Вирок

від 25.03.2024 по справі 199/1521/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1521/24

(1-кп/199/255/24)

ВИРОК

іменем України

25.03.2024 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12024041630000110, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 23.01.2024, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, маючого на утримані малолітню доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.02.2009 Індустріальним районнимсудом м.Дніпропетровська зач.2ст.186 КК Українидо покаранняу видіпозбавлення воліна строк5років.Звільнився 10.04.2012 умовно-достроково, не відбутий строк покарання 1 рік 7 місяців 26 днів ;

- 21.10.2014 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 30.06.2017 звільнений з Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області №94 по відбуттю строку покарання.

- 03.05.2022 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.4 ст.186 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

захисник - ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності.

Так, ОСОБА_3 достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 22.01.2024, приблизно о 12 годині 18 хвилин, прибув до аптеки «Міжлікарняна аптека №349», що належить ОКП «Фармація» (код ЄДРПОУ 01976358), яка розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 63.

Перебуваючи в приміщені аптеки «Міжлікарняна аптека №349», що належить ОКП «Фармація», яка розташована за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 побачив скляну вітрину в якій знаходився тонометр торгової марки Paramed артикулу WR-X, який він визначив для себе предметом злочинного посягання, в цей час у нього раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, а саме тонометра торгової марки Paramed артикулу WR-X, який знаходиться у вищевказаній аптеці.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , того ж дня, тобто 22.01.2024, приблизно о 12 годині 20 хвилині, перебуваючи в приміщенні аптеки «Міжлікарняна аптека №349», що належить ОКП «Фармація», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, підійшов до скляної шафи, шляхом натискання на дверцята, розбив скло, та взяв тонометр торгової марки Paramed артикулу WR-X, тим самим таємно викрав вищевказаний товар.

Доводячи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, до кінця, ОСОБА_3 утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОКП «Фармація» матеріальний збиток на суму 871.00 гривень.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчинених ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 суду пояснив, що він дійсно 22.01.2024 прийшов до аптеки з метою придбання метадону. Стоячи біля каси, він бачив людину, яка чекала своєї черги у коридорі біля вхідних дверей. Далі, з скляної шафи на нього випало скло і поруч тонометр, після чого, він поставив скло біля вхідних дверей, а тонометр поклав до своєї кишені і пішов з аптеки.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що працює фармацевтом у аптеці «Міжлікарняна аптека №349» за адресою АДРЕСА_2 . Так, приблизно в січні 2024 року вона здійснювала продаж ліків ОСОБА_3 , і після їх отримання він відійшов в сторону скляної шафи, а до каси підійшла наступна особа по черзі, в ході продажу ліків, вона відійшла від каси за ліками, та через деякий час почула звук розбитого скла. Після чого, вийшла до зали аптеки із заступником завідуючої, де побачила розбиту скляну шафу, у якій був відсутній один із чотирьох тонометрів, а ОСОБА_3 вже в приміщенні аптеки не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що працює завідувачем аптеки «Міжлікарняна аптека №349» за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, 63. Так, в січні 2024 року, будучи присутньою в приміщенні аптеки, почула звук розбитого скла, після чого, вона вийшла до зали аптеки.

Допитаний усудовому засіданніроку свідок ОСОБА_9 повідомив, що приблизно в січні 2024 року він отримував ліки в аптеці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_2 , де перед ним у черзі стояв ОСОБА_3 . Так, після отримання ліків, ОСОБА_3 відійшов в сторону, і в той час, коли фармацевт пішла за ліками, через 15-20 секунд, свідок почув звук розбитого скла, а обернувшись у бік ОСОБА_3 бачив, як він вже виходив із зали аптеки тільки з розбитим склом у руках, яке в подальшому поставив біля виходу із приміщення аптеки. Після чого, свідок почав викрикувати на адресу ОСОБА_3 : «що ти робиш?», але ОСОБА_3 його не чув, оскільки вхідні двері на той час були вже закритими. Свідок зазначив, що під час події він не бачив, а ні в шафі, а ні у ОСОБА_3 в руках тонометру.

Крім визнання своєї вини, в межах зміненого прокурором обвинувачення, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 також підтверджується, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, 22.01.2024 року до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_8 та просила вжити заходів до невідомої особи, яка таємним шляхом викрала тонометр із скляної шафи в приміщені аптеки «Фармація» за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу огляду місця події від 22.01.20224, що проводився у приміщенні аптеки «Фармація» за адресою АДРЕСА_2 , було оглянуто скляну шафу з полицями. В ході огляду було виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків на 2 (двох) липких стрічках з поверхні пошкодженого скла та полиці верхньої.

Згідно до постанови про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 23.01.2024 року, в якості речового доказу визнано сліди папілярних візерунків пальців рук на 2 (двох) фрагментах липкої стрічки, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 24.01.2023 в присутності двох понятих за участі підозрюваного ОСОБА_3 в приміщенні службового кабінету №202 СВ ВП№1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м.Дніпро, вул.Новоселівська,17, ОСОБА_3 надав для огляду тонометр «Paramed» WR-X в коробці біло-блакитного кольору.

Згідно до постанови про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 24.01.2024 року в якості речового доказу визнано тонометр «Paramed» WR-X на зап`ястя, в кількості 1 шт., який переданий на відповідальне зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_10 .

Відповідно до довідки вартості викраденого майна з МЛА №349 ОКП «Фармація» вартість тонометру «Paramed» WR-X становить 870,10 гривень.

Згідно до постанови про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 24.01.2024 року в якості речового доказу визнано довідку вартості викраденого майна, а також фотозображення майна, з приміщення аптеки Міжлікарняна аптека №349, що належить ОКП «Фармація», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження.

За результатами Висновку експерта від 25.01.2024 за №СЕ-19/113-24/618-ТВ, ринкова вартість тонометра «Paramed» артикулу WR-X в кількості 1 шт., станом на 22.01.2024 складає 871, 00 (вісімсот сімдесят одна гривня 00 копійок).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2024 в присутності двох понятих, свідок ОСОБА_11 впізнала на фото під №4, на якому зображений ОСОБА_3 , особу який 22.01.2024 близько 12:18 години зайшов до аптеки за адресою АДРЕСА_2 та здійснив крадіжку тонометра «Paramed» WR-X.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2024 в присутності двох понятих, свідок ОСОБА_9 впізнав на фото під №1, на якому зображений ОСОБА_3 , особу який 22.01.2024 близько 12:20 години перебував в аптеці за адресою АДРЕСА_2 та здійснив крадіжку майна аптеки.

За результатами Висновку експерта від 12.02.2024 за №СЕ-19/104-24/5964-Д, два сліди пальців рук розмірами 14*27 мм та 12*20 мм, вилучені в ході проведення огляду місця події від 22.01.2024 в приміщенні аптеки Міжлікарняна аптека №349, що належить ОКП «Фармація», за адресою: АДРЕСА_2 , які придатні для ідентифікації особи (осіб), залишені середнім пальцем лівої руки та вказівним пальцем правої руки, відповідно, особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами Висновку судово-психіатричного експерта від 20.02.2024 за №95, ОСОБА_3 в період інкримінованого йому діяння виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі емоційно нестійкого розладу особистості. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 23.02.2024 в період часу з 11:15 по 11:45 годину в присутності двох понятих за участі свідка ОСОБА_9 , який добровільно погодився відтворити обставини події, які мали місце 22.11.2024 за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні «Міжлікарняна аптека №349». Так, 22.01.2024 приблизно о 12:30 свідок ОСОБА_9 зайшов до приміщення «Міжлікарняної аптеки №349» за адресою: АДРЕСА_2 , в цей час перед ним пройшов чоловік, як в подальшому стало відомо ОСОБА_3 , який отримав пігулки та стояв у стороні ліворуч. Далі, у той момент, коли свідок ОСОБА_9 замовляв ліки, він почув звук розбитого скла, та побачив, що скляна шафа ліворуч від нього робилась, а ОСОБА_3 в цей час тримав частину розбитого скла, яку згодом поставив поряд з шафою, після чого ОСОБА_3 вибіг з приміщення аптеки.

Разом з наведеним, за час судового розгляду, свого підтвердження не знайшли покази з чужих слів, які стали відомі від невідомої особи, свідкам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , про те, що начебто ОСОБА_3 , за допомогою ножа відтягнув двері скляної шафи, внаслідок чого вони зламались, а ОСОБА_3 узявши тонометр побіг, і його дії були відкритими для сторонніх осіб. Однак, безпосередніми очевидцями відкритого викрадення майна ОСОБА_3 свідки не були, свідок же ОСОБА_9 не підтвердив покази свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , - тому, покази свідків в цій частині суд відхиляє.

При цьому, допитаний безпосередньо в суді, та попереджений про відповідальність за ст. 383 КК України, свідок ОСОБА_9 категорично, частково, заперечував проти фактів викладених у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.02.2024 за його участі, зазначивши про те, що під час проведення слідчого експерименту він не повідомляв працівників поліції про те, що він бачив відкриті дії ОСОБА_3 спрямовані на відкрите викрадення (грабежу) товару із аптеки. Його окрику «Что ты делаешь?», ОСОБА_3 не чув, оскільки вже вискочив із приміщення аптеки. Тому,як зазначив свідок він не бачив, що саме викрав ОСОБА_3 , і дії останнього для нього не були очевидними.

Тому, суд з огляду на приписи ч.4 ст. 95 КПК України, обґрунтовує свої висновки та надає перевагу тим показам свідка ОСОБА_9 , які він надав суду під присягою, а суд безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованихст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбаченіст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

3.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З оглядуна викладене,суд доходитьвисновку проповну доведеністьвини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.4ст.185КК України,як такі,що виразилисяу таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд невідносить дообставини,що пом`якшуєпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки його каяття і сприяння розкриттю злочину висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване бажанням пом`якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Однак вказанеу суб`єктивномуставленні ОСОБА_3 до вчиненого ним злочину відсутнє, оскільки обвинувачений не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Судом, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, за місцем проживання скарг не надходило, осудний, перебував на замісній підтримувальній терапії в КП «ДБКЛПД» ДОР» з 03.04.2018 по 03.04.2024 рік, під наглядом лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, у тому числі і за вчинення злочинів проти власності, злочин за даним кримінальним провадженням вчинив у період невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2022 за ч. 2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини,позицію прокурораякий просивпризначити покаранняу видіпозбавлення волі,з урахуваннямположень ч.1ст.71КК України,обвинуваченого тайого захисника,які просилипризначити покаранняіз застосуваннямвимог ст.69КК України, позиціюпотерпілого,який просивпризначити покаранняна розсудсуду,також судвраховує відсутністьобставин,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,дані пройого особу, судвважає занеобхідне призначитипокарання увиді позбавленняволі вмежах санкціїч.4ст.185КК Україниіз застосуваннямвимог ст.71КК України,виключно вумовах ізоляціївід суспільстваіз реальнимвідбуванням покарання.Оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2022 за ч. 2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, із застосуванням вимог ст. ст.75,76 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням, проте, після ухвалення відносно нього вказаного вироку, у період іспитового строку, вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення за даним вироком.

Суд також враховує й те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин у період іспитового строку, який за своєю природою повинен дисциплінувати засуджених і привчати їх до додержання законів, нагадувати їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Тому, встановлені судом обставини саме даного кримінального провадження свідчать про наявність у ОСОБА_3 стійкої направленості умислу на вчинення злочинів проти власності і небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства, а томупризначення більш м`якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України, або ж застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст.65 КК України і не сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили продовжити.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 , необхідно стягнути витрати пов`язані із проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.7-29,94,368,374,ч.15ст.615 КПКУкраїни,суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України, ОСОБА_3 до призначеного покарання, частково, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03.05.2022, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01.02.2024 року.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням експертиз в сумі 3407,76 гривень.

Речові докази:

- тонометр «Paramed» WR-X на зап`ястя, в кількості 1 шт. - залишити представнику потерпілого ОСОБА_10 для подальшої реалізації.

-сліди папілярних візерунків пальців рук на 2 (двох) фрагментах липкої стрічки; довідку вартості викраденого майна, а також фотозображення майна, з приміщення аптеки Міжлікарняна аптека №349, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення,а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку,до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний судміста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_12