Рішення

від 18.03.2024 по справі 504/2456/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2456/22

Провадження № 2/504/508/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали цивільної справи за позовом адвоката Тіора Юрія Парфірійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, третя особа Міністерство оборони України, Оперативне командування «Південь» Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00340022 (м. Одеса, провул. Штабний,1) та Мисливсько рибальське підприємство «Сокіл» Громадської організації «Військово- мисливське товариство «Південь» код ЄДРПОУ 20963976 (м. Одеса, вул. Маріїнська, 1-А), про визнання незаконним та скасування пункту 9 Наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року №366/5 в частині скасування рішення Державного реєстратора Кушнірової Р.В. № 47437379 від 20.06.2019 року, про державну реєстрацію права власності на належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України, яким просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 9 Наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5 в частині скасування рішення Державного реєстратора Кушнірової Р.В. № 47437379 від 20.06.2019 року, про державну реєстрацію права власності на належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 стверджує, що вона є власником об`єкта нерухомого майна - АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5 частково задоволена скарга Міністерства оборони України від 31.12.2021 року № 407/1958, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на належний позивачу об`єкт нерухомого майна було скасовано.

Наказ був прийнятий на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.01.2022 року за результатами розгляду скарги Міністерства оборони від 31.12.2021 року.

Заявниця стверджує, що на її думку відповідачем грубо порушені її право власності.

Заявниця стверджує, що відповідачем не було враховано, що Міністерство оборони України пропустило строк на звернення до Міністерства юстиції України із даною скаргою, який чітко встановлений ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який становить два місяця від дня, коли особа дізналась чи могла дізнатись про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

На думку позивача Міністерство юстиції України не повідомило її про дату час та місце розгляду скарги Міністерства оборони України, чим позбавило позивачку надати свої заперечення по суті скарги.

Представник Міністерства юстиції України подав відзив, яким повністю заперечував проти позову.

Так, на думку представника Міністерства юстиції, оскаржуваний наказ, у відповідних пунктах, що оскаржуються, прийнятий у відповідності до порядку встановленого законом.

Зокрема, було враховано, що державний реєстратор здійснюючі відповідні реєстраційні дії з реєстрації прав власності позивачки на забудоване нею нерухоме майно, не врахував того факту, що земельна ділянка, на якій розміщене нерухоме майно позивачів, перебуває на праві постійного користування Міністерства оборони України на підставі державного акту на право постійного користування серії Б № 031728 виданого у 1983 році.

На думку відповідача, доводи позову в частині пропуску строку на подання скарги до Міністерства юстиції України є безпідставними, оскільки про порушення свого права Міністерство оборони України дізналось 16.12.2021 року.

Також Міністерство юстиції вказує на те, що державний реєстратор не врахував правила Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які затверджені Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року.

Зокрема порядком передбачено, що для державної реєстрації права на об`єкт нерухомого майна, який побудований до 05.08.1992 року подаються технічний паспорт, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Крім того, відповідно до п.81 Порядку мало бути подано довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі (членські внески).

Така довідка державному реєстратору не подавалась.

Посилання позивача про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги, представник Міністерства юстиції України вважав безпідставними, оскільки повідомлення всіх заінтересованих осіб відбувалось у встановленому порядку шляхом оголошення на сайті Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні представник Міністерства юстиції України Васильєва С.О. заперечувала проти позову, просила у його задоволенні відмовити повністю.

Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник Міністерства оборони України подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову заперечував.

Інші учасники процесу сповіщені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Рішенням Державного реєстратора Державного реєстратора Кушнірової Р.В. № 47437379 від 20.06.2019 року, здійснено державну реєстрацію права власності на належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналіз змісту скарги Міністерства оборони України дозволяє суду дійти висновку, що 16 грудня 2021 року на адресу Міністерства оборони України надійшов лист Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері № 5-4-1515 вих.-21 від 07.12.2021 року, щодо протиправного будівництва будівлі та споруди фізичними та юридичними особами на самовільно зайнятій земельній ділянці, що відноситься до земель оборони, на території Чабанського будинку рибалки, який розташований в межах військового містечка № Чорноморське-3 за адресою : АДРЕСА_2 .

Відповідно до цього листа, та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на території земельної ділянки військового містечка Чорноморське-3. Загальною площею 3,8 га, в межах якої розташований Чабанський будинок рибалки ( реєстраційний номер 1540807151227), за адресою : АДРЕСА_2 , за відсутності правових підстав та дозвільних документів, фізичними особами проведено реєстрацію права власності на вищезазначені об`єкти нерухомості.

Міністерство оборони України звернулося до Міністра юстиції України 31 грудня 2021 року зі скаргою, якою, серед іншого, оскаржило вищевказані рішення державних реєстраторів та приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно позивачів.

Пунктом 9 Наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5 скасовано рішення Державного реєстратора Кушнірової Р.В. № 47437379 від 20.06.2019 року, про державну реєстрацію права власності на належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5 став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.01.2022 за результатами розгляду скарги Міністерства оборони України від 31.12.2021 № 407/1958, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2022 за №СК-101-22.1.

Суд вважає, що правовідносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини першої статті 37 вказаного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною другою статті 37 вказаного Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

За змістом частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. (частина шоста статті 37 наведеного Закону).

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено "Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - Порядок № 1128).

Згідно з п. 2. Порядку № 1128 (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За змістом абз. 1 п. 8. Порядку № 1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (п. 9. Порядку № 1128).

Відповідно до п.п. 13., 14. Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Судом уважно досліджено зміст скарги Міністерства оборони України на реєстраційні дії, проведені суб`єктами державної реєстрації, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10.01.2022 року за № СК-101-22.

Міністерство оборони України вказує на системні порушення під час проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Зокрема, скаржник вказував, що під час державної реєстрації суб`єктами державної реєстрації не враховано, що Чорноморською селищною радою не приймались рішення про присвоєння об`єктами нерухомого майна адрес.

Також не було враховано, що земельна ділянка під будівництво об`єктів нерухомого майна не відводилась буд забудову громадянам, а належить на праві постійного користування Міністерству оборони України.

Також не було враховано, що у реєстраційних справах відсутні довідки кооперативу про внесення членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.11.2021 у справі №910/694/21, положення частин шостої, дев`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2., 5., 9., 13. Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів слід застосовувати таким чином:

"Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребує документи (інформацію)».

Суд вважає, в даному конкретному випадку, Міністерство юстиції України не вирішувало спору про право, а розглянуло скаргу на рішення суб`єктів державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації.

Щодо права Міністерства оборони України на земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, державну реєстрацію якого здійснено за позивачами.

Відповідно до наказу командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу №22 від 12 лютого 1980 року "Про ліквідацію Чабанської рибально-туристської бази ВМТ ОдВОі створення спортивної бази округу" будівлі та споруди Чабанської рибально-туристської бази були передані спортивному клубу армії ОдВО - на баланс квартирно-експлуатаційної частини Чабанського району.

Пунктом 4 зазначеного наказу передбачено, що човникова станція Чабанської рибально-туристської бази збережена за Радою військово-мисливського товариства ОдВО з перейменуванням в будинок рибалки "Чабанка".

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно- експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно експлуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_2 (один)), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Сабанського будинку рибалки.

До складу земельної ділянки увійшли земельні ділянки:

Чабанського полігону уздовж узбережжя Чорного моря, площею 21,7274 га; військових містечок «Чорноморське-1», «Чорноморське-3», на яких дислокувалась військова частина НОМЕР_2 .ю площею 13 га; військового містечка «Чорноморське-3», колишнього Одеського інституту сухопутних військ, площею 15 га; військового містечка «Чорноморське-1», розташованого вздовж траси Одеса- Миколаїв, площею 30га; 55 Управління начальника робіт, площею 61 га; 9 спортивного клубу армії, площею 4 га.

Зазначений державний акт зареєстрований у порядку, встановленому законом за № 35, недійсним не визнавався і не був скасований.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ"Про майно загальносоюзних громадських організаційколишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР"передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливських господарств, 7 будинків рибалки, туристичної бази. З магазинів, 3 стрілецькі стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Міністерству оборони України було предписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства, будинки мисливця-рибалки, туристичні бази. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Згідно ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

До військового майна належать будинки, споруди, та інше майно. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "'Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зістаттею 2 Закону України " Про правовий режим майна у Збройних Силах України"вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимогЗакону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

За приписамистатті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також іених майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Міністерство оборони, як орган управління державним майном, згоди на відчуження спірного майна також не надавало, а Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо відчуження спірного майна, тому останнє є майном державної власності.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003р. по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. М3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

На підставі розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України №12р від 25 жовтня 2000 року, наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31 жовтня 2000 року "Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок" та наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування №86 від 12 грудня 2000 року "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" у Міністерстві оборони України було проведено, зокрема, інвентаризацію майна товариств військових мисливців та рибалок, розташованого на території Південного оперативного командування.

Зазначене майно поставлено на картковий облік у квартирно-експлуатаційних органах, які уповноважені вести облік нерухомого майна Збройних Сил України.

Проте, Мисливсько-рибальське підприємство «Сокіл» Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України вказівки щодо складання та підписання актів прийому-передачі майна до квартирно-експлуатаційних органів Міністерства Оборони України не виконало, чим порушило вимоги вищевказаних нормативно-правових актів Верховної Ради та Уряду України.

Згідно наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12 грудня 2000 року №86 "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" нерухоме майно Чабанського будинку рибалки було прийнято на відповідний картковий облік та закріплено за Чорноморською КЕЧ району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси).

На підставі рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки" та видачі йому свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, які знаходяться на балансі підприємства, мисливсько-рибальському підприємству "Сокіл" видано свідоцтво на право власності на будівлі та споруди Чабанського будинку рибалки, а саме: адміністративно-готельну будівлю, А, а-а3; будівлю готелю літнього типу, Б,б; будівлю котеджу літнього типу, В, в; будівлю їдальні на 20 місць-обідів, Г; будівлю прохідної, Д,пд.(Д); будинок збірно-щитовий, Е-Е9; будинок збірно-щитовий Ж-Ж8, ж21-ж2111; ж41-ж61, ж71-ж711; будівля бару, 3; підвал,пд.(3); рятувальну станцію, И; вбиральню, К; вбиральню, Л; вбиральню М; душ Н; будівлі для зберігання човнів, о; брукування, I, а 26 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення відповідача-1 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки", та визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на їдальню за генеральним планом №888 площею 72кв.м.; котедж за генеральним планом №864 96 кв.м.; котедж за генеральним планом №865 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №866 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №867 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №868 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №869 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №870 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №871 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №872 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №873 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом № 874 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 875 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 876 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №877 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №878 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №879 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №880 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 881 площею 32кв.м.; котедж за генеральним планом №882 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №883 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №884 площею 126 кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75 кв.м.; сторожеву за генеральним планом №889 площею 20 кв.м.; туалет за генеральним планом №890 площею 6 кв.м.; туалет за генеральним планом №891 площею 3 кв.м.; туалет за генеральним планом №892 площею 3 кв.м.; гараж за генеральним планом №836 площею 18 кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2009 року визнано недійсним рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18.12.2008 року № 436-V «Про прийом до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності, загальною площею 96,3374 га, на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області».

Рішенням суду встановлено, вищевказані земельні ділянки є землями оборони, їх власником є держава, право розпорядження ними належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а Міністр оборони України повноваженнями на припинення права державної власності чи права користування не наділений.

Таким чином, суд вважає, що колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органі Міністерства юстиції, у рішенні від 21.01.2022р., яке стало підставою прийняття оскаржуваного наказу, наведені обґрунтовані посилання на наявність прав користування земельної ділянки Міністерства оборони України.

Тобто, суб`єкти державної реєстрації протиправно, в супереч порядку проведення реєстраційних дій, не перевірили законність відведення земельної ділянки під забудову нерухомого майна позивачам, що призвело до істотного порушення права державної власності.

Щодо дотримання Міністерством оборони України шестидесятиденного строку звернення зі скаргою на дії державного реєстратора, передбаченогост. 37Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

16 грудня 2021 року на адресу Міністерства оборони України надійшов лист Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері № 5-4-1515 вих.-21 від 07.12.2021 року щодо протиправного будівництва будівлі та споруди фізичними та юридичними особами на самовільно зайнятій земельній ділянці, що відноситься до земель оборони, на території Чабанського будинку рибалки, який розташований в межах військового містечка Чорноморське-3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до цього листа, та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на території земельної ділянки військового містечка ОСОБА_3 загальною площею 3,8 га, в межах якої розташований Чабанський будинок рибалки (реєстраційний номер 1540807151227), за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності правових підстав та дозвільних документів, фізичними особами проведено реєстрацію права власності на вищезазначені об`єкти нерухомості.

З вищенаведеною скаргою на дії суб`єктів реєстраційних дій, Міністерство оборони України звернулося до Міністра юстиції України 31 грудня 2021 року, тобто в межах строку, передбаченогост. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи позову про недотримання Міністерством оборони України строку на звернення зі скаргою на дії суб`єктів реєстраційних дій є власним розумінням правил діючого законодавства, тому, на думку суду, є безпідставними.

Суд погоджується з тим, що суб`єкти реєстраційних дій не врахували, що для реєстрації нерухомого майна на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме мано (дача, гараж, тощо), будівництво яких здійснювалось у результаті діяльності дачного, гаражного та іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 та 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 року № 1127, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі (п. 81 цього порядку).

Колегією Міністерства юстиції України було встановлено, що такі довідки державним реєстраторам та приватному нотаріусу не подавались.

Щодо сповіщення заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги.

За змістом пункту 10 Порядку №1128 (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 (в редакції, що діяла на час оскаржуваного рішення), копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів.

Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Посилання позивачів про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги, суд вважає безпідставним, оскільки повідомлення всіх заінтересованих осіб відбувалось у встановленому порядку шляхом оголошення на сайті Міністерства юстиції України, що повністю доведено наявними у справі доказами (т. 3, а.с. 93-129).

Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими і тому задоволенню не підлягають.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Питання судового збору у позові не порушувалось, підстав для його розподілу не вбачається

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Тіора Юрія Парфірійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Міністерства юстиції України, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначенихчастиною другоюстатті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко