Рішення

від 22.03.2024 по справі 160/3627/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Справа №160/3627/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» та просить:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання доступу до публічної інформації позивачеві згідно з запитом від 28.01.2024 про «Прошу надати інформацію про підпорядкування вашого закладу та надати посаду, прізвище, ім`я, по-батькові, телефон, email, адресу, назву вище стоячого в порядку відомчої підлеглості органу та службової особи»;

- зобов`язати відповідача надати доступ до публічної інформації позивачеві згідно з запитом від 28.01.2024 про «Прошу надати інформацію про підпорядкування вашого закладу та надати посаду, прізвище, ім`я, по-батькові, телефон, email, адресу, назву вище стоячого в порядку відомчої підлеглості органу та службової особи».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.01.2024 року ним до в.о. директора «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» було подано запит на доступ до публічної інформації, в якому він просив надати інформацію про підпорядкування вищезазначеного закладу та надати посаду, прізвище, ім`я, по-батькові, телефон, email, адресу, назву вище стоячого в порядку відомчої підлеглості органу та службової особи. Даний запит було надіслано на офіційну електронну адресу відповідача 28.01.2024р., однак відповіді на час подання позову не було отримано. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на доступ до публічної інформації, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Додатково, у заяві про усунення недоліків від 18.02.2024р. позивач зазначив, що 08.02.2024р., вже після звернення до суду, він отримав від відповідача лист, в якому відсутні дані про направлення запиту належному розпоряднику та відсутнє повідомлення запитувача про передачу для розгляду по суті за належністю, що свідчить про несвоєчасне надання інформації (пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту) за що передбачена відповідальність згідно п.6 ч.2 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.1-5, 16).

Ухвалою суду від 26.02.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 1 ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України. (а.с.19).

07.03.2024р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначених у позовній заяві, в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те що, на звернення позивача про надання інформації, яке надійшло на електронну адресу відповідача та зареєстровано 29.01.2024р. за вх.№18 - була надана відповідь, зареєстрована за вих.№68 від 08.02.2024р., яка була направлена 08.02.2024р. в сканованому вигляді на електронну адресу позивача та 09.02.2024р. у паперовому вигляді на поштову адресу, зазначену позивачем. Крім цього, відповідач зазначив про факт наявності очевидних процесуальних зловживань з боку позивача, посилаючись на подання ОСОБА_1 численних письмових звернень та подання 4 адміністративних позовів до відповідача (а.с.25-32).

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заявляє клопотання про закриття провадження у даній справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України посилаючись на те, що ним було виправлено оскаржуване порушення та 08.02.2024р. було надано відповідь на звернення позивача на його електронну адресу (а.с.25-32).

Розглянувши наведене клопотання відповідача про закриття провадження у справі та вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд не находить обґрунтованих правових підстав для задоволення наведеного клопотання та закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Так, п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження, зокрема, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Разом з тим, як видно зі змісту позову, заяви про усунення недоліків від 18.02.2024р. підставами позову у тому числі є несвоєчасне надання публічної інформації на запит позивача від 28.01.2024р. (а.с. 1-5,16).

А відповідно, із наведеного, суд приходить до висновку, що саме виправлення відповідачем своєї бездіяльності (на що посилається відповідач у відзиві) шляхом направлення відповіді на запит позивача від 28.01.2024р. на його електронну адресу 08.02.2024р., не є достатньою підставою для закриття провадження у даній справі за п.8 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки підставою позову є, у тому числі, не тільки не надання відповідачем відповіді на вказаний запит, а й несвоєчасність надання такої відповіді (недотримання відповідачем строків надання відповіді), які підлягають перевірці адміністративним судом при розгляді даної справи.

За викладеного, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України слід відмовити.

Згідно до п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 22.03.2024р. в межах строку встановленого ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи(у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

28.01.2024р. о 21:52 год. ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора «Новомосковського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету» ОСОБА_2 зі зверненням від 28.01.2024р., в якому на підставі ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати наступну інформацію, а саме:

«про підпорядкування вашого закладу та надати посаду, прізвище, ім`я, по-батькові, телефон, email, адресу, назву вище стоячого в порядку відомчої підлеглості органу та службової особи.

Прошу надати відповідь у строки згідно закону в електронному вигляді на наданий мною імейл.», що підтверджується змістом його копії (а.с.8).

У відповідь на вказаний запит позивача від 28.01.2024р., листом Відокремлений структурний підрозділ «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» за вих.№68 від 08.02.2024р. повідомив позивачу наступне.

«Згідно «Положення про відокремлений структурний підрозділ «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету», Фаховий коледж є закладом фахової перед вищої освіти, відокремленим структурним підрозділом Дніпровського державного аграрно-економічного університету з окремими правами юридичної особи.

Юридична адреса вищого органу у порядку підлеглості:

Дніпровський державний аграрно-економічний університет,

вул. Сергія Єфремова, м.Дніпро,49000;

контактний телефон: (056)371-08-21;

електронна адреса: info@dsau.dp.ua.

Ректор - ОСОБА_3 .

Зазначена інформація розміщена у порядку прозорості та відкритості на офіційному веб-сайті юридичної особи - Дніпровського державного аграрно-економічного університету: www.dsau.dp.ua з правом вільного доступу до неї» (а.с.17,35).

Зазначена відповідь за вих.№68 від 08.02.2024р. в сканованому вигляді була направлена на електронну адресу позивача: vladudozvitu@gmail.com, що підтверджується інформацією наведеною у відзиві (а.с. 26).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача в частині ненадання (несвоєчасного надання інформації - пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту) доступу до публічної інформації позивачеві згідно з запитом від 28.01.2024р. за що передбачена відповідальність п.6 ч.2 ст. 24 Закону України «Про досту до публічної інформації», у зв`язку з чим позивач просить відновити таке його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності відповідача незаконною та зобов`язання відповідача надати доступ до публічної інформації позивачеві згідно з запитом від 28.01.2024р.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За приписами ст.40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходяться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011р. №2939-УІ (надалі Закон №2939).

Згідно до статті 1 Закону №2939 встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 Закону №2939 гарантує, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч.2 ст.19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2939 визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами ч.1 статті 22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, ч.2 ст.22 Закону №2939 встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Окрім того, частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, яка має бути повною, достовірною та точною, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

При цьому, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію, в іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 28.01.2024р. о 21:52 год. ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора «Новомосковського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету» ОСОБА_2 зі зверненням від 28.01.2024р. згідно ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якому просив надати публічну інформацію (а.с.8).

Наведений запит на публічну інформацію було надіслано позивачем на офіційну електронну адресу відповідача 28.01.2024р. о 21:52 год. (тобто у неробочий час - вихідний день), та зареєстровано Відокремленим структурним підрозділом «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» 29.01.2024 року за вх. №18, що підтверджується копіями відповідного запиту, відповіді на нього (а.с.8,17,35).

У відповідь на вказаний запит позивача від 28.01.2024р., листом Відокремлений структурний підрозділ «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» за вих.№68 від 08.02.2024р. повідомив позивачу наступне.

«Згідно «Положення про відокремлений структурний підрозділ «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету», Фаховий коледж є закладом фахової перед вищої освіти, відокремленим структурним підрозділом Дніпровського державного аграрно-економічного університету з окремими правами юридичної особи.

Юридична адреса вищого органу у порядку підлеглості:

Дніпровський державний аграрно-економічний університет,

вул. Сергія Єфремова, м.Дніпро,49000;

контактний телефон: (056)371-08-21;

електронна адреса: info@dsau.dp.ua.

Ректор - ОСОБА_3 .

Зазначена інформація розміщена у порядку прозорості та відкритості на офіційному веб-сайті юридичної особи - Дніпровського державного аграрно-економічного університету: www.dsau.dp.ua з правом вільного доступу до неї» (а.с.17,35).

Згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідний строк розгляду запиту починає обчислюватись з моменту отримання запиту.

Отже, останній день строку для надання відповіді на вказаний запит припадав на 05.02.2024 року, в свою чергу вказана відповідь датована 08.02.2024 року, що підтверджується його змістом (а.с. 17, 35).

Аналізуючи встановлені судом обставини із вищенаведеними приписами заяви у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем було надано відповідь, на запит позивача від 28.01.2024 року 08.02.2024р. з порушенням встановленого строку ч.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для надання такої відповіді.

При цьому, із аналізу наведеної відповіді №68 від 08.02.2024р. вбачається, що відповідачем була надана відповідь на запит позивача по суті поставлених у запиті від 28.01.2024р. питань в повному обсязі.

Разом з тим, право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас, порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто, суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб.

Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року в справі № 800/369/17 та в постанові від 19 березня 2019 року в справі № 800/369/17.

Частина 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням того, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, несвоєчасність надання інформації (недотримання відповідачем строків надання відповіді на запит), встановлення судом факту порушення відповідачем строків надання відповіді на такий запит позивача, а саме: поза межами п`яти робочих днів з дня отримання запиту, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не розгляду запиту позивача від 28.01.2024р. у строки, встановлені ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» є протиправною.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо розгляду запиту позивача від 28.01.2024 року не у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Є безпідставним та необґрунтованими, тому відхиляються судом аргументи відповідача з приводу наявності очевидних процесуальних зловживань з боку позивача через численні письмові його звернення та подання чотирьох адміністративних позовів до відповідача, оскільки, по-перше, зазначене не відповідає дійсності, так як всі наведені у відзиві запити позивача та позови стосуються різних предметів та різних підстав їх подання, що не може вважатися зловживаннями процесуальними правами у розумінні приписів ст. 45 КАС України, а відповідно, і не може бути обрано підставою для залишення даного позову без розгляду; по-друге, право на звернення до суду з позовом, щодо оскарження у суді дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, та посадових і службових осіб гарантоване ст. 55 Конституції України, тому подання чотирьох позовів до одного й того ж відповідача з різними предметами та підставами позову не є зловживаннями процесуальних прав з боку позивача.

Інші аргументи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу та вищезазначеного, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного надання інформації (пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту) на доступ позивача до публічної інформації згідно з його запитом від 28.01.2024р. суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання надати доступ до публічної інформації позивачеві згідно з запитом від 28.01.2024р., так як з матеріалів справи судом встановлено, що на такий запит позивача відповідачем була надана відповідь за вих.№68 від 08.02.2024р. зі змісту якої вбачається, що відповідачем була надана вся запитувана позивачем в запиті від 28.01.2024р. інформація, при цьому, у заяві про усунення недоліків від 18.02.2024р. (а.с.16) позивач сам зазначив про отримання ним такої відповіді, а відповідно, підстави для зобов`язання відповідача вдруге надавати відповідь на запит позивача від 28.01.2024р. у адміністративного суду відсутні.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» щодо нерозгляду запиту позивача від 28.01.2024р. у строк, встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва