Рішення

від 22.03.2024 по справі 146/212/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/212/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Вапнярська селищна рада Тульчинського району Вінницької області

вимоги позивача: про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

12 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, в якому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається із земельної ділянки.

Позивач зазначає, що 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 складено заповіт, згідно якого позивачу було заповідано земельну ділянку.

Про наявність заповіту ОСОБА_1 дізнався 08 січня 2024 року, після звернення до Марківського старостинського округу Вапнярської селищної ради.

При зверненні до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 13 лютого 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04 березня 2024 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 04 березня 2024 року підготовче засідання відкладено на 22 березня 2024 року.

Доводи учасників процесу.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак представник відповідача адвокат Семко В.М. подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Фактичні обставини,встановлені судом,норми права,які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст. ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Марківка, Тульчинського району Вінницької області помер ОСОБА_2 .

Згідно довідки Марківського старостинського округу Вапнярської селищної ради № 23 від 08.01.2024 року, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки, площею 3,08 га, що розташована на території Марківької сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за заповітом залишився ОСОБА_1 .

Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №062136, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, №136, що розташована на території Марківської сільської ради, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею: 3,08 га.

Відповідно до копії заповіту від 21 грудня 2015 року, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,08 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області та належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №062136 заповів ОСОБА_1 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно відповіді на заяву ОСОБА_1 від 08.02.2024 року №10/02-14, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском встановленого строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 75754233 від 08.02.2024 року, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня інформація про спадкові справи у спадковому реєстрі.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судомперевіряєтьсянаявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори від 26.02.2024 на ухвалу суду, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи обставини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд вважає поновити ОСОБА_1 такий строк на прийняття спадщини, відтак позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

ОСОБА_1 визначити на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили строк для подання заяви про прийняття спадщини на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого ним за квитанцією № 0.0.3465386342.1 від 12.02.2024 року судового збору, а саме в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 02.04.1996 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Вапнярська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, адреса: 24240, Вінницька область, Тульчинський район, с-ще Вапнярка, вул. Незалежності, 140.

Суддя: О. В. Пилипчук