Рішення

від 25.03.2024 по справі 132/3074/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3074/23

Провадження № 2/132/107/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" березня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РЯБІШИНІЙ Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 132/3074/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08 липня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року ТОВ «Профіт Файненс» звернулося до суду із вказаним цивільним позовом до ОСОБА_1 , де в обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 08.07.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002-01767-080713, за яким відповідач отримала кредит на суму 15000грн.00коп., на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався його повернути, сплативши за нього проценти, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 2253/К, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08.07.2013 року перейшло до ТОВ «Профіт Файненс». Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 2253/К від 02.06.2020 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08.07.2013 року, становить 20271грн.30коп., з яких: заборгованість за основною вимогою - 8136грн.67коп.; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 11134грн.50коп.; три відсотки річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 422грн.27коп.; три відсотки річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 577грн.86коп. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши заяву, де просить справу розглянути в його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, що не може розцінюватись, як порушення її прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в частині першій статті 280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.07.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002-01767-080713, за яким відповідач отримала кредит на суму 15000грн.00коп., на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався його повернути, сплативши за нього проценти, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 2253/К, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08.07.2013 року перейшло до ТОВ «Профіт Файненс».

За реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги № 2253/К від 02.06.2020 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08.07.2013 року, становить 20271грн.30коп., з яких: заборгованість за основною вимогою - 8136грн.67коп.; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 11134грн.50коп.; три відсотки річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 422грн.27коп.; три відсотки річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 577грн.86коп.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини першої статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно положень статтей 526, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення статті 526 Цивільного кодексу України та умов договору, своїх зобов`язань не виконав, що призвело до створення заборгованості. Згідно розрахунків доданих до матеріалів справи, заборгованість за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08.07.2013 року, становить 20271грн.30коп., з яких: заборгованість за основною вимогою - 8136грн.67коп.; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 11134грн.50коп.; три відсотки річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 422грн.27коп.; три відсотки річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 577грн.86коп., яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2684грн.00коп., що підтверджується платіжним документом.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача повинні бути стягненні судові витрати у розмірі 2684грн.00коп.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000грн.00коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08 липня 2013 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» кредит (основний борг) за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08 липня 2013 року у розмірі 8136грн.67коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» проценти (штрафні санкції) за кредитним договором № 002-01767-080713 від 08 липня 2013 року: заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 11134грн.50коп.; три відсотки річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 422грн.27коп.; три відсотки річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 577грн.86коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» судовий збір у розмірі 2684грн.00коп.; витрати на правову допомогу у розмірі 5000грн.00коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя