність будь-якої господарської діяльності установи. Підстав для виплати місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт не має. З огляду на вказане відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2019 року по 20.10.2020 року проходив службу у Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)».

Наказом від 20.10.2020 року №110/ОС-20, позивача було звільнено із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 20.10.2020 року.

Так, 29.09.2023 року у відповідь на заяву позивача, від відповідача було отримано лист від 08.09.2023 року №3.3-582/Нт-23 з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення, з яких вбачається, що в період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року нарахування грошового забезпечення позивачу здійснено у заниженому розмірі, а саме виплачено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2020 року.

Позивач вважає дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

При цьому, пунктом 4 постанови №704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103, у постанові Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України №704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно п. 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі №240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 виникли правові підстави для перерахунку окладів військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Отже, в період проходження служби з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з п. 1, 6 Розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 1, 7 Розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з п. 3, 6 Розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Відповідно до п. 1, 5 Розділу XXXII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням зазначеного, оскільки суд встановив, що у період проходження служби з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, тому йому невірно було розраховано та виплачено матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки ці виплати обчислюються виходячи з розміру отриманого грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи те, що у період проходження служби позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій дії Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та зобов`язання Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49070, м.Дніпро, вул.Короленка, 4, код ЄДРПОУ 40867332), Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» (49115, м.Дніпро, вул.Бехтерева, буд.5, код ЄДРПОУ 08563027). про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (79 днів), одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Державну установу «Ігренський виправний центр (№133)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.10.2020 року, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв