Постанова

від 21.03.2024 по справі 120/1770/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1770/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

21 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Уладово-Люлинецької Дослідно-Селекційної станції інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних Наук України, ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовною заявою до Уладово-Люлинецької Дослідно-Селекційної станції інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних Наук України, ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Окрім іншого, апелянт зазначив, що оскільки ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи саме в загальному порядку, а не у спрощеному, то строк звернення має обчислюватися згідно ст.122 КАС України.

З урахуванням вимог ст. 312 КАС України та враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участю, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повертаючи заяву, виходив з того, що заява у цій справі, незалежно від формулювання її назви, має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного частиною 2 статті 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту виникнення підстав, що дають право на таке звернення (в цьому випадку як самостійно вказує податковий орган, після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги).

Враховуючи, що матеріали позову свідчать про вручення податкової вимоги від 04.04.2023 №0000030-1307-0232 саме 19.04.2023, право на звернення до суду виникло у податкового органу виникло після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 10.12.2023, а до суду податковий орган звернувся 13.02.2024, позивачем пропущено строк звернення до суду - 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовили його звернення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовною заявою до Уладово-Люлинецької Дослідно-Селекційної станції інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних Наук України, ОСОБА_1 , в якій просив суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Уладово-Люлинецької Дослідно-Селекційної станції інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних Наук України - ОСОБА_1 , що має податковий борг в розмірі 3 945 799,95 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків, у спосіб:

- надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази;

- надання примірника позовної заяви, який би відповідав вимогам частини 2 статті 283 КАС України.

Зокрема, суд встановив, що податкова вимога від 04.04.2023 №0000030-1307-0232, з дати направлення/вручення якої податковий орган пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом, була вручена відповідачу 19.04.2023 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 224000224978. Суд зазначив, що визначені приписами пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та статті 289-2 КАС України формальні підстави для звернення до суду з позовом про застосування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника виникли саме з 10.12.2023 (обчислюються після закінчення 240 днів з дня повернення вимоги). Крім того, суд встановив, що заява ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.02.2024 підписана начальником відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Вінницькій області Русланом Островерхом. Проте такий підпис всупереч наведених норм не скріплений печаткою суб`єкта владних повноважень, що також свідчить про недотримання вимог до відповідної заяви.

15.02.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області подало до суду клопотання на виконання вимог ухвали від 14.02.2024, в якому наголосили, що позивачем подано саме позовну заяву в порядку загального провадження, а не заяву у порядку визначеному статтею 283 КАС України. Посилаючись на норми статті 12 КАС України, представник відповідача зауважив, що стаття 289-2 КАС України не містить вимог щодо 24-годинного строку звернення до суду з позовом відповідної категорії. В свою чергу саме стаття 283 КАС України визначає право звернення податкового органу у справах щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України у разі необхідності термінового розгляду такої заяви. Разом з тим, оскільки позивач звернувся до суду саме з позовною заявою в порядку визначеному статтею 289-2 КА України застосуванню підлягає тримісячний строк, що визначений у статті 122 КАС України, а такий ГУ ДПС у Вінницькій області не пропущено, оскільки податкова вимога від 04.04.2023 № 0000030-1307-0232, з дати направлення/вручення якої податковий орган пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом, була вручена відповідачу 19.04.2023.

Так, підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

При цьому суд звертає увагу, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).

Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Також цим Законом Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 "Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України".

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом 04.04.2023 було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 0000030-1307-0232, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом та, яка була вручена відповідачу 19.04.2024.

Таким чином, право на звернення до суду виникло у податкового органу виникло після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 10.12.2023.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративний позовом у даній справі 13.02.2024.

Надаючи оцінку питанню дотриманням позивачем строку звернення до суду, суд враховує, що пункт 7 частини 1 статті 283 КАС України встановлює, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, норми пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України передбачають право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.

Варто зауважити, що наведені вище норми введено у дію згідно Закону України від 30.11.2021 № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022, та яким до Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України внесено відповідні зміни та вони регулюють однопредметні правовідносини.

Статтею 122 КАС України визначено строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України).

В свою чергу статтею 283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема частиною другою, визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Вказана норма частини 2 статті 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі статтею 122 КАС.

Варто звернути увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, стаття 87 Податкового кодексу України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

При цьому, згідно частини 3 пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стаття 289-2 КАС України містить конкретну підставу для звернення до суду - несплату податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. А стаття 283 КАС України (п. 7 ч. 2) такої вимоги не містить та пов`язує звернення до суду податкового органу з виконанням ним визначених законом повноважень.

Слід зазначити, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж передбачені ч. 2 ст. 283 КАС України, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, які дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду податкового органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.

Відповідно казана норма ч. 2 ст. 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі статтею 122 КАС УКраїни.

Також, як зазначено вище, стаття 283 КАС України вказує на можливість звернення податкового органу до суду при здійсненні ним визначених законом повноважень, що включає необхідність забезпечення виконання рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) у випадку подання її відповідно до вимог ст. 289-2 КАС України, така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (в цьому випадку як самостійно вказує податковий орган, після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги).

Враховуючи, що матеріали позову свідчать про вручення податкової вимоги від 04.04.2023 №0000030-1307-0232 саме 19.04.2023, право на звернення до суду виникло у податкового органу виникло після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 10.12.2023, а до суду податковий орган звернувся 13.02.2024, позивачем пропущено строк звернення до суду - 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовили його звернення.

Відповідно до ч.3 ст. 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Беручи до уваги те, що податковим органом пропущено строк звернення до суду протягом 24 годин з дня виникнення підстав, що надають йому право звернутися до адміністративного суду з заявленими вимогами, та в поданому, на виконання ухвали про про залишення заяви без руху, клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, у зв`язку з чим ця заява підлягає поверненню заявнику.

Колегія суддів також наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.