Ухвала

від 19.03.2024 по справі 904/453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

19.03.2024м. ДніпроСправа № 904/453/24

за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради", м. Дніпро

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд", м. Дніпро

про визнання недійсним договору на виконання робіт та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від прокуратури: Богомол О.М. посвідчення № 069928 від 01.03.2023

від позивача: Пастернак В.В. самопредставництво

від відповідача-1: Дженчако Т.М. ордер серія АЕ № 1267103 від 29.02.2024

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Центральна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" про:

- визнання недійсним договору № 14-Г від 14.01.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради отриманих коштів за договором № 14-Г від 14.01.2022 у сумі 16 017 769,53 грн., а з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 16017769,53 грн. стягнути в дохід держави.

Ухвалою суду від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 19.03.2024.

Позивачем, 19.03.2024 надано до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/1043/21.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що в рамках перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 918/1043/21 буде сформовано правовий висновок необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

Так, в обґрунтування позовних вимог у цій справі прокурор зазначив, що процедура публічної закупівлі, за наслідками якої був укладений оскаржуваний договір, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, прокурор наполягає на невідповідності переможця вимогам кваліфікаційних критеріїв процедури закупівлі та наявності підстав для відхилення такої тендерної пропозиції.

Прокурор вважає, що договір № 14-Г від 14.01.2022 має бути визнаний недійсним у судовому порядку із застосуванням реституції: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради отриманих коштів за договором № 14-Г від 14.01.2022 у сумі 16 017 769,53 грн., а з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради одержані ним 16 017 769,53 грн. стягнути в дохід держави.

Разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 прийнято до розгляду справу № 918/1043/21 (провадження № 12-35гс23) за касаційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення 199850,40 грн.

В цій ухвалі Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованими доводи колегії суддів КГС ВС щодо необхідності відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним.

У згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив (див. пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

На думку Великої Палати Верховного Суду, спірним є питання про застосування наслідків недійсності / нікчемності договору. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини виходячи з того, чи їх недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин) чи прямо не встановлена, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, визначених законом (оспорюваний правочин). При цьому визначені статтею 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що ЦК України визначає такі загальні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція (абзац 2 частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга вказаної статті). Ці наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку Великої Палати Верховного Суду, закріплена в абзаці 2 частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Таке взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та факту недійсності правочину і забезпечує поновлення попереднього становища сторін за наслідками недійсності відповідного правочину. Таке поновлення можливе тоді, коли майно, передане за вказаним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи саме двосторонню реституцію. Стаття 216 ЦК України не передбачає односторонньої реституції.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, установивши недійсність Договору згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати Відповідача повернути Позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь Відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що підхід, запроваджений раніше Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у статті 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Фундаментальне значення цього питання, на думку Великої Палати Верховного Суду, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.

За таких обставин, в рамках перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 918/1043/21 буде сформовано правовий висновок необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

А отже, провадження у справі № 904/453/24 слід зупинити на підставі п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/1043/21.

Керуючись ст.ст. 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Зупинити провадження у справі № 904/453/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/1043/21.

2.Зобов`язати сторони в 10-ти денний термін з моменту настання таких обставин повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 19.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 22.03.2024.

Суддя М.О. Ніколенко