Рішення

від 12.03.2024 по справі 902/1172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р.Cправа № 902/1172/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл", 22452, Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район, село Дружне, вулиця Першотравнева, будинок 28, ідентифікаційний код юридичної особи 40550449

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс", 22000, Вінницька область, Хмільницький район, місто Хмільник, вулиця 1 Травня, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 42677050

про стягнення 169 883,51 гривень

за участю представників:

від позивача адвокати Слободянюк М.В., Піпко А.М., згідно ордерів

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 07.09.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 07.09.2023 (вх. № 1184/23 від 07.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" про стягнення вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 12.09.2023 судом відкрито провадження у справі № 902/1172/23 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 12.10.2023 року о 12:00 год.

12.10.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 11.10.2023 (вх. № 01-34/9626/23 від 12.10.2023) про відкладення розгляду справи та про продовження строку подання відзиву.

У судовому засіданні 12.10.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника відповідача, продовження строку на подання відзиву на позов до 23.10.23, а також про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1172/23 по суті на 07.11.2023 о 14:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

20.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 18.10.2023 (вх. № 01-34/9925/23 від 20.10.2023) у якому відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити. Ідентичний відзив з додатками представником відповідача подано 23.10.2023 за вх. № 01-34/9938/23.

30.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 30.10.2023 (вх. № 01-34/10216/23 від 30.10.2023).

Ухвалою від 07.11.2023 суд постановив перейти до розгляду справи №902/1172/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі підготовче засідання у справі №902/1172/23 призначити на 23 листопада 2023 о 15:00 год.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11217/23 від 23.11.2023) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.11.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1172/23 до 14.12.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

12.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 12.12.2023 (вх. № 01-34/11934/23 від 12.12.2023) про долучення доказу до матеріалів справи.

14.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення № б/н від 14.12.2023 (вх. № 01-34/11995/23 від 14.12.2023). Також вказані пояснення представником відповідача подано до канцелярії суду (вх. № 01-34/12001/23).

14.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 14.12.2023 (вх. № 01-34/12005/23 від 14.12.2023) про витребування доказів.

Разом з тим судове засідання 14.12.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 15.12.2023 судом повідомлено сторони про призначення підготовчого засідання у справі № 902/1172/23 на 27.12.2023 року о 14:00 год.

20.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 19.12.2023 (вх. № 01-34/12191/23 від 20.12.2023) про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 27.12.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1172/23, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.01.2024 року о 10:00.

У судовому засіданні 26.01.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 10:00 23.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.02.2024 до суду надійшла заява № б/н від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1955/24) про долучення оригіналу документа до матеріалів справи.

22.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1957/24) про долучення документів на виконання вимог суду.

22.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1967/24) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.02.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1172/23 по суті та про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 15:00 год. 12.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.03.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 12.03.2024 (вх. № 01-34/2711/24) у якому останній клопотав про врахування судом процесуальних позицій викладених ним у попередніх судових засіданнях та про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники позивача. Відповідач правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 23.02.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано заяву представника відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" про стягнення вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski (Республіка Польща) укладено контракт №0401/23 про купівлю української макухи соняшникової виробленої в 2023 році.

Для доставки товару Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" заявку-договір №13/04 на міжнародне перевезення макухи за маршрутом: Winnica-Rawa Ruska-Sniadowo.

Згідно СМR Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" передало перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" товар макуху соняшникову 22 місця вагою брутто 22220 кг. Відповідно до інвойсу GR-52 DD.13.04.2023 для перевезення перевізнику надано товар масою нетто 22,176 т на суму 4324,32 EUR.

За твердженням позивача товар переданий ТОВ "Вінниця Агро Транс" для перевезення не було доставлено у пункт призначення та не було повернуто вантажовідправнику ТОВ "Грандлітоїл".

Позивач зазначив, що за умовами контракту право власності товару від продавця до покупця не перейшло та кошти за товар позивач не отримав.

Водночас з питань розміщення, зберігання або повернення вантажу відповідач до позивача не звертався та відомостей щодо місцезнаходження товару не повідомляв.

Позивач зазначив, що 26.05.2023 року направив ТОВ "Вінниця Агро Транс" претензією з вимогою не пізніше 01.06.2023 року повернути ТОВ "Грандлітоїл" товар в належному стані до місця його завантаження або сплатити його вартість в сумі еквівалентній 4324, 32 Євро за курсом НБУ на день перерахування коштів.

ТОВ "Вінниця Агро Транс" надало відповідь на вказану претензію, в якій претензію не визнало, зазначило про відсутність між ТОВ "Вінниця Агро Транс" та ТОВ "Грандлітоїл" будь-яких зобов`язань, а також, що вантаж (макуху) ним отримано згідно заявки-договору №13/04 від 13.04.2023 на замовлення фірми Stanislaw Szablowski Handlowo-Uslugowa. ТОВ "Вінниця Агро Транс" перевезення вантажу не виконало з незалежних від виконавця причин, перевізник поніс реальні затрати на організацію перевезення, тому ним було направлено замовнику вантажу 21.04.2023 та 26.04.2023 претензії-вимоги про відшкодування простою та збитків від упущеної вигоди; станом на 29.05.2023 року письмової відповіді на претензії не надходило, питання щодо відшкодування коштів перевізнику не вирішено, відтак, за позицією перевізника, він скористався правом задоволення своїх вимог за рахунок наявного у нього товару (макухи).

Позивач також зазначив, що 16.06.2023 на адресу ТОВ "Вінниця Агро Транс" було направлено адвокатський запит № 16/06/23/2 від 16.06.2023 року про надання необхідних документів. Натомість документи позивачу надано не було.

З огляду на викладене позивач звернувся із позовом до суду із вимогою стягнути з відповідача на користь позивача вартість набутого майна без достатньої правової підстави в розмірі 169 883,51 гривень.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, зазначив, що на виконання зобов`язань за укладеним між відповідачем та Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski заявкою-договором №13/04 від 13.04.2023 відповідач здійснив завантаження обумовленого вантажу, оформив товарно-транспортні супровідні документи для виконання міжнародного перевезення, СМR, здійснив замитнення вантажу та у визначені заявкою-договором строки виконував перевезення.

Укладення між відповідачем та Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski заявки-договору №13/04 від 13.04.2023 на виконання перевезення вантажу - макухи зумовлене придбанням цього товару компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski у позивача згідно з контрактом №0401/23 від 04.01.2023.

Разом з тим розпорядженням від 15.04.2023 уряд Польщі ввів заборону на імпорт зерна та інших видів сільськогосподарської продукції з України, а тому ТОВ "Вінниця Агро Транс" виконання перевезення вантажу згідно із заявкою-договором №13/04 від 13.04.2023 не здійснило з незалежних від виконавця причин.

Відповідач зазначив, що ним були понесені реальні витрати, пов`язані із організацією перевезення вантажу, виконання перевезення, зберігання вантажу та збитки у вигляді простою та упущеної вигоди в розмірі вартості перевезення, а тому 21.04.2023 та 26.04.2023 ним було направлено на адресу замовника Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski претензії-вимоги про відшкодування простою та збитків. Відповіді на вказані претензії відповідачем не отримано, понесені витрати, збитки не відшкодовано. Враховуючи викладене відповідач задовольнив свої вимоги за рахунок вартості притриманого майна - макухи соняшникової в кількості 22,18 тон.

Відповідач стверджує, що не є стороною правочину - контракту №0401/23 від 04.01.2023, заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів є договірною ціною згідно контракту №0401/23 від 04.01.2023, відповідач виконував перевезення вищевказаного товару на підставі заявки-договору №13/04 від 13.04.2023, між позивачем та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski існують договірні зобов`язання, що виникли на підставі контракту №0401/23 від 04.01.2023, а тому, на думку відповідача, спірні питання щодо виконання цього правочину мають вирішуватись між його сторонами із застосуванням норм зобов`язального права.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач до перевезення прийняв товар, який є власністю позивача.

Умовами заявки-договору № 13/04 від 13.04.2023 року визначено, що оплата здійснюється готівкою на розвантаженні в руки водію. Таким чином, за твердженням позивача оплата вартості перевезення мала бути здійснена після доставки вантажу в точку призначення та отримання вантажу вантажоотримувачем.

Разом з тим, перевізник - ТОВ "Вінниця Агро Транс", відповідач у справі, вантаж до розвантаження не надав, до місця розвантаження не прибув, натомість застосував до компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski притримання та висунув вимоги щодо оплати витрат на організацію перевезень, заробітної плати водію, фінансових збитків від упущеної вигоди.

Позивач вважає необгрунтованими посилання відповідача на отримання вантажу для перевезення, як на правову підставу знаходження у законному володінні відповідача майна позивача, оскільки немає жодного документа, за яким право на володіння вантажем переходить до перевізника.

Також ним зазначено, що посилання відповідача на положення ч. 2 ст. 594 ЦК України позивач оцінює критично, оскільки ці положення знаходяться в системному зв`язку з ч. 1 ст. 594 ЦК України та вимоги, у забезпечення яких кредитор має право притримати річ, мають стосуватися речі, якою кредитор правомірно володіє, яка підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником. Натомість відповідач застосував притримання вантажу до особи, яка не є власником вантажу та не має права розпорядження щодо нього. Позивач, який є власником вантажу, не являється боржником відповідача і не має перед ним ніяких зобов`язань.

Також позивачем зазначено, що встановлення заборони ввезення сільськогосподарської продукції Урядом Республіки Польща було прийнято з незалежних від перевізника обставин, тому перевізник ТОВ "Вінниця Агро Транс" зобов`язаний був повідомити про неможливість доставки вантажу вантажовідправника ТОВ "Грандлітоїл" і одержати від нього розпорядження щодо вантажу.

ТОВ "Вінниця Агро Транс" не повідомляв ТОВ "Грандлітоїл" про неможливість доставки вантажу отримувачу та не дочекався від ТОВ "Грандлітоїл" розпорядження щодо вантажу, а вчинив дії щодо вантажу на власний розсуд.

На виконання претензії з пропозицією повернути вантаж або сплатити його вартість ТОВ "Вінниця Агро Транс" вантаж не повернув, вартість вантажу не сплатив, а натомість, як з`ясувалося здійснив продаж вантажу без згоди і відома його власника.

На обгрунтування своїх правових позицій сторонами подавалися письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

04 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" (далі - продавець, позивач) та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski (Konopki Mlode 16, 18-411 Sniadowo, NIP 7181808895, Poland) (далі - покупець) укладено контракт №0401/23 (далі - контракт) про купівлю української макухи соняшникової, виробленої в 2023 році (далі - товар) (т. 1 а.с. 11-16, 232-237).

Згідно з умовами пункту 4.1. контракту ціна за одиницю товару та загальна вартість за цим контрактом визначається сторонами в специфікаціях, що є невід`ємними доповненням до контракту.

Відповідно до пункту 5.1. контракту, умови та період поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємним доповненням до контракту.

Місце поставки відповідно до пункту 5.3 контракту: Снядово, Польща.

За умовами пункту 6.1. контракту покупець здійснює оплату банківським переказом на банківський рахунок продавця протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виписки продавцем рахунку на наступних умовах. Оплата фактично поставленого товару здійснюється згідно наступних факсокопій: рахунку-фактури на оплату від продавця; копії експлуатаційного дозволу на виробничі потужності виробника (виданий органами санітарного контролю); акту прийому-передачі товару між продавцем та покупцем із зазначенням реєстру автотранспорту, який містить інформацію про реєстраційні номери автоцистерн, номери і дати накладних, нетто ваги кожної транспортної одиниці.

Пунктом 7.1 контракту визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця після розвантаження товару згідно дати вивантаження, зазначеної у ТТН накладних та підтверджуються актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами.

Пунктом 10.9. контракту сторони погодили, що контракт набуває чинності з дати його підписання і буде залишатись в силі до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

На виконання умов договору 13.04.2023 сторонами контракту було погоджено та підписано специфікацію № 5 до контракту №0401/23 від 04.01.2023, якою погоджено товар, одиницю виміру, кількість, ціну, вартість товару, період, умови поставки та оплати товару, що поставляється на загальну суму 4 290,00 Євро (т. 1 а.с. 17, 132).

Згідно вказаної специфікації товаром є українська макуха соняшникова, вироблена в 2023 році вагою 22,000 т, ціною 195,00 Євро за 1МТ, на загальну суму 4 290,00 Євро. Умови поставки товару - товар поставляється продавцем на умовах DAP - Konopki Mlode 16, 18-411 Sniadowo, NIP 7181808895, Poland згідно Incoterms 2010.

У свою чергу 13 квітня 2023 між компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" (далі - виконавець) було укладено заявку-договір №13/04 на міжнародне перевезення за маршрутом: Winnica-Rawa Ruska-Sniadowo; митний перехід - Рава Руська; назва вантажу - макуха в біг бегах; адреса завантаження - 22453, с. Дружне, Вінницька область, вул. Першотравнева, 28; адреса розвантаження: Sniadowo, 18-411; вартість перевезення - 1300 євро готівковий розрахунок перед початком вивантаження; умови оплати: готівка на розвантаженні в руки водію; автомобіль - марка Сканія, держ номер а/м - АВ 0648 НР, держ. номер причіпа - НОМЕР_1 .

Як вбачається із міжнародної товаро-транспортної накладної "CMR" 13.04.2023 року перевізник ТОВ "Вінниця Агро Транс" отримав від ТОВ "Грандлітоїл" (відправник) для перевезення автомобілем держ. номер а/м - АВ 0648 НР, держ. номер причіпа - НОМЕР_1 товар - макуху соняшникову 22 місця вагою брутто 22220 кг (графа 1, 6, 11, 16, 21, 22, 23, 25 СМR). Місце та дата отримання вантажу - с. Дружне, Україна, 13.04.2023; отримувач вантажу - Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski; місце розгрузки - Konopki Mlode 16, 18-411 Sniadowo, Poland (графа 2-4 СМR). Згідно графи 5 СМR документи що додаються - рахунок GR-52 від 13.04.2023 (т. 1 а.с. 19, 133, 239).

Відповідно до інвойсу GR-52 DD.13.04.2023 для перевезення перевізнику надано товар масою нетто 22,176 т на суму 4324,32 EUR (т. 1 а.с. 18, 134).

Зазначена у інвойсі ціна (4 324,32) та кількість товару (маса брутто - 22220) отриманого відповідачем у позивача для перевезення відображена у попередній митній декларації від 13.04.2023 із відміткою митного органу ОНП 77/401 13.04.2023 ПМК 77/401 13.04.2023.

Вантажовідправником згідно вказаної митної декларації є Товариство з обмеженою відповідальністю Грандлітоїл, вантажоодержувачем - Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski, принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю Вінниця Агро Транс (т. 1 а.с.239 ).

Розпорядженням Міністра розвитку та технологій Республіки Польща від 15 квітня 2023 року «Про заборону імпорту сільськогосподарської продукції з України» до 30 червня 2023 року встановлено заборону на ввезення на територію Республіки Польща сільськогосподарської продукції, що походить з території України або імпортується з неї, перелік продуктів наведено в додатку до розпорядження (т. 1 а.с. 25, 26, 135, 136).

Доказів фактичного перевезення відповідачем вантажу та його передачі компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski за місцем розвантаження або повернення вантажу вантажовідправнику - ТОВ "Грандлітоїл" матеріали справи не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.05.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію б/н від 26.05.2023 з вимогою невідкладно, але не пізніше 01.06.2023 року повернути позивачу товар в належному стані до місця його завантаження за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Дружне, вул. Першотравнева, 28 або сплатити його вартість в сумі, еквівалентній 4324,32 Євро за курсом НБУ на день перерахування коштів (т. 1 а.с. 21).

29.05.2023 відповідач надав відповідь на претензію №29/05 від 29.05.2023 року, у якій зазначив, що між ним та позивачем відсутні будь-які зобов`язання. Товар, про який йдеться у претензії, було завантажено на транспорт відповідача, як перевізника за замовленням польської фірми Stanislaw Szablowski Handlowo-Uslugowa згідно укладеною між ним та вказаною фірмою заявкою-договором №13/04 на міжнародне перевезення від 13.04.2023 року, однак здійснити перевезення внаслідок введення Урядом Польщі 15.04.2023 тимчасової заборони на імпорт зерна та інших видів сільськогосподарської продукції з України, відповідачу не вдалося (з незалежних від виконавця причин). Перевізник поніс реальні затрати на організацію перевезення, заробітну плату водію та фінансові збитки від упущеної вигоди, простою. Замовнику вантажу 21.04.2023 та 26.04.2023 було направлено претензії-вимоги про відшкодування простою та збитків від упущеної вигоди. Станом на 29.05.2023 року від замовника вантажу письмової відповіді на претензії не надходило, питання щодо відшкодування коштів перевізнику не вирішено, відтак, за позицією відповідача, він скористався правом забезпечення виконання господарських зобов`язань, згідно ст. 199 ГК України. З посиланням на ст.ст. 594, 597 ЦК України, відповідачем повідомлено, що перевізник не позбавлений права задовольнити вимоги за рахунок наявного у нього товару, у спосіб і порядок, визначений чинним законодавством, в разі відсутності зворотнього зв`язку з боку замовника вантажу на виставлену претензію (т. 1 а.с. 22-29).

16.06.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано адвокатський запит № 16/06/23/1 від 16.06.2023 року з вимогою надати обґрунтування та відповідні докази того, що ТОВ "Вінниця Агро Транс" правомірно володіє вантажем - макуха у біг бегах та в чому полягає таке правомірне володіння; обґрунтування правомірності дій ТОВ "Вінниця Агро Транс" відповідно до ст. 594 ЦК України; обґрунтування з наданням відповідних доказів, чому ТОВ "Вінниця Агро Транс" вважає, що вантаж є власністю польської фірми Stanislaw Szablowski Handlowo-Uslugova та коли замовник набув права власності на вантаж; обґрунтування з наданням відповідних доказів, чому ТОВ "Вінниця Агро Транс" притримано вантаж, який не є власністю замовника, для забезпечення виконання зобов`язань між ТОВ "Вінниця Агро Транс" та замовником; прояснення чи задовольнило ТОВ "Вінниця Агро Транс" вимоги до замовника за рахунок вартості вантажу? Якщо так - в якому обсязі вантажу, якою вартістю? Надати всі документи стосовно задоволення вимог за рахунок вартості вантажу (зокрема, але не виключно, договір купівлі-продажу, накладні, акти прийому-передачі, ТТН, платіжні доручення про перерахування коштів, документи про проведення взаємозаліку) (т. 1 а.с. 32).

28.06.2023 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит № 4-28/06 від 28.06.2023 у якій зазначено відомості аналогічні наданим відомостям у відповіді на претензію та зазначено про надання копій документів щодо отриманого вантажу разом із відповіддю на претензію (т. 1 а.с. 32, 33).

5.12.2023 між ТОВ "Грандлітоїл" та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski було укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 0401 від 04.01.2023, за умовами якої сторони, враховуючи заволодіння третьою особою - перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" товаром - макухою соняшниковою, виробленою в 2023 році, поставка якого здійснювалась відповідно до специфікації № 5 до контракту № 0401/23 від 04.01.2023 та рахунку номер GR-52 від 13.04.2023 дійшли згоди цією угодою достроково розірвати (припинити) дію контракту № 0401 від 04.01.2023 року (т. 1 а.с. 161).

Доказів доставки вантажу до місця призначення, отримання позивачем коштів за товар згідно контракту № 0401/23 від 04.01.2023 матеріали справи не містять.

З огляду на неповернення відповідачем отриманого товару або його вартості позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до приписів частини 1, частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski контракт №0401/23 від 04.01.2023 є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 697 ЦК України визначено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Пунктом 7.1 контракту сторони погодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця після розвантаження товару згідно дати вивантаження, зазначеної у ТТН накладних та підтверджуються актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами.

Отже, за умовами контракту №0401/23 від 04.01.2023 укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл" та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski право власності на товар переходить до покупця після розвантаження товару за місцем поставки, що підтверджуються актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами.

За змістом частини 2 статті 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем, як продавцем товару не укладалось будь-яких договорів з відповідачем на перевезення вантажу, водночас, такий договір було укладено між відповідачем (як перевізником) та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski (як вантажоотримувачем).

Судом встановлено, що для доставки товару між компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" (як перевізником) 13.04.2023 року укладено заявку-договір №13/04 на міжнародне перевезення за маршрутом: Winnica-Rawa Ruska-Sniadowo, адреса завантаження: 22453, с. Дружне, Вінницька область, вул. Першотравнева, 28, адреса розвантаження:Sniadowo, 18-411, вантаж: макуха в біг-бегах, умови оплати: готівка на розвантаженні в руки водію. Перевезення здійснюється автомобілем марки Сканія, держ номер а/м - НОМЕР_2 , держ. номер причіпа - НОМЕР_1 .

13.04.2023 року позивачем згідно міжнародної товаро-транспортної накладної "CMR" передано відповідачу для перевезення автомобілем держ. номер а/м - АВ 0648 НР, держ. номер причіпа - НОМЕР_1 товар - макуху соняшникову 22 місця вагою брутто 22220 кг, що підтверджується товарно-супровідними документами, зокрема, інвойсом №GR-52 від 13.04.2023, CMR від 13.04.2023.

Відповідно до інвойсу GR-52 DD.13.04.2023 та митної декларації для перевезення перевізнику надано товар масою нетто 22,176 т на суму 4324,32 EUR.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються, зокрема главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 909 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві).

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За змістом статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 12 Конвенції визначено, що відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Відповідач стверджував, що здійснити перевезення вантажу внаслідок введення Урядом Республіки Польща 15.04.2023 тимчасової заборони на імпорт зерна та інших видів сільськогосподарської продукції з України відповідачу не вдалося з незалежних від нього причин.

Згідно частини 1 статті 14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Аналогічні вимоги передбачені у частині 2 статті 309 ГК України, відповідно до якої у разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов`язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Судом враховано, що ухвалення Урядом Республіки Польща рішення щодо заборони ввезення сільськогосподарської продукції з території України є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала виконати доручене перевезення належним чином.

Враховуючи умови контракту, укладеного між позивачем та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski, а також положення Конвенції розпорядником вантажу до передачі другого примірника накладної одержувачу вантажу залишався позивач, тому відповідач, встановивши неможливість виконання перевезення до передбаченого місця доставки, зобов`язаний був повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження/інструкції щодо вантажу.

Разом з тим, доказів звернення відповідача до позивача щодо одержання від нього як у вантажовідправника відповідного розпорядження/інструкції щодо вантажу та/або доказів звернення до замовника перевезення матеріали справи не містять.

Статтею 16 Конвенції визначено, що у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим. Після цього перевізник здійснює збереження вантажу від імені особи, яка має право розпоряджатися вантажем. Перевізник може продати вантаж, не очікуючи інструкцій від особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю. В інших випадках перевізник також може продати вантаж, якщо в належний термін ним не отримано від особи, що має право розпоряджатися вантажем, протилежних інструкцій, виконання яких може справедливо від нього вимагатися. У випадку продажу вантажу відповідно до положень цієї статті, виручена сума, за винятком витрат, які підлягають сплаті після доставки вантажу, передається в розпорядження особи, що має право розпоряджатися вантажем. Якщо ці витрати перебільшують виручену суму, то перевізник має право отримати належну різницю.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" (далі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ілана НВП (далі - зерновий склад) було укладено договір складського зберігання № 5 ( т. 1 а.с. 76-78).

За умовами пункту 1.1. договору зберігання предметом цього договору є надання зерновим складом поклажодавцю за плату послуг складського зберігання товару, у кількості та на умовах визначених цим договором та відповідними складськими документами.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3 договору зберігання товаром за цим договором є: макуха соняшникова. Право власності на товар до зернового складу не переходить. Зерновий склад не має права розпоряджатися та користуватись товаром в своїх цілях та інтересах протягом всього строку його зберігання на Зерновому складі.

Відповідно до пункту 1.9. договору зберігання граничний термін зберігання товару за цим договором - до 31 грудня 2023 року.

Послуги складського зберігання товару (макухи соняшникової у кількості 22,18 т) ТОВ "Ілана НВП" надавало відповідачу за період з 30.05.2023 по 28.09.2023, що підтверджується Актами наданих послуг №30/05/1 від 30.05.2023, №30/06/23 від 30.06.2023, №30/07/23 від 30.07.2023, №30/08/23 від 30.08.2023 та №28/09/23 від 28.09.2023 (т. 1 а.с. 79-82).

Надалі за наслідком проведених 26.09.2023 торгів відповідачем здійснено продаж притриманого ним майна - макухи соняшникової у кількості 22,180 т Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс", що підтверджується видатковою накладною № ВА-0000001 від 28.09.2023, тристороннім актом приймання-передачі макухи соняшникової б/н від 28.09.2023, ТТН № ВА-0000001 від 28.09.2023 року (т. 1 а.с. 93-98).

Доказів звернення відповідача до позивача як розпорядника вантажу для отримання інструкцій щодо повернення вантажу або його розвантаження та організацію зберігання від його імені та/або доказів спливу належних строків після відповідного звернення для отримання інструкцій, що стало підставою для подальшої реалізації цього вантажу відповідачем суду не надано.

Відповідач не заперечив тієї обставини, що за власним розсудом притримав ввірений йому вантаж та розпорядився ним від власного імені для задоволення свої вимог щодо понесених витрат на перевезення до боржника компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski.

Надаючи оцінку правомірності притримання відповідачем вантажу, судом враховано таке.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За приписами частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Забезпечення виконання зобов`язання шляхом притримання врегульовано положеннями статті 594 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї (частина 1 статті 596 ЦК України).

Притримання відноситься до речово-правових способів забезпечення виконання зобов`язань і має речовий характер, яке може бути застосовано за умови, що кредитор правомірно володіє майном, що підлягає передачі боржникові та боржник порушив виконання своїх зобов`язань на користь кредитора.

З наведених норм слідує, що право притримання, за певних обставин, наділяє особу, що правомірно володіє річчю, яка їй не належить правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання боржником свого зобов`язання на користь кредитора.

Отже, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов`язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а в тому випадку, коли притримання не виконало стимулюючої функції, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі у порядку, визначеному статтею 591 ЦК України.

Кредитор здійснює притримання речі, що належить на праві власності боржникові.

Згідно з частиною 1 статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Положеннями статті 398 ЦК України, передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином, право притримання за своєю правовою природою є правом володіння чужою річчю.

Як уже було зазначено, позивачем передано відповідачу вантаж для перевезення за договором перевезення укладеним між відповідачем та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski.

Умовами заявки-договору №13/04 від 13.04.2023 року визначено, що оплата здійснюється готівкою при вивантаженні в руки водію.

Отже, оплата вартості перевезення мала бути здійснена компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski після доставки вантажу до місця призначення та отримання вантажу вантажоотримувачем.

Судом встановлено, що договором перевезення не врегульовано умови щодо оплати послуг перевезення у разі не доставки вантажу до місця призначення з незалежних від перевізника причин.

Не містить договір перевезення також умови щодо права притримання перевізником вантажу до виконання замовником своїх зобов`язань з оплати на користь перевізника.

Судом встановлено, що відповідач вантаж до розвантаження не надав та до місця розвантаження не прибув.

За твердженням відповідача з метою відшкодування понесених ним витрат відповідач висунув до компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski вимогу щодо оплати витрат на організацію перевезення, заробітної плати водію, фінансових збитків від упущеної вигоди та простою.

Водночас, належних доказів направлення вказаної вимоги, а також доказів повідомлення компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski про застосоване право притримання щодо отриманого для перевезення вантажу відповідачем суду не надано.

Судом також враховано, що право притримання може бути застосоване до речі, що на праві власності належить боржнику.

Водночас, відповідач застосував притримання вантажу до особи, яка не є власником вантажу та не має права розпорядження таким вантажем.

У свою чергу, позивач, який є власником вантажу, не є боржником відповідача і не має перед ним договірних зобов`язань, а тому відсутні підстави вважати правомірним володіння відповідачем майном боржника, оскільки, право власності на вантаж мало перейти до компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski після розвантаження вантажу відповідно до пункту 7.1 контракту.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач здійснив притримання речі (вантажу), що належить на праві власності позивачу, а не компанії Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski.

Представник відповідача пояснив, що відповідач не був обізнаний, що власником вантажу є позивач, а не компанія Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України одними із загальних засад цмвільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Навіть, якщо відповідач не знав, що за контрактом укладеним позивачем з компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski продавець залишається власником товару до його передачі у місці розвантаження покупцю, відповідачем не враховано, що згідно положень Конвенції розпорядником вантажу до передачі другого примірника накладної одержувачу вантажу залишався вантажовідправник - позивач, тому відповідач, встановивши неможливість виконання перевезення до передбаченого місця доставки, зобов`язаний був повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження/інструкції щодо вантажу.

Не проявивши необхідної добросовісності, обачності та розумності, відповідач за відсутності погодженого договором перевезення права притримання здійснив притримання речі (вантажу), власником якої замовник перевезення не був.

У свою чергу, між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини, за змістом яких позивач є боржником, що порушив виконання грошових зобов`язань на користь кредитора - відповідача.

Доказів наявності невиконаних з боку позивача на користь відповідача зобов`язань, які можуть бути підставою для притримання спірного майна, відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу, що право кредитора притримати річ нерозривно пов`язане з його обов`язком, передбаченим частиною 1 статті 595 ЦК України негайно повідомити про застосовуване притримання боржника.

Разом з тим, доказів про направлення відповідачем такого повідомлення замовнику перевезення та /або вантажовідправнику - позивачу по справі, матеріали справи не містять, що підтверджує відсутність правових та фактичних підстав для притримання відповідачем переданого для перевезення вантажу.

Судом також враховано, що право притримання може бути застосовано кредитором, який правомірно володіє річчю.

Водночас, довідавшись про неможливість здійснення перевезення вантажу до місця призначення, не запросивши відповідних розпоряджень/інструкцій щодо вантажу від вантажовідправника, подальші дії перевізника з притримання переданого йому для перевезення вантажу без погодження договором перевезення права притримання та без повідомлення власника вантажу (вантажовідправника) та вантажоотримувача про здійснене притримання цього вантажу з метою задоволення своїх вимог не можуть кваліфікуватися як правомірне володіння майном.

Положеннями частини 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відсутність обставини правомірного володіння річчю виключає правомірність застосування права притримання чужого майна, а тим більше його реалізації та звернення отриманого доходу від продажу такого майна на свою користь.

Згідно статей 17, 18 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 лежить на перевізнику.

Відповідно до статей 308, 310, 314 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 20 Конвенції встановлено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію б/н від 26.05.2023 з вимогою невідкладно, але не пізніше 01.06.2023 року, повернути позивачу товар в належному стані до місця його завантаження за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Дружне, вул. Першотравнева, 28 або сплатити його вартість в сумі, еквівалентній 4 320,42 Євро за курсом НБУ на день перерахування коштів.

Відповідачем у наданій відповіді на претензію № 3-29/05 від 29.05.2023 року, зазначено про відсутність між ним та позивачем будь-яких зобов`язань та про те, що товар, про який йдеться у претензії, було завантажено на транспорт відповідача, як перевізника за замовленням польської фірми Stanislaw Szablowski Handlowo-Uslugowa. Також ним зазначено, що здійснити перевезення вантажу відповідачем не вдалося з незалежних від виконавця причин (з огляду на введення Урядом Польщі 15.04.2023 тимчасової заборони на імпорт зерна та інших видів сільськогосподарської продукції з України) та оскільки відповідачем понесено витрати при здійсненні перевезення, які замовником не відшкодовані, відповідач не позбавлений права задовольнити вимоги за рахунок наявного у нього товару, у спосіб і порядок, визначений чинним законодавством, в разі відсутності зворотнього зв`язку з боку замовника вантажу на виставлену претензію.

З наведеного листування вбачається, що відповідач отримавши вимогу позивача про повернення вантажу, отриманий вантаж власнику не повернув.

Надалі відповідач продовжив володіти цим майном та 28.09.2023 року здійснив його продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс".

Доказів перерахування відповідачем коштів отриманих від реалізації цього вантажу на користь позивача матеріали справи не містять.

У зв`язку із неповерненням відповідачем майна належного позивачу, позивачем заявлено вимогу про стягнення вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналіз статті 1212 ЦК України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі № 212/3593/16-ц (провадження 61-60св17); від 20.03.2019 у справі № 634/727/16-й (провадження № 61-21749св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судом враховано, що зобов`язальні правовідносини між позивачем та відповідачем були відсутні, фактичною підставою для отримання відповідачем майна був договір перевезення, укладений між відповідачем та компанією Firma Handlowo-Uslugowa Stanislaw Szablowski, при цьому власником та розпорядником цього майна був позивач.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що позивачем обгрунтовано обрано спосіб захисту про стягнення з відповідача вартості набутого без достатньої правової підстави майна на підставі статті 1212 ЦК України, а не стягнення шкоди у зв`язку із втратою вантажу, оскільки із доказів, що містяться у матеріалах справи та обставин встановлених судом вбачається, що у зв`язку із неможливістю здійснення перевезення з незалежних від перевізника причин підстава для набуття та збереження цього майна перевізником відпала та останній за вимогою позивача зобов`язаний був повернути це майно власнику, однак такого повернення не здійснив та без достатніх правових підстав відчужив це майно, що не може кваліфікуватися як втрата або пошкодження майна під час перевезення.

Наведе свідчить, що набувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" поза правовою підставою збагатилось за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл".

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України суттєвим є встановлення обставин безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (узгоджується з нижчезазначеними постановами Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018).

За умовами статті 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач просить стягнути вартість набутого відповідачем без достатньої правової підстави майна у сумі 169 883,51 гривень.

Вартість безпідставно набутого відповідачем майна визначена позивачем на підставі ціни вантажу зазначеного в інвойсі та митній декларації у розмірі 4 324,32 євро, що за курсом НБУ на день подання позовної заяви 39,2856 грн./євро становить 169 883,51 гривень.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права, застосований позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення та дозволить відновити порушене право позивача.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення вартості набутого без достатньої правової підстави майна у розмірі 169 883,51 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2258 від 24.07.2023 сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Агро Транс" (22000, Вінницька область, Хмільницький район, місто Хмільник, вулиця 1 Травня, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 42677050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлітоїл", 22452, Вінницька область, Хмільницький (Калинівський) район, село Дружне, вулиця Першотравнева, будинок 28, ідентифікаційний код юридичної особи 40550449) 169 883,51 гривень (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні, 51 копійку) вартості набутого без достатньої правової підстави майна та 2 684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 22 березня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.