Ухвала

від 08.03.2024 по справі 761/8108/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8108/24

Провадження № 1-кс/761/5754/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100000008, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України,

установив:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 21178) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100000008, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні відділу дізнання Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань№ 12023105100000008 від 03.01.2024, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначає про таке.

Встановлено, що до відділу дізнання Шевченківскього УП ГУНП у м. Києві надійшла заява начальника відділу контролю за благоустроєм Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу виявлення незаконної прибудови до фасаду будинку АДРЕСА_1 .

Встановлено, що об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 792812380000, нежитлове приміщення в літ. «А», загальною площею 135.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СВС» (ЄДРПОУ 32791751).

02.12.2015 право власності на вказане майно зареєстровано за «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СВС» (ЄДРПОУ 32791751) на підставі договору купівлі-продажу с.н. 1793 від 02.12.2015.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано вперше 02.12.2015 з відкриттям номеру відомостей про речове право №12325265 за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу с.н. НОМЕР_2 від 10.10.2001, виданого Товарною Біржою «Народна».

Разом з тим, відповідно до відкритих джерел Товарна Біржа «НАРОДНА» (ЄДРПОУ 300432698) заснована 29.07.2005 р., що унеможливлює підписання договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 135.7 кв.м. у 2001 році.

Згідно відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-1713 від 15.02.2024, згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності не реєструвалось.

01.02.2024 під час допиту директора ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СВС» (ЄДРПОУ 32791751) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання повідомила, що у вказаному товаристві відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 135.7 кв.м., так як на момент придбання відведення земельної ділянки не мало жодного сенсу у зв`язку з фінансовою недоцільністю та неможливістю на той момент користуватись приміщенням.

Внаслідок незаконної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 792812380000, нежитлова будівля в літ. «Б», загальною площею 135.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , було самовільно зайнято земельну ділянку за вказаною адресою.

Таким чином, на думку прокурора, встановлені об`єктивні обставини, що у своїй сукупності підтверджують факти того, що відносно майна а саме об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 792812380000, нежитлова будівля в літ. «Б», загальною площею 135.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вчиняються дії щодо його незаконної реконструкції, незаконне відчуження вказаного майна за допомогою завідомо підроблених договорів купівлі-продажу нерухомого майна, ухвали Шевченківського районного суду міста Києва.

А тому, з метою збереження речового доказу та унеможливлення подальшого відчуження, псування, пошкодження, знищення майна, прокурор просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 92812380000, нежитлова будівля в літ. «Б», загальною площею 135.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СВС» (ЄДРПОУ 32791751).

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 01.03.2024 слідчим суддею визначено ОСОБА_1 04.03.2024 клопотання разом з додатками було передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

У судове засідання прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на через канцелярію суду надійшла заява від прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, в якому зазначив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні відділу дізнання Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань№ 12023105100000008 від 03.01.2024, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 від 29.02.2024 у вказаному кримінальному провадженні майно на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речового доказута запобігання вчиненню дій щодо відчуження зазначеного майна.

Слідчий суддя також приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою дізнавача від 29.02.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 170-173, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100000008, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024105100000008, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024, на об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 92812380000, нежитлова будівля в літ. «Б», загальною площею 135.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СВС» (ЄДРПОУ 32791751), із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною користуватись та розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_7