Постанова

від 21.03.2024 по справі 380/17819/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17819/22 пров. № А/857/136/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року про заміну сторони виконавчого провадження (головуючий суддя: Коморний О.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 12.12.2022 звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни вибутого боржника Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради на правонаступника боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у виконавчому провадженні № 72461262, відкритому 24.07.2023 головним державним виконавцем Батюк М.В. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з примусового виконання судового рішення у справі № 380/17819/22.

Заява мотивована тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» внесено зміни, якими визначено, що призначення житлових субсидій здійснюється починаючи з 1 грудня 2022 року органами Пенсійного фонду України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився пенсійний орган та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити у повному обсязі

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що у цьому випадку перехід до іншого суб`єкта владних повноважень певних обов`язків, які були предметом судового розгляду, не є процесуальним правонаступництвом в розумінні статті 52 КАС України, оскільки процесуальне законодавство не допускає заміну сторони в адміністративній справі в порядку процесуального правонаступництва після набрання остаточним судовим рішенням законної сили. На думку скаржника, заміна боржника у виконавчому провадженні призведе до покладення обов`язків на особу, яка не була учасником спірних правовідносин, не брала участі у розгляді справи, що може призвести до порушення прав такої особи. Отже, покладення певних обов`язків на іншого суб`єкта владних повноважень, до якого перейшли функціональні повноваження у спірних відносинах можливо лише шляхом пред`явлення іншого позову з боку позивача у справі.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі № 380/17819/22, провадження № 13/380/17964/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено позов частково: визнано протиправним рішення відповідача і зобов`язано повторно розглянути заяву від 30.09.2022 р. про призначення та надання субсидії з урахуванням заяви від 05.12.2022 р. про прийняття додаткових документів до заяви і декларації від 30.09.2022 про призначення субсидії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Львівським окружним адміністративним судом на виконання зазначеного вище рішення, видано виконавчий лист № 380/17819/22 від 28.06.2023.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито 24.07.2023 виконавче провадження ВП №72310337.

Боржником у ВП № 72310337 вказано Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

Інститут заміни сторони виконавчого провадження є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною.

Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, оскільки забезпечує обов`язковість виконання судового рішення, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим для виконання, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Кабінет Міністрів України 16.09.2022 прийняв постанову № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" (далі - Постанова № 1041), пунктом 3 якої постановлено Пенсійному фонду України, зокрема, забезпечити з 01.10.2022 виплату та з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Пунктом 2 Постанови № 1041 зобов`язано обласні та Київську міську державні адміністрації (військові адміністрації) забезпечити координацію роботи районних державних адміністрацій (військових адміністрацій), органів місцевого самоврядування щодо передачі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України згідно з актами приймання-передачі, зокрема, пакетів документів щодо звернень за призначенням житлових субсидій та наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, за якими не прийнято рішення станом на 30.11.2022 - до 01.01.2023.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 1041 зобов`язано Пенсійний фонд України продовжувати утримання надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій.

Відповідно до п. 9 Положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року № 1041) визначено, що призначення житлових субсидій здійснюється:

до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення;

починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 1 грудня 2022 року саме органи Пенсійного фонду призначають відповідні житлові субсидії, а тому зважаючи на те, що відповідні повноваження були передані іншому органу, виконання рішення можливе лише у випадку якщо воно буде здійснено пенсійним органом.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що за наявних обставин з 01 грудня 2022 року повноваження щодо розгляду заяв та призначення житлових субсидій перейшли від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу апелянта на тому, що у спірному випадку відбулося передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради) до іншого (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області) внаслідок припинення його адміністративної компетенції у питаннях призначення житлових субсидій.

Узагальнюючи викладене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв`язку з припиненням адміністративної компетенції у питаннях призначення житлових субсидій, боржник у виконавчому провадженні № 72310337 Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради вибув з цього виконавчого провадження, як його сторона, а його адміністративна компетенція перейшла до іншого суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта на ст. 52 КАС України щодо процесуального наступництва, оскільки в цьому випадку має місце саме заміна сторони виконавчого провадження на стадії виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не процесуальне правонаступництво на стадії розгляду справи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апелянта про необхідність ініціювання позивачем аналогічного позову до ГУ ПФ України у Львівській області є безпідставними, через те, що спір вже вирішений у судовому порядку, доводам учасників справи надана правова оцінка, а рішення суду набуло законної сили.

Таке виконання судового рішення не призводить до будь-яких порушень прав та інтересів ГУ ПФ України у Львівській області, оскільки в цих правовідносинах він реалізує свою компетенцію і не повинен ставити під сумнів акт правосуддя, який набрав законної сили.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки повноваження щодо розгляду заяв та призначення житлових субсидій перейшли від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ПФ у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 379 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 380/17819/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін