Постанова

від 22.03.2024 по справі 640/10554/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/10554/20

касаційне провадження № К/990/24382/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року (головуючий суддя - Катющенко В.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В.; судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 640/10554/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (далі - ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням об`єднаних позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001260501, № 0001270501, № 0001280501, № 0001290501, № 0001300501, № 0001310501, № 0001320501;

вимогу від 17 березня 2020 року № 0001330501 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

рішення від 17 березня 2020 року № 0001340501 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001260501 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 156 598,47 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 525 278,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 631 320,00 грн.

Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001280501, № 0001290501, № 0001300501, № 0001310501, № 0001320501.

Визнано протиправною та скасовано вимогу від 17 березня 2020 року № 0001330501 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 17 березня 2020 року № 0001340501 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ЦМУ ДПС РВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 21 травня 2020 року у справі № 824/257/18-а, від 03 вересня 2019 року у справі № 806/2048/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 520/3060/19.

Ухвалою від 08 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ЦМУ ДПС РВПП.

10 січня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, валютного - за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 17 лютого 2020 року № 336/28-10-05-01-02/23518596.

Відповідно до висновків акта перевірки, з урахуванням розгляду заперечень на акт, податковим органом встановлено порушення платником:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальні сумі 2 971 611,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 41 445,00 грн та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 108 218,00 грн;

пунктів 46.1, 46.5 статті 46, підпункту 49.18.1 пункту 49.18, пункту 49.20 статті 49, пунктів 216.1, 216.2 статті 216 ПК України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 14, внаслідок неподання декларацій з акцизного податку за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року, лютий 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, жовтень 2017 року, що призвело до заниження податкових зобов`язань з акцизного податку з обсягів використаного не за призначенням етилового спирту на 129 803,56 грн та завищення податкових зобов`язань в сумі 126 679,80 грн;

підпункту 229.1.17 пункту 229.1 статті 229 ПК України внаслідок нецільового використання спирту етилового, що отриманий як сировина для виробництва продукції;

підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, з урахуванням підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України, а саме ненарахування, неутримання та несплата податку на доходи фізичних осіб при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб, сплачених ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» у загальній сумі 8 701 115,00 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1 566 201,00 грн;

пункту 119.2 статті 119 ПК України внаслідок подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями, з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), що призвело до зменшення податкових зобов`язань;

підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в частині неутримання (ненарахування та несплати) до бюджету військового збору при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб від ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» у загальній сумі 8 701 115,00 грн, що призвело до заниження такого збору на 1 305 17,00 грн;

пункту 1 частини першої статті 4, пунктів 1, 2 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасно нараховано єдиний внесок у сумі 696 031,97 грн.

На підставі встановлених порушень 17 березня 2020 року відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0001260501, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3 156 598,47 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 525 278,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 631 320,00 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0001270501, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 88 258,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 065,00 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0001280501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 251 438,82 грн, з яких за податковим зобов`язанням 130 516,73 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 97 306,75 грн, пеня 23 615,34 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0001290501, яким ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 017 265,81 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 566 200,73 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 167 681,05 грн, пеня 283 384,03 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0001300501, яким до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 360,00 грн за платежем акцизний податок на спирт;

податкове повідомлення-рішення № 0001310501, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 541 199,78 грн за платежем акцизний податок на спирт;

податкове повідомлення-рішення № 0001320501, яким ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт на 3 904,70 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 123,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 780,94 грн;

вимогу № 0001330501 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 496 070,30 грн;

рішення № 0001340501 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 248 035,15 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судовим розглядом встановлено, що платником до складу витрат відносилися суми, сплачені: Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ; Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 ; Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 ; Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за оплату вартості виконаних маркетингових послуг.

На переконання контролюючого органу, надання маркетингових послуг не відбулося в реальності з огляду на: відсутність у вищевказаних контрагентів достатньої чисельності працівників та транспортних засобів, яка б дозволила здійснювати фінансово-господарську діяльність в задекларованих обсягах; перебування контрагентів у трудових відносинах із іншими підприємствами, що унеможливлює виконання останніми договірних зобов`язань з урахуванням необхідного затраченого часу; формальний підхід до оформлення документів та як наслідок, їх юридична дефектність.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів приймання-передачі наданих послуг; платіжних доручень; звітів.

Суди встановили, що надані первинні документи відповідають усім необхідним вимогам щодо форми та змісту первинних документів, вказані акти містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити обсяг товару та характер реалізованих послуг.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Враховуючи, що судовим розглядом встановлена правомірність формування позивачем витрат за наслідками господарських операцій з вищевказаними особами, твердження контролюючого органу в частині ненарахування, неутримання та несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб є також необґрунтованими.

Щодо операцій з нерезидентами Gemaland Limited (Китайська Народна Республіка), Farmsol Europe Limіted (Республіка Мальта), Aziyahim Ltd (Киргизька Республіка), Pharmaceutical Solutions FXCO (Об`єднані Арабські Емірати), American Business Valuation Group LLP (Сполучені Штати Америки), Sia Binam (Латвійська Республіка), S.R.L Dita Estfarm (Республіка Молдова), S.R.L New Next (Республіка Молдова), S.R.L X-Service (Республіка Молдова), Farmina Plus S.R.L (Республіка Молдова), I.M. Becor SRL (Республіка Молдова), I.M. Becor SRL (Республіка Молдова), Іteca Exhibitions (Республіка Узбекістан), Feinstein and Partners PLLC (Сполучені Штати Америки), UBMi Princeton LLC (Сполучені Штати Америки), то Суд зазначає таке.

Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України передбачено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у: неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону; нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

За приписами підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Отже, придбавши товари у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, платник зобов`язаний збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».

Обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на 30 відсотків вартості товарів.

Відповідач виходив з того, що позивач порівнював ціни за невідповідні податкові періоди, не врахував географічне місцезнаходження ринків та їх обсяги, а також характер наданих послуг.

З цього приводу суди обґрунтовано зазначили, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

Методологія проведення такого співставлення та застосування принципу «витягнутої руки» викладена у статті 39 ПК України та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (підпункт 39.2.2 пункту 39.2 ПК України), використання одного із методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПК України проведення економічного та порівняльного аналізу (підпункт «и» підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України).

Відповідно до підпункту 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 ПК України платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, зокрема:

а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов`язаними особами;

б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб;

в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу;

г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.

Таким чином, зіставленню при дослідженні дотримання принципу «витягнутої руки» при визначенні відповідних цін підлягають комерційні та фінансові умови саме операцій. Для порівняння не обов`язково, щоб дві операції були ідентичними, але жодна з відмінностей між ними не має істотно впливати на ринкову ціну або прибуток. Якщо ж існують такі відмінності, то слід внести досить точні поправки (коригування), які виключають їх вплив. При цьому, у підпункті 39.2.2.2 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України наведено перелік елементів, що підлягають аналізу при визначенні зіставності операцій.

Судовий розгляд встановив, що платником обрано метод «порівняльної неконтрольованої ціни» та застосовано його у порівнянні цін, разом з тим контролюючим органом не обґрунтовано неправомірність застосування позивачем такого методу в межах даних правовідносин.

Суд вважає помилковим посилання податкового органу на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21 січня 2021 року у справі № 826/17847/17, оскільки за результатами касаційного перегляду справи, на яку посилається відповідач, встановлені інші обставини. Зокрема, у названій справі здійснені господарські операції між пов`язаними особами з імпорту природного газу у період 2013 - 2014 років, що передбачало необхідність використання спеціальних методів визначення звичайної ціни у контрольованих операціях до січня 2018 року для операції імпорту природного газу за кодом 271121 з нерезидентами, які зареєстровані в юрисдикціях з низькими ставками оподаткування. При цьому, до вказаних правовідносин застосовувалась норма підпункту 39.3.3.2 підпункту 39.3.3 пункту 39.3 статті 39 ПК України, яка була чинна до 01 січня 2017 року.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2020 року № 0001260501 (у відповідній частині), № 0001280501, № 0001290501, вимоги від 17 березня 2020 року № 0001330501 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення від 17 березня 2020 року № 0001340501 про застосування штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501, яким до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 360,00 грн за платежем акцизний податок на спирт, то Суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття названого акта індивідуальної дії стало неподання позивачем декларацій з акцизного податку за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року, лютий 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, жовтень 2017 року.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501, суди попередніх інстанцій виходили з того, що граничним строком притягнення ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» до відповідальності за неподання перелічених декларацій було 21 жовтня 2019 року, 22 листопада 2019 року, 21 січня 2020 року, 21 березня 2020 року, 23 травня 2020 року, 21 червня 2020 року, 21 вересня 2020 року та 21 листопада 2020 року.

У зв`язку з чим, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501 у контролюючого органу не було правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання платником декларацій за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

При цьому, фактично погодившись з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій за неподання декларацій за лютий 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року та жовтень 2017 року, судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, встановивши факт неподання платником декларацій, що має наслідком нарахування штрафу, судові інстанції мали всі повноваження для розрахунку суми штрафних санкцій.

При цьому, з наявного в матеріалах справи розрахунку встановлено, що штрафні санкції нараховувалися платнику у розмірі 170,00 грн за кожну неподану декларацію.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001310501, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 541 199,78 грн за платежем акцизний податок на спирт, то Суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що доводи контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з акцизного податку в сумі 129 803,56 грн ґрунтуються на неподанні платником податкової звітності.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, судові інстанції виходили з того, що відповідач сформував свій висновок виключно на підставі довідок про цільове використання спирту етилового у перерахунку на 100-відсотковий спирт етиловий на кожний податковий вексель, без з`ясування обставин сплати ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» сум акцизного податку, вказаних у таких довідках.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В свою чергу, посилаючись на передчасність висновків податкового органу, судові інстанції також не з`ясували обставини сплати позивачем сум акцизного податку, які, на думку відповідача, безпідставно не були задекларовані підприємством, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та передчасність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

Щодо доводів контролюючого органу про завищення ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» податкових зобов`язань за вересень 2017 року в сумі 126 679,80 грн, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, які підтверджують, що 29 вересня 2017 року платіжним дорученням № 2988242 підприємство перерахувало до бюджету 190 019,70 грн, з яких 126 679,80 грн акцизний податок за спирт етиловий за податковим векселем від 11 квітня 2017 року № 2752565 та 63 339,90 грн штраф.

У зв`язку з чим, позивач правомірно відніс розмір сплаченого податку до складу податкового зобов`язання у вересні 2017 року.

Що стосується іншої частини нарахувань податкових зобов`язань, здійснених податковим повідомленням-рішення від 17 березня 2020 року № 0001310501, то судовим розглядом встановлено, що вони обґрунтовані встановленим під час перевірки фактом використання спирту етилового, отриманого у межах щорічних квот на відвантаження спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів, не за цільовим призначенням.

Спростовуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» з метою отримання спирту етилового для виробництва лікарських засобів видавались податкові векселя на cтpoк, що не перевищує 180 календарних днів. Авалювання векселів здійснювалось Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» та Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», про що свідчать відмітки на лицьовому боці векселів.

Векселя було взято на податковий облік контролюючим органом.

З метою погашення податкових векселів позивач надавав до податкового органу довідки про цільове використання спирту етилового у перерахунку на 100-вiдсотковий спирт етиловий.

Довідки про цільове використання спирту етилового ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ» надавались до кожного податкового векселя із зазначенням вироблених видів лікарських засобів.

При цьому, в разі нецільового використання спирту позивачем самостійно нараховувався штраф.

В свою чергу, контролюючим органом під час проведення перевірки не враховані факти щодо нарахування та сплати позивачем штрафів, які були ним самостійно визначені на підставі підпункту 229.1.17 пункту 229.1 статті 229 ПК України.

Під час касаційного оскарження відповідачем такі висновки судових інстанцій не спростовані.

У розглядуваній ситуації судами не розмежовано здійснені контролюючим органом нарахування штрафних санкцій за кожним окремим епізодом, а тому в Суду відсутня можливість виокремити неправомірні нарахування від тих, правомірність яких підлягає додатковій перевірці.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001320501, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт на 3 904,70 грн, то судами встановлено, що воно прийнято на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України внаслідок неподання позивачем декларацій з акцизного податку за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року, лютий 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, жовтень 2017 року.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо сплати позивачем сум акцизного податку за названими податковими періодами, є передчасним їх висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001320501.

За приписами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501 в частині застосування (штрафних) фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2020 року № 0001310501, від 17 березня 2020 року № 0001320501, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог судові рішення особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів в рамках даного касаційного провадження.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0001300501 в частині застосування (штрафних) фінансових санкцій у розмірі 850,00 грн та в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2020 року № 0001310501, від 17 березня 2020 року № 0001320501 та в цій частині направити справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник