Рішення

від 01.02.2024 по справі 761/2531/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2531/23

Провадження № 2/761/1918/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Ростовщик» про розірвання договору, стягнення суми вкладу та процентів,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КС «Ростовщик» про розірвання договору, стягнення суми вкладу та процентів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2020 р. між ним та відповідачем було укладено договір вкладу, відповідно до п.1.1 якого, позивач, як вкладник вносить строковий внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок спілки, а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах та у порядку, передбаченому в договорі. Відповідно до п.1.2 договору вкладу днем закінчення строку договору є 07.02.2022 р. Пунктом 2.4 договору вкладу передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми внеску у зв`язку з закінченням строку договір автоматично пролонгується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в спілку. Новий строк починається з дня, наступним за датою закінчення попереднього строку вкладу. Позивач вважає, що оскільки ним не було подано відповідачу заяву про повернення коштів (суми вкладу) після закінчення строку договору вкладу, то цей договір був пролонгований на новий строк з 08.02.2022 р. ще на 18 місяців, і наступною датою закінчення строку договору є 08.08.2023 р. У зв`язку з тим, що відповідачем припинено сплату позивачу відсотків з січня 2022 року, останній вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом про розірвання договору вкладу та стягнення суми вкладу та відсотків.

Ухвалою від 25.01.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові, проти проведення заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що представник позивача не заперечила проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 07.08.2020 р. між ОСОБА_1 та КС «Ростовщик» укладено договір вкладу (на підставі ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), відповідно до п.1.1 якого вкладник (позивач) вносить строковий внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки (відповідач), а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 договору вкладу передбачено, що договір укладено строком на 18 місяців 0 днів. Днем початку строку дії договору є 07.08.2020 р. Днем закінчення строку дії договору є 07.02.2022 р.

Відповідно до п.2.1.1 договору вкладу, вкладник зобов`язується внести грошові кошти (внесок) до спілки у розмірі 60000,00 грн.

Згідно з п.2.2.1 договору вкладу, процентна ставка (плата) за внеском встановлюється у розмірі 50 % річних.

Відповідно до п.2.3.3 договору вкладу, виплата процентів вкладнику здійснюється щомісячно.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми внеску у зв`язку із закінченням строку, встановленого п.1.2 договору, то договір автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в спілку. Новий строк починається з дня, наступним за датою закінчення попереднього строку вкладу (п.2.4 договору вкладу).

Відповідно до п.3.2.5 договору вкладу, спілка зобов`язана повернути вкладнику внесок та нараховані проценти у строки та в розмірах, які передбачені умовами цього договору.

Дія договору припиняється в судовому порядку за позовом вкладника або спілки з підстав та за процедурою, передбаченою законодавством (п.6.2.2 договору вкладу).

Разом з тим, 19.08.2020 р. та 17.11.2020 р. між сторонами укладались додаткові угоди до договору вкладу, у яких сторони погодили збільшення внеску спочатку до 80000,00 грн., а у подальшому до 100000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за договором вкладу та внесено на рахунок відповідача внесок - грошові кошти в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується копіями квитанції до прибуткового касового ордера № 779 від 07.08.2020 р., № 818 від 19.08.2020 р. та № 1068 від 17.11.2020 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до січня 2022 року належним чином виконувались зобов`язання за вищевказаним договором вкладу та перераховувались позивачу суми відсотків за його внеском.

Враховуючи умови договору, а також те, що позивач не вимагав повернення суми внеску, договір автоматично продовжився, починаючи з 08.02.2022 р. на 18 місяців, тобто до 08.08.2023 р., в силу положень п.2.4 договору вкладу.

Вказане стороною відповідача не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідач не оспорював укладення чи не укладення договору про надання фінансової послуги залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, доказів на спростування суми заборгованості не надав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідач не сплачував йому відсотки за користування вкладом за період з 10.01.2022 р. по 20.01.2023 р.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з ч.ч.1, 3, 5, 6 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки», членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об`єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.

Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки (ч.1 ст. 11 Закону України «Про кредитні спілки»).

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» визначено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об`єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Верховний Суду у постанові від 09.12.2020 р. в справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання. Зокрема, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Статтею 19 ЦК України передбачено, що особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники:

1) значущість шкоди від порушення;

2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника;

3) значущість порушення як такого;

4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору;

5) втрату довіри до боржника;

6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення;

7) принциповість суворого дотримання умов договору;

8) інтерес боржника у збереженні договору;

9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання;

10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору;

11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку;

12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення;

13) недобросовісність боржника;

14) врахування вини кредитора і його добросовісності;

15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю);

16) публічний характер порушеного договору;

17) не усунення боржником порушення в додатковий термін;

18) ненадання боржникові можливості усунути порушення;

19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту;

20) об`єктивну неможливість усунення порушення;

21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні висновки, зазначав і Верховний Суд України, який у постановах від 18.09.2013 р. в справі № 6-75цс13, від 14.10. 2014 р. у справі № 3-143гс14 прийшов до наступних висновків: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що між сторонами був укладений договір вкладу - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, умови якого позивачем були виконані, шляхом сплати грошових коштів у вигляді строкового внеску, передбаченого умовами вказаного договору, при цьому відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконав, оскільки припинив сплату відсотків за договором, чим істотного порушив його умови, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне розірвати договір № ВІД1ДВ-00568 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 07.08.2020 р., додаткову угоду до нього № ВІД1ДВД-0959 від 17.11.2020 р. та додаткову угоду до нього № ВІД1ДВД-0723 від 19.08.2020 р., укладені між КС «Ростовщик» та ОСОБА_1 , а також стягнути з КС «Ростовщик» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 100000,00 грн. та невиплачені відсотки в розмірі 51506,85 грн., а всього 151506,85 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2070,94 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Ростовщик» про розірвання договору, стягнення суми вкладу та процентів - задовольнити.

Розірвати договір № ВІД1ДВ-00568 про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 07.08.2020 р., додаткову угоду до нього № ВІД1ДВД-0959 від 17.11.2020 р. та додаткову угоду до нього № ВІД1ДВД-0723 від 19.08.2020 р., укладені між Кредитною спілкою «Ростовщик» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Кредитної спілки «Ростовщик» на користь ОСОБА_1 151506 (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот шість) грн. 85 коп., з яких: 10000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - сума вкладу; 51506 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот шість) грн. 85 коп. - невиплачені відсотки.

Стягнути з Кредитної спілки «Ростовщик» на користь держави судовий збір в сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. 94 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: