Ухвала

від 26.01.2024 по справі 757/4238/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4238/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2024 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» про визнання трудових відносин припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» про визнання трудових відносин припиненими.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, приходжу до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаним позовом у порядку цивільного судочинства має бути відмовлено, з підстав відсутності у цьому спорі юрисдикції місцевого загального суду, оскільки зазначене питання має вирішуватись за правилами господарського судочинства, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» з 28 грудня 2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Представник позивача зазначає, що припинення повноважень позивача, як директора ТОВ «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» відбувається виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства (або рішенням єдиного учасника).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає наступне.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 06 лютого 2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ст. ст. 28, 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

За змістом ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений статтею 99 ЦК України, згідно з якою загальні збори товариства своїм рішення створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 510/456/17, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник, перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Необхідність визнання пріоритету корпоративних прав над трудовим регулюванням в даному випадку обумовлена тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу (директора) гарантується для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства і необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу (директора), який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

За змістом ст. 186 ЦПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі за правилами цивільного судочинства, оскільки в даному випадку спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю віднесено до компетенції господарського суду, тобто спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 186, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІНК-УКРАЇНА-ОСВІТА» про визнання трудових відносин припиненими - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.В.Вовк